Постанова

від 20.02.2019 по справі 706/596/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 706/ 596 /1 5 -ц

провадження № 61-22356св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача -Пророка В. В., суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_7), відповідачі: -фізична особа-підприємець ОСОБА_8, -ОСОБА_9, -ОСОБА_10,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_7) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків, за касаційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року, постановлене колегією суддів у складі: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) звернулась до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8.), ОСОБА_10, ОСОБА_9 про відшкодування збитків у сумі 254 597,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ГІДРОПРОМ (далі - ТОВ ГІДРОПРОМ ) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого позивач зобов'язалася організувати перевезення ввіреного їй ТОВ ГІДРОПРОМ вантажу - 480 водонагрівачів ЄВН (далі - договір від 17 вересня 2014 року про ТЕП). Того ж дня ТОВ ГІДРОПРОМ була оформлена заявка позивачу - експедитору за договором від 17 вересня 2014 року про ТЕП щодо виконання разової транспортно-експедиційної послуги з перевезення вантажу (далі - заявка від 17 вересня 2014 року) автомобільним транспортом (державний номер НОМЕР_1) з причепом/напівпричепом (державний номер НОМЕР_2) (далі разом - автотранспорт перевізника), водій - ОСОБА_10

3. На виконання договору від 17 вересня 2014 року про ТЕП та заявки від 17 вересня 2014 року позивач залучив перевізника, ФОП ОСОБА_8, з якою було укладено разовий договір-заявку від 17 вересня 2014 року щодо відповідного перевезення вантажу автомобільним транспортом. Предметом цього договору є надання ФОП ОСОБА_8 послуг по перевезенню вантажу за замовленням позивача автотранспортом перевізника за маршрутом місто Одеса - місто Дніпропетровськ. Дата завантаження вантажу: 17 вересня 2014 року, термін доставки: 18 вересня 2014 року, розрахунок після відвантаження вантажу, водій - ОСОБА_10 (далі - разовий договір перевезення від 17 вересня 2014 року).

4. 17 вересня 2014 року за товарно-транспортною накладною № 7 ТОВ ГІДРОПРОМ передало, а водій ОСОБА_10 прийняв вантаж, а саме: водонагрівачі ЄВН А-50 у кількості 180 шт., загальною вартістю (з податком на додану вартість) 207 720,00 грн, водонагрівачі ЄВН А-80 у кількості 300 шт., загальною вартістю (з податком на додану вартість) 367 200,00 грн (далі - вантаж водонагрівачів), для перевезення автотранспортом перевізника, про що свідчить підпис ОСОБА_10 на цій накладній (далі - ТТН № 7 від 17 вересня 2014 року).

5. 18 вересня 2014 року, під час виконання разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, сталось займання автотранспорту перевізника (причепу), про що провідним інспектором Криворізького районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Думним А. М. та водієм ОСОБА_10 складено акт про пожежу, згідно якого пожежею знищено причіп автотранспорту перевізника та 300 шт. водонагрівачів з вантажу водонагрівачів, ймовірна причина пожежі - перегрів гальмівних колодок причепу (далі - акт про пожежу від 18 вересня 2014 року).

6. 19 вересня 2014 року при прийнятті вантажу від перевізника вантажоотримувачем, Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЛО у місті Дніпропетровську відповідно до ТТН № 7 від 17 вересня 2014 року було прийнято лише 220 водонагрівачів із вантажу водонагрівачів (480 водонагрівачів), про що складено акт пошкодження товарно-матеріальних цінностей від 19 вересня 2014 року, підписаний водієм ОСОБА_10, представником вантажовідправника ТОВ ГІДРОПРОМ та представниками вантажоотримувача (далі - акт пошкодження ТМЦ від 19 вересня 2014 року).

7. 15 жовтня 2014 року ТОВ ГІДРОПРОМ звернулось до позивача із претензією з вимогою відшкодувати збитки у сумі 254 592,00 грн. 30 жовтня 2014 року між ТОВ ГІДРОПРОМ та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про порядок погашення збитків за договором від 17 вересня 2014 року про ТЕП, згідно умов якого позивач зобов'язалася погасити збитки ТОВ ГІДРОПРОМ , пов'язані зі знищенням 260 водонагрівачів (з вантажу водонагрівачів), загальною вартістю 254 592,00 грн у розстрочку періодичними платежами з 30 жовтня 2014 року до 30 вересня 2016 року (далі - договір погашення збитків від 30 жовтня 2014 року). На виконання договору погашення збитків від 30 жовтня 2014 року позивач здійснив з 31 жовтня 2014 року до 29 липня 2016 року двадцять два платежі по 10 000,00 грн, загалом 220 000,00 грн.

8. ОСОБА_9 є безпосереднім власником автотранспорту перевізника.

9. 25 січня 2015 року ФОП ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_8, із претензією про відшкодування збитків на суму 254 592,00 грн. Оскільки відповідачі не здійснюють жодних дій щодо відшкодування зазначених збитків позивача, ФОП ОСОБА_6 змушена звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, у зв'язку із чим просить стягнути із вказаних осіб суму відповідних збитків та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 12 серпня 2016 року суд першої інстанції залучив ОСОБА_7 у якості правонаступника ФОП ОСОБА_6 відповідно до статті 37 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618- IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004) на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 липня 2016 року (а.с. 235, том 1).

11. Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволений частково:

- вирішено стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 збитки у сумі 254 592,00 грн;

- вирішено стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 відшкодування понесених судових витрат у сумі 62 055,12 грн;

- в решті позовних вимог вирішено відмовити.

12. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлено факт укладання договору від 17 вересня 2014 року про ТЕП, разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, договору погашення збитків від 30 жовтня 2014 року, оформлення заявки від 17 вересня 2014 року, ТТН № 7 від 17 вересня 2014 року, акта про пожежу від 18 вересня 2014 року, акта пошкодження ТМЦ від 19 вересня 2014 року та заявлених обставин та зобов'язань, які випливають з цих документів (а.с. 11-19, 67, том 1).

13. Згідно даних управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 15 жовтня 2015 року, станом на 18 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_9 був власником автотранспорту перевізника.

14. Суд першої інстанції встановив факт сплати позивачем на користь ТОВ ГІДРОПРОМ за договором погашення збитків від 30 жовтня 2014 року в період з 31 жовтня 2014 року до 29 липня 2016 року загальної суми відшкодування у розмірі 220 000,00 грн.

15. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_8 відповідно до разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року гарантувала наявність у неї всіх дозволів, ліцензій, полюсів страхування тощо, передбачених законодавством України, та взяла на себе відповідальність за збитки, завдані відсутністю вказаних документів; зобов'язалась надати справний рухомий склад у стані, придатному для перевезення замовленого виду вантажу, а також, забезпечити збереження вантажу водонагрівачів з моменту його прийняття для перевезення і до моменту передання в пункті призначення.

16. Також судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у офіційних трудових відносинах між собою не знаходились, однак, між ними фактично існували правовідносини щодо надання послуг - усний договір про надання послуг (водія перевезення). Приймаючи до уваги, що ці учасники справи, допитані в якості свідків, є одночасно відповідачами у цій справі, суд дійшов висновку стосовно того, що зазначені в цьому абзаці обставини були визнані цими відповідачами, а отже, відповідно до положень частини першої статті 61 ЦПК України 2004, не підлягають доказуванню.

17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_8 не мала законного права покласти виконання разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року на іншу особу, оскільки це не передбачено цим договором.

18. На підставі частини другої статті 902, частини першої статті 906, статті 924 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України) суд першої інстанції дійшов висновку, що вина перевізника за псування вантажу презюмується, якщо ним не буде доведено, що пошкодження сталося не з його вини. Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (відповідає правовому висновку Верховного Суду України, зазначеному у постанові від 23 березня 2016 року у справі з провадженням № 6-2086цс15).

19. Показаннями ОСОБА_10 підтверджено, що ФОП ОСОБА_8 відмовилась від проведення експертизи причин зазначеної пожежі у зв'язку із тим, що це потребує значних грошових витрат. ФОП ОСОБА_8 не було надано до суду будь-яких доказів, які свідчили б про те, що належне виконання разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року виявилося неможливим внаслідок непереборної сили.

20. Крім того, з пояснень та показань ФОП ОСОБА_8 та її представника, добровільне відшкодування завданих збитків не відбулось тільки у зв'язку із тим, що їй не вдалось дійти згоди із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 З вищенаведеного суд дійшов висновку стосовно того, що ФОП ОСОБА_8 фактично визнала свою вину за відповідні завдані збитки.

21. Надаючи показання у справі, ОСОБА_10 визнав що, на його думку, частина вини за відповідні завдані збитки є на кожному з трьох відповідачів. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_10 не було доведено того факту, що відповідної шкоди було завдано внаслідок непереборної сили, оскільки доказів протилежного не було надано суду.

22. З врахування зазначеного, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_10 фактично визнав свою часткову вину за відповідні завдані збитки, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 відповідає за відповідну завдану шкоду (збитки).

23. На підставі статей 1166, 1190, 1191 ЦК України суд дійшов висновку про солідарну відповідальність ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перед позивачем. Разом із тим, позивач не довів наявність підстав для притягнення до солідарної відповідальності та відшкодування відповідних збитків ОСОБА_9, а тому в цій частині суд відмовив у задоволенні позову.

24. Відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 суд вирішив, що на користь ОСОБА_7 з відповідачів ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підлягають стягненню судові витрати у розмірі: судовий збір: 2 545,97 грн + 610,00 грн + 689,00 грн = 3 844,97 грн; витрати позивача, що пов'язані з явкою його представника до суду: 151,17 грн + 151,17 грн + 177,44 грн + 186,74 грн + 157,85 грн + 186,74 грн + 177,44 грн = 1 188,55 грн, витрати позивача на правову допомогу згідно наданого розрахунку у сумі 57 021,60 грн, що всього становить 62 055,12 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

25. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_8 та представника ОСОБА_10 - ОСОБА_15, задоволено частково: скасоване рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_7.) до ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків:

- вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 254 592,00 грн;

- вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 62 055,12 грн;

- вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 судові витрати в сумі 2 800,57 грн.

26. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Згідно наявних між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_8 договірних правовідносин ФОП ОСОБА_8 є первізником та відповідальною за збереження вантажу водонагрівачів при його перевезенні.

27. Відповідачем ФОП ОСОБА_8 не наведено будь-яких доводів щодо наявності обставин, які звільняють її, як перевізника, від відповідальності за незбереження вантажу водонагрівачів. Також не доведеним є факт про пошкодження вантажу водонагрівачів в результаті непереборної сили.

28. Суд першої інстанції, встановлюючи солідарну відповідальність ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за відповідні збитки, залишив поза увагою норму статті 924 ЦК України про те, що відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу лежить саме на перевізнику.

29. Солідарна відповідальність за пошкодження вантажу при перевезенні на ОСОБА_10, як на водія автомобіля, та ОСОБА_9, як на власника цього автомобіля, за вказаних обставин, ні зазначеними договорами, ні законом не покладена.

30. Відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 на користь ОСОБА_7 з ФОП ОСОБА_8 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у загальній сумі 62 055,12 грн. Також з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 800,57 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31. У квітні 2017 року ФОП ОСОБА_8подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

32. У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_8просить скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року та рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_7.), стягнути з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_8 понесені судові витрати.

33. У червні 2017 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу до ВССУ, вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

34. У касаційній скарзі ОСОБА_7просить скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

35. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

36. Ухвалою судді ВССУ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_8 , витребувано матеріали справи з суду першої інстанції .

37. Ухвалою судді ВССУ від 22 червня 2017 року ОСОБА_7 поновлено строк на касаційне оскарження зазначеного рішення апеляційного суду та відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою.

38. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

39. 03 травня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

40. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

41. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

42. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_8

43. Права та обов'язки перевізника виникли не у ФОП ОСОБА_8, а у ОСОБА_9, працівником якого є ОСОБА_10, який безпосередньо здійснював перевезення вантажу водонагрівачів. Тому відповідальність слід покласти на ОСОБА_9

44. На момент ухвалення рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 сплатила ТОВ ГІДРОПРОМ за договором погашення збитків від 30 жовтня 2014 року до 29 липня 2016 року загалом 220 000,00 грн. Отже, ФОП ОСОБА_6 не набула права на відшкодування збитків у сумі 254 597,00 грн, оскільки ця сума збитків ФОП ОСОБА_6 не доведена в межах заявленої суми, навіть враховуючи сплату ФОП ОСОБА_6 ще 10 000,00 грн за договором погашення збитків від 30 жовтня 2014 року відповідно до квитанції від 29 серпня 2016 року .

45. Відповідно до договорів від 20 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_16 (виконавець) та ФОП ОСОБА_6 (замовник), та від 01 серпня 2016 року укладеного між ОСОБА_16 (виконавець) та ОСОБА_7 (замовник), здача-приймання сторонами цих договорів наданих юридичних послуг оформлюється відповідними актами. Суду не було надано жодного такого акту на підтвердження факту надання юридичних послуг вказаним замовникам на суму 57 021,60 грн, які стягнуто з ФОПОСОБА_8 у якості відшкодування судових витрат. Судом не встановлено в якому обсязі надавалась правова допомога ОСОБА_16 зазначеним замовникам, хто фактично оплатив цю правову допомогу, чи є ОСОБА_7 новим кредитором з питань відшкодування понесених позивачем у справі судових витрат ФОП ОСОБА_6 Отже, рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення відшкодування судових витрат позивача не відповідають вимогам ЦПК України 2004.

46. Інші доводи ФОП ОСОБА_8, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400ЦПК України.

(2) Доводи касаційної скарги ОСОБА_7

47. ОСОБА_7 вважає рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_10, на його думку мають нести солідарну відповідальність - перша відповідно до статті 906 ЦК України, а другий відповідно до статті 1187 ЦК України.

(3) Позиція інших учасників справи

48. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

49. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

50. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

51. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

52. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

53. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

54. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо кола відповідачів у справі та суми відшкодування збитків

55. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

56. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

57. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (стаття 37 ЦПК України 2004).

58. Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

59. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

60. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

61. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України 2004).

62. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

63. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина друга статті 517 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

64. Положення глави 63 (Послуги. Загальні положення) ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина друга статті 901 ЦК України) . За своєю суттю відповідно до частини першої статті 901 ЦК України договори перевезення та транспортного експедирування є договорами надання послуги.

65. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (частина перша статті 929 ЦК України).

66. Положення глави 65 (Транспортне експедирування) ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

67. Перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (стаття 908 ЦК України).

68. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (частина перша та друга статті 909 ЦК України).

69. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (частина друга статті 902 ЦК України).

70. Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 ЦК України). Останнє кореспондує частині другій статті 1166 ЦК України.

71. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

72. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (пункт 4 частини першої статті 611 ЦК України).

73. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).

74. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

75. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини друга та п'ята статті 1187 ЦК України).

76. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

77. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (частина перша статті 541 ЦК України). Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

78. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

79. Відповідно до підпункту б пункту 3.1 разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_8 взяла на себе зобов'язання забезпечувати збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення й до моменту його передачі в пункті призначення. Пункт 4 цього договору також передбачає відповідальність ФОП ОСОБА_8 за доставку вантажу до місця призначення та збитки за можливі утрату або пошкодження вантажу.

80. Матеріалами справи не встановлено договірні стосунки між позивачем та ОСОБА_9 щодо відповідного перевезення вантажу водонагрівачів, виникнення обов'язків ОСОБА_9 перед позивачем як перевізника. Існування таких правовідносин між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які передбачають відповідальність останнього як перевізника за завдання збитків ФОП ОСОБА_8, можуть бути окремою підставою для звернення ФОП ОСОБА_8 до ОСОБА_9 з відповідною вимогою, яка також може бути заявлена в судовому порядку, якщо ОСОБА_9 порушує права та інтереси ФОП ОСОБА_8 невиконанням такої вимоги.

81. ФОП ОСОБА_8 несе перед позивачем відповідальність як перевізник вантажу водонагрівачів відповідно до частини першої статті 906, статті 924, частини другої статті 1166 ЦК України. ФОП ОСОБА_8 не доведено існування факторів, які виключають її відповідальність. Разом з тим, відповідно до вказаних норм права відшкодовувані збитки мають бути реальними та їх розмір має бути належним чином встановлений. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи такі збитки становлять 220 000,00 грн. Матеріали справи не підтверджують належним чином доведені збитки у сумі 254 597,00 грн.

82. Отже, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статей 212-214 ЦПК України 2004, оскільки ці суди не перевірили в повній мірі відповідність заявленої позивачем до відшкодування суми збитків реальній сумі збитків позивача. Не надано належної оцінки квитанції від 29 серпня 2016 року № 8 щодо сплати позивачем 10 000,00 грн за договором погашення збитків від 30 жовтня 2014 року, яка міститься в матеріалах справи та згадується ФОП ОСОБА_8 Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 303 ЦПК України 2004, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мав перевірити всі обставини справи та вивчити належним чином докази у справі, але не зробив цього в повній мірі. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуального права згідно статті 400 ЦПК України надавати оцінку цьому доказу, тому справа в частині спірної частини заявлених позивачем збитків підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зазначене призвело до неправильного застосуванняя статей 906, 924 ЦК України.

83. Встановлений та не спростований учасниками справи розмір збитків позивача у сумі 220 000,00 грн підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_8

84. Матеріалами справи не встановлено та не доведено учасниками спору, що ОСОБА_10 діяв як окремий надавач послуг безпосередньо позивачу в ланцюжку організації перевезення вантажу водонагрівачів, тому відсутні підстави для застосування статті 1187 ЦК України стосовно нього.

85. Матеріалами справи встановлено, щоОСОБА_7 з дотриманням статей 512, 514, 516 ЦК України набув право вимоги до ФОП ОСОБА_8 щодо відшкодування відповідних реальних збитків ФОП ОСОБА_6

(1.2) Щодо відшкодування судових витрат

86. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (стаття 79 ЦПК України 2004).

87. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України 2004).

88. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

89. Відповідно до пунктів 3.1 договорів від 20 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_16 (виконавець) та ФОП ОСОБА_6 (замовник), та від 01 серпня 2016 року укладеного між ОСОБА_16 (виконавець) та ОСОБА_7 (замовник), здача-приймання сторонами цих договорів наданих позивачу юридичних послуг оформлюється відповідними актами.

90. Враховуючи недоведеність збитків позивача у сумі 254 597,00 грн, розмір судового збору, розрахованого пропорційно до задоволених, але не підтверджених позовних вимог, не може стягуватись з ФОП ОСОБА_8 Необхідно на підставі правильно встановлених обставин справи здійснити правильний розрахунок суми судового збору, який підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_8

91. Матеріалами справи не підтверджується, що судам попередніх інстанцій були надані зазначені акти передачі-прийому наданих позивачу юридичних послуг у справі на суму 57 021,60 грн, сплату яких було покладено на ФОП ОСОБА_8 у якості відшкодування судових витрат позивача. Судами попередніх інстанцій не встановлено в якому обсязі надавалась правова допомога ОСОБА_16 зазначеним замовникам, хто фактично оплатив цю правову допомогу, чи є ОСОБА_7 новим кредитором з питань відшкодування понесених ФОП ОСОБА_6 у справі судових витрат. Відповідне відступлення ФОП ОСОБА_6 права вимоги щодо відшкодування збитків, пов'язаних з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_8 разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, не означає саме по собі відступлення права отримати відшкодування судових витрат ФОП ОСОБА_6 Отже, рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення відшкодування судових витрат позивача не відповідають вимогам ЦПК України 2004. Тому справу в цій частині необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції в порушення статті 303 ЦПК України 2004, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не перевірив всі обставини справи та не вивчив належним чином докази у справі.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

92. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

93. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

94. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційні скарги ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_7 : скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року , ухвалити нове рішення в частині стягнення з ФОП ОСОБА_8 на користь позивача 220 000,00 грн, встановлених судами попередніх інстанцій реальних відповідних збитків позивача, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині спірних збитків позивача та стягнення судових витрат у справі з ФОП ОСОБА_8

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції

95. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, об'єктивно встановити всі реальні та підтверджені збитки позивача у справі, які не встановив суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, а також перевірити чи перейшло право вимоги щодо відшкодування судових витрат до правонаступника позивача у справі, якщо так, то в якому обсязі.

96. Встановити дійсний розмір судових витрат та здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

97. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

98. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

99. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

100. ФОП ОСОБА_8 заявила вимогу про відшкодування судових витрат. ОСОБА_7 не заявляв вимогу про відшкодування судових витрат Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

101. Враховуючи, що суд касаційної інстанції передає справу на новий розгляд у зазначеній частині до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

1. Частково задовольнити касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

2. Скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8.

3. Ухвалити нове рішення у справі в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, стягнувши з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 збитки у сумі 220 000,00 грн.

4. Направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині решти позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та стягнення судових витрат у справі з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8.

5. Залишити без змін рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року в частині позовних вимог до ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

І.М. Фаловська