Рішення

від 11.02.2019 по справі 916/1974/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1974/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 5606 від 12.08.2018р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом житлово-будівельного кооперативу „Вимпел-8» до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив „Вимпел-8» (далі по тексту - ЖБК „Вимпел-8» ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» (далі по тексту - ТОВ „Інфокс» ) про зобов'язання відповідача письмово, на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК „Вимпел-8» у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за №630, та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК „Вимпел-8» .

Позовні вимоги обґрунтовані фактом ухилення відповідача від укладення з членами кооперативу індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення всупереч вимогам чинного законодавства та рішенню загальних зборів ЖБК „Вимпел-8» .

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, ТОВ „Інфокс» було наголошено про подання кооперативом позову в інтересах третіх осіб (мешканців будинку), повноваження на подання позову від імені яких позивачу ні Законом України „Про кооперацію» , ні статутом не надано. Крім того, за переконанням ТОВ „Інфокс» у останнього відсутній обов'язок щодо укладання індивідуальних договорів із мешканцями будинку, у зв'язку з перебуванням будинку на балансі ЖБК „Вимпел-8» , з яким відповідач і зобов'язаний укласти договір про надання послуг водопостачання та водовідведення.

Ухвалою від 24.09.2018р., залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018р. та постановою Верховного Суду від 28.01.2019р., господарським судом було задоволено клопотання ЖБК „Вимпел-8» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ТОВ „Інфокс» негайно відновити водопостачання у дев'ятиповерховому будинку 152 корпус 4, та заборонити припинення та обмеження водопостачання та водовідведення усім мешканцям у будинку за адресою: 65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 152, корпус 3 та корпус 4.

Ухвалою від 29.10.2018р., залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018р., господарським судом було повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ „Інфокс» до ЖБК „Вимпел-8» про зобов'язання укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Ухвалою від 13.11.2018р. господарським судом у порядку п. п. 17.5, 17.10, 17.12 Перехідних положень ГПК було зупинено провадження у даній справі до завершення розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.10.2018р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 21.12.2018р. господарським судом було поновлено провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України.

Ухвалою від 11.02.2019р. господарським судом було відмовлено ЖБК „Вимпел-8» у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу до ТОВ „Інфокс» .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.6, 1.9 Статуту ЖБК „Вимпел-8» , затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №01/2016 від 29.10.2016р., кооператив створений і діє у відповідності до Закону України „Про кооперацію» , чинного законодавства України та цього Статуту. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів, які і члени не несуть відповідальності за зобов'язаннями кооперативу. Місцезнаходженням кооперативу є: 65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 152, корпус 3 та корпус 4.

Згідно з п. 2.2 Статуту ЖБК „Вимпел-8» метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих інтересів, розподіл між ними ризиків і витрат, розвиток їх самоорганізації, самоврядування і контролю. Положеннями п. 9.1.13 Статуту ЖБК „Вимпел-8» передбачено, що кооператив має право захищати права і законні інтереси членів кооперативу у державних органах влади, органах місцевого самоврядування і судах.

01.11.2000р. між КП "Одесводоканал", правонаступником прав та обов'язків якого за договором є відповідача, та ЖБК "Вимпел-8" було укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення №4094/1 відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого водоканал надає послуги з подачі питної води на об'єкти абонента у відповідності до додатків №1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу.

Рішенням загальних зборів членів ЖБК „Вимпел-8» , яке оформлене протоколом №0/2015 від 17.05.2015р., останніми було вирішено перейти на індивідуальні договори централізованого водопостачання та водовідведення, а також прийнято рішення не продовжувати дію договору про надання послуг водопостачання та водовідведення №4094/1 від 01.11.2000р. з 01.11.2015р.

25.08.2015р. ЖБК „Вимпел-8» звернувся до ТОВ „Інфокс» із листом №004998, відповідно до якого просив забезпечити перехід мешканців будинку за адресою: 65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 152, корпус 3 та корпус 4, на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення. У вказаному листі кооперативом було наголошено, що чинним законодавством останньому не надано право виступати виконавцем із надання послуг водопостачання та водовідведення, а також про відсутність у ЖБК „Вимпел-8» правових підстав та можливості контролювати оплату мешканцями будинку вартості спожитих житлово-комунальних послуг.

Листом №8380ВК-01 від 17.09.2015р. ТОВ „Інфокс» було повідомлено позивача про можливість переходу мешканців будинку на індивідуальні договори за умови дотримання певних вимог, зокрема: сплати заборгованості, забезпечення обладнанням всіх квартир приладами обліку; укладанням з відповідачем нового типового договору з метою відшкодування ТОВ „Інфокс» різниці між показниками загально-будинкового приладу та суми показників приладів субспоживачів; забезпечення інформацією про кількість квартир у будинку та громадян, які в них проживають тощо.

Листом №0144 від 20.10.2015р. ЖБК „Вимпел-8» просив направити представника ТОВ „Інфокс» для забезпечення контролю за водоспоживанням для подання звірених даних для розрахунку вартості послуг водопостачання.

Листами №3053-04/5590 від 28.07.2016р. та №3643-04/7023 від 14.09.2016р. ТОВ „Інфокс» було повідомлено ЖБК „Вимпел-8» про неможливість переходу мешканців будинку на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення у зв'язку з відмовою кооперативу продовжувати строк дії договору №4094/1 від 01.11.2000р. та проводити розрахунки за будинковим приладом обліку, від якого віднімаються показники квартирних приладів обліку води. При цьому, як вбачається з вказаних листів, мешканці будинків мають можливість оплачувати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку води.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017р. по справі №916/2882/16, залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2017р., було відмовлено ТОВ „Інфокс» у задоволенні позовних вимог до ЖБК „Вимпел-8» про стягнення заборгованості у розмірі 154549,36 грн. за надані на підставу договору №4094/1 від 01.11.2000р. послуги протягом періоду з 01.07.2015р. по 01.09.2016р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

06.09.2018р. ТОВ „Інфокс» звернулось до ЖБК "Вимпел-8" із повідомленням №5356/3К-01 про призупинення надання послуг водовідведення та водопостачання, посилаючись на існування у абонента заборгованості за надані протягом періоду з лютого 2016р. по серпень 2018р. послуги у розмірі 561 037,16 грн. та приписи ст. 22, 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання» . У даному повідомленні ТОВ „Інфокс» було запропоновано ЖБК "Вимпел-8" сплатити заборгованість до 14.09.2018р., оскільки в протилежному випадку водоканалом без надсилання повторного повідомлення буде обмежено водопостачання та водовідведення будинку.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Інфокс» , ЖБК "Вимпел-8" було наголошено про наявність у нього права на звернення до суду в інтересах членів кооперативу на підставі п. 2.2 Статуту ЖБК „Вимпел-8» , ст. ст. 2, 3 Закону України „Про кооперацію» , а також про ухилення відповідача від обов'язку щодо укладення індивідуальних договорів з членами кооперативу, що є порушенням закону та рішення кооперативу про перехід на індивідуальні договори.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості в силу приписів з ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 630 Цивільного кодексу України визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Частиною 3 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення договорів, якою визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про зобов'язання ТОВ „Інфокс» письмово, на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК „Вимпел-8» у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за №630, та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК „Вимпел-8» .

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України „Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV (з наступними змінами та доповненнями, відповідно до яких Закон втратив чинність з 10.06.2018р. в частині норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд), яким врегульовано порядок та підстави укладання договору про надання житлово-комунальних послуг станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент вирішення даного спору судом.

Крім того, спірні правовідносини врегульовані Законом України „Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII, окремі положення якого набрали чинності з 10.12.2017р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Статтею 19 цього Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до обов'язків споживача віднесено, в тому числі, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, який визначений у п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно зі ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору. Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також форма типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (з наступними змінами та доповненнями).

Вищенаведені приписи чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що укладання договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між виконавцем та кінцевим споживачем (мешканцем квартири) є обов'язковим для останніх в силу прямої вказівки закону.

Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Інфокс» , яким у відзиві на позовну заяву було наголошено, що до моменту набрання Законом України „Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VIII чинності, тобто до 01.05.2019р., та до моменту затвердження нових типових або примірних договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення слід керуватись вимогами ст. 19 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» , а саме: укладати договори, зокрема з житлово-будівельними кооперативами, яким передано право управління будинком, що свідчить про відсутність у відповідача обов'язку укладати індивідуальні договори з мешканцями квартир, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Статтями 1, 4 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002р. № 2918-III (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод. Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення .

Згідно зі ст. 19 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015р. № 222-VIII (з наступними змінами та доповненнями) діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом, підлягає ліцензуванню.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» встановлено, що господарська діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

26.04.2014р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014р. N 1198-VII, яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення ЖБК "Вимпел-8" господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та отримання відповідної ліцензії, що дозволяє суду дійти висновку про встановлену законодавству заборону для позивача укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а, отже, ТОВ „Інфокс» в силу вимог Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" як виконавець послуг, факт надання яких учасниками судового процесу не заперечувався, зобов'язаний укладати прямі договори із безпосередніми споживачами послуг (фізичними та юридичними особами), які і повинні їх оплачувати.

Позиція господарського суду з цього питання підтверджується висновками, наведеними у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017р. по справі №910/31573/15, та у постановах Верховного Суду від 15.02.2018р. по справі №910/973/16, від 16.04.2018 по справі №910/1541/16, від 12.06.2018 по справі №910/20226/16, від 20.11.2018р. по справі №910/17959/17.

Поряд з цим, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову ЖБК "Вимпел-8" про зобов'язання відповідача письмово, на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК „Вимпел-8» у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за №630, та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК „Вимпел-8» , господарський суд враховує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права слід розуміти державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Як зазначалось вище по тексту рішення ЖБК „Вимпел-8» в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наявність у останнього права на звернення до суду із позовом в інтересах членів кооперативу в силу положень Статуту ЖБК „Вимпел-8» та приписів ст. ст. 2, 3 Закону України „Про кооперацію» . Вирішуючи питання про наявність у позивача права на звернення до суду в інтересах членів кооперативу, суд доходить до наступних висновків.

Згідно з п. 2.2 Статуту ЖБК „Вимпел-8» метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих інтересів, розподіл між ними ризиків і витрат, розвиток їх самоорганізації, самоврядування і контролю.

Згідно з п. 9.1.13 Статуту ЖБК „Вимпел-8» кооператив має право захищати права і законні інтереси членів кооперативу у державних органах влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України „Про кооперацію» від 10.07.2003р. №1087-IV (з наступними змінами та доповненнями) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Надане положеннями Статуту право кооперативу захищати інтереси його членів у судових органах передбачає право кооперативу саме як юридичної особи, та опосередковано його членів, на захист їх загального інтересу, який відповідає меті діяльності позивача. При цьому, в даному випадку позивач фактично виступає не в інтересах кооперативу як юридичної особи, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин, а в інтересах членів цього кооперативу, при цьому, без їх персоніфікації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Господарський суд зауважує, що кооператив, який за своїм правовим статутом є юридичною особою, наділений певними правами та, відповідно, має певні інтереси, які повинні відповідати меті кооперації - задоволення потреб членів кооперативу. Поряд з цим, суд зауважує, що інтереси кооперативу можуть як відповідати, так і не відповідати інтересам конкретно визначеного суб'єкта - члена кооперативу.

Факт вступу особи до кооперативу не має наслідком виникнення між членом кооперативу та кооперативом відносин представництва, оскільки вказані особи є самостійними учасниками цивільних правовідносин. При цьому, господарський суд зауважує, що в силу приписів Закону України „Про кооперацію» набуття статусу члена кооперативу не має наслідком виникнення відносин представництва між членом кооперативу та кооперативом.

Наведене дозволяє господарському дійти висновку про відсутність у ЖБК „Вимпел-8» права звертатись до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів членів кооперативу. Разом з тим, законом також не передбачено права члена кооперативу звертатись до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів кооперативу.

Слід зазначити, що задоволення позову про зобов'язання ТОВ „Інфокс» письмово, на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення може не відповідати інтересам окремих членів кооперативу.

Крім того, суд зазначає, що приписами Господарського кодексу України передбачено право саме сторони за договором, укладання якого є обов'язковим в силу прямої вказівки закону, на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд зауважує, що вказаними приписами чинного законодавства право на звернення до суду за захистом своїх інтересів надано саме учасникам спірних правовідносин, яке може бути реалізовано як самостійно так і за допомогою інституту представництва. В даному випадку позивач не наділений приписами чинного законодавства правом представництва членів кооперативу з питання укладання індивідуальних договорів з відповідачем.

Підсумовуючи вище наведене, суд доходить висновку, що незважаючи на наявність у відповідача обов'язку укладати договори про надання житлово-комунальних послуг безпосередньо з мешканцями будинків, що свідчить про обґрунтованість та законність доводів позивача з цього приводу, суд констатує факт відсутності у позивача як права на звернення до суду із позовом в інтересах членів ЖБК „Вимпел-8» поза відносинами представництва, так і права вимагати укладення договору, стороною за яким він не є.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог житлово-будівельного кооперативу „Вимпел-8» до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» про зобов'язання вчинити певні дії.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 лютого 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна