Окрема думка

від 25.02.2019 по справі 344/15969/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

"25" лютого 2019 р.

Судді Івано-Франківського апеляційного суду Девляшевського В.А. стосовно рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АРІОН , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Татаріновою О.А. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 05 листопада 2018 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року вказаний вище позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АРІОН" на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 510 гривень. Стягнуто з ТОВ "АРІОН" на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 4,34 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стосовно зазначеної постанови апеляційного суду висловлюю таку окрему думку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що 06 лютого 2017 року о 14 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Целевича відбулось зіткнення між автомобілем марки "ЗІЛ - 431810", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який повертав ліворуч до прибудинкової території до будинку №1 та попутного автомобіля марки "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який на пішохідному переході виконував обгін автомобіля "ЗІЛ - 431810" ступінь вини двох водіїв у цій дорожньо-транспортній пригоді становить по 50% і правильно встановив, що кожний із водіїв повинен відшкодовувати заподіяну шкоду у розмірі по 50% кожний.

З таким висновком колегії суддів апеляційного суду я не погоджуюсь.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

У пункті 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз'яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно частини другої статті 1166 ЦК України має доводити відповідач (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-183цс14 від 3 грудня 2014 року).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що обсяг цивільно-правової відповідальності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, встановлюється судом у порядку доказування.

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду по справі №344/6952/17 від 27.06.2017 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.08.2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку зі закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с.11-13).

Постановою Івано-Франківського міського суду по справі №344/6969/17 від 16.06.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн штрафу (а.с.110). Однак, постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 16.06.2017 року та закрито провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на час розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Апеляційний суд у названій постанові зазначив, що суд першої інстанції не розкрив суті і причини ДТП, не послався на зміст доказів у цій справі, не дав оцінки наявній експертизі, не спростував доводів ОСОБА_1 про його невинуватість, що ставить під сумнів висновок суду про його вину (а.с.111).

Аналіз згаданої постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 року свідчить, що цим судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено будь-яких порушень ОСОБА_1 правил ПДР України, які б були підставою вважати, що ДТП - зіткнення автомашин, яке сталось 06 лютого 2017 року, відбулось з вини обох водіїв.

Цій постанові апеляційного суду протирічать висновки слідчого Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, викладені в наданій апеляційному суду при розгляді даної справи копії постанови від 21.05.2017 року про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення стосовно того, що автоаварія сталась з вини водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які порушили правила ПДР України. Тому такі висновки слідчого поліції не можуть бути прийняті до уваги.

Слід зауважити, що повного тексту названої постанови слідчого не було надано при розгляді даної справи судом першої інстанції. Залишилось не з'ясованим те, чи було своєчасно вручено слідчим копію цієї постанови ОСОБА_1, який у кримінальному провадженні мав статус потерпілого і вправі був оскаржити постанову.

Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не врахувала, що саме протиправними діями водія ОСОБА_2 завдано матеріальний збиток власнику автомашини "Renault Fluence", реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1, а між діями водія ОСОБА_1 та наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Отже, на мою думку, немає підстав вважати, що матеріальна шкода ОСОБА_1 спричинена внаслідок винних дій його та іншого водія ОСОБА_2

Суддя: В.А. Девляшевський