Рішення

від 20.02.2019 по справі 826/14234/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2019 року № 826/14234/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Кєлєрон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

встановив:

Приватне підприємство "Кєлєрон" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 18.05.2015 року №18052016;

- вважати прийнятою та зареєстрованою: звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 01.09.2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року від 01.09.2016 року, днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - 01.09.2016 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивачем у відповідності до підпункту "в" пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України була подана відповідачу спірна податкова звітність засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством та яка всупереч вимогам положень вказаної статті Податкового кодексу України не прийнята останнім у зв'язку з можливим розірванням Договору про визнання електронних документів. В даному випадку позивач убачає, зокрема, що у відповідача були відсутні підстави для вчинення дій по односторонньому розірванню Договору про визнання електронних документів, а саме застосування дій, передбачених його пунктом 4 розділу 6.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2016 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження у справі №826/14234/16, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 08.12.2016 року.

В судовому засіданні від 08.12.2016 року у справі №826/14234/16 з урахуванням думки представників сторін суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.10.2017 року №6803 на підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 року, з метою пришвидшення розгляду адміністративної справи №826/14234/16 відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду вирішено передати справу №826/14234/16 на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.10.2017 року 10:22:58, ухвалою від 26.12.2017 року судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенковою А.В. прийнято справу №826/14234/16 до свого провадження та призначено судове засідання на 14.02.2018 року.

В судовому засіданні від 14.02.2018 року у присутності представника відповідача, за відсутності представника позивача суд оголосив про відкладення розгляду справи.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 04.06.2018 року №998, у зв'язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/14234/16, для розгляду, відповідно до пункту 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, вирішено передати справу №826/14234/16 на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 року, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 року Шейко Т.І. прийнято до провадження справу №826/14234/16 та призначено судове засідання на 05.07.2018 року.

Згідно довідки від 05.07.2018 року, у зв'язку з неявкою сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, суд ухвалив відкласти розгляд справи, та що наступне засідання відбудеться 11.09.2018 року.

Згідно довідки від 11.09.2018 року у зв'язку з неявкою сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство "Кєлєрон" (код ЄДРПОУ 40301644) (надалі - ПП "Кєлєрон") є юридичною особою, яка зареєстрована під №10711020000062013 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві.

З 26.02.2016 року ПП "Кєлєрон" прийнято на облік до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) як платника податків, про що зроблено відповідний запис під №265516032095. Окрім того, ПП "Кєлєрон" з 26.02.2016 року перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник єдиного внеску, про що зроблено запис під №10000000570016, а також є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер №403016426559.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.09.2016 року, згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначеного на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, ПП "Кєлєрон" займається оптовою торгівлею фруктами й овочами (46.31). Аналогічні відомості містяться й у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2016 року.

18.05.2016 року між ПП "Кєлєрон" і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено Договір про визнання електронних документів №18052016.

Відповідно до умов вказаного Договору від 18.05.2016 року №18052016 та згідно вимог Податкового кодексу України, ПП "Кєлєрон" засобами електронного зв'язку подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 01.09.2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року від 01.09.2016 року.

Факт доставки вказаних документів підтверджується отриманими позивачем Квитанціями №1 від 01.09.2016 року.

Однак, згідно змісту даних Квитанцій №1 вказані вище документи не прийнято через такий мотив відмови, як: "можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності".

На думку позивача, такі дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, зокрема через те, що законодавцем визначений перелік умов, у відповідності до яких податкових орган може відмовити в прийнятті податкової декларації, при цьому позивач звернув увагу, що за пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, а пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено заборону на відмову посадової особи органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею.

Попри це, на думку позивача відповідач дійшов хибного висновку, що між ним та ПП "Кєлєрон" можливо, розірваний Договір про визнання електронних документів, а тому враховуючи відповідні положення Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний прийняти спірну податкову звітність, натомість порушивши умови Договору від 18.05.2016 року №18052016, чим позбавив позивача можливості виконати вимоги пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.

В підтвердження своєї позиції позивач послався на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12, де стосовно положень статті 49 Податкового кодексу України наголошено, що імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Оскільки, як зазначено позивачем, податковий орган вказаними діями блокував фінансово-господарську діяльність ПП "Кєлєрон", що мало наслідком підрив ділової репутації останнього в очах його контрагентів, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись із заявленими вимогами позивача, відповідач у своєму запереченні на адміністративний позов послався зокрема на те, що у відповідності до пункту 1 розділу 5 Договору про визнання електронної звітності у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена Сторона Договору направляє іншій Стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причин своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору.

Так, відповідач вказав, що 22.08.2016 року позивачу направлялось повідомлення стосовно наявності спірних питань щодо електронного документообігу під час перевірки автентичності електронних документів.

Таким чином, за твердженням відповідача, у зв'язку із порушенням істотних умов Договору, зобов'язання сторін визначених договором про визнання електронних документів призупиняються, а податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, не прийнята.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року №851-IV передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція).

Так, порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції. Зокрема, у додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді (надалі - Договір).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Приписами розділу 6 додатку 1 Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

При цьому, згідно приписів розділу 5 додатку 1 Інструкції у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, заінтересована Сторона Договору направляє іншій Стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та вказівкою дати і номера електронного документа, що є предметом спору (далі - Вимога).

Вимога пред'являється і розглядається з письмовим наданням відповіді в терміни, передбачені законодавством.

У випадку неврегулювання спірних питань представники Сторін здійснюють вирішення спору шляхом визначення типу спору відповідно до пункту 7 цього Договору у 10-денний строк від дня отримання заінтересованою Стороною відповіді на її Вимогу. Підставою для вирішення спорів є протоколи обміну інформацією, електронні архіви Платника податків та органу ДПС.

За наслідками вирішення спірних питань між Сторонами Договору складається акт, в якому розкривається суть і тип спору та який підписується уповноваженими представниками Сторін.

Для вирішення спору Сторони повинні надати такі матеріали: зовнішні носії ключової інформації; спірний електронний документ у вигляді файла із накладеним на нього ЕЦП; квитанції в електронному вигляді.

При розгляді спору представниками Сторін перевіряється автентичність електронних документів, а також коректність ключової інформації.

Пунктом 7 розділу 5 додатку 1 Інструкції визначено типи вирішення спорів і порядок їх розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, вказані вище положення додатку 1 Інструкції кореспондуються з положеннями Договору від 18.05.2016 року №18052016, укладеного між ПП "Кєлєрон" (код ЄДРПОУ 40301644) в особі Дуброви Є.П. та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві в особі Датій О.А.

Так, згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку можливе у разі істотного порушення умов договору однією зі сторін договору.

В межах спірних правовідносин, як убачається з наведених раніше норм законодавства, встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Суд зазначає, що належні та допустимі докази, які б підтверджували порушення позивачем істотних умов Договору про визнання електронних документів від 18.05.2016 року №18052016, внаслідок чого, як зазначено відповідачем, зобов'язання сторін за ним було припинено, а відповідна податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, не прийнята, в матеріалах справи відсутні.

Останнє також стосується і повідомлення відповідача від 22.08.2016 року про наявність спірних питань щодо електронного документообігу під час перевірки автентичності електронних документів позивача, яке згідно вимог наведеного вище пункту 1 розділу 5 Договору від 18.05.2016 року №18052016 мало б бути направлено письмово позивачу з відповідними обґрунтуваннями та вказівкою на дату і номер електронного документа, що є предметом спору.

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу I Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Як вже було вказано раніше, наявними в матеріалах справи Квитанціями №1 від 01.09.2016 року підтверджується факт доставки спірної податкової звітності позивача.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі 15.06.2012 № 1503/12/13-12, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Згідно частини першої, частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в даній адміністративній справі відповідач не виконав покладений на нього обов'язок та не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при розірванні в односторонньому порядку договору з ПП "Кєлєрон" про визнання електронних документів.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак задовольняє їх у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного підприємства "Кєлєрон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 18.05.2015 року №18052016.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 01.09.2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року від 01.09.2016 року, днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - 01.09.2016 року.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства "Кєлєрон" (код ЄДРПОУ: 40301644, адреса: 01042, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 36-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, адреса: 01011, м. Київ, Лєскова, 2) судові витрати у розмірі 2756,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко