Рішення

від 18.02.2019 по справі 300/81/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. справа № 300/81/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю: секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року, дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання (а.с. 28-29).

18.02.2019 року ухвалою суду залучено у справі № 300/81/19 управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, як другого відповідача (далі - відповідач 2) (а.с. 43-44).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та з 1994 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідачем здійснювались перерахунки пенсії з 01 березня 2017 року по грудень 2018 року, проте виплата пенсії проводилась з обмеженням, а саме: з березня 2017 року по грудень 2018 року - 10740 грн, з грудня по січень 2018 року -12956,53 грн, з березня 2018 року по червень 2018 року - 13730 грн, з липня 2018 року по листопад 2018 року - 14350 грн, з грудня 2018 року - 14970 грн. Не погодившись з таким обмеженням розміру пенсії, він звернувся із заявою про виплату пенсії з 01 березня 2017 року у повному розмірі. Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області листом за № 1641/У-15 та № 466У-15 повідомило позивача, що виплата пенсії здійснюється з урахуванням максимального розміру пенсії. Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії протиправними, оскільки таке обмеження максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Проси позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.02.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з 1994 року та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року, розмір якої склав 12956,53 грн, однак виплату пенсії обмежено до 10740 грн, тобто 10 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з підстав викладених у поданому відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені засобами поштового зв'язку за адресою, його місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.124 КАС України юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

ОСОБА_1, з 1994 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації, що підтверджується розпорядженням № 160752 від 15.03.2017 року (а.с. 40).

Відповідно до змісту частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

В судовому засіданні 18.02.2018 року позивач щодо заміни ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним відповідачем заперечив.

При цьому суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в дані справі не є суб'єктом владних повноважень, який повинен відповідати за позовом.

ОСОБА_1 управлінням ПФУ в м. Івано-Франківську здійснювався перерахунок пенсії щорічно, починаючи з 01.03.2005 року за вислугу років та за наслідками перерахунку розмір пенсії позивачу з 01 березня 2017 року склав - 10486,43 грн, що підтверджено розпорядженням від 15.03.2017 року (а.с. 40).

В той же час виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась з обмеженням, а саме: з березня 2017 року по грудень 2018 року - 10740 грн, з грудня по січень 2018 року -12956,53 грн, з березня 2018 року по червень 2018 року - 13730 грн, з липня 2018 року по листопад 2018 року - 14350 грн, з грудня 14970 грн, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 та 2018 роки".

Не погодившись із виплатою пенсії в обмеженому розмірі, ОСОБА_1 26.12.2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про виплату пенсії з 01 березня 2017 року в повному розмірі (а.с. 15), листом за № 466 від 30.11.2018 року позивачу повідомлено, що його звернення розглянуто та встановлено, що виплата пенсії з 01 липня 2017 року, розмір пенсії без обмеження становить 13897,95 грн, а до виплати з обмеженням 10740 грн та надано довідку за № 5615 від 27.11.2018 року про розмір отриманої пенсії за період з березня 2017 року по листопад 2018 року (а.с. 16-17).

Також, позивач звертався до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати з березня 2017 року пенсії без обмеження, листом за № 1641/У-15 від 04.01.2019 року позивачу повідомлено, що його звернення розглянуто та встановлено, що ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику льотно-виробничого складу цивільної авіації, призначено відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення . Призначена пенсія у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 713 щорічно з 01.03.2005 року перераховувалась і до березня 2017 року становила 10486,43 грн, тобто не перевищувала максимального розміру, який був встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік , з березня 2017 року розмір пенсії обмежено максимальним розміром та виплачувався в розмірі 10740 грн. Також з березня 2018 року було здійснено черговий перерахунок пенсії, який склав 19049,92 грн, однак її виплата здійснювалась в максимальному розмірі з 01.01 2018 року - 13730 грн, з 01.07.2018 року - 1435 грн, з 01.12.2018 року - 14970 грн (а.с. 13-14).

Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу)визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 54 вказаного Закону (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 3 пункту "а" частини першої цієї статті).

Згідно із пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року (далі - Порядок №418), пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.

Відповідно до пункту 7 Порядку №418 пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з підпунктом "в" пункту 7 Порядку № 418 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 9 серпня 2005 року, чинної на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством передбачено здійснення перерахунку пенсії працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації щороку з 01 березня.

Спору між сторонами щодо підстав та дати здійснення перерахунку пенсії позивача немає. Також немає спору щодо розміру пенсії, визначеного внаслідок перерахунку (з березня 2017 року - 12956,53 грн., з березня 2018 року - 19049,92 грн). Спір виник щодо розмірів виплаченої пенсії за період з березня 2017 року по листопад 2018 року.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо виплати пенсії позивачу у вказаних розмірах, суд враховує наступне.

За змістом статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3668-VI) (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним законом було внесено зміни до низки інших законів, зокрема до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) встановлено, що Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, розмір пенсії, яка виплачується пенсіонерам з 01.01.2017 року по 21.12.2017 року, не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" № 1801-VIII від 02 грудня 2017 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Статтею статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" № 2246-VIII від 07 грудня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2018 року становить - 1373 гривень, з 1 липня - 1435 гривень.

Враховуючи викладене, максимальний розмір пенсії з березня 2017 року складає 10740 грн (максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень), з 1 березня 2018 року складає 13730,00 грн (1373 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), а з 1 липня 2018 року - 14350,00 грн (1435 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Наведені норми законів є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов'язковому виконанню органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, здійснюючи позивачу виплату пенсії у розмірах з березня 2017 року по грудень 2018 року - 10740 грн, з грудня по січень 2018 року -12956,53 грн, з березня 2018 року по червень 2018 року - 13730 грн, з липня 2018 року по листопад 2018 року - 14350 грн, з грудня 14970 грн, управління ПФУ в м. Івано-Франківську діяло відповідно до закону.

Аргумент позивача про те, що встановлене законами обмеження розміру пенсії на нього не поширюється в силу пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", суд відхиляє з огляду на таке.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Проаналізувавши викладену норму, можна дійти висновку, що вказана норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI, та розмір яких перевищував максимальний розмір, встановлений цим Законом. Виплата таких пенсій здійснюється без індексації, підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Таким чином, вказана норма жодним чином не відміняє максимальний розмір, встановлений статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", частиною третьою статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд враховує, що положення Законів України "Про пенсійне забезпечення" та Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять виключень та застережень щодо застосування максимального розміру пенсії до пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також суд відхиляє посилання позивача на приписи статті 22 Конституції України, оскільки у своїх рішеннях № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року та № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України сформував чітку позицію стосовно запровадження шляхом прийняття законів змін механізму нарахування соціальних виплат та критеріїв, за якими закони можуть встановлювати обмеження існуючих конституційних прав і свобод людини.

Так, у рішенні № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

А у рішенні № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що розміри соціальних виплат можуть змінюватися законодавцем залежно від соціально-економічних можливостей держави, проте законодавець не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб та не дозволяють забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві, зокрема, встановлювати розмір соціальних виплат, нижчий від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України.

Враховуючи викладене, нормативне регулювання виплати призначених (перерахованих) пенсій працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі №243/2495/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 77507949).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій управління ПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо застосування до розміру пенсії позивача максимального розміру та зобов'язання управління ПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром .

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), вул. Млинарська, 50/41, м. Івано-Франківськ, 76010;

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), вул. С.Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018;

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 205850895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Рішення складене в повному обсязі 20 лютого 2019 р.