Постанова

від 08.02.2019 по справі 813/2067/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3457/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вентарок до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вентарок на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (суддя першої інстанції Гавдик З.В., м. Львів, повний текст складено 22.10.2018),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вентарок звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (з урахуванням заяви про уточнення вимог) просило визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДФСУ у Запорізькій області від 20.04.2018 № 659595/40652647 про відмову від реєстрації податкової накладної №18 від 27.03.2018 складеної ТОВ Вентарок у Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язати зареєструвати податкову накладну №18 від 27.03.2018, складену ТОВ Вентарок , у Єдиному реєстрі податкових накладни.

Під час судового розгляду справи було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну фіскальну службу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. Апелянт зазначив, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20 квітня 2018 року № 659595/40652647 є протиправним. Так, позивач вказав, що він на вимогу податкового органу, що містилася у рішенні про зупинення реєстрації податкової накладної від 29 березня 2018 року №18 на суму 175000 грн, в тому числі ПДВ 29167,67 грн подало всі необхідні документи для підтвердження реального здійснення торгової операції, зокрема, копії договору, специфікацій, видаткової накладної, платіжного доручення, довіреності, а також пояснення. Апелянт зауважив, що подані документи повністю розкрити зміст операції поставки. Однак, відповідач безпідставно не взяв до уваги подані документи і відмовив у здійсненні реєстрації. Крім того, зауважив, що ТОВ Вентарок не відповідає визначеним критеріям ризиковості, а тому підстав для зупинення реєстрації податкової накладеної не було.

Головне управління ДФС у Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Зауважило, що суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи та вірно застосував норми чинного законодавства. Зауважило, що квитанцією про реєстрацію податкових накладних в ЄРПП від 13.04.2018 відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 27.03.2018 №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, оскільки операція відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріям ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної. Додатково повідомлено: показник D =0, Р =35179.92. Таке рішення прийнято у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №177 від 21.02.2018 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних . Однак, підприємство не надало для дослідження всі первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування та ненадання копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків на підтвердження реальності господарської операції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі доводам.

Представник відповідачів Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України Піддубна О.М. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги з підстав її необгрунтованості та пояснила, що підприємство не надало фіскальному органу повні відомості щодо реальності виконання угоди, зокрема не подано документи, що підтверджують транспортування товару, його придбання для подальшої реалізації, зберігання. Тому підстав для реєстрації накладної не було.

Суд заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено, що між TOB Вентарок (Постачальник) та TOB Торг-Буд-Партнер (Покупець) було укладено договір поставки № 271т/17, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця фасадний камінь VENTAROCK, згідно його замовлень, у відповідній кількості, визначеної якості та за узгодженою вартістю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP Київ. Місце поставки склад Покупця, зазначений в заявці та/або Специфікації на поставку товару (окремої партії товару).

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 вказаного Договору попередня оплата за товар здійснюється Покупцем у розмірі 50 % вартості партії товару. Відповідно до узгодженої сторонами Специфікації, сплачується Покупцем одним або декількома платежами не пізніше ніж через 20 робочих днів з дати підписання Специфікації на відповідну партію.

TOB Торг-Буд-Партнер здійснило оплату за товар 27.03.2018 на рахунок TOB Вентарок у розмірі 175000 грн відповідно до платіжного доручення №1163.

27 березня 2018 року TOB Вентарок виписано податкову накладну №18 на суму 175000 грн (в.т.ч. ПДВ 29167,67 грн)

ТОВ Вентарок під час здійснення вищезгаданої господарської операції оформлено та направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних для реєстрації податкову накладну від 27.03.2018 № 18.

13 квітня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області направило позивачу квитанцію, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково зазначено: показник D=0, Р=35179,92, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

ТОВ Вентарок 17 квітня 2018 року надало пояснення та копії документів, що підтверджують реальність господарської операції. Згідно повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК від 18.04.2018 №2 позивачем додано 14 документів, а саме:

- копію договору поставки № 271т/17 від 18.08.2017 (5 документів);

- копію специфікацій № 1, № 2, № 3 до договору (3 документа);

- копію видаткової накладної № 62 від 10.04.2018 (1 документ);

- копію листа-пояснення від 17.04.2018 (1 документ);

- копію платіжного доручення № 1163 від 27.03.2018 (1 документ);

- копію сертифіката відповідності (1 документ);

- копію товаро-транспортної накладної № Р62 від 10.04.2018 (1 документ);

- копію довіреності № 386 від 10.04.2018 (1 документ).

20 квітня 2018 року комісією ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення № 659595/40652647 про відмову від реєстрації податкової накладної №18 від 27.03.2018, у зв'язку із ненаданням позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування та ненадання копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, а саме ненадання розрахункових документів, які підтверджують придбання реалізованої продукції), даних щодо складського обліку, підтверджуючих документів щодо наявності у підприємства виробничих потужностей, основних засобів, договорів та первинних документів на придбання сировини, яка використана для виробництва продукції.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність цього рішення з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 вказаного Порядку податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п. 10 Порядку критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року визначила Критерії ризиковості платника податку.

1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами;

1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками;

1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;

1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Згідно з п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пункт 21 Порядку передбачає, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт 1.6 Критеріїв, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18), від 04 грудня 2018 року (справа №821/1173/17).

Згідно квитанції від 13 квітня 2018 року реєстрація податкової накладної № 18 від 27 березня 2018 року, поданої ТОВ Венаторк у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

При цьому, контролюючим органом не вказано конкретного критерію оцінки ступеня ризику, та які саме із перелічених критеріїв пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стосуються позивача.

Суду не надано жодних доказів щодо приналежності позивача до перелічених категорій ризикових платників податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена. До вищевказаного пояснення позивачем додано відповідні копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за податковою накладною №18 від 27 березня 2018 року.

Разом з тим, комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача та додані до них документи, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у зв'язку з наданням платником податку копій первинних документів щодо постачання товарів, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

При цьому, на підтвердження реальності господарсьої операції фіскальному органу було подано копію договору поставки товару від 18 серпня 2017 року, специфікацію №1 від 18 серпня 2017 року до цього договору, специфікацію №2 від 20 лютого 2018 року до цього договору, специфікацію № 3 від 20 березня 2018 року до цього договору. Факт отримання товару покупцем підтверджено видатковою накладною № 62 від 10 квітня 2018 року контрагентом придбаного товару. Повноваження представника ТОВ Торг-Буд-Партнер підтверджено довіреністю №386 від 10 квітня 2018 року. Факт здійснення оплати за товар в сумі 175000 грн підтверджено платіжним дорученням № 1163 від 27 березня 2018 року. Також факт транспортування товару підтверджено товаро-транспортною накладною № Р 62 від 10 квітня 2018 року, договором-заявкою №14/18 від 10 квітня 2018 року на перевезення вантажу з м. Львова до міста Києва (місця розташування заявника), рахунком на оплату послуг перевезення №10 від 11 квітня 2018 року, актом надання послуг №9 від 11 квітня 2018 року щодо перевезення вантажу з міста Львова до міста Києва, платіжним дорученням про оплату послуг з доставки вантажу № 1221 від 12 квітня 2018 року. Також позивач подав контролюючому органу копію сертифікату відповідності.

Отже, цими документами підтверджено реальність здійснення господарської операції, щодо якої було складено податкову накладну, у реєстрації якої позивачу було відмовлено.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Слід зазначити, що оскільки при зупиненні реєстрації податкової накладної фіскальний орган чітко не вказав про необхідність подання документів, що підтверджують факт оренди позивачем виробничих приміщень, а також придбання ним сировини, необхідної для виробництва товару, який був предметом поставки у відносинах з ТОВ Торг-Буд-Партнер , складського обліку, а також докази наявності виробничих потужностей, в той час як законодавець прямо встановлює такий обов'язок, доводи відповідача про непідтвердженність господарської операції через їх неподання є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 квітня 2018 року № 659595/40652647 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, застосував до спірних правовідносин Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Разом з тим, зі змісту квитанції від 13 квітня 2018 року видно, що реєстрація податкової накладної зупинена у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

При цьому критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних та критерії ризиковості платника податку є різними за своєю суттю та не можуть бути ототожнені.

Згідно з п.п. 201.16.4. ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене та встановлену протиправність рішення комісії комісії ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 квітня 2018 року № 659595/40652647 про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 27 березня 2018 року, колегія суддів, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 27 березня 2018 року, подану ТОВ Вентарок .

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Відповідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 1762 грн за подання позовної заяви та 2643 грн - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вентарок задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 813/2067/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вентарок задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № 659595/40652647 від 20 квітня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 20 квітня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 20 квітня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вентарок (ЄДРПОУ 40652647) судовий збір сплачений за подання позовної заяви у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні та судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.