Постанова

від 20.02.2019 по справі 2540/3065/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 2540/3065/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_3

до Управління соціального захисту населення

Козелецької районної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування наказу,

поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації від 09.08.2018 р. № 82-к про звільнення позивача з посади начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу ;

- поновлення позивача на посаді начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації з 09.08.2018 р.;

- стягнення з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.08.2018 р. по 08.09.2018 р. в розмірі 8161,02 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що фактично, на її думку, відбулася лише зміна назв відділів УПСЗН, що важливим для призначення начальника нового відділу є кваліфікаційний рівень працівника, а не ступінь освіти, але відповідачем такі обставини не враховувалися і дана посада їй не була запропонована.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта та наголошуючи на тому, що позивача було звільнено з дотриманням всіх вимог законодавства, що їй пропонувалася посада головного спеціаліста у новоутвореному відділі УСЗН, від якої вона відмовилася, і що позивача не могло бути призначено на посаду начальника нового відділу, оскільки вона не має вищої освіти, що є обов'язковою законодавчою вимогою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивача навчалася в Козелецькому ветеринарному технікумі та згідно диплому НОМЕР_1, виданого 29.02.1980 р., здобула середню-спеціальну освіту по спеціальності Ветеренарія . кваліфікація ветеринар-фельдшер , що не підпадає під кваліфікаційні вимоги на посаду начальника відділу персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації.

03.07.1991 р. ОСОБА_3 була прийнята на посаду інспектора з автотранспорту та працевлаштування пенсіонерів відділу соціального забезпечення Козелецької районної державної адміністрації.

26.08.1993 р. її призначено на посаду спеціаліста у справах інвалідів та побутового обслуговування пенсіонерів.

01.10.1999 р. ОСОБА_3 призначено на посаду головного спеціаліста у справах інвалідів та побутового обслуговування пенсіонерів.

01.03.2004 р. позивача переведено на посаду начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці.

На зазначеній посаді вона пропрацювала до моменту звільнення - 09.08.2018 року.

01.05.2016 р. ОСОБА_3 присвоєно 5 ранг державного службовця категорії Б .

19.02.2018 р. ОСОБА_3 ознайомлена з наказом начальника УСЗН Козелецької РДА № 4-к Про попередження працівників щодо вивільнення працівників та скорочення посади начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці.

Розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.04.2014 р. № 202 затверджено граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій (додаток 2), а саме Козелецька РДА - усього 123 одиниць, у т.ч. апарату - 30.

Розпорядженням Чернігівської ОДА від 14.02.2018 р. № 79 внесено зміні в додаток 2 до розпорядження Голови ОДА від 28.04.2014 р. № 202 шляхом викладення його в новій редакції, а саме Козелецька РДА - усього 80 одиниць, у т.ч. апарату - 16.

На виконання вказаного розпорядження Голови Чернігівської ОДА, доручення Голови Чернігівської ОДА від 19.02.2018 р. № 02-11/1171, прийнято розпорядження Голови Козелецької РДА від 19.03.2018 р. № 188 Про заходи з оптимізації та упорядкування структури районної державної адміністрації , відповідно до пп. 12.3 п. 12 якого в структурі УСЗН Козелецької РДА утворено відділ персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації.

На підставі пп. 14.2, 14.4 п. 14 вказаного розпорядження у структурі УСЗН Козелецької РДА ліквідовано:

- відділ з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації;

- відділ персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації.

На підставі пп. 15.5, 15.14 п. 15 вказаного розпорядження у структурі УСЗН Козелецької РДА скорочено посади:

- начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації;

- начальника відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації.

На підставі пп. 16.6, 16.7 п. 16 розпорядження в структурі УСЗН Козелецької РДА введено посади: начальника відділу персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА та головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА.

Відповідно до Положення ліквідованого відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА, затвердженого 17.07.2017 р. начальником УСЗН Козелецької РДА, основними завданнями відділу є: реалізація державної політики у сфері захисту соціально незахищених громадян, соціального обслуговування населення на території району; у межах своєї компетенції бере участь у здійсненні разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади і громадськими організаціями комплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, учасників АТО, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем проживання; забезпечення працевлаштування інвалідів та професійної адаптації учасників АТО, сприяння здобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям.

Відповідно до Положення новоутвореного відділу персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА, затвердженого наказом начальника УСЗН Козелецької РДА від 19.04.2018 р. № 21, основними завданнями відділу є: забезпечення включення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги відповідно до Законів України; реалізація державної політики у сфері захисту соціально незахищених громадян, соціального обслуговування населення на території району; у межах своєї компетенції бере участь у здійсненні разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади і громадськими організаціями комплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, учасників АТО, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем проживання; забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та професійної адаптації учасників АТО, сприяння здобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям.

11.04.2018 р. наказом начальника УСЗН Козелецької РДА № 16-к позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА та особисто ознайомлено з наказом УСЗН від 11.04.2018 р. № 16-к Про запропоновані посади .

19.04.2018 р. позивач звернулася із заявою до начальника УСЗН Козелецької РДА, в якій повідомила, що утримається від надання згоди на продовження проходження державної служби на запропонованих умовах та виявляє бажання й надалі працювати в УСЗН на тих же умовах, що існували до винесення наказу від 11.04.2018 р. № 16-к.

Листом-відповіддю від 23.04.2018 р. № 02-1521 начальник УСЗН Козелецької РДА повідомила ОСОБА_3, що наявна єдина вільна посада - головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, але ОСОБА_3 відмовилась від неї, запропонувати іншу посаду або надалі залишити працювати в управлінні на тих же умовах, що існували до видання наказів неможливо.

Наказом начальника УСЗН Козелецької РДА від 09.08.2018 р. № 82-к відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу позивача звільнено з посади начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці УСЗН Козелецької РДА у зв'язку зі зміною структури та скороченням штатної чисельності УСЗН Козелецької РДА.

Позивач, вважаючи такий наказ протиправним, звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок реорганізації УСЗН змінено не лише назву його відділів, а й коло їх повноважень, що фактично відбулося об'єднання двох відділів, які виконували різні функції, визначені законодавством, начальником одного з яких працювала позивач, а також, що позивач не могла бути призначена на посаду начальника новоствореного відділу, оскільки вона не має відповідної освіти, що є кваліфікаційною законодавчою вимогою, і що їй було запропоновано іншу посаду головного спеціаліста, відповідно до рівня її освіти.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України Про державну службу від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 р. № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV), Про вищу освіту від 01.07.2014 р. № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 1 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ст. 5 Закону № 586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфер господарської діяльності , їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Згідно з п. 3 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 43 Закону № 889-VIII підставами для зміни істотних умов державної служби є скорочення чисельності або штату працівників, у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого - державного органу.

Зміною істотних умов державної служби, вважається зміна основних посадових обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пунктом 6 статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону № 889-VIII передбачено, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: магістра - для посад категорій А і Б .

Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу XV, прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі реорганізації установи та скорочення штату, яка зокрема передбачає повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці, та дотримання гарантій реалізації їх права на працю шляхом пропонування посад в новоствореному підрозділі у відповідності до їх кваліфікаційного рівня.

При цьому, правам працівників на продовження їх трудової діяльності в новоутвореному підрозділі кореспондують законодавчі вимоги щодо наявності в них відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, які для посад державної служби категорій А і Б вимагають наявності ступеня вищої освіти не нижче магістра (спеціаліста в порядку пп. 2 п. 2 розділу XV, прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556-VII).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку відділ УСЗН, в якому позивач займала посаду начальника, було ліквідовано, а натомість створено новий відділ, який фактично об'єднав повноваження двох попередніх відділів УСЗН, що виконували різні функції.

Крім того, зазначені зміни зумовили й зміну основних посадових обов'язків начальника відділу, в якому працювала позивача, та новоутвореного відділу УСЗН.

Тож, доводи апелянта про те, що змінено лише назву відділу, спростовуються матеріалами справи та, зокрема вищезазначеними Положеннями та відповідними посадовими інструкціями.

При цьому, посада начальника в новоутвореному відділі УСЗН належить до посад державної служби категорії Б та, відповідно, потребує наявності в кандидата на її зайняття вищого освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче магістра або рівня, що до нього прирівнюється в порядку, визначеному законодавством, якому позивач не відповідає, а тому у відповідача не було достатніх законних підстав для пропонування їй саме такої посади.

Водночас, апеляційний суд відзначає, що відповідачем було дотримано всіх передбачених законодавством гарантій права позивача на працю, зокрема їй запропоновано посаду головного спеціаліста у новоутвореному відділу, яка відповідає саме наявному в неї освітньо-кваліфікаційному рівню.

Таким чином, доводи апелянта про те, що важливим для призначення начальника нового відділу є кваліфікаційний рівень працівника, а не ступінь освіти, але відповідачем такі обставини не враховувалися і дана посада їй не була запропонована, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать положенням спеціального Закону № 889-VIII та засновуються на довільному тлумаченні позивачем нормативних приписів.

Також, у сукупності з викладеним, аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що особа, призначена на посаду начальника новоутвореного відділу УСЗН - Ремез Олена Володимирівна, відповідала відповідним кваліфікаційним вимогам, зокрема визначеним п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 889-VIII, з урахуванням пп. 2 п. 2 розділу XV, прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556-VII.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 20 лютого 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: