Рішення

від 20.02.2019 по справі 420/130/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області про визнання протиправною відповіді та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати відповідь ОСОБА_2 сільської ради № 295/03-20/2-18 від 28.11.2018; зобов'язати відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0725784500:02:005:0101 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Волинської області, Шацький район, с. Пулемець.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30.10.2018 вона звернулася до ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області із двома заявами про надання їй дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно земельних ділянок орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Пулемець Шацького району Волинської області із відповідними пакетами документів. Листом від 28.11.2018 № 295/03-20/2-18 відповідач повідомив позивачку про те, що бажані земельні ділянки сформовані в результаті обробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок стосовно якої сільською радою не прийнято рішення про її затвердження та не здійснено реєстрацію права комунальної власності відповідно по кожній земельній ділянці. У зв'язку із цим вирішити порушене позивачкою питання позитивним чином наразі неможливо. Позивач вважає зазначену відповідь такою, що прийнята з підстав, що не передбачені чинним законодавством, та з порушенням встановлених строків. Так, позивачем було дотримано всіх вимог, визначених ч.6 ст.118 ЗК України щодо порядку звернення з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також додано всі необхідні документи, проте відповідач в порушення ч.7 ст.118 ЗК України прийняв рішення, яким відмовив позивачу без відповідного мотивування, та з підстави, яка не передбачена ч.7 ст.118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу.

Ухвалою судді від 14.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

04.02.2019 засобами електронного зв'язку та 12.02.2019 засобами поштового зв'язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що його лист № 295/03-20/2-18 від 28.11.2018 не є актом індивідуальної дії, а тому не може становити предмет спору в суді адміністративної юрисдикції. При цьому будь-яких рішень з приводу звернень позивача сільська рада не приймала. Також відповідач послався на те, що з аналогічними заявами зверталися інші особи, а тому задоволення вимог позивача поставить її у більш пріоритетне становище відносно інших осіб, що виявили бажання отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Також послався на судову практику Верховного Суду, а саме на рішення від 11.04.2018 № 806/2208/17.

07.02.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач розцінює відповідь відповідача листом № 295/03-20/2-18 від 28.11.2018 як рішення, яке лише оформлено у формі листа, а тому останнє може бути предметом оскарження в порядку КАС України.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст.262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.10.2018 засобами електронного зв'язку направила на електронну адресу ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області заяви щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельних ділянок кадастрові номери 0725784500:02:005:0101, 0725784500:02:005:0104 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, додавши матеріалі з позначенням місць розташування бажаних земельних ділянок.

Листом від 28.11.2018 № 295/03-20/2-18 ОСОБА_2 сільська рада Шацького району Волинської області повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду її заяви, вказавши, що в ході розгляду звернень встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784500:02:005:0101, 0725784500:02:005:0104 були сформовані в результаті розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок стосовної яких сільською радою не прийнято рішення про їх затвердження та не здійснено реєстрацію прав комунальної власності. У зв'язку із цим вирішити питання, порушені у заявах щодо передачі двох земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , які не відповідають ч.4 ст.116 ЗК України, на даній території не має можливості.

Не погодившись із вищезазначеною відповіддю, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення в частині розгляду її клопотання щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0725784500:02:005:0101.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення, викладеного у листі від 28.11.2018 № 295/03-20/2-18, вбачається, що, окрім нездійснення реєстрації прав комунальної власності, ОСОБА_1 повідомлено про неможливість позитивного вирішення питання на підставі ч.4 ст.116 ЗК України, відповідно до якої передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Вирішуючи спір, суд враховує, що повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі N 545/808/17.

Повертаючись до обставин справи, суд враховує, що спірним рішенням № 295/03-20/2-18 від 28.11.2018 позивачці повідомлено про неможливість надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок - у зв'язку з тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784500:02:005:0101, 0725784500:02:005:0104 були сформовані в результаті розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок стосовної яких сільською радою не прийнято рішення про їх затвердження та не здійснено реєстрацію прав комунальної власності .

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Натомість, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України ОСОБА_2 сільська рада Шацького району Волинської області має прийняти рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, у зв'язку із чим посилання представника відповідача на отримання аналогічних звернень на ці земельні ділянки від інших громадян на увагу на заслуговують.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (N 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" N 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" N 48939/99, "Moskal v. Poland" N 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" N 30985/96).

Отже суд дійшов до висновку про те, що відмова позивачу ОСОБА_2 сільською радою Шацького району Волинської області у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725784500:02:005:0101 була сформована в результаті розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок стосовної яких сільською радою не прийнято рішення про їх затвердження та не здійснено реєстрацію прав комунальної власності, а також невідповідність заяви ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, - не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.122 ЗК України результатом розгляду клопотання мало б бути рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тоді як голова ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області повідомив про неможливість позитивного вирішення порушеного позивачем питання листом, тобто відповідне звернення фактично не розглянуто по суті.

Отже, враховуючи, що відповідь сільської ради оформлена у формі листа, а не відповідного рішення, яке приймається на сесії сільської ради, у зв'язку із чим спірна відповідь по суті рішенням суб'єкта владних повноважень не є, а отже скасування такого листа не створюватиме юридично визначених наслідків для позивача, які б поновлювали порушене право, за захистом якого позивач звернулась до суду. Втім, суд вважає за можливе констатувати протиправний характер такої відповіді, мотиви чого наведені вище, та з огляду на визначений законодавством результат розгляду такого звернення громадянина (мотивоване рішення про задоволення або відмову в задоволенні заяви), вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача.

Так, за своєю правовою природою бездіяльність - це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

В той же час, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га, місце розташування яких позначено на доданих графічних матеріалах заяві від 30.10.2018.

Так, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд вважає, що за таких обставин суд позбавлений права зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0725784500:02:005:0101 у власність, адже клопотання позивача не було належним чином розглянуто органом місцевого самоврядування.

У зв'язку із цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України у формі зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.10.2018 з урахуванням викладених вище висновків суду.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65005, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області (44013, Волинська область, Шацький район, с. Пулемець, вул. Незалежності, 101А; код ЄДРПОУ 20124336) про визнання протиправною відповіді та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0725784500:02:005:0101 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована на території Волинської області, Шацький район, с. Пулемець.

Зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду Шацького району Волинської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.10.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0725784500:02:005:0101 з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 сільської ради Шацького району Волинської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.