Ухвала від 29.07.2019 по справі 826/14234/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14234/16

УХВАЛА

29 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Кєлєрон до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 лютого 2019 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, копія довіреності представника апелянта, що підписав апеляційну скаргу, не засвідчена в установленому порядку.

Вказана ухвала отримана апелянтом 15 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах встановленого процесуальним законодавством строку, однак її було повернуто скаржнику, хоча відповідальним юристом постійно вживались заходи для недопущення її повернення, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на необхідність врахування майнового стану сторони.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апелянтом подано до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків, мотивоване відсутністю можливості сплатити судовий збір, оскільки зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками та про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що первинну апеляційну скаргу було подано у визначені законодавством строки та апелянтом постійно вживались заходи для недопущення повернення апеляційної скарги.

Наведені скаржником у клопотаннях обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст.8 Закону України Про судовий збір , приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, передбачених ст.133 КАС України та ст.8 Закону України Про судовий збір . Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору в силу положень ст.8 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В той же час, доводи апелянта про необхідність продовження процесуального строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів наявності обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.

Також, скаржником не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідач звернувся з апеляційною скаргою 19 березня 2019 року і ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року її було повернуто апелянту. Вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 24 квітня 2019 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2019 року її було залишено без руху у зв`язку відсутністю документа про сплату судового збору та в подальшому, з огляду на не усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року її було повернуто апелянту.

Зазначені ухвали відповідачем в касаційному порядку не оскаржувались.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17 та від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 20 лютого 2019 року та його копію отримано апелянтом 28 лютого 2019 року (а.с.101), а з даною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 21 червня 2019 року, згідно штемпелю ВПЗ на конверті, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 26 липня 2019 року.

У встановлений судом строк та в період до 29 липня 2019 року вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року в частині сплати судового збору, надання належним чином оформленого документу на підтвердження повноважень представника апелянта та наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, звільнення від сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Кєлєрон до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма