Рішення

від 19.02.2019 по справі 826/16120/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/16120/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Ван" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВІДІ ВАН (далі - позивач та/або ТОВ ВІДІ ВАН з позовом до Головного управління ДФСУ у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00006751402 від 25.09.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00008941402 від 04.12.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16120/17 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Бояринцевою М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Як слідує з матеріалів справи позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки від 28.08.2017 року №335/26-15-14-02-05/30305087 не відповідають фактичним обставинам справи, а господарські операції вчені позивачем з його контрагентами, що зазначені в акті перевірки були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представником позивача подано відзив на відзив відповідача, у якому ТОВ ВІДІ ВАН вказало, що наведені контролюючим органом у відзиві на позовну заяву заперечення не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДІ ВАН (код ЄДРПОУ 30305087) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2017 № 335/26-15-14-02-05/30305087 (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478 048 грн., в тому числі по періодам: 2014 - 346 205 грн., 2015 - 60 877 грн., 2016 - 70 966 грн.;

2. п. 189.1. ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 199 956 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2014 року - 127 955 грн., лютий 2015 року - 42 000 грн., березень 2015 року - 30 001 грн.

3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме порушення ТОВ ВІДІ ВАН граничних термінів реєстрації податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 52 425,37 грн.;

4. ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-УІ (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням вищевикладених висновків контролюючим органом 25.09.2017 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №00006741402, яким ТОВ ВІДІ ВАН збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 582 341,00 грн., з яких 478 048,00 грн. - за основним платежем та 104 293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00006751402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 945,00 грн., з яких 199 956,00 грн. - за основним платежем та 49 989,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- № 00006761402, яким до ТОВ ВІДІ ВАН застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у розмірі 5 242,53 грн.;

- рішення №1735140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 148,04 грн. за період з 23.09.2014 до 16.12.2014 та 1 827,63 грн. за період з 21.01.2015 до 89.04.2016 та нараховано пеню у розмірі 339,34 грн., всього - 2 315,01 грн.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ ВІДІ ВАН подано скаргу до Державної фіскальної служби України щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 року №00006741402 та №00006751402.

За наслідком розгляду вказаної скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.11.2017 року №27941/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року №00006741402 у частині завищення загальновиробничих витрат за 2014 рік та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року № 00006751402 залишено без змін, а скаргу ТОВ ВІДІ ВАН задоволено частково.

Враховуючи наведене, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №00008941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 322 324,00 грн., з яких 270 034,00 грн. - за основним платежем та 52 290,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 1968.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) ) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оцінюючи правовірність спірного рішення від 04.12.2017 року №00008941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 322 324,00 грн., з яких 270 034,00 грн. - за основним платежем та 52 290,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями суд звертає увагу на наступне.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що між TOB ВІДІ ВАН та TOB ЕНТЕР АГРО укладено договір від 13.10.2014 року № 11, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання в кількості, по ціні і в терміни визначені договором (далі - договір поставки).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору поставки передбачено що ціна на товар відповідно до п. 1.1 договору визначається договірною.

Загальна вартість даного договору визначається виходячи із загальної суми вказаної в накладних на відпущення продукції зі складу продавця (п. 2.2 розділу 2 договору поставки).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору від 23.02.2015 року кожна партія товару поставляється відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки.

На виконання умов договору оформлено видаткові накладні від 30.10.2014 року №№ 3010/252, 3010/253, 3010/254, 3010/255, 3010/256, 3010/257, 3010/258, 3010/259, 3010/260, 3010/261, 3010/262, 3010/263, 3010/264, 3010/265 та податкові накладні від 30.10.2014 року №№ 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325.

Як свідчать матеріали справи, товар, що був предметом договору від 13.10.2014 року № 11 поставлений автотранспортом на підставі товарно-транспортних накладних від 30.10.2014 року №№ Р3010/252, Р3010/253, Р3010/254, Р3010/255, Р3010/256, Р3010/257, Р3010/258, Р3010/259, Р3010/260, Р3010/261, Р3010/262, Р3010/263, Р3010/264, Р3010/265.

В той же час, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач дійшов до висновку, що за результатом перевірки не встановлено наявність поставок товарів на адресу ТОВ ВІДІ ВАН від ТОВ ЕНТЕР АГРО , однак ТОВ ВІДІ ВАН отримало обладнання, придбання якого було оформлено від ТОВ ЕНТЕР АГРО , з огляду на вказане контролюючий орган дійшов висновку, що вартість отриманих від ТОВ ЕНТЕР АГРО товарів (обладнання) є безоплатно отриманими товарами (необоротними активами).

Позивач обґрунтовуючи хибність висновку контролюючого органу в цій частині посилається на наступне.

Так, між TOB ВІДІ ВАН та TOB ЕНТЕР АГРО укладено угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.12.2014 року, згідно якої сторони прийшли до взаємної згоди про припинення зобов'язання покупця перед продавцем відповідно договору від 13.10.2014 № 11 сплатити вартість отриманого товару на суму 405 600,00 грн., у тому числі ПДВ - 67 600,00 грн., зарахуванням зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до видаткових накладних: № -000000002 від 25.11.2014 року на суму 56 680,00 грн.; № -000000003 від 25.11.2014 на суму 56 640,00 грн.; № -000000004 від 26.11.2014 на суму 58 056,00 грн.; № -000000005 від 27.11.2014 на суму 56 640,00 грн.; № -000000006 від 27.11.2014 на суму 58 056,00 грн. № -000000007 від 28.11.2014 на суму 58 764,00 грн. № -000000008 від 28.11.2014 на суму 58 764,00 грн.; сплатити загальну вартість отриманого товару на 405 600,00 грн., у тому числі ПДВ - 67 600,00 грн.

Надалі, TOB ЕНТЕР АГРО 06.04.2015 року повідомлено про відступлення права вимоги, згідно з яким TOB ЕНТЕР АГРО (код ЄДРПОУ 39351922) за договором уступки права вимоги від 01.04.2015 року № 25 відступило TOB ТРАНСІМПЕКСТОРГ (код ЄДРПОУ 39690663) право вимоги боргу, що виник на підставі договору від 13.10.2014 №11, укладеного між TOB ВІДІ ВАН та TOB ЕНТЕР АГРО .

У зв'язку з вищевикладеним сума боргу в розмірі 362 130,00 грн., у тому числі ПДВ - 60 355,00 грн. підлягає сплаті TOB ВІДІ ВАН новому кредитору - TOB ТРАНСІМПЕКСТОРГ .

В подальшому, між TOB ВІДІ ВАН та TOB ТРАНСІМПЕКСТОРГ укладено угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.04.2015 року, відповідно до якої сторони за цією угодою прийшли до взаємної згоди про припинення зобов'язання покупця перед продавцем відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 06.04.2015 року сплатити вартість отриманого товару на суму 362 130,00 грн., ПДВ - 32 920,91 грн., зарахуванням зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до видаткової накладної від 30.04.2015 року № 113-000063 сплатити загальну вартість отриманого товару на 362 130,00 грн., ПДВ - 32 920,91 грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем, у тому числі надано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, контролюючий орган вказує на наявність зібраної Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкової інформації від 04.12.2014 року №230/22-00/39351922 та на ухвалу у справі №759/3789/17 від 17.03.2017 року провадження 1-кс/759/928/17.

В той же час, як встановлено судом на даний час наявна ухвала Святошиснького районного суду міста Києві у справі №759/3789/17 від 17.03.2017 року, згідно якої: ..CВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100010000089 від 05.06.2015 за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ Сіті Голд Трейд (код 38726101), ТОВ Меджік Компані (код 39326922), ТОВ Експрес Технолоджі Груп (код 39246418), ТОВ Лабріус - Ю (код 37811646), ТОВ Голден-Хот (код 38315914) ТОВ Аракс Нова (код 38881761), ТОВ Жером (код 39074703), ТОВ БМУ Будінвест (код 33122405), ТОВ Юпітер Інвест (код 38292128), ТОВ Юнекс Фінанс (код 38388066), ПП Ін-Лекс (код 33441947), ТОВ Венера Фінанси (код 38387806), ТОВ Геракл Трейд (код 38448879), ТОВ Деметра Фінанси (код 38387921), ТОВ Ірида Фінанси (код 38750684), ТОВ Кайрос Фінанси (код 38750699), ТОВ Крон Груп (код 38750569), ТОВ Сквар Плюс (код 38761036), ТОВ Деланж Голд (код 38800478), ТОВ Креатив-Сервіс (код 36088734), ТОВ Ванстарт (код 38893170), ТОВ Гермес Фінанс (код 38348772), ТОВ Мєгаіндастрі (код 38925410), ТОВ Бломус (код 38689704), ТОВ Роял Вайс (код 38983928), ТОВ Кепітал-А (код 38882423), ТОВ Компанія Оріон Сервіс (код 38376328), ТОВ Мелес (код 37962032), ТОВ Аквіта Трейд Союз (код 38662986), ТОВ Грант Резорт (код 39399440), ТОВ Сарман-Торг (код 39289205), ТОВ Авант Експрес (код 39419629), ТОВ Алекор-Буд (код 39268651), ТОВ Інтерпрім (код 39397747), ТОВ Іларія Груп (код 39462585), ТОВ Трейденерго (код 39397820), ТОВ ТК Фокус Плюс (код 38454935), ТОВ Корнел Сістем (код 39291654), ТОВ Зірка Полісся (код 39476053), ТОВ Ютек Корпорейшен (код 36577517), ТОВ Будінструментарій (код 38615297), ТОВ Корса Груп (код 39427870), ТОВ Пурпур-Груп (код 39319302), ТОВ ФСП ЛТД (код 39380115), ТОВ Техагросервіс Інвест (код 33598073), ТОВ Олкомс (код 39675158), ТОВ Укр-Буд-Стиль (код 39502233), ТОВ Лігенс (код 39456202), ТОВ Жануель (код 39480981), ТОВ Честерлюкс (код 39204121), ТОВ Самантіс (код 39722140), ТОВ Сенатус (код 39667828), ТОВ Систер Екс (код 38648317), ТОВ Ентер Агро (код 39351922), ТОВ Стронг компані (код 39722176), ТОВ Епікор (код 39088763), ТОВ Гермес Фінанс (код 38348772), ТОВ Енергогранд (код 36480622), ТОВ Таймпрім (код 39482287), ТОВ Протехком (код 39479761), ТОВ Імекс Грант (код 39744430), ТОВ Ніка Трейд Лімітед (код 39709202), ТОВ Комерц Пром (код 39780877), ТОВ Ретрейд Пром (код 39621076), ПП Сафінг Україна (код 39980755), ТОВ Компанія Інвест Альянс (код 40059002), ТОВ Актив-Альянс (код 39382201), ТОВ Континент Буд Проект (код 40770301), ТОВ Вартес (код 40815075), ТОВ Кейнфор (код 40947978), ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс (код 41007602), ТОВ Полюс Капітал (код 40816361), ТОВ Сендж Груп (код 40816225), ТОВ Юніком Групп (код 40806279), ТОВ Дженерал Трейдінг Компані Лімітед (код 40104824), ТОВ Скай Сіті Інжиніринг (код 40770922), ТОВ Фрайм Консалт (код 40816094), ТОВ Калісто Інтел (код 40993542), ТОВ Фіолент Групп (код 40788125), ТОВ Вессанс (код 40691712) та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.205 КК України.

Невстановлені слідством особи без мети зайнятості легальною господарської діяльності, зареєстрували вищевказані СГД з ознаками фіктивності для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки. .

Вирок у зазначеній справі відсутній.

Суд зазначає, що інших доводів, у тому числі, щодо дефектності складених позивачем первинних документів по взаємовідносинам з TOB ЕНТЕР АГРО відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Враховуючи надані позивачем первинні документи, суд не може погодитися щодо доводів контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток.

Так, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

З огляду на вказані обставини, суд вважає хибним висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB ЕНТЕР АГРО за 2014 рік у сумі 767 730, 00 грн.

Що ж стосується взаємовідносин з ТОВ Профпідряд слід звернути увагу на таке.

Як свідчать матеріли справи, між позивачем та ТОВ Профпідряд укладений договір від 23.02.2015 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання в кількості і по ціні і строки встановлені договором (далі - договір від 23.02.2015 року).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору від 23.02.2015 року передбачено що ціна на товар відповідно до п. 1.1 договору визначається договірною.

Загальна вартість даного договору визначається виходячи із загальної суми вказаної в накладних на відпущення продукції зі складу продавця (п. 2.2 розділу 2 договору від 23.02.2015 року).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору від 23.02.2015 року кожна партія товару поставляється відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки.

На підтвердження реальності виконання умов договору від 23.02.2015 року позивачем надано до суду: податкову накладну від 27.02.2015 року, видаткову накладну №2702/457 від 28.02.2015 року, товарно-транспортну накладну №Р2702/45 від 28.02.2015 року, видаткову накладну №113-000061 від 30.04.2015 року, угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.04.2015 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

При наданні оцінки даній господарській операції суд враховує, що вироком Печерського районного суду міста Києві від 09.12.2015 року у справі №757/44864/15-к затверджено угоду від 24 листопада 2015 року, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Безкоровайним Б. В. та обвинуваченим ОСОБА_6, про визнання винуватості.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Як слідує зі змісту вказаного судового рішення: для реалізації злочинного умислу, направленого на здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_6 надав невстановленим особам копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. На підставі наданих документів (паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_6.) невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Профпідряд , в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності.

Необхідні для реєстрації документи ТОВ Профпідряд 20 січня 2015 року подані невстановленою слідством особою до державного реєстратора, на підставі яких 22 січня 2015 року проведена державна реєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_6

Після реєстрації ТОВ Профпідряд на своє ім'я ОСОБА_6, виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Ламберг судом встановлено наступне.

Між ТОВ Ламберг та ТОВ ВІДІ ВАН укладено договір №7/03 від 23.03.2015 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар в кількості, по ціні і строки встановлені договором (далі - договір №7/03).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору №7/03 передбачено що ціна на товар відповідно до п. 1.1 договору визначається договірною.

Загальна вартість даного договору визначається виходячи із загальної суми вказаної в накладних на відпущення продукції зі складу продавця (п. 2.2 розділу 2 договору №7/03).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору від 23.02.2015 року кожна партія товару поставляється відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду: видаткову накладну №3003/124 від 30.03.2015 року, товарно-транспортну накладну №Р3003/12 від 30.03.2015 року, угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.03.2015 року, видаткову накладну №113-000062 від 30.04.2015 року та акт №3-15 погодження фактичних витрат сировини (тканини) та прикладних матеріалів договору б/н від 04.01.2010 року, затвердженого 30.09.2015 року.

При наданні оцінки даній господарській операції суд враховує, що вироком Печерського районного суду міста Києві від 18.10.2016 року у справі №757/14966/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 30.03.2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100060000069 від 01.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Безкоровайним Б.В. та обвинуваченим ОСОБА_7, його захисником Доличем О.В.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 30.03.2016р. покарання за ч. 1 ст. 205 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550,00 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.

Зі змісту вказаного рішення слідує що: у січні 2015 року ОСОБА_7, перебуваючи в м. Києві, познайомився з невстановленими органом досудового розслідування особами, які запропонували йому стати формальним засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності за одноразову грошову винагороду. Для досягнення своєї мети, направленої на здійснення фіктивного підприємництва, у січні 2015р. ОСОБА_7 в денний період часу, більш точну дату органом досудового розслідування встановити не передбачилось можливим, знаходячись в офісному приміщенні, поблизу метро "Арсенальна" на території Печерського району м. Києва, надав не встановленим органом досудового розслідування особам копію паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на своє ім'я. На підставі наданих документів (паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_7.) невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152), в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності.

Необхідні для перереєстрації документи ТОВ Ламберг 30.01.2015 р. подані невстановленою органом досудового розслідування особою до державного реєстратора, на підставі яких 30.01.2015 р. проведена державна перереєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_7 Після перереєстрації ТОВ Ламберг на своє ім'я ОСОБА_7, виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.

Дії ОСОБА_7, який перереєстрував на своє ім'я ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152) здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: ст.ст. 1, 14 Закону України Про підприємництво №698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; нормативно-правовий акт № 996-XIV від 16.07.1999, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р., п. 1 ст. 9 Закону України Про систему оподаткування №1251-ХІІ від 25.06.1991р., із змінами та доповненнями, ст.ст. 81, 87 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 8, ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , ст. 4 Закону України Про господарські товариства .

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України. .

При вирішенні судом питання щодо реальності господарських операцій із ТОВ Ламберг , ТОВ Профпідряд суд вважає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №2а-13519/11/2670, постановах Верховного Суду України від 24.05.2016 року у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 року у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 року у справі № 21-2430а16.

Висновки Верховного Суду полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що по взаємовідносинам позивача із ТОВ Ламберг та ТОВ Профпідряд не підтверджено легального джерела походження товару (обладнання), з огляду на що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ ВІДІ ВАН пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, 5 П(С)БО 15 і як наслідок заниження ТОВ ВІДІ ВАН суму доходу на загальну суму 432 006, 00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 432 006, 00 грн. є вірним.

Крім того, судом в ході розгляду справи встановлено, що контролюючий орган дійшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2016 рік на суму 300 458, 00 грн. по його взаємовідносинам з TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ), TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ , TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС , TOB СТЕЛАТТА КОМПАНІ .

Згідно з наданими до перевірки документами, встановлено що TOB ВІДІ ВАН укладено договір купівлі-продажу від 01.03.2016 року №010316 з TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ).

TOB ВІДІ ВАН було здійснено поставку товару та виписано видаткові накладні з номенклатурою товару - одяг в асортименті.

Загальна сума перерахованих TOB ВІДІ ВАН грошових коштів від TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) складає 100 416,51 гривень.

Відповідно до наданих до перевірки документів, встановлено, що TOB ВІДІ ВАН уклало договір купівлі-продажу від 01.06.2016 року №010616 з TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ . TOB ВІДІ ВАН здійснило поставку товару та виписало видаткові накладні з номенклатурою товару - одяг в асортименті.

Загальна сума перерахованих TOB ВІДІ ВАН грошових коштів від TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ складає 100 016,28 гривень.

Згідно з наданими до перевірки документами, встановлено що TOB ВІДІ ВАН укладено договір купівлі-продажу від 01.03.2016 №020316 року з TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС . TOB ВІДІ ВАН здійснило поставку товару та виписало видаткові накладні з номенклатурою товару - одяг в асортименті.

Відповідач вважає, що кошти отримані від вищевказаних підприємств у розмірі 300 458, 00 грн. підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги , з огляду на наявність ознак нереальності господарських операцій з даними контрагентами позивача.

На підтвердження вказаного контролюючий орган, як в акті перевірки так і у відзиві на позовну заяву посилається на наявність щодо TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) ухвали по справі №751/10326/16-к від 02.02.2017 у кримінальному провадженні №32016270000000061 від 13.06.2016, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 3 ст.212, ч. 1 ст.205 КК України; щодо TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ наявна ухвала по справі №757/60113/16-к від 05.12.2016 у кримінальному провадженні №42016000000000525 від 18.02.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.212, ч. 5 ст. 27 КК України; щодо TOB СТЕЛАТТА КОМПАНІ ухвала по справі №751/11376/16-к від 23.12.2016 року.

Вироки по зазначеним кримінальним провадженням відсутні.

Суд оцінюючи спірні операції вважає вказані висновки контролюючого органу безпідставними, оскільки, як вже було вказано судом вище, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Разом з цим, в ході розгляду справи судом встановлено, що рух активів позивача по взаємовідносинам з TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) (код ЄДРПОУ 39866786) підтверджується наступним: на виконання умов договору від 01.03.2016 року №010316 TOB ВІДІ ВАН продано TOB РЕВЕЛ ПЛЮС одяг в асортименті (далі - товар).

Факт передачі товару від TOB ВІДІ ВАН до TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) оформлено видатковою накладною від 02.03.2016 року № 113-000026.

На виконання умов договору TOB РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) перераховано TOB ВІДІ ВАН грошові кошти у розмірі 100 416, 51 грн., відповідно до виписки по рахунку №26004442597400 з 02.03.2016 року по 02.03.2016 рік.

Один з видів діяльності РЕВЕЛ ПЛЮС (TOB Імпульс Прогрес ) - неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджує мету здійсненої господарської операції.

Рух активів позивача по взаємовідносинам з TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40291558) підтверджується наступним: на виконання умов договору від 01.06.2016 року № 010616 TOB ВІДІ ВАН продано TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ одяг в асортименті (далі - товар).

Факт передачі товару від TOB ВІДІ ВАН до TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ оформлено видатковою накладною від 03.06.2016 року № 113-000074.

На виконання умов договору TOB ВЕЛИЗАР КОМПАНІ перераховано TOB ВІДІ ВАН грошові кошти у розмірі 100 016,28 грн., відповідно до виписки по рахунку №26004442597400 з 01.06.2016 року по 01.06.2016 рік.

Один з видів діяльності ВЕЛИЗАР КОМПАНІ - неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджує мету здійсненої господарської операції.

Рух активів позивача по взаємовідносинам з TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40137572) підтверджується наступним: на виконання умов договору від 01.03.2016 року № 020316 TOB ВІДІ ВАН продано TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС одяг в асортименті (далі - товар).

Факт передачі товару від TOB ВІДІ ВАН до TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС оформлено видатковою накладною від 17.03.2016 року № 113-000014.

На виконання умов договору TOB ДЕЛАЙН ПЛЮС перераховано TOB ВІДІ ВАН грошові кошти у розмірі 60 025,05 грн., відповідно до виписки по рахунку №26004442597400 з 17.03.2016 року по 17.03.2016 рік.

Один з видів діяльності ДЕЛАЙН ПЛЮС - неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджує мету здійсненої господарської операції.

Рух активів позивача по взаємовідносинам з СТЕЛАТТА КОМПАНІ (код СДРПОУ 40115370) підтверджується наступним: на виконання умов договору від 01.03.2016 року № 010316 TOB ВІДІ ВАН продано TOB СТЕЛАТТА КОМПАНІ одяг в асортименті (далі - товар).

Факт передачі товару від TOB ВІДІ ВАН до TOB СТЕЛАТТА КОМПАНІ оформлено видатковою накладною від 11.03.2016 року № 113-000027.

На виконання умов договору TOB СТЕЛАТТА КОМПАНІ перераховано TOB ВІДІ ВАН грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн., відповідно до виписки по рахунку №26004442597400 з 11.03.2016 року по 11.03.2016 рік.

Один з видів діяльності СТЕЛАТТА КОМПАНІ - неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджує мету здійсненої господарської операції.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що рух активів позивача по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Ревел Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Велизар Компані , Товариством з обмеженою відповідальністю Делайн плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Стелатта Компані підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, а також даними бухгалтерського обліку, а висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток за 2016 рік у сумі 300 458, 00 грн. є хибним.

Таким чином, за підсумком наведеного в сукупності суд вважає, що в ході розгляду справи підтверджено заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік у сумі 432 006, 00 грн. В іншій частині заниження TOB ВІДІ ВАН податку на прибуток матеріалами справи не підтверджено.

Як слідує зі спірного рішення від 04.12.2017 року №00008941402 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 322 324,00 грн., з яких 270 034,00 грн. - за основним платежем та 52 290,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно наявного у справі розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) сума донарахованого зобов'язання з податку на прибуток та сума штрафних санкцій до сплати 25% становить:

- за 2014 рік - основне зобов'язання 138 191, 00 грн., штрафні санкції - 34 548, 00 грн.;

- за 2015 рік - основне зобов'язання - 60 877, 00 грн., штрафні санкції - 0 грн.;

- за 2016 рік - основне зобов'язання - 70 966, 00 грн., штрафні санкції - 17 742, 00 грн.

Як вже було вказано судом вище, суд погоджується з висновками контролюючого органу про заниження TOB ВІДІ ВАН податку на прибуток за 2015 рік у сумі 432 006, 00 грн, в іншій частині вважає хибними висновки контролюючого органу.

Отже, за підсумком наведеного, з урахуванням наявного розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 04.12.2017 року №00008941402 в частині визначення контролюючим органом суми донарахованого зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 209 157, 00 грн. = (138191 (за 2014 рік) + 70966 (за 2016 рік)) + частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 52 290, 00 грн. (34548 (за 2014 рік)+ 17742 (за 2016 рік) підлягає скасуванню.

В решті податкове повідомлення рішення від 04.12.2017 року №00008941402 суд залишає без змін.

В той же час, з акту перевірки слідує, що заниження податку на прибуток TOB ВІДІ ВАН по спірним господарським операціям, зокрема, з ТОВ ЕНТЕР АГРО , ТОВ Ламберг , ТОВ Профпідряд мало вплив на формування TOB ВІДІ ВАН податкового кредиту.

Згідно розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення рішення від 25.09.2017 року №00006751402 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 945,00 грн., з яких 199 956,00 грн. - за основним платежем та 49 989,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями із них:

- за жовтень 2014 рік - основне зобов'язання 127 955, 00 грн., штрафні санкції - 31 989, 00 грн.;

- за лютий 2015 рік - основне зобов'язання 42 000, 00 грн., штрафні санкції 10 500,00 грн.;

- за березень 2015 рік - 30 001, 00 грн., штрафні санкції 7 500, 00 грн.

Судом в ході розгляду справи встановлено правомірність формування позивачем податку на прибуток за жовтень 2014 року, як наслідок суд вважає правомірним формування TOB ВІДІ ВАН податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЕНТЕР АГРО у розмірі 127 955, 00 грн.

В той же час, матеріалами справи підтверджено заниження TOB ВІДІ ВАН податку на прибуток за лютий-березень 2015 рік по взаємовідносинам ТОВ Ламберг , ТОВ Профпідряд і як наслідок підтверджено безпідставне формування позивачем податкового кредиту по спірним операціям, з огляду на що, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року № 00006751402 в частині визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 127 955, 00 грн. = (199956 (загальна сума нарахування) - 42000 (лютий 2015) - 30001 (березень 2015)) та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 31 989, 00 грн. = (49989 (загальна сума штрафу) - 10500 (штраф за лютий 2015) - 7500 (штраф за березень 2015) підлягає скасуванню.

В решті податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року № 00006751402 суд залишає без змін.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначено, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судового збору у розмірі 8584, 04 грн. Адміністративний позов підлягає до часткового задоволення в частині визначення грошових зобов'язань на загальну суму 421391=(209157+127955+52290+31989).

Таким чином, сума судового збору у розмірі 6 320 грн. 86 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДІ ВАН (01004, м. Київ, вул. Басейна, б. 21, кв. 16, код ЄДРПОУ 30305087) до Головного управління ДФСУ у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №00008941402 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві суми донарахованого зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 209 157 (двісті дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім ) грн. 00 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 52 290 (п'ятдесят дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року № 00006751402 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 127 955 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 31 989 (тридцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Судові витрати у розмірі 6 320 (шість тисяч триста двадцять) грн. 86 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДІ ВАН (01004, м. Київ, вул. Басейна, б. 21, кв. 16, код ЄДРПОУ 30305087) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФСУ у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева