Постанова

від 19.02.2019 по справі 344/15969/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/15969/17

Провадження № 22-ц/4808/82/19

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

доповідача Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю ОСОБА_2 його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4

представника ТзОВ Аріон Шиманської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРІОН , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Татаріновою О.А. в м.Івано-Франківську, повний текст якого складено 05 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АРІОН , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.02.2017 року о 14 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля марки "ЗІЛ - 431810", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а він травму гомілково - ступеневого суглобу. Постановою Івано-Франківського міського суду від 27.06.2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.08.2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку зі закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_6 на час вчинення дорожньо - транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ТОВ "АРІОН" та внаслідок винних дій йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. ТОВ АРІОН укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПАТ Страхова група ТАС відповідно до полісу № АК/4520860 від 01.07.2016 року. Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 01.10.2017р. №31/17 вартість матеріального збитку транспортного засобу "Renault Fluence" становить 306 270,17 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 211030,17 грн, крім того він скористався послугами евакуатора, в зв язку з чим ним сплачено 1850,00 грн та автостоянкою, у зв язку з чим ним сплачено 2400 грн. Діями водія ТОВ АРІОН ОСОБА_6 йому заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та стражданнях у звязку з отриманими травмами, а також душевних стражданнях через знищення його майна, яку він оцінює в сумі 50000 грн. Просив стягнути з ТОВ АРІОН на його користь 211030,17 грн матеріальної шкоди, 50000,00 грн моральної шкоди та судові витрати по справі.

03 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги та зазначав, що 12.12.2017 року ПАТ Страхова група ТАС здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 98514,03 грн за проведення операції банком стягнуто комісію в розмірі 995,14 грн, тому ним отримано кошти в розмірі 96550,00 грн. Просив стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" 975,97 грн страхового відшкодування, стягнути з ТОВ "АРІОН" 212 025,31 грн матеріальної шкоди, яка складається з 206 780,17 грн матеріального збитку, 995,14 грн комісії, стягнутої банком за проведення операцій, 1 850 грн витрат по оплаті послуг евакуатора, 2 400 грн витрат по оплаті послуг стоянки автомобіля, а також 50 000 грн моральної шкоди та судові витрати по справі.

19 березня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав заяву, в якій уточнив та збільшив свої позовні вимоги. Просив стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" 975,97 грн страхового відшкодування. Стягнути з ТОВ "АРІОН" 247 903,31 грн матеріальної шкоди, яка складається з 206 780,17 грн матеріального збитку, 995,14 грн комісії, стягнутої банком за проведення операцій, 1 850 грн витрат по оплаті послуг евакуатора, 2 400 грн витрат по оплаті послуг стоянки автомобіля, 35 878 грн інфляційних втрат у зв'язку зі збільшенням реальної вартості втраченого ним майна, а також 50 000 грн моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРІОН , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АРІОН" на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 510 гривень. Стягнуто з ТОВ "АРІОН" на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 4,34 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд дійшов невірного висновку, що ДТП сталося з вини обидвох водіїв. В матеріалах справи відсутня постанова про закриття кримінального провадження від 21.05.2017 року та в судовому засіданні вона не досліджувалася. Зазначає, що судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями апелянта та наслідками у виді ДТП, як один з обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення. Вважає, що ним доведено наявність вини ОСОБА_6, в той час як відповідачами не доведено відсутність вини останнього у настанні шкоди чи наявність умов для настання цивільно-правової відповідальності. Здійснюючи виплату страхового відшкодування, страховик вказав на наявність вини апелянта та виплатив 98514,03 грн з розрахунку шкоди на 2-х винних осіб. На думку апелянта, ОСОБА_6 не є потерпілою особою, а винуватцем ДТП, шкода спричинена апелянту не є неподільною та спричинена не сукупними діями кількох осіб, а безпосередньо діями ОСОБА_6 ТОВ АРІОН не надано доказів спричинення шкоди його автомобілю і не пред'явлено жодних вимог про її відшкодування до апелянта чи до страховика. Зазначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. На думку апелянта, він має право на відшкодування повної ринкової вартості автомобіля до ДТП в сумі 306270,17 грн. Щодо передачі залишків фізично знищеного автомобіля, то апелянт вказував на бажання передати залишки автомобіля після отримання відшкодування збитків. Вказує на те, що включення до суми матеріальної шкоди інфляційних втрат з часу завдання такої шкоди є правомірним. Апелянт також зазначає, що обсяг моральної шкоди в розмірі 50000 грн було оцінено виходячи з перенесеного ним фізичного болю і страждань за наслідками травм, а також глибини душевних страждань за наслідками протиправної поведінки щодо нього та знищення його майна, тяжкості і наслідків вимушених змін в його житті.

Директор ТОВ АРІОН 09.01.2019 року подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянтом не долучено постанови, якою б його визнано невинним, натомість в матеріалах справи міститься постанова, якою апелянта визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Вказує на те, що частина збитків апелянту була відшкодована страховою компанією, винними діями позивача транспортному засобу відповідача також була заподіяна шкода, пошкоджений транспортний засіб залишився у фактичному володінні апелянта. Судом першої інстанції вірно враховано відсутність в матеріалах справи доказів заподіяння апелянту моральної шкоди. Така шкода виникла внаслідок неправомірних дій апелянта. Також зазначає, що апелянт ототожнює моральну шкоду та шкоду, заподіяну життю і здоров ю, яка відшкодовується страховиком в межах страхового відшкодування на підставі Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Апелянт не звертався до страховика із вимогою про відшкодування йому шкоди, заподіяної його здоров ю. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння апелянту моральної шкоди. Апелянтом неодноразово збільшувались позовні вимоги, однак судовий збір не доплачувався.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представники апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.

Представник ТОВ АРІОН апеляційну скаргу не визнала, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. ОСОБА_2 отримав суму страхового відшкодування у розмірі 98 514,03 грн. Таким чином, ПАТ "Страхова група "ТАС" здійснено виплати по страховому відшкодуванню пошкодження автомобіля "Renault Fluence" в повному обсязі. Франшиза за полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4520860 від 01.07.2016 року в розмірі 510 грн повинна бути відшкодована позивачу відповідачем ТОВ "АРІОН". Щодо витрат на послуги евакуатора, то у заяві про виплату страхового відшкодування до ПАТ "Страхова група "ТАС" позивач не просив відшкодувати йому вищезазначені витрати, натомість просить стягнути їх в судовому порядку з ТОВ "Аріон". ОСОБА_2 не звертався до страховика відповідача з відповідними вимогами та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до ТОВ "Аріон". Так як матеріальна шкода внаслідок ДТП відшкодована позивачу страховою компанією відповідача - заподіювача шкоди в повному обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством, відсутні підстави щодо задоволення вимог позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат. Позивач не надав суду належних та достовірних доказів перенесених ним фізичних та моральних страждань, та враховуючи взаємну вину двох водїїв при вчиненні ДТП не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Висновок суду відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 06 лютого 2017 року о 14 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича відбулось зіткнення між автомобілем марки "ЗІЛ - 431810", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який повертав ліворуч до прибудинкової території до будинку №1 та попутного автомобіля марки "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який на пішоходному переході виконував обгін автомобіля "ЗІЛ - 431810". В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди відкрито кримінальне провадження №12017090010000468 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Дане провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Постановою Івано-Франківського міського суду по справі №344/6952/17 від 27.06.2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.08.2017 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку зі закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 11-13).

Постановою Івано-Франківського міського суду по справі №344/6969/17 від 16.06.2017 року ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн штрафу (а.с.110).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 16.06.2017 року та закрито провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.(а.с. 111).

Згідно висновку експерта від 13.05.2017 року №4.2-204/17, проведеного в кримінальному провадженні, причиною виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди, з технічної точки зору, були обставини, які з одної сторони пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 вимогам п.14.6 в) ПДР України, а з іншої - із невідповідністю дій автомобіля ЗІЛ ОСОБА_6 вимогам ст. 10.1 ПДР України (а.с.11).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 21 травня 2017 року досудовим слідством встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки ЗІЛ-431810 реєстраційний НОМЕР_3 ОСОБА_6, який в порушення вимог п.п. 2.3.б), 10.1 ПДР України проявив неуважність, перед початком маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та вини водія автомобіля марки RENAULT Fluence, реєстраційний № НОМЕР_4 ОСОБА_2, який в порушення вимог п.п.2.3.б), 14.6.в) ПДР України проявив неуважність, виконував заборонений маневр обгону автомобіля марки ЗІЛ на нерегульованому пішохідному переході, який позначений дорожніми знаками 5.35.1. У результаті ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав, а об єктивна сторона ст..286 КК України передбачає мінімум середньої тяжкості тілесні ушкодження. Тому в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_6 склад злочину, передбачений ст..286 КК України відсутній. Однак в їх діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 06 лютого 2017 року о 14 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича відбулось зіткнення між автомобілем марки "ЗІЛ - 431810", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який повертав ліворуч до прибудинкової території до будинку №1 та попутного автомобіля марки "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який на пішоходному переході виконував обгін автомобіля "ЗІЛ - 431810" ступінь вини двох водіїв у цій дорожньо - транспортній пригоді становить по 50% і правильно встановив, що кожний із водіїв повинен відшкодовувати заподіяну шкоду у розмірі по 50% кожний.

Статтею 3 Закону України Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що обов язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 вказаного закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Автомобіль марки "ЗІЛ - 431810, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ТОВ "АРІОН", на момент скоєння ДТП перебував у володінні ОСОБА_6І, на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.65). ОСОБА_6 на момент вчинення ДТП був працівником ТОВ "АРІОН" та виконував трудові обов'язки по здійсненні доставки товару.

Відповідно до ч.1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ "АРІОН" як власника забезпеченого транспортного засобу "ЗІЛ - 431810, реєстраційний номер НОМЕР_2, на час ДТП була застрахована згідно полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4520860 від 01.07.2016 у ПАТ Страхова група ТАС (а.с.66).

Розмір франшизи становить 510 грн.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 31/17 від 01.10.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 379 881,94 грн та перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП, яка становить 306 270,17 грн, що дає підставу вважати транспортний засіб фізично знищеним згідно вимог п.30.1 ст. 30 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 14-54) .

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 30.2 ст. 30 Закону України Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі звітом про оцінку пошкодженого транспортного засобу від 23.10.2017 №71-R/36/6 ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 108 222,10 грн (а.с. 162-165).

ПАТ Страхова група ТАС як страховиком було розглянуто подану потерпілим ОСОБА_2 заяву про виплату страхового відшкодування по страховому випадку від 06.02.2017 року та прийнято рішення здійснити виплату за пошкодження автомобіля "Renault Fluence" за мінусом франшизи 510 грн у розмірі 98 514,03 грн (а.с.106,107).

12 грудня 2017 року дана сума була сплачена позивачу на рахунок, вказаний ним у заяві на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до виписки ПАТ "Укрсиббанк" за картковим рахунком клієнта ОСОБА_2 отримав суму страхового відшкодування у розмірі 98 514,03 грн (а.с.104,105).

Доводи апеляційної скарги про те, що невірним є висновок, що ДТП сталося з вини обидвох водіїв, не заслуговують на увагу, оскільки постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 року, на яку посилається позивач, не встановлено відсутність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, в ній вказано на недоліки при оформленні протоколу про правопорушення та закрито провадження у зв'язку із закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, а не з причин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім цього, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 21 травня 2017 року досудовим слідством встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки ЗІЛ-431810 реєстраційний НОМЕР_3 ОСОБА_6, який в порушення вимог п.п. 2.3.б), 10.1 ПДР України проявив неуважність, перед початком маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та вини водія автомобіля марки RENAULT Fluence, реєстраційний № НОМЕР_4 ОСОБА_2

Вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови в стягненні витрат на послуги евакуатора та користування стоянкою, так як такі витрати понесені позивачем з його вини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону)

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону України Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено відшкодування витрат тільки на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відшкодування витрат на стоянку автомобіля не передбачено Закону України Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріальна шкода внаслідок ДТП відшкодована позивачу страховою компанією відповідача - заподіювача шкоди в повному обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством, відсутні підстави щодо задоволення вимог позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно висновку експерта №87 від 17 лютого 2017 року, не підтверджено об єктивними даними, що у внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 заподіяно частково розрив зв'язок склепіння правої стопи (а.с.71,т.2).

Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази перенесених ОСОБА_2 фізичних чи моральних страждань.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 20 лютого 2019 року.

Судді: В.Д.Фединяк В.А.Девляшевський

Л.В.Ясеновенко