Ухвала

від 18.02.2019 по справі 826/5577/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2019 року

Київ

справа №826/5577/18

адміністративне провадження №К/9901/4471/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А, Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року

у справі №826/5577/18

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Либідь-1"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №826/5577/18.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі у суді першої інстанції від 06 квітня 2018 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статі 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі податковий орган повідомляє Верховний Суд про обставини справи та цитує норми Податкового кодексу України, однак жодним чином не зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Так, пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом.

За правилами підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, виникненню права застосування податкової застави повинні передувати певні передумови зазначені вище.

Податковим органом в судах попередніх інстанцій не доведено наявність підстав для застосування податкової застави, зокрема таких як несплата у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації або суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.

Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено про наявність судових рішень, які спростовують існування податкового боргу у позивача, яке слугувало підставою для опису майна в податкову заставу.

Застосувавши положення частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суди задовольнити позовні вимоги Товариства про скасування рішення про опис майна в податкову заставу.

Інших доводів, які підтверджували наявність податкового боргу у Товариства податковим органом ні в судах попередніх інстанцій, ні в касаційній скарзі не наведено.

Таким чином, враховуючи, що правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та враховуючи необґрунтованість касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №826/5577/18 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Либідь-1" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

С.С. Пасічник