Постанова

від 20.02.2019 по справі 814/2681/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/2681/17

Головуючий І інстанції суддя - Мороз А. О.Категорія №8.3.3

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області та приватного підприємства Біохім на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року по справі за позовом приватного підприємства Біохім до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року приватне підприємство Біохім (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач, ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 23.11.2017 року:

- №00041561401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 277326,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 184884,00 грн., штрафні санкції - 92442,00 грн.,

- №00041571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 190838,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 134046,00 грн., штрафні санкції - 56792,50 грн.;

- №00041581401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 172,00 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №00041581401 та №00041571401 в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №00041561401 в частині нарахування ПДВ за основним платежем на суму 17533,00 грн. та в частині штрафної (фінансової) санкції на суму 8766,00 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДФС подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач також подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій посилаючись на невірну оцінку судом фактичних обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права, просить постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в період з 20 вересня до 03 жовтня 2017 року відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені Актом від 10.10.2017 року №1331/14-29-14-01/32143508 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.111-239).

У висновку Акту перевірки зафіксовані наступні порушення:

- ст.44 п.44.1., п.44.2., ст.134 п.134.1. пп.134.1.1., ст.138 п.138.1., п.138.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на загальну суму 134046,00 грн.;

- ст.198 п.198.1., п.198.3., ст.200 п.200.1., п.200.2. ПК України, внаслідок чого занижений ПДВ на загальну суму 186865,00 грн.;

- ст.198 п.198.1., п.198.3., ст.200 п.200.4. ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 172,00 грн..

Інші, описані у висновку Акту перевірки порушення, не вплинули на винесення спірних повідомлень-рішень.

09.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки, до яких долучив 1413 документів.

За результатами розгляду поданих заперечень, ДФС у відповіді від 20.11.2017 року за вих.№9256/10/14-29-14-01-10 відмовило у внесенні змін до акту перевірки.

На підставі акту перевірки, ДФС 23.11.2017 року прийняло спірні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.41-47).

Зі змісту розділів 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки слідує, що спірні повідомлення-рішення були прийняті наслідок наступних порушень:

- завищення податкового кредиту за серпень 2015 року на суму 167351,00 грн. по операціям із ТОВ СТВ-Харків , внаслідок не підтвердження ПДВ на цю суму первинними документами;

- заниження доходу на 235877,00 грн. за 2014 рік за результатами співставлення даних бухгалтерського обліку із даними декларації по податку на прибуток за 2014 рік;

- завищення витрат, податкового кредиту по операціях з ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4 внаслідок не підтвердження витрат на маркетингові послуги належними первинними документами;

- завищення витрат по операціях із ФОП ОСОБА_5, а також витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ Миколаївгосптовари , внаслідок необґрунтованого перерахуванням цим суб'єктам господарювання грошової компенсації за спожиті комунальні послуги в орендованих позивачем приміщеннях;

- завищення витрат по операціях із ТОВ ОТП Лізинг , внаслідок необґрунтованого віднесення до витрат сплачених сум за договором фінансового лізингу;

- заниження доходу за перше півріччя 2017 року на суму 13968 грн. внаслідок не включення до доходу безнадійної заборгованості перед ТОВ Хімімпекс .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки про порушення у вигляді завищення податкового кредиту за серпень 2015 року на суму 167351,00 грн. по операціям із ТОВ СТВ-Харків , та визнав необґрунтованими висновки ДФС щодо решти порушень.

Так, надаючи оцінку операціям позивача із ТОВ СТВ-Харків , суд першої інстанції виходив з того, що у серпні 2015 року позивач придбав у цього контрагента товари побутової хімії на суму 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ 166666,67 грн. згідно податкової накладної №96/6 від 03.08.2015 року, а до податкового кредиту за цей місяць по цьому постачальнику включив вдвічі більшу суму - 334016,00 грн., при тому, що на формування податкового кредиту серпня 2015 року по цьому контрагенту мала вплив лише тільки ця господарська операція. При цьому суд відхилив посилання позивача на повернення товарів за вказаною операцією, зазначивши, що при поверненні товару сума задекларованого ПДВ так само повинна була скласти 166666,67 грн., а не 334016,00 грн., як задекларував позивач.

З наданою відповідачем та судом першої інстанції оцінкою задекларованих позивачем показників податкового кредиту по операціям із ТОВ СТВ-Харків за серпень 2015 року апелянт не погоджується, вказуючи про те, що така оцінка суперечить фактичним обставинам справи, а саме - задекларованим позивачем показникам в декларації з ПДВ за серпень 2015 року по постачальнику ТОВ СТВ-Харків та первинним документами по операціям із цим контрагентом.

В ході апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, оцінюючи правильність задекларованих позивачем в декларації з ПДВ за серпень 2015 року показників податкового кредиту по операціям із ТОВ СТВ-Харків , не залучив до матеріалів справи ні саму декларацію з ПДВ за цей місяць, ні розрахунки коригування позивачем податкового кредиту по операціям із цим постачальником.

В зв'язку з цим суд апеляційної інстанції додатково витребував ці документи у позивача, оскільки вони є необхідними для вирішення спірного питання.

Позивач заявою від 13.02.2019 року надав суду апеляційної інстанції декларацію з ПДВ за серпень 2015 року із додатком №1 - розрахунок коригування сум податкового кредиту, №5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, №7- розрахунок частки використання товарів/послуг необоротних активів в оподатковуваних операціях, а також податкову накладну №96/6 від 03.08.2015 року від ТОВ СТВ-Харків на суму 1000000 млн грн.. (ПДВ 166666,67 грн.) та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №96/6 від 03.08.2015 року.

Дослідивши всі наявні документи, які стосуються задекларованих позивачем в декларації з ПДВ за серпень 2015 року показників податкового кредиту по операціям із ТОВ СТВ-Харків за серпень 2015 року, колегія суддів встановила наступне.

В декларації з ПДВ за серпень 2015 року позивач по рядку 10.1 показав загальний обсяг податкового кредиту по операціям з придбання товарів/послуг в розмірі 891023,00 грн., по рядку 16 позивач показав коригування податкового кредиту в сторону зменшення в розмірі 187248,00 грн., а по рядку 17 позивач вказав підсумкову суму податкового кредиту за цей місяць в розмірі 703775,00 грн..

З аналізу розділу ІІ додатку №5 до декларації з ПДВ за серпень 2015 року слідує, що загальний розмір податкового кредиту ПДВ по отриманим від всіх постачальників податкових накладних за цей місяць складає 891023,00 грн., що узгоджується з показником рядку 10.1 декларації. В цьому ж розділі додатку №5 по постачальнику ТОВ СТВ-Харків , який має код ЄДРПОУ 338169420391, позивач відобразив загальну суму податкового кредиту в розмірі 334016,39 грн..

Ця сума податкового кредиту по постачальнику ТОВ СТВ-Харків , тобто 334016,39 грн., є сумою податкового кредиту по всіх податкових накладних від цього постачальника, які виписані в серпні 2015 року в адрес позивача, у тому числі і податкової накладної №96/6 від 03.08.2015 року.

При цьому, згідно наданих позивачем розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №96/6 від 03.08.2015 року, позивач зменшив суму податкового кредиту по цій податковій накладній на суму 167438,00 грн., і ця сума увійшла до загальної суми коригування податкового кредиту за цей місяць в розмірі 187248,00 грн, яка відображена по рядку 16 декларації з ПДВ за серпень 2015 року, і на яку була зменшена підсумкова сума податкового кредиту, відображена в рядку 17 цієї декларації, в розмірі 703775,00 грн. (891023,00 грн. - 187248,00 грн. = 703775,00 грн.)

Таким чином, по податковій накладній ТОВ СТВ-Харків №96/6 від 03.08.2015 року позивач включив до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2015 року не 334016,00 грн., як стверджує ДФС та суд першої інстанції, а 166577,70 грн., яка є різницею між загальною сумою податкового кредиту по всім податковим накладним від ТОВ СТВ-Харків - 334016,00 грн., та загальною сумою коригувань податкового кредиту по податковій накладній №96/6 від 03.08.2015 року - 167438,69 грн. (334016,00 грн. - 167438,69 грн. = 166577,70 грн.).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок акту перевірки та суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2015 року на суму 167351,00 грн. по операціям із ТОВ СТВ-Харків .

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки про заниження позивачем доходу на 235877,00 грн. за 2014 рік, суд першої інстанції виходив з того, що вказана сума заниження є різницею між даними бухгалтерського обліку позивача та його задекларованими показниками доходу в декларації - 26557749,00 грн., і ця різниці обумовлена поверненням товару позивачу на таку суму, що підтверджується наданими останнім як під час перевірки, так і до суду, накладними на повернення товару. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання ДФС на ненадання позивачем документального підтвердження подальшого руху повернутого йому товару та про причини повернення, зазначивши, що такі вимоги ДФС не ґрунтуються на приписах податкового законодавства.

В апеляційній скарзі ДФС щодо цього питання зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції з посиланням на відсутність документів, підтверджуючих причину повернення товарів та подальші дії з поверненим товаром.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки відповідачем не заперечується факт того, що вищевказана різниця в розмірі 235877,00 грн. є сумою, на яку у 2014 році позивачу було повернуто товарів, а тому факт повернення позивачу товарів на таку суму є безумовним доказом того, що на таку суму позивач доходів не отримав, а тому правомірно і не включав вартість повернутого йому товару до складу свого доходу за 2014 рік.

Посилання апелянта на відсутність документів, підтверджуючих причину повернення товарів та подальші дії з поверненим товаром колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянт факт повернення товарів на вказану суми не заперечує і не наводить жодної правової норми в обґрунтування своїх заперечень.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки про завищення витрат та податкового кредиту по операціям позивача із ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем акти виконаних робіт по операціям з цими контрагентами (т.10 а.с.1-21, т.11 а.с.211-250) містять розумний і достатній опис наданих позивачу маркетингових послуг.

При цьому суд першої інстанції відхилив як безпідставні посилання ДФС на те, що під час перевірки та на етапі розгляду заперечень позивача на Акт перевірки і до суду останнім надавались різні за змістом акти виконаних робіт.

В апеляційні скарзі апелянт продовжує наполягати на тому, що надані під час перевірки та до заперечень на акт перевірки акти виконаних робіт по операціям із ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4 з надання позивачу маркетингових послуг з просування товарів не містили конкретної інформації щодо суті наданих послуг та не розкривали їхнього змісту. Також апелянт вказує на економічну недоцільність витрачання позивачем коштів на придбання таких послуг у ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4, оскільки всі ці суб'єкти господарювання попередньо є покупцями у позивача тих товарів, просування яких в подальшому здійснюють вони ж через власну мережу магазинів.

Вирішуючи питання про те, чи є надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт по операціям із ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4 достатньою підставою віднесення сум за такими операціями до складу валових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий кодекс надає тлумачення терміну маркетингові послуги (маркетинг) наступним чином - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як зазначає позивач, суть операцій позивача із ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д та ФОП ОСОБА_4 по наданню позивачу маркетингових послуг полягала в стимулюванні збуту продукції позивача в належних цим суб'єктам господарювання торгових приміщеннях.

Зміст наданих позивачем актів виконаних робіт по операціям з цими контрагентами (т.10 а.с.1-21, т.11 а.с.211-250) підтверджує надання позивачу цими контрагентами саме маркетингових послу в розумінні пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України, до яких цією нормою віднесені, зокрема, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу (мерчендайзінг), що і було зазначено у вказаних актах виконаних робі з посиланням на конкретний вид продукції.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків акту перевірки про завищення витрат та податкового кредиту по операціям позивача із ТОВ Ритейл-К , ТОВ Центр ТМ П'ятий океан , ТОВ Союз Ритейл Д , ФОП ОСОБА_4.

Що стосується висновків акту перевірки про завищення позивачем витрат по операціях із ФОП ОСОБА_5, а також витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ Миколаївгосптовари , внаслідок необґрунтованого перерахуванням цим суб'єктам господарювання грошової компенсації за спожиті комунальні послуги в орендованих в них приміщеннях, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано не погодився з таким висновком з наступних підстав.

У ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Миколаївгосптовари позивач орендує нежитлові приміщення, яким на підставі укладених з ними договорів оренди позивач відшкодовує спожиті комунальні послуги, вартість яких визначається на підставі рахунків, виставлених цими орендодавцями.

Оскільки у виставлених позивачу рахунках на компенсацію вартості спожитих комунальних послуг міститься ціна, кількість та вартість таких послуг, ДФС робить висновок що саме ці орендодавці і є постачальниками комунальних послуг позивачу, однак такими вони бути не можуть.

Така позиція контролюючого органу є помилковою, оскільки надані позивачем документи по цим операціям чітко вказують на те, що позивач лише відшкодовує ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Миколаївгосптовари вартість спожитих ним комунальних послуг, а ті, в свою чергу, отримують і оплачують їх ПАТ Миколаївобленерго , ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль і МКП Миколаївводоканал .

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яких доказів того, що існують розбіжності між вартістю комунальних послуг, яку сплачують ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Миколаївгосптовари постачальникам комунальних послуг і тією вартістю, яку відшкодовує їм позивач, відповідач суду не подав.

Щодо висновків акту перевірки про завищення витрат по операціях із ТОВ ОТП Лізинг , внаслідок необґрунтованого віднесення до витрат сплачених сум за договором фінансового лізингу, то в акті перевірки цей висновок обґрунтовується тим, що позивач отримав в квітні 2013 року у лізинг автомобіль Тойота, але ввів його в експлуатацію лише в березні 2015 року (т.1 а.с.149-151, 27-208, т.9 а.с.7-24), і не надав документів, які б підтвердили використання автомобіля протягом 2014 року, що на переконання відповідача свідчить про те, що цей автомобіль безпосередньо у господарській діяльності позивача у 2014 році не використовувався, а тому витрати, пов'язані із його утриманням, не є витратами операційної діяльності позивача.

Позивач разом із запереченнями на Акт перевірки надав відповідачу подорожні листи за кожен місяць використання автомобіля (т.8 а.с.1-146, т.9 а.с.1-250), але відповідач знайшов їх дефектними, у зв'язку із відсутністю даних про лікаря, який проводив огляд водія, а також даних підприємств, куди рухався автомобіль.

Суд першої інстанції, відхиляючи таку позицію ДФС, зазначив, що надані позивачем за 2014 рік подорожні листи на вказаний автомобіль Тойота та докази списання протягом 2014 року коштів на придбання палива для цього автомобіля в сукупності доводять факт використання цього автомобіля в господарській діяльності позивача, а певні недоліки в оформленні цих документів самі по собі факт такого використання не спростовують.

Дослідивши усі надані позивачем документи по експлуатації вищевказаного автомобіля Тойота, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт використання цього автомобіля на протязі 2014 року в господарській діяльності позивача підтверджується достатньо великою кількістю документів, які в сили приписів діючого законодавства підлягають оформленню внаслідок використання юридичною особою належного їй легкового автомобіля.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, певні недоліки в оформленні таких документів, зокрема, подорожніх листів, як-то відсутність в деяких з них певних даних, реквізитів, печаток, не є безумовним доказом того факту, що такий автомобіль не використовувався у господарській діяльності.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо помилковості висновку акті перевірки про заниження позивачем доходу за перше півріччя 2017 року на суму 13968,00 грн. внаслідок не включення до доходу безнадійної заборгованості перед ТОВ Хімімпекс .

Відповідно до пп.14.1.11. п.14.1 ст.14. ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п.а); заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п.з).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2008 році уклав із ТОВ Хімімпекс договір купівлі-продажу, без дати (т.6 а.с.245-246).

Згідно п.12.2 цього договору сторони домовились про збільшення терміну позовної давності до 10 років, що узгоджується з положеннями ст.259 Цивільного кодексу України.

Враховуючи визначений сторонами цього договору строк позовної давності в 10 років, то кредиторська заборгованість по цьому контрагенту не могла набути статусу безнадійної заборгованості у першому півріччі 2017 року.

Посилання ДФС на те, що ТОВ Хімімпекс перебуває в стані ліквідаційної процедури на підставі рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки, як на час проведення перевірки, так і на час розгляду даної справ ТОВ Хімімпекс (код ЄДРПОУ 30501175) згідно даних реєстру юридичних осіб не ліквідовано, що також не дає підстави віднести кредиторську заборгованість по цьому контрагенту до статусу безнадійної.

Будь-яких доказів ліквідації ТОВ Хімімпекс або визнання його банкрутом (витяг з реєстру, рішення суду) відповідач суду не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами апеляційного перегляду даної справи рішення суду першої інстанції стосовно часткового скасування податкового повідомлення-рішення №00041561401 від 23.11.2017 року підлягає скасуванню, з прийняття в цій частині нової постанови про скасування цього податкового повідомлення-рішення в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За таких обставин апеляційна скарга ДФС підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Виходячи з цього, за правилами ст.139 КАС України підлягають новому розподілу судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 17562,63 грн. (т.1 а.с.3, т.12 а.с.81).

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного підприємства Біохім - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00041561401 від 23 листопада 2017 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 17533,00 грн. і в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 8766,00 грн..

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Миколаївській області №00041561401 від 23 листопада 2017 року в повному обсязі.

Здійснити новий розподіл судових витрат наступним чином: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь приватного підприємства Біохім (вул. 11 Поздовжня, 3/39, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 32143508) судові витрати у виді судового збору в розмірі 17562 (сімнадцять тисяч п'ятисот шістдесят дві) гривні 63 коп.

В іншій частині Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.