Постанова

від 13.02.2019 по справі 809/916/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2062/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участі секретаря судового засідання - Джули В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Шумеєм М. В. у м. Івано-Франківську, у справі № 809/916/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 01 березня 2018 року № 137-14/2018 в частині відмови в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, що розташована на території Раковецької сільської ради, зобов'язати відповідача повторно розглянути на черговій сесії його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, що розташована на території Раковецької сільської ради.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він виконав установлені законодавством умови для реалізації права на одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак відповідач незаконно відмовив йому у наданні такого дозволу, не зазначивши для цього правових підстав, перелік яких є вичерпним.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу правомірно відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, оскільки на території Раковецької сільської ради відсутні вільні землі зазначеного цільового призначення. Зазначає, що для ведення особистого селянського господарства було виділено земельну ділянку площею 11,5620 га, яка поділена на шість частин з метою передачі учасникам АТО, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо яких було надано в порядку черговості подання заяв, однак позивач із відповідною заявою звернувся сьомим.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника бойовий дій та є інвалідом третьої групи.

21 лютого 2018 року позивач звернувся до Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га, що розташована на території Раковецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року № 137-14/2018 Про розгляд заяви ОСОБА_1. позивачу відмовлено в задоволенні заяви у зв'язку з тим, що рішенням сесії сільської ради надано погодження дозволу на виготовлення технічної документації учасникам бойових дій в АТО, які проживають на території Раковецької сільської ради, та ще не подали документи в наданні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відмова позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на норму закону, яка обмежує його право на отримання такого дозволу.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини першої статті 121 Земельного кодексу України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої органи, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, в місячний строк приймають одне з відповідних рішень.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати такий дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року (справа № 804/1469/17).

Як встановлено з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідача не зазначено жодну з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких ОСОБА_1 могло бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Посилання відповідача на надання погодження дозволу на виготовлення технічної документації учасникам бойових дій в АТО, які проживають на території Раковецької сільської ради, та відсутність інших вільних земель, які можуть бути передані у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, не спростовує зазначеного висновку з огляду на те, що надання відповідних дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею встановлених Земельним кодексом України вимог.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16, а також Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 806/5106/15).

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі № 809/916/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19 лютого 2019 року.