Рішення

від 18.02.2019 по справі 926/2069/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

18 лютого 2019 року Справа № 926/2069/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу № 926/2069/18

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, 8)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС Корона" (58032, м.Чернівці, вул.Лесина, 3)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в сумі 14492,79 грн

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Палій С.І. - адвокат (довіреність №6 від 24.12.18р.)

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Моторне (транспортне) страхове Бюро України 29.11.2018 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ - РОС Корона" про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в сумі 14492,79 грн.

В обґрунтування своєї позовної вимоги позивач посилається на те, що 17.11.2014 року, по вул.Хотинській, 53 в м.Чернівці, з вини громадянина ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ 3303 з державними номерними знаками НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), вина якого підтверджена постановою Першотравневого районного суду Чернівецької області від 08.12.2014 року. У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль Мерседес з номерними знаками НОМЕР_2, що належав ОСОБА_3 Відповідно до експертного висновку вартість матеріального збитку становить 16323,35 грн., який відшкодований не був.

Потерпілий ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з відповідною заявою. МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 14492,79 грн.

Після сплати страхового відшкодування позивач звернувся до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, з позовом про відшкодування в порядку регресу понесених витрат. Зазначений позов Першотравневим районним судом м.Чернівці був задоволений. В апеляційній інстанції був встановлений факт перебування на момент ДТП ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ - РОС Корона", що підтверджено записом в трудовій книжці, а також що автомобіль ГАЗ 3303 з державними номерними знаками НОМЕР_1 належав ТОВ "ОЛБІ-ІФ", а відтак вказане рішення було скасоване, постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 14.08.2018 року.

17.10.2018 року МТСБУ звернулося з претензією до ТОВ "ОЛБІ - РОС Корона" про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з регламентною виплатою потерпілому, яка залишилась без відповіді.

Враховуючи, що про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з "ОЛБІ - РОС Корона", позивач дізнався з постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 14.08.2018р., останній просить визнати поважною причину пропуску позовної давності для подання позовної заяви до ТОВ "ОЛБІ - РОС Корона", відновити цей строк та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати пов'язані з регламентованою виплатою.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/2069/18 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового Бюро України залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків. Позивач недоліки позовної заяви усунув у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд по суті на 15.01.2019 року. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

08.01.2019 року через канцелярією Господарського суду Чернівецької області зареєстровано відзив на позов за вх.№78.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначає, що позивач раніше звертався по даному питанню до Першотравневого районного суду м.Чернівці, про що ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та постановою Апеляційного суду Чернівецької області рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці скасовано. Проте, на думку відповідача, позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем після виплати потерпілому коштів, а саме з 13.03.2015 року, так як позивач під час оформлення документів для проведення виплати звертався до ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона" де йому було надано копії трудової книжки ОСОБА_1, копії наказу про прийняття його на роботу, копії техпаспорту автомобіля. А відтак, позивач пропустив строк у межах якого міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, отже, позивачем порушено строк позовної давності, а тому відповідач просить суд застосувати позовну давність.

08.01.2019 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, подав свої пояснення стосовно даного спору. Останній зазначає те, що в лютому 2015 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС Корона". Це підтверджується тим, що для законної виплати завданих збитків позивач просив у третьої особи надати копію трудової книжки, копію установчих документів відповідача, копію наказу про прийняття останнього на посаду водія.

Ухвалами суду від 15.01.2019 року та від 06.02.2019 року розгляд справи було відкладено.

У своєму доповненні до відзиву, яке зареєстроване за вх.№645 від 18.02.2019 року, відповідач зазначив, що пропуск позовної давності підтверджено також довідкою про ДТП, в якій зазначено, що власником транспортного засобу є ТОВ "ОБЛІ-ІФ" та протоколом про адміністративне правопорушення.

У судове засідання, яке відбулося 18.02.2019 року представники позивача та третьої особи не з'явилися, хоча і були повідомлені про час і місце судового засідання належним чином.

При цьому судом враховано, що позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні, 18.02.2019 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 року, по вул.Хотинській, 53 в м.Чернівці, з вини громадянина ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ 3303 з державними номерними знаками НОМЕР_1, який належить ТОВ "ОЛБІ-ІФ" , була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення від 17.11.2014 року. У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль Мерседес з номерними знаками НОМЕР_2, що належав ОСОБА_3

Згідно постанови Першотравневого районного суду Чернівецької області від 08.12.2014 року справі № 725/6715/14-п визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, який допустив порушення вимоги п. 31.1 Правил дорожнього руху. Дана постанова набрала законної сили 19.12.2014 р.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №114/14 від 12.12.2014 року, складеного судовим експертом Юзвою С.Г., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Мерседес становить 16323,35 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП громадянином ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілій особі громадянину ОСОБА_3, на дату скоєння ДТП громадянин ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Потерпілий ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з відповідною заявою. До поданої заяви було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/782631 терміном дії з 03.05.2014 року до 02.05.2015 року, а також довідку про ДТП.

МТСБУ розглянувши заяву потерпілого, здійснило регламентну виплату потерпілій особі ОСОБА_3 в розмірі 14492,79 грн., з яких 13602,79 грн. - виплата страхового відшкодування, що підтверджено платіжним дорученням № 1/25132 від 13.03.2015 року та 890 грн. оплата послуг аварійного комісара, що підтверджено платіжним дорученням № 8950 від 24.12.2014 року.

Після сплати страхового відшкодування МТСБУ звернувся до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП громадянина ОСОБА_1, з позовом про відшкодування в порядку регресу понесених витрат.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 31.05.2018 року зазначений позов був задоволений частково, слід зазначити, що у даній справі суд першої інстанції за клопотанням МТСБУ залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона", оскільки на момент ДТП ОСОБА_1 був працівником даного ТОВ та транспортний засіб здійснював перевезення товару ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона".

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 14.08.2018 року вказане рішення було скасоване та прийняте нове рішення про відмову у задоволені позову. У мотивувальній частині зазначеної постанови зазначено, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона", що підтверджено записом в трудовій книжці, а також що автомобіль ГАЗ 3303 з державними номерними знаками НОМЕР_1 належав ТОВ "ОЛБІ-ІФ", отже водій не був власником транспортного засобу, на якому вчинив ДТП та не володів ним на підставі будь-якого речового права, доказів заволодіння транспортним засобом за допомогою протиправних дій немає. Таким чином, на думку суду, транспортний засіб використовувався ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків, а відтак сума витрат пов'язаних з регламентною виплатою не може бути стягнута з ОСОБА_1

17.10.2018 року МТСБУ звернулося з претензією до ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона" про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з регламентною виплатою потерпілому, яка залишилась без відповіді.

Враховуючи, що позивач здійснив регламентовану виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, він у відповідності до вимог п.38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та вимог Цивільного кодексу України просить стягнути з ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона", кошти в розмірі 14492,79 грн.

При цьому, позивач просить визнати поважними причини пропуску позовної давності для подання позовної заяви, так як про те, що винуватець ДТП громадянин ОСОБА_1 на дату ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона" йому стало відомо із постанови апеляційного суду Чернівецької області від 14.08.2018 року.

Основні засади господарюванні в Україні визначає Господарський кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Громадянин ОСОБА_1 є працівником відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із статтею 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

У відповідності до підп. "а" п.41.1 ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник)

Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди не заподіювала.

При цьому, згідно з вимогами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст.599 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що водій транспортного засобу, винний у заподіянні шкоди іншій особі, може нести відповідальність перед страховиком в порядку регресу лише у випадку, коли він є власником вказаного джерела підвищеної небезпеки або на відповідній правовій підставі володіє ним.

Як було встановлено Апеляційним судом Чернівецької області від 14.08.2018 року у справі №725/5259/17 транспортний засіб ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 17.11.2014 року (момент скоєння ДТП) належав ТОВ "ОЛБІ -ІФ", на момент вчинення ДТП громадянин ОСОБА_1 був працівником ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона" водієм автотранспортних засобів. Тобто, громадянин ОСОБА_1 не був власником автомобіля, на якому скоїв ДТП та не володів ним на підставі будь-якого речового права, а в момент заподіяння шкоди виконував трудові обов'язки.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, Апеляційним судом Чернівецької області від 14.08.2018 року встановлено, що винуватець ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона", проте зазначене товариство не було власником транспортного засобу, і встановлені апеляційним судом обставини ні відповідачем - ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона", ні третьою особою - громадянином ОСОБА_1 не спростовуються.

Враховуючи вище викладене, факт перебування громадянина ОСОБА_1, який був винуватцем ДТП у трудових відносинах з відповідачем ТОВ "ОЛБІ -РОС Корона", до якого звернувся позивач з вимогою про відшкодування регламентованої виплати не потребує додаткового доказування у даній господарській справі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства саме відповідач як працедавець повинен відшкодувати шкоду завдану його працівником під час здійснення ним своїх трудових обов'язків.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у відповідності до вимог ст.41 Закону здійснив регламентну виплату за водія (ОСОБА_1С.) транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, потерпілій особі громадянину ОСОБА_3 в розмірі 14492,79 грн., з яких 13602,79 грн. - виплата страхового відшкодування, що підтверджено платіжним дорученням № 1/25132 від 13.03.2015 року та 890 грн. оплата послуг аварійного комісара, що підтверджено платіжним дорученням №8950 від 24.12.2014 року, отже саме з моменту виплати у позивача виникло право на відшкодування.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, громадянина ОСОБА_1, який спричинив ДТП, проте, враховуючи, що на момент скоєння ДТП останній перебував у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона", саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС Корона", як працедавець ОСОБА_1 повинно відшкодовувати виплачену суму у розмірі 14492,79 грн.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За вимогами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 6 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання (виплати регламентованої виплати потерпілому у грудні 2014 (платіжне доручення №8950 від 24.12.2014 року на суму 890 грн. - послуги аварійного комісара) та березні 2015 року (платіжне доручення №1/251132 від 13.03.2015 року на суму 13602,79 грн. - страхове відшкодування) у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 13.03.2015 року, перебіг позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати.

Враховуючи, що до суду з позовом МТСБУ звернулося, згідно штемпелю на конверті 27.11.2018 року, цей строк позивачем пропущено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.01.2019 року № 200/13392/13-ц.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішення, чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причини, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

В прохальній частині позовної заяви, позивач просить визнати поважною причини пропуску строку позовної давності для подання позовної заяви, посилаючись на норми ст.119 ГПК України, яка регламентує питання поновлення процесуальних строків, а не строку позовної давності.

При цьому, зазначає, що виплативши потерпілій особі страхове відшкодування, позивач звернувся до районного суду з позовом до винної особи у вчинені ДТП ОСОБА_1, проте останній станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона", про що позивачу стало відомо з постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 14.08.2018 року.

Проте, такі твердження спростовуються вище викладеним, а саме: дійсно у листопаді 2017 року МТСБУ звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відкшодування витрат в порядку регресу, але ще суді першої інстанції позивач звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі ТОВ "ОЛБІ-РОС Корона", як працедавця ОСОБА_1 отже факт (про трудові відносини ОСОБА_1) йому був відомий раніше ніж в апеляційній інстанції.

Окрім того, згідно довідки про ДТП від 06.12.2014 року та протоколу про адміністративне правопорушення від 17.11.2014 року, які були подані разом із заявою про виплату потерпілій особі відшкодування, позивачу було відомо, що транспортний засіб на якому скоєне ДТП не належать ОСОБА_1, тобто позивач отримавши довідку про дорожньо-транспортну пригоду та ознайомившись з протоколом, мав достатньо часу для встановлення всіх обставин та захисту своїх прав та інтересів в межах строку позовної давності.

Таким чином клопотання позивача про поновлення строку позовної давності щодо спірних вимог задоволенню не підлягає.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що строк у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу сплив та беручи до уваги, що відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку що в задоволені позову слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 232, 233, 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код 21647131) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС Корона" (58032, м.Чернівці, вул.Лесина, 3, код 30935938) за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в сумі 14492,79 грн відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 20.02.2019 року

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.М. Гушилик