Постанова

від 23.07.2019 по справі 916/1974/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Селіваненко В.П.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Желєзна С.П.)

від 11.02.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Аленін О.Ю.; судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.)

від 24.04.2019

у справі № 916/1974/18

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Горьова Н.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8" (далі - ЖБК "Вимпел-8") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") про зобов`язання письмово на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК "Вимпел-8" у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК "Вимпел-8".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" ухиляється від укладення з членами кооперативу індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення всупереч вимогам чинного законодавства та рішенню загальних зборів ЖБК "Вимпел-8". Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 1, 2, 5, 6, 8, 13, 14, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 2, 3 Закону України "Про кооперацію".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 у справі №916/1974/18 у задоволенні позовних вимог відмолено.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 у справі №916/1974/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- відповідно до пунктів 1.1, 1.6, 1.9 статуту ЖБК "Вимпел-8", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №01/2016 від 29.10.2016, кооператив створений і діє у відповідності до Закону України "Про кооперацію", чинного законодавства України та цього статуту. Кооператив не несе відповідальності за зобов`язаннями своїх членів, як і члени не несуть відповідальності за зобов`язаннями кооперативу. Місцезнаходженням кооперативу є: 65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 152, корпус 3 та корпус 4;

- згідно з пунктом 2.2 статуту ЖБК "Вимпел-8" метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих інтересів, розподіл між ними ризиків і витрат, розвиток їх самоорганізації, самоврядування і контролю;

- положеннями пункту 9.1.13 статуту ЖБК "Вимпел-8" передбачено, що кооператив має право захищати права і законні інтереси членів кооперативу у державних органах влади, органах місцевого самоврядування і судах;

- між КП "Одесводоканал", правонаступником прав та обов`язків якого за договором є відповідач, та ЖБК "Вимпел-8" 01.11.2000 було укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення №4094/1, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого водоканал надає послуги з подачі питної води на об`єкти абонента у відповідності до додатків № 1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу;

- рішенням загальних зборів членів ЖБК "Вимпел-8", яке оформлене протоколом №0/2015 від 17.05.2015, було вирішено перейти на індивідуальні договори централізованого водопостачання та водовідведення, а також прийнято рішення не продовжувати дію договору про надання послуг водопостачання та водовідведення №4094/1 від 01.11.2000 з 01.11.2015;

- ЖБК "Вимпел-8" 25.08.2015 звернувся до ТОВ "Інфокс" із листом №004998, відповідно до якого просив забезпечити перехід мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 та корпус 4 , на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення. У вказаному листі кооперативом було наголошено, що чинним законодавством останньому не надано право виступати виконавцем із надання послуг водопостачання та водовідведення, а також про відсутність у ЖБК "Вимпел-8" правових підстав та можливості контролювати оплату мешканцями будинку вартості спожитих житлово-комунальних послуг";

- листом №8380ВК-01 від 17.09.2015 ТОВ "Інфокс" було повідомлено позивача про можливість переходу мешканців будинку на індивідуальні договори за умови дотримання певних вимог, зокрема: сплати заборгованості, забезпечення обладнанням всіх квартир приладами обліку; укладанням з відповідачем нового типового договору з метою відшкодування ТОВ "Інфокс" різниці між показниками загально-будинкового приладу та суми показників приладів субспоживачів; забезпечення інформацією про кількість квартир у будинку та громадян, які в них проживають тощо;

- листом №0144 від 20.10.2015 ЖБК "Вимпел-8" просив направити представника ТОВ "Інфокс" для забезпечення контролю за водоспоживанням для подання звірених даних для розрахунку вартості послуг водопостачання;

- листами №3053-04/5590 від 28.07.2016 та №3643-04/7023 від 14.09.2016 ТОВ "Інфокс" було повідомлено ЖБК "Вимпел-8" про неможливість переходу мешканців будинку на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення у зв`язку з відмовою кооперативу продовжувати строк дії договору №4094/1 від 01.11.2000 та проводити розрахунки за будинковим приладом обліку, від якого віднімаються показники квартирних приладів обліку води. При цьому, як вбачається з вказаних листів, мешканці будинків мають можливість оплачувати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку води;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі №916/2882/16, залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2017, було відмовлено ТОВ "Інфокс" у задоволенні позовних вимог до ЖБК "Вимпел-8" про стягнення заборгованості у розмірі 154549,36 грн за надані на підставі договору №4094/1 від 01.11.2000 послуги протягом періоду з 01.07.2015 по 01.09.2016;

- ТОВ "Інфокс" 06.09.2018 звернулось до ЖБК "Вимпел-8" із повідомленням №5356/3К-01 про призупинення надання послуг водовідведення та водопостачання, посилаючись на існування у абонента заборгованості за надані протягом періоду з лютого 2016 року по серпень 2018 року послуги у розмірі 561037,16 грн та приписи статей 22, 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". У даному повідомленні ТОВ "Інфокс" було запропоновано ЖБК "Вимпел-8" сплатити заборгованість до 14.09.2018, оскільки в протилежному випадку водоканалом без надсилання повторного повідомлення буде обмежено водопостачання та водовідведення будинку;

- звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ "Інфокс" про зобов`язання письмово на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК "Вимпел-8" у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК "Вимпел-8", ЖБК "Вимпел-8" було наголошено про наявність у нього права на звернення до суду в інтересах членів кооперативу на підставі п. 2.2 статуту ЖБК "Вимпел-8", ст.ст. 2, 3 Закону України "Про кооперацію", а також про ухилення відповідача від обов`язку щодо укладення індивідуальних договорів з членами кооперативу, що є порушенням закону та рішення кооперативу про перехід на індивідуальні договори.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до статей 1, 16, 20, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 укладення договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між виконавцем та кінцевим споживачем (мешканцем квартири) є обов`язковим для останніх в силу прямої вказівки закону.

Поряд з цим, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову ЖБК "Вимпел-8" суд першої інстанції, посилаючись на статут ЖБК "Вимпел-8", статті 2, 3 Закону України "Про кооперацію" дійшов висновку, що надане положеннями статуту право кооперативу захищати інтереси його членів у судових органах передбачає право кооперативу саме як юридичної особи, та опосередковано його членів, на захист їх загального інтересу, який відповідає меті діяльності позивача. При цьому, в даному випадку позивач фактично виступає не в інтересах кооперативу як юридичної особи, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин, а в інтересах членів цього кооперативу, при цьому, без їх персоніфікації.

Посилаючись на приписи частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд виходив з того, що кооператив, який за своїм правовим статусом є юридичною особою, наділений певними правами та, відповідно, має певні інтереси, які повинні відповідати меті кооперації - задоволення потреб членів кооперативу. Поряд з цим, судом зауважено, що інтереси кооперативу можуть як відповідати, так і не відповідати інтересам конкретно визначеного суб`єкта - члена кооперативу. Факт вступу особи до кооперативу не має наслідком виникнення між членом кооперативу та кооперативом відносин представництва, оскільки вказані особи є самостійними учасниками цивільних правовідносин. При цьому в силу приписів Закону України "Про кооперацію" набуття статусу члена кооперативу не має наслідком виникнення відносин представництва між членом кооперативу та кооперативом.

Судом першої інстанції також зазначено, що приписами Господарського кодексу України передбачено право саме сторони за договором, укладання якого є обов`язковим в силу прямої вказівки закону, на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №916/1974/18, ЖБК "Вимпел-8" звернулося з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8":

- кооператив не погоджується з висновками судів про відсутність в даному випадку порушеного права та інтересу, вважає зазначені висновки передчасними, прийнятими без урахування обставин, що змусили звернутися до суду та таким, що прийнято з порушенням конституційних прав, норм матеріального та процесуального права;

- кооператив вимагає укласти угоди з власниками - членами кооперативу, а не з будь-якими мешканцями. Тобто кожен власник квартири - член кооперативу - співвласник багатоквартирних будинків 152 корпус 3 та 152 корпус 4 має отримати договір на послугу водопостачання;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що основна мета діяльності кооперації спрямована на підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів соціальних прав, що полягає у задоволенні економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів за рахунок самозабезпечення, що кореспондується із пунктом 2.2. статуту. Таким чином, затвердивши статут, в якому члени це власники приватних квартир та співвласники будинку делегували ЖБК представництво своїх інтересів у сфері захисту житлово-комунальних послуг у судах, вони фактично уповноважили кооператив захищати їх інтереси у даній справі.

3.3. Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8" звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що дана справа містить виключну правову проблему, і передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд не вбачає у справі №916/1974/18 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" слід відмовити.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №916/1974/18 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

4.2. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 180 цього Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення договорів, якою визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

4.3. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки встановлено Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час звернення з позовом), предметом регулювання якого згідно зі статтею 3 є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" наведено значення термінів, вжитих у Законі, зокрема, визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" урегульовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов`язків споживача віднесено, у тому числі, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок кореспондується з обов`язком виконавця, який визначений у пункті 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також форма типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Тобто укладення договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між виконавцем та кінцевим споживачем (мешканцем квартири) є обов`язковим для останніх в силу прямої вказівки закону.

4.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору є матеріально-правова вимога ЖБК "Вимпел-8" про зобов`язання ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" письмово, на паперових носіях укласти індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з членами ЖБК "Вимпел-8" у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 та відкрити особові рахунки кожному співвласнику будинків ЖБК "Вимпел-8".

Судами встановлено, що згідно з п. 2.2 статуту ЖБК "Вимпел-8" метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих інтересів, розподіл між ними ризиків і витрат, розвиток їх самоорганізації, самоврядування і контролю.

Згідно з пунктом 9.1.13 статуту ЖБК "Вимпел-8" кооператив має право захищати права і законні інтереси членів кооперативу у державних органах влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив, який за своїм правовим статутом є юридичною особою, наділений певними правами та, відповідно, має певні інтереси, які повинні відповідати меті кооперації - задоволення потреб членів кооперативу. Поряд з цим, інтереси кооперативу можуть як відповідати, так і не відповідати інтересам конкретно визначеного суб`єкта - члена кооперативу.

Надане положеннями статуту право кооперативу захищати інтереси його членів у судових органах передбачає право кооперативу саме як юридичної особи, та опосередковано його членів, на захист їх загального інтересу, який відповідає меті діяльності позивача.

Проте, як встановлено судами, в даному випадку ЖБК "Вимпел-8" фактично виступає не в інтересах кооперативу як юридичної особи, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин, а в інтересах членів цього кооперативу.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками, що право на звернення до суду за захистом своїх інтересів надано саме учасникам спірних правовідносин, мешканцям будинків, яке може бути реалізовано як самостійно так і за допомогою інституту представництва. В даному випадку судами встановлено, що ЖБК "Вимпел-8" відповідно до норм чинного законодавства не наділений правом представництва членів кооперативу з питання укладання індивідуальних договорів з відповідачем.

4.5. Суд не може взяти до уваги посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 в адміністративній справі № 815/219/17, з тих мотивів, що вони формулювалися за інших правових ситуацій, що зумовили інше, відмінне від аналізованого в цій справі, правозастосування. Зокрема, у справі №815/219/17 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59-К" до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антинескул Ю.В. про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Верховним Судом було встановлено, що при прийнятті спірних рішень про державну реєстрацію було порушено права ОСББ "Вільямса 59-К" як самостійного процесуального суб`єкта.

4.6. Згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Доводи, наведені Житлово-будівельним кооперативом "Вимпел-8" у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Житлово-будівельний кооператив "Вимпел-8".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Вимпел-8" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №916/1974/18 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

В. Селіваненко