Постанова

від 19.02.2019 по справі 825/1955/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №825/1955/16

адміністративне провадження №К/9901/36452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у складі судді Лобана Д.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

у справі №825/1955/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Млибор"

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання надати висновок,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Млибор" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 21 169 217,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства та зобов'язання податкового органу скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за грудень 2014 року у сумі 21 169 217,00 грн.

15 листопада 2016 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи спірні судові рішення, висновувалися на встановленні у Товариства права на бюджетне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, дотриманні всіх умов для такого відшкодування, врахували обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили.

У квітні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю. У чому полягає неправильне застосування норм права відповідач касаційною скаргою не визначає, вказує на оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі №825/1916/15-а про відмову у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку, а також на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно платника податків (позивача у справі).

03 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача, справа № 825/1955/16 з суду першої інстанції витребувана не була.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/36452/18 передані з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийняті до провадження, справа № 825/1955/16 витребувана з суду першої інстанції.

11 квітня 2018 року справа № 825/1955/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якій викладені доводи на спростування висновків скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 січня 2015 року Товариством до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період грудень 2014 року та, зокрема, додаток 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та додаток 4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) , згідно якої заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку суму у розмірі 21 169 217,00 грн.

Відповідно до квитанції №2 податкову декларацію Товариства за грудень 2014 року разом із додатками прийнято відповідачем 19 січня 2015 року о 13:59:41 та зареєстровано за №9078312032.

Податковим органом в період з 12 березня 2015 року по 20 березня 2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 2639466,00 грн та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку за грудень 2014 року у сумі 21169217,00 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період, за результатами якої складено акт від 20 березня 2015 року № 555/15/14226133, яким підтверджено значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 2639466,00 грн, але відмолено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 21169217,00 грн.

08 квітня 2015 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми В3 №0004991501, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 21 169 217,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі №825/1916/15-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 08 квітня 2015 року №0004991501. За наслідками апеляційного оскарження вказаного судового рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року апеляційну скаргу відповідача повернуто апелянту.

13 вересня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою

Відтак, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі №825/1916/15-а набрала законної сили 21 грудня 2015 року в силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до акту від 05 лютого 2016 року №410-20/182, складеного за наслідками звіряння розрахунків між податковим органом та Товариством, підтверджено наявність невідшкодованого позивачу податку на додану вартість, позитивне сальдо розрахунків на 01 лютого 2016 року становить 21 169 217,00 грн.

За наслідком звернення позивача до податкового органу із листами від 05 лютого 2016 року №МБ01-06-128 та від 26 липня 2016 року №МБ01-06-545 щодо відсутності фактичних дій по відшкодуванню податку на додану вартість Товариству в сумі 21169217,00 грн, листом Головного управління ДФС у Чернігівській області від 26 серпня 2016 року №2696/10/25-01-12-01-09 позивача повідомлено про подання 06 липня 2016 року апеляційної скарги на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі №825/1916/15-а та наявності кримінального провадження за даним фактом порушення податкового законодавства.

Висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування відповідачем до органів казначейства не надавався, сума податку на додану вартість у розмірі 21169217,00 грн не відшкодовувалась.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій висновувалися на положеннях пунктів 200.7, 200.11, 200.12, 200.13, 200.14, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), аналіз яких зумовив висновок про необхідність дотримання платником податків умови подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, наявність права у контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також те, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій в межах спірних правовідносин має місце процедура судового оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатом перевірки заявлених платником податків сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а відтак після завершення судових процедур, податковий орган був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, цих дій податковим органом здійснено не було, що встановлено судами попередніх інстанцій та зумовило висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі отриманого висновку податкового органу орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що незважаючи на набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, податковим органом не вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо їх повернення платнику податків.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосовані положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відтак, протиправність податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленої за грудень 2014 року, визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №825/1955/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер