Постанова

від 11.02.2019 по справі 905/100/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Справа № 905/100/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни (вх.№599Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18 (суддя Фурсова С.М., повний текст складено 17.05.2018),

за позовом Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області

до фізичної особи-підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни, м.Маріуполь Донецької області,

про повернення земельної ділянки,

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни, м.Маріуполь Донецької області,

до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області,

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим , -

ВСТАНОВИЛА:

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватного підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни про повернення земельної ділянки. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, відповідач займає земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею 0,0049 га, кадастровий номер1412300000:04:006:0643, без дозвільних документів.

16.02.2018 ФОП Ковальська Т.Т. звернулась до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 поновленим. В обґрунтування зустрічних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки від 11.09.2008 слід вважати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

13.04.2018 від відповідача (позивач за зустрічним позовом) до господарського суду Донецької області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати договір оренди земельної ділянки за адресою: м.Маріуполь, просп. Миру, 75-Б, площею 49 кв.м, укладеним (а.с.122. том 1).

24.04.2018 ФОП Ковальска Т.Т. звернулась до господарського суду Донецької області з заява про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати договір оренди земельної ділянки за адресою: м.Маріуполь, просп. Миру, 75-Б, площею 49 кв.м, поновленим з урахуванням рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/6-399 Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради (а.с.135, том 1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.05.2018 первісні позовні вимоги Маріупольської міської ради до приватного підприємця Ковальської Т.Т. про повернення земельної ділянки задоволено. Зобов'язано приватного підприємця Ковальську Т.Т. повернути до земель запасу територіальної громади м.Маріуполя земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею 0,0049 га, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643, яка була надана з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) по пр.Леніна (Миру), 75Б, шляхом демонтажу нежитлового приміщення, загальною площею 48,7 кв.м. Стягнуто з приватного підприємця Ковальської Т.Т. на користь Маріупольської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог приватного підприємця Ковальської Т.Т. до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки по проспекту Леніна (Миру), 75-Б міста Маріуполя, площею 49 кв.м, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643, від 11.09.2008, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 №04.09.162.00538 поновленим з урахуванням рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/6-399 "Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради" - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 закінчився 29.07.2011, жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі у порядку частини 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких об'єктивних підстав для такої відмови матеріали справи не містять, натомість наявна у справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листування, не було реалізовано виключно з формальних підстав. Крім того, після закінчення строку договору позивач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі. Між сторонами додаткова угода про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не укладалась. Доводи відповідача за первісним позовом про те, що на теперішній час вона сплачує земельний податок, не є беззаперечними підставами для визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 поновленим, з урахуванням викладеного господарський суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 23.03.2017 встановлено, що ФОП Ковальською Т.Т. використовується спірна земельна ділянка для будівництва та подальшого обслуговування прибудови до перукарні на підставі договору оренди земельної ділянки №4540 від 11.09.2008, строк дії якого закінчився 29.07.2011, що є порушенням строків повернення тимчасово займаних земель та невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, та є порушенням ст.125, 126, 211 Земельного кодексу України. Керуючись частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України, статтею 34 Закону України "Про оренду землі", з огляду на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 сплинув, доказів повернення спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог.

ФОП Ковальська Т.Т. з рішенням суду першої інстанції не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області у частині позовних вимог міської ради та задовольнити зустрічний позов. Судові витрати покласти на позивача. Також просить суд зупинити розгляд справи до розгляду справи №263/4480/18 у Жовтневому суді м.Маріуполя та справи №263/16611/16ц у Верховному Суді. Одночасно заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018, яке обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення отримано апелянтом лише 07.06.2018.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не надав оцінку наданим ФОП Ковальською Т.Т. доказам. Маріупольська міська рада не надала витребуваних судом документів, а саме: додаткової угоди до договору оренди від 24.09.2008, що, як стверджує апелянт, була укладена на підставі рішення Маріупольської міської ради №6/9-399 від 29.03.2011. Заявниця стверджує, що мала намір укласти додаткову угоду до договору оренди, проте з приводу послуг нотаріуса сторони не дійшли згоди, однак в силу приписів ст.15 Закону України Про оренду землі були прописані основні умови договору і оплата послуг нотаріуса не є основною умовою договору, тому, на думку апелянта, суд повинен був застосувати ст.15 Закону України Про оренду землі . Також заявниця стверджує, що матеріали справи не містять доказів того, що міською радою прийнято/або відмовлено у прийнятті рішення за заявами Ковальської Т.Т., тому суд безпідставно не застосував ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування . Крім того, апелянт зазначає, що суд не надав оцінку тому факту, що після закінчення строку договору оренди, ФОП Ковальска Т.Т. користувалася земельною ділянкою більше 6 років і міська рада, як стверджує апелянт, не заперечувала проти цього, а навпаки, доводила до неї інформацію про те, що у разі несплати орендної плати буде звертатися до суду. ФОП Ковальська вважає, що звернення до суду щодо оскарження дій міської ради є її правом, а не обов'язком. Прийняте оскаржуване рішення суперечить висновкам, викладеним Вищим господарським судом України у постанові від 09.10.2013 у справі №13/5005/1937/2012. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував ст.212 Земельного кодексу України, оскільки ФОП Ковальска Т.Т. збудувала прибудову на земельній ділянці, виділеній їй міською радою. Як стверджує апелянт, суд не застосував строк позовної давності. Крім того, апелянт зазначає, що у ході слухання справи нею були заявлені два клопотання про зупинення породження у справі до вирішення справи №263/4480/18 у Жовтневому суді м.Маріуполя та справи №263/16611/16ц у Верховному Суді. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №263/4480/18 у Жовтневому суді м.Маріуполя, оскільки суддя не здійснила запит до Єдиного реєстру судових рішень до 07.05.2018, а інше клопотання не було розглянуто судом першої інстанції. Крім того, апелянт просить перевірити факт отримання нею судової повістки на судове засідання 07.05.2018, оскільки суд першої інстанції стверджує, що апелянт її отримала.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2018 вищезазначену апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальської Т.Т. залишено без руху відповідно до частини 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2018 поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковальської Т.Т. на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18. Запропоновано позивачу за первісним позовом надати суду до 26.07.2018 письмовий відзив на апеляційну скаргу з посиланням на докази, які підтверджують викладені у відзиві обставини; докази направлення примірника відзиву скаржнику. Встановлено учасникам справи строк до 26.07.2018 для подання (у разі наявності) заяв, клопотань і заперечень, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ковальської Т.Т. на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18, з доказами направлення примірників іншим учасникам судового процесу. Попереджено учасників судового процесу, що відповідно до приписів ст.267 Господарського процесуального кодексу України подання заяв, клопотань, заперечень, тощо можливе лише на стадії проведення підготовчих дій. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018 зупинено апеляційне провадження у справі №905/100/18 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №920/739/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 поновлено провадження у справі. Прийнято справу №905/100/18 за апеляційною скаргою Ковальської Т.Т. на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 до провадження Східного апеляційного господарського суду. Розгляд справи призначено на 18.12.2018 0 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 131. Задоволено заяву ФОП Ковальської Т.Т. про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/100/18 у режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 16.01.2019 об 11:00 год. Задоволено заяву ФОП Ковальської Т.Т. про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/100/18, яке відбудеться 16.01.2019 об 11:00 у режимі відеоконференції. Доручено Іллічівському районному суду м.Маріуполя забезпечити проведення відеоконференції у справі №905/100/18. Даною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення його до справи у якості сторони у справі, дійшла висновку про відмову у її задоволенні як необґрунтованої, оскільки з огляду на приписи частини 1 ст.41, 45, 47, 48 Господарського процесуального кодексу України залучення сторони до участі у справі можливо лише у суді першої інстанції. Також колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи №0540/8802/18-а, оскільки заявником не доведено об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 11.02.2019 об 11:30 год.

Щодо клопотання ФОП Ковальської Т.Т. про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи №263/16611/16-ц у Верховному Суді ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 розгляд справи відкладено у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів щодо стану розгляду справи №263/16611/16-ц у Верховному Суді.

Таких документів заявниця суду не надала.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 13.11.2017 відкрито касаційне провадження. Витребувано з Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області цивільну справу № 263/16611/16-ц за позовом Ковальської Т.Т. до Маріупольської міської ради, треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності на нежитлове приміщення. Ухвалено надіслати особам, які беруть участь у справі, копії касаційної скарги та роз'яснити їм право подати заперечення на касаційну скаргу до 13.12.2017.

Інформація щодо подальшого руху справи №263/16611/16-ц з реєстру не убачається.

Таким чином, заявником з огляду на приписи частини 5 ст.227 Господарського процесуального кодексу України не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі.

На підставі викладеного, клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду цивільної справи №263/16611/16-ц у Верховному Суді не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 11.02.2019 представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, копію ухали Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 ФОП Ковальска Т.Т. отримала 02.02.2019, Маріупольська міська рада Донецької області отримала копію зазначеної ухвали 28.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.14 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частинами 1, 2 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до частини 1 ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору є реалізація сторонами договору оренди переважного права на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем.

Доводи апелянта щодо необхідності застосування судом першої інстанції до даних правовідносин ст.15 Закону України Про оренду землі та ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування є помилковими, оскільки спірні відносини стосуються порядку дотримання сторонами договору оренди земельної ділянки, які регулюються ст.33 Закону України Про оренду землі .

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України Про оренду землі до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як встановлено частиною 4 статті 33 Закону України Про оренду землі , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді .

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки . Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі .

У цьому випадку закон також вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (частина 8 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк у обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі №6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі не пов'язані одна з іншою.

У відповідності до приписів частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи убачається, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 №5/22-4161 між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем Ковальською Тетяною Трохимівною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643) від 11.09.2008, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 №04.08.162.00538 (далі- спірний договір).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку, розташовану за адресою: пр.Леніна (Миру), 75-Б, у Жовтневому (Центральному) районі міста, площею 0,0049 га, з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні).

Договір укладено строком на 3 роки (до 29.07.2011) (пункт 3.1. договору).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 157,80 грн/кв.м.

За умовами пункту 6.5 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.

Визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0049 га за указаною адресою на рівні 7% від грошової оцінки землі (пункт 4.3. договору).

Визначено право орендодавця оформити в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області дозвіл на виконання будівельних робіт та здати закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію, а також розпочати будівництво об'єкта не пізніше двох років з дня прийняття даного рішення і звершити будівництво у строк, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва (пункти 9.2.6., 9.2.7. договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар після припинення дії договору повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендар має право звернутися до Орендодавця за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення договору шляхом його переукладення (пункт 9.2.11 договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено (пункт 11.3.1. договору) (а.с.11-13, том 1).

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:04:006:0643, площею 0,0049 га, розташовану по пр.Леніна, 75-Б, у м. Маріуполі.

09.06.2011, у межах строку дії договору оренди землі, ФОП Ковальська Т.Т. звернулася до Маріупольської міської ради із заявою про продовження дії договору від 29.07.2008 на оренду земельної ділянки, площею 0,0049 га, розташованої за адресою: проспект Леніна 75-Б, місто Маріуполь, строком на 49 років, у зв'язку з тим, що на земельній ділянці згідно з рішенням міської ради збудована капітальна споруда. Також порушувалося питання про зменшення розміру орендної плати до 5% від нормативно-грошової оцінки та визначення цільового призначення земельної ділянки - комерційна діяльність (а.с.42, том 1).

Листом №17-1750-2 від 30.06.2011 Маріупольською міською радою роз'яснено ФОП Ковальській Т.Т., що згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/6-399 "Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради" строк оренди встановлюється, виходячи з площі земельної ділянки. Для ділянок, загальна площа яких не перевищує 100 кв.м, максимальний термін оренди - 5 років. Розмір орендної плати згідно з вищевказаним рішенням встановлюється, виходячи з цільового використання земельної ділянки та строку оренди. Для короткострокової оренди (площа ділянки до 100 кв.м) плата встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Роз'яснено право звернення до відділу регулювання земельних відносин міської ради для підготовки проекту додаткового договору до договору оренди щодо продовження строку оренди на 5 років та зниження орендної плати до 5% (а.с.43, том 1).

21.07.2011 ФОП Ковальська Т.Т. звернулась до Маріупольської міської ради з листом, в якому просить підготувати проект додаткової угоди до договору оренди. Для підготовки проекту надає: копію договору оренди, копію паспорта, копію коду, копію свідоцтва про реєстрацію ФОП (а.с.44, том 1).

04.08.2011 листом за вих.№06-2502-02 Маріупольська міська рада повідомила ФОП Ковальську Т.Т. про те, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/9-399 та листа ФОП Ковальської Т.Т. підготовлено проект додаткового договору до договору оренди земельної ділянки щодо продовження терміну користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: пр.Леніна,75-Б, до 5 років та зменшення орендної плати до 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (на рік). Для отримання вищевказаного проекту необхідно особисто звернутися до відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради з понеділка по середу з 08:00 год. до 12:00 год. (а.с.45, том 1).

19.08.2011 ФОП Ковальська Т.Т. звернулась до Маріупольської міської ради з проханням доповнити додатковий договір про оренду земельної ділянки від 24.09.2008 наступним пунктом: Витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням додаткового договору, сторони несуть у рівних частках (а.с.46, том1).

Маріупольська міська рада розглянула звернення ФОП Ковальської Т.Т. до міської ради із зазначеним питанням та листом від 22.09.2011 за вих.№17-2820-02 повідомила, що у зв'язку з відсутністю відповідної статті витрат у бюджеті м.Маріуполя, виконати прохання ФОП Ковальської Т.Т. та покласти витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням додаткового договору на сторони у рівних частках, неможливо (а.с.47, том 1).

Листом від 01.02.2012 за вих.№17-2820-02 Маріупольська міська рада, розглянувши скаргу ФОП Ковальської Т.Т. про продовження договору оренди земельної ділянки та оплату за землю, з посиланням на ст.206 Земельного кодексу України, підпункту 1.147 ст.14 Податкового кодексу України, зазначила, .що ураховуючи той факт, що ФОП Ковальською Т.Т. земельна ділянка по пр.Леніна,75б освоєна та використовується у комерційних цілях, а тому у відповідності до діючого законодавства зобов'язана здійснювати оплату за використання даної земельної ділянки (а.с.48, том 1).

ФОП Ковальська Т.Т. листом від 23.07.2012 повідомила Маріупольську міську раду про те, що оплата земельного податку нею не буде здійснюватися у зв'язку з відмовою Маріупольської міської ради укласти договір оренди (а.с.49, том 1).

У листі від 17.08.2012 за вих.№17-2663-02 Маріупольська міська рада попередила ФОП Ковальську Т.Т. про те, що у випадку припинення оплати за землю, міська рада залишає за собою право врегулювати дане питання у судовому порядку шляхом знесення самовільно збудованої будівлі (а.с.50, том 1).

06.03.2017 та 26.04.2017 Ковальська Т.Т. зверталась до голови Маріупольської міської ради зі скаргами, у яких просила здійснити заходи щодо укладення договору оренди (а.с.54-56, том 1).

Листом від 27.03.2017 ФОП Ковальська Т.Т. звернулась до Маріупольської міської ради, в якому зазначила, що зверталась до міської ради з приводу продовження договору оренди земельної ділянки по пр.Леніна, 75б. На її звернення було надано відповідь 16.03.2016 №К-4999-11-1.12/22123 згідно з якою необхідно надати пакет документів, у тому числі і копію землевпорядної технічної документації щодо встановлення (поновлення) меж земельної ділянки в натурі. У зв'язку з чим просить повідомити, якою нормою закону передбачено надання зазначеної документації та чи необхідно замовляти виготовлення нової технічної документації (а.с.57, том 1).

За результатами розгляду даного звернення ФОП Ковальської Т.Т. міська рада листом від 15.04.2017 за вих.№К-6112-11-1.12/28175 з посиланням на ст.123 Земельного кодексу України та підпункт 20.1 пункту 20 рішення Маріупольської міської ради від 26.02.2013 №6/26-3003 повідомила, що необхідно звернутися до ліцензованої землевпорядної організації для замовлення технічної документації (а.с.58, том 1).

У листі від 26.04.2017 ФОП Ковальська Т.Т. просить виключити пункт 20.1 з рішення міської ради, оскільки, на її думку, він суперечить Законам України та Конституції України (а.с.59, том 1).

14.06.2017 ФОП Ковальська Т.Т., звертаючись з листом до Маріупольської міської ради, просить продовжити договір оренди або укласти новий у зв'язку з закінченням терміну дії оренди по земельній ділянці по пр.Мира, 75б, для обслуговування перукарні (а.с.60, том 1).

У відповіді (вих.№К-10088-11-1.12 від 20.06.2017) на даний лист Маріупольська міська рада зазначає, що відповідно до Переліку адміністративних послуг, які надаються через Центр надання адміністративних послуг та Лівобережний районний відділ надання адміністративних послуг, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради, отримання рішення міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку за міською радою є адміністративною послугою. З огляду на що необхідно звернутися до Центру надання адміністративних послуг з заявою встановленого зразка та відповідними копіями документів (а.с.61, том 1).

У листі від 30.06.2017 ФОП Ковальська Т.Т. зазначає, що протягом тривалого часу користується орендованою земельною ділянкою, сплачує податок на землю, який власник земельної ділянки приймає та використовує, просить укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №4540 від 11.09.2008 (а.с.64, том 1).

Отже, з матеріалів справи убачається, що ФОП Ковальською Т.Т. (орендарем) з метою реалізації свого права на поновлення спірного договору до закінчення строку його дії звернулась до Маріупольської міської ради із заявою від 09.06.2011, у якій запропоновано укласти додаткову угоду на інших умовах, зокрема, зі строком дії договору 49 років та орендною платою у розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки.

У встановлений законом місячний термін міською радою надано обґрунтовані заперечення щодо запропонованих ФОП Ковальською Т.Т. нових умов додаткової угоди, при цьому зазначено про те, що максимальний строк оренди не може перевищувати п'яти років, розмір орендної плати встановлюється виходячи з цільового використання земельної ділянки та строку оренди, яка становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та запропоновано звернутися до відділу регулювання земельних відносин міської ради для підготовки проекту додаткової угоди, при цьому зазначено час і місце, коли ФОП Ковальська Т.Т. може з'явитись для отримання додаткової угоди.

У подальшому, ознайомившись з додатковою угодою у редакції Маріупольської міської ради, ФОП Ковальська Т.Т. її не підписала, однак запропонувала доповнити новим пунктом щодо покладення витрат про нотаріальне оформлення додаткової угоди на рівних з орендодавцем умовах.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що така додаткова угода не була укладена з вини позивача через безпідставну відмову.

Однак матеріали справи свідчать, що Маріупольська міська рада надала обґрунтовані заперечення щодо нових умов додаткової угоди, запропонованих орендарем.

Отже, у встановленому частинами 1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі порядку сторони не дійшли згоди про укладення додаткової угоди до спірного договору на нових умовах.

ФОП Ковальска Т.Т. протягом строку дії договору оренди, а також після закінчення строку його дії продовжувала користуватися земельною ділянкою та сплачувала орендну плату за неї, що підтверджується інформацією Головного управління ДФС у Донецькій області щодо сплати у період з 01.01.2013 по 13.04.2018 орендної плати за земельну ділянку за адресою: пр.Миру, буд 75 б, м.Маріуполь, (а.с.139, том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що орендодавець після закінчення строку договору оренди проти подальшого користування орендарем земельною ділянкою не заперечував та не заявляв вимоги про повернення земельної ділянки у орендаря, а тому останній мав право протягом місяця звернутись до суду з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих же умовах та на той строк на підставі частини 6 ст.33 Закону України Про оренду землі або з позовом про зволікання в укладенні додаткової угоди на підставі пункту 5 ст.33 Закону.

При цьому апелянт зазначає, що не оскаржувала до суду дій Маріупольської міської ради щодо зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди (з 2011 року), оскільки це є її правом.

Щодо доводів заявниці апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суперечить висновкам, викладеним у постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2013 у справі №13/5005/10437/2012 колегія суддів зазначає що висновки, викладені у вказаній постанові не підлягають застосуванню, оскільки у даній справі та справі, на яку посилається апелянт, різні предмет, обставини та учасники справи.

Таким чином, сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору, а тому у відповідності до частини 4 ст.33 Закону Про оренду землі переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

Господарський суд правильно встановив обставини справи та обґрунтовано застосував норми ст.33 Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин, з огляду на те, що між сторонами додаткова угода про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не укладалась, обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Колегія суддів зазначає, що звернення протягом 2016-2017 років до міської ради з вимогою про укладення додаткової угоди до договору оренди від 2008 є безпідставним, оскільки ФОП Ковальська Т.Т. втратила таке право у 2011 році.

Стосовно доводів ФОП Ковальської Т.Т. про те, що суд першої інстанції не застосував позовну давність колегія суддів зазначає таке.

Позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як убачається з матеріалів справи сторонами не заявлялась заява про застосування строків позовної давності, а тому доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Отже, заява про застосування строків позовної давності сторонами у справі у суді першої інстанції не заявлялася. Господарський суд з власної ініціативи не може зазначати про сплив позовної давності, а застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі.

Щодо твердження ФОП Ковальської Т.Т. про те, що вона не отримувала судову повістку на судове засідання 07.05.2018, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначення у справі №905/100/18 та призначено до розгляду по суті на 07.05.2018 об 11:20 год. (а.с.130-131, том 1). Копія зазначеної ухвали направлена учасникам справи, зокрема, ФОП Ковальській Т.Т. за належною адресою, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з позначкою ПАТ Укрпошта за закінченням терміну зберігання (а.с.161, том 1).

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до частини 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача за первісним позовом, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у розумінні ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ФОП Ковальська Т.Т. мала право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 23.04.2018, отримавши поштову кореспонденцію у поштовому відділенні або у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

З огляду на те, що апелянт не наводить доводів щодо підстав задоволення судом першої інстанції первісного позову, однак просить скасувати оскаржуване рішення у частині позовних вимог Маріупольської міської ради та задовольнити зустрічний позов, колегія суддів надає оцінку правомірності задоволення господарським судом первісного позову.

Задовольняючи первісні позивні вимоги, господарський суд виходив з того, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управлінням земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 23.03.2017 встановлено, що ФОП Ковальською Т.Т. використовується земельна ділянка за адресою: проспект Леніна (Миру) 75-Б у місті Маріуполі, площею 0,0049 га, для будівництва та подальшого обслуговування прибудови до перукарні на підставі договору оренди земельної ділянки №4540 від 11.09.2008, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі ДЗК № 04.08.162.00538 від 24.09.2008, строк дії якого закінчився 29.07.2011, що є порушенням строків повернення тимчасово займаних земель та невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, та є порушенням ст.125, 126, 211 Земельного кодексу України (а.с.20, том 1).

Вказівкою (попередженням) Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 23.03.2017 ФОП Ковальській Т.Т. запропоновано усунути виявлені порушення земельного законодавства у тридцятиденний строк (а.с.21, том 1).

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 15.05.2017 та від 18.12.2017 встановлено, що вимоги вказівки від 23.03.2017 ФОП Ковальською Т.Т. не виконано (а.с.22, 23, том 1).

Відповідно до положень частини 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 сплинув, доказів повернення спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять.

Щодо вимоги позивача про повернення земельної ділянки до запасу територіальної громади м.Маріуполя шляхом демонтажу прибудови (нежитлового приміщення) площею 48,7 кв.м. господарський суд виходив з такого.

Згідно з Дозволом на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 04.11.2008 №08/04/1076 ФОП Ковальський Т.Т. видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до перукарні за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь. Строк дії дозволу до 31.12.2009.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі №263/16611/16-ц від 21.07.2017 у задоволенні позовних вимог Ковальської Т.Т. про визнання права власності на нежитлове приміщення, площею 110,0 кв.м, яке розташоване за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017 вказане рішення залишено без змін.

В обґрунтування своїх вимог Ковальська Т.Т. у справі №263/16611/16-ц посилалась на те, що вона є власником нежитлових приміщень, а саме: приміщення №14 по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м. Маріуполь, площею 54,3 кв.м, та приміщень №І-а, І-б, А-4-5п по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м.Маріуполь, площею 13,3 кв.м. Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 №5/23/4161 їй виділена земельна ділянка, площею 0,0049 га, по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м.Маріуполі для будівництва прибудови до перукарні. На підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 04.11.2008 №08/04/1076 нею виконані будівельні роботи, а саме: до приміщень №14 та №1-а, 1-б, А-4-5п за вказаною адресою збудована прибудова, площею 48,7 кв.м. Бюро технічної інвентаризації м.Маріуполя видало технічний паспорт на нежитлове приміщення, площею 110,1 кв.м. Її звернення 21.12.2016 до Центру адміністративних послуг Маріупольської міської ради з питання проведення реєстрації права власності на нежитлове приміщення, площею 110,1 кв.м, залишилося без задоволення. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити та визнати за нею, як фізичною особою, право власності на приміщення, площею 110,1 кв.м.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, який суб'єкт цивільних правовідносин здійснив такі дії та на якого суб'єкта або сторону договору зареєстровано новостворене майно.

Оскільки завершене будівництвом приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), що є часткою нежитлового приміщення, площею 110,1 кв.м, до експлуатації не прийнято і державна реєстрація його не проведена, вимоги Ковальської Т.Т. про визнання за нею, як приватною особою, права власності на цей об'єкт визнані судами такими, що не ґрунтуються на законі.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12.01.2017 та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017 №263/16611/16-ц набрали законної сили.

Відповідно до частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі №263/16611/16-ц від 21.07.2017 встановлено, що завершене будівництвом приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), що є часткою нежитлового приміщення по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м. Маріуполь до експлуатації не прийнято і державна реєстрація його не проведена.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 319, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Оскільки у відповідача за первісним позовом відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою, господарський суд дійшов правильного висновку, що у розумінні приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом набув право на звернення до суду за захистом з огляду на наявність порушення зобов'язань з боку відповідача. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар після припинення дії договору повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, яке здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення первісних позовних вимог щодо повернення земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки шляхом демонтажу спірного приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), яке є часткою нежитлового приміщення по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м. Маріуполь.

Інші доводи апелянта не спростовують законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальської Тетяни Трохимівни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2018 у справі №905/100/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.02.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна