Рішення

від 15.02.2019 по справі 640/20574/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2019 року № 640/20574/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач/ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2018 №0103294203, від 28.09.2018 №0103314203, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2018 №Ф-296 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2018 №0103414203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акта фактичної перевірки від 10.08.2018 №677/10-36-13-043, які покладені в основу оспорюваних рішень податкової інспекції, не відповідають фактичним обставинам справи та необґрунтовані належними документальними доказами. Позивач заперечує факт використання ним найманої праці фізичних осіб вказаних в акті перевірки та зазначає, що вказані особи перебувають в трудових відносинах з іншими суб'єктами господарювання, що здійснюють свою господарську діяльність за спільною адресою.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що діяв в межах наданих йому Законом повноважень, оспорювані рішення прийняті на підставі матеріалів фактичної перевірки - акта від 10.08.2018 №677/10-36-13-043. В ході проведення такої перевірки встановлено, що позивач використовує працю найманих працівників без офіційного працевлаштування та відповідно ним не нараховувалися та не сплачувалися податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військовий збір. Висновки акта перевірки відповідач вважає обґрунтованими, а прийнятті на його підставі рішення - правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності: ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Вказаною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 працює з 01.07.2016 на посаді офіціанта та отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі близько 3500 грн.; ОСОБА_3 працює з 01.12.2016 на посаді кухаря та отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі 4 200 грн., ОСОБА_4 працює офіціантом з серпня 2014 року та отримує заробітну плату у розмірі близько 20 000 грн.; ОСОБА_5 працює на посаді офіціанта з червня 2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 4 000 грн.; ОСОБА_6 працює на посаді касира з 07.03.2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 4 200 грн.

На підтвердження даних фактів правопорушення перевіряючі посилаються на відібрані у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 письмові пояснення. У вказаних поясненнях також було зазначено, що заробітна плата видається на руки бухгалтером ОСОБА_7

За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки від 10.08.2018 року №677/10-36-13-04, яким встановлено порушення ст. 24 Кодексу законів про працю; п.п. 164.2.1 п. 162.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі акту перевірки від 10.08.2018 року №677/10-36-13-04 ГУ ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0103294203 від 28.09.2018 року за встановлене порушення п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 242 800, 25 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0103314203 від 28.09.2018 року за встановлене порушення п. 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів у тому числі з військового збору - 20 480, 00 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0103414203 від 28.09.2018 за результатами фактичної перевірки з питань укладання трудових договорів оформлення трудових відносин з працівниками, якою виявлено порушення п. 2 ч. 1 ст. 6, п. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за наслідками донараховано 284 496, 00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на підставі п. З ч. 11 ст. 25 Закону України про збір та облік єдиного внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірах 140 386, 80 грн.

Також податковим органом було сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-296 від 28.08.2018 року, якою повідомлено, що загальна сума боргу платника єдиного внеску становить - 284 496, 00 грн.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції з 01.01.2017 р.)

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розд. IV Податок на доходи фізичних осіб Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі в редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому, визначення податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб міститься у пп. 14.1.180 п. 14. ст. 14 ПК України. Також, згідно з п. 18.1 ст. 18 зазначеного Кодексу, податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

У силу норм п. 163.1 ст. 163 розд. IV ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В свою чергу, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Одночасно нормами п. 171.1 ст. 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

У п. 177.7 ст. 177 ПК України також закріплено, що фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Поряд з цим, нормами п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Тобто, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку - фізичної особи (найманого працівника).

В силу норм пп. 1.6 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України. Зокрема, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 110.1 ст. 110 ПК України встановлено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи (найманого працівника) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом - роботодавцем за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Як вбачається з тексту акта перевірки від 10.08.2018 № 677/10-36-13-04, контролюючим органом сформовано висновок про використання ФОП ОСОБА_1 протягом періоду з серпня 2014 року по день проведення фактичної перевірки праці фізичних осіб- ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без оформлення з останніми трудових договорів, з щомісячною виплатою їм відповідних сум доходів у вигляді заробітної плати, які не були оподатковані відповідно до норм ПК України.

Такий висновок перевіряючих ґрунтується виключно на підставі письмових пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наданих в період проведення перевірки без зазначення реквізитів документів ідентифікуючих таких фізичних осіб (копія цих пояснень надана представником відповідача до матеріалів справи). У тексті цих пояснень фізична особа, названа як ОСОБА_2, зазначила, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з січня 2015 року, за певним встановленим робочим графіком. За роботу отримує щомісяця заробітну плату у розмірі 1 200,00 грн., місце отримання заробітної плати - на торговому об?єкті. При отриманні грошей фізична особа ставить свій підпис.

Позивач заперечував достовірність тверджень відповідача про наявність у нього офіційно непрацевлаштованих працівників, здійснення таким працівникам виплат тіньової заробітної плати, та як наслідок виникнення у нього обов'язку по нарахуванню та сплати з таких сум виплачених доходів податку і військового збору, нарахування на суми виплаченої зарплати єдиного внеску.

Так, позивач зазначає, що за вказаною адресою ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 здійснюють діяльність три суб'єкти господарювання: ТОВ Каризма КМ (код ЄДРПОУ 41543998) на підставі договору оренди від 01.03.2018 №1-03/2018; ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору суборенди від 05.03.2018 №2018/03-2; та ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2) на підставі договору суборенди від 05.03.2018 №2018/03-1.

Так, позивач зазначив, що ним не використовується та не використовувала праця найманих працівників - ОСОБА_6, ОСОБА_5, та ОСОБА_7, оскільки дані особи перебувають у трудових відносинах з іншими суб'єктами господарювання. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано трудові договори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ТОВ Каризма КМ від 07.03.2018 р. та відповідні повідомлення про прийняття працівника на роботу; та трудовий договір ОСОБА_5 з ФОП ОСОБА_8 від 03.08.2017 р. та відповідно повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Крім того, 01.08.2018 р. між ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_9 (виконавець). Відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботи) в обсязі та на умовах передбаченими даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця засвідчується актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Основними обов'язками виконавця є сервірування, прибирання та обслуговування 50 столів. Вартість послуг (робіт) по вказаному договору складає 20 000 грн. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі після надання послуг.

Позивачем зазначено, що оскільки ОСОБА_9 не виконала в повній мірі обов'язки, які передбачені вказаним договором, грошова винагорода останній не виплачувалася.

Також позивач зазначив, що використовує в своїй діяльності працю 4 найманих працівників, з якими укладено трудові договори, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 Податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску сплачуються позивачем в повному обсязі та своєчасно.

Також, судом встановлено, що відповідно до направлення Головного управління Держпраці у Київській області про проведення інспекційного відвідування №1211 від 27.09.2018 року на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин було здійснено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2.

Листом від 15.11.2018 року №4.3/3/18/16352 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило, що постанова про накладення штрафу стосовно позивача не виносилася.

Оцінюючи такі висновки відповідача про допущення позивачем факту порушення на предмет їх обґрунтованості суд зазначає наступне.

Відповідно до норм п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

При цьому, згідно з положеннями ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З тексту акта перевірки та додатків до нього вбачається, що окрім пояснень фізичних осіб, особа громадянина яких не перевірялася, посадовими особами контролюючого органу не було досліджено жодних інших документів (зокрема, документів, які засвідчують факти отримання фізичними особами кожного місяця неофіційних сум коштів у вигляді заробітної плати від позивача).

В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 норм трудового законодавства відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення ( Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці ) до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про ненадання відповідачем достатніх документальних доказів на підтвердження обставин, наведених у тексті акта фактичної перевірки, та підтвердження обґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог п. 51.1 ст. 51, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, та як наслідок про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 №0103294203 та №0103314203.

Стосовно правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2018 №Ф-296, якою позивачу визначено до сплати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення № 1013414203 про застосування штрафних санкцій від 28.09.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

У силу норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Єдиний внесок нараховується, - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 8 і 9 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Поряд з цим, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 цього Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

А у випадку неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про факт виплати необлікованих сум доходів у вигляді заробітної плати та, відповідно, заниження бази оподаткування податком (збором) і бази нарахування єдиного внеску матеріалами справи не підтверджуються. А тому за встановлених обставин, висновки контролюючого органу про необхідність нарахування позивачу суми єдиного внеску та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність таких прийнятих спірних рішень відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 343 від 04.12.2018 р. позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6 882,04 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2018 року №0103294203, від 28.09.2018 №0103314203, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2018 №Ф-296 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2018 №0103414203.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 6 882 (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 04 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко