Постанова

від 23.04.2019 по справі 706/596/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Черкаси

справа № 706/596/15-ц

провадження № 22-ц/793/555/19

категорія 304070000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи :

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(правонаступник ОСОБА_2)

відповідач : фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

ОСОБА_4;

ОСОБА_5

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3, представника ОСОБА_5 - Бичечка Ігора Яковича на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ФОП ОСОБА_1 ) до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, у складі: головуючого судді Орендарчука М.П.

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2014 року між позивачем та ТОВ ГІДРОПРОМ було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого позивач зобов'язалася організувати перевезення ввіреного їй ТОВ ГІДРОПРОМ вантажу - 480 водонагрівачів ЄВН (далі - договір від 17 вересня 2014 року про ТЕП. Того ж дня ТОВ ГІДРОПРОМ була оформлена заявка позивачу - експедитору за договором від 17 вересня 2014 року про ТЕП щодо виконання разової транспортно-експедиційної послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом з причепом/напівпричепом, водій - ОСОБА_5

На виконання договору від 17 вересня 2014 року про ТЕП та заявки від 17 вересня 2014 року позивач залучив перевізника, ФОП ОСОБА_3, з якою було укладено разовий договір-заявку від 17 вересня 2014 року щодо відповідного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

18 вересня 2014 року, під час виконання разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, сталось займання автотранспорту перевізника (причепу), про що складено акт про пожежу.

19 вересня 2014 року при прийнятті вантажу від перевізника вантажоотримувачем, ТОВ АЛЛО у місті Дніпропетровську відповідно до ТТН № 7 від 17 вересня 2014 року було прийнято лише 220 водонагрівачів із вантажу водонагрівачів (480 водонагрівачів), про що також складено акт пошкодження товарно-матеріальних цінностей від 19 вересня 2014 року.

15 жовтня 2014 року ТОВ ГІДРОПРОМ звернулось до позивача із претензією з вимогою відшкодувати збитки у сумі 254 592,00 грн.

30 жовтня 2014 року між ТОВ ГІДРОПРОМ та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про порядок погашення збитків за договором від 17 вересня 2014 року про ТЕП, пов'язані зі знищенням 260 водонагрівачів (з вантажу водонагрівачів), загальною вартістю 254 592,00 грн. у розстрочку періодичними платежами з 30 жовтня 2014 року до 30 вересня 2016 року (далі - договір погашення збитків від 30 жовтня 2014 року). На виконання договору погашення збитків від 30 жовтня 2014 року позивач здійснив з 31 жовтня 2014 року до 29 липня 2016 року двадцять два платежі по 10 000,00 грн., загалом 220 000,00 грн.

ОСОБА_4 є безпосереднім власником автотранспорту перевізника.

25 січня 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, із претензією про відшкодування збитків на суму 254 592,00 грн. Оскільки відповідачі не здійснюють жодних дій щодо відшкодування зазначених збитків позивача, ФОП ОСОБА_1 змушена звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, у зв'язку із чим просить стягнути із вказаних осіб суму відповідних збитків та судові витрати.

12 серпня 2016 року суд першої інстанції залучив ОСОБА_2 у якості правонаступника ФОП ОСОБА_1 відповідно до ст.37 ЦПК України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі ЦПК України 2004) на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 липня 2016 року (а.с. 235, Т. 1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року у складі судді Орендарчука М.П. позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Вирішено стягнути солідарно з Фоп ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 збитки у сумі 254592,00 грн.

Вирішено стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 відшкодування понесених судових витрат у сумі 62055,12 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлено факт укладання договору від 17 вересня 2014 року про надання транспортно - експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - договір про надання ТЕП), разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, договору погашення збитків від 30 жовтня 2014 року, оформлення заявки від 17 вересня 2014 року, ТТН № 7 від 17 вересня 2014 року, акта про пожежу від 18 вересня 2014 року, акта пошкодження ТМЦ від 19 вересня 2014 року та заявлених обставин та зобов'язань, які випливають з цих документів.

Суд першої інстанції встановив факт сплати позивачем на користь ТОВ ГІДРОПРОМ за договором погашення збитків від 30 жовтня 2014 року в період з 31 жовтня 2014 року до 29 липня 2016 року загальної суми відшкодування у розмірі 220 000,00 грн.

На підставі статей 1166, 1190, 1191 ЦК України суд дійшов висновку про солідарну відповідальність ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перед позивачем. Разом із тим, позивач не довів наявність підстав для притягнення до солідарної відповідальності та відшкодування відповідних збитків ОСОБА_4І, а тому в цій частині суд відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 суд вирішив, що на користь ОСОБА_2 з відповідачів ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати у розмірі: судовий збір: 2 545,97 грн. + 610,00 грн. + 689,00 грн. = 3 844,97 грн.; витрати позивача, що пов'язані з явкою його представника до суду: 151,17 грн. + 151,17 грн. + 177,44 грн. + 186,74 грн. + 157,85 грн. + 186,74 грн. + 177,44 грн. = 1 188,55 грн., витрати позивача на правову допомогу згідно наданого розрахунку у сумі 57 021,60 грн., що всього становить 62 055,12 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У грудні 2016 року ФОП ОСОБА_3 подала до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просила рішення Христинівського районного суду Черкаської області змінити. У задоволенні позову в частині стягнення збитків з ФОП ОСОБА_3 відмовити. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

У грудні 2016 року представник ОСОБА_5 - адвокат Биченко І.Я. також подав до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просив рішення Христинівського районного суду Черкаської області скасувати в частині присуджених до стягнення солідарно з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 збитків та судових витрат у повному розмірі. У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 відмовити повністю.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 та представника ОСОБА_5 - Бичечка І.Я., задоволено частково. Скасоване рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2.) до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків:

- вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 254 592,00 грн.;

- вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 62 055,12 грн.;

- вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 2 800,57 грн.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року частково задоволені касаційні скарги ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Скасовано рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Ухвалено нове рішення у справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_3, стягнувши з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у сумі 220 000,00 грн.

Направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині решти позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та стягнення судових витрат у справі з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Залишено без змін рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Апеляційний суд Черкаської області переглядає рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року лише в частині збитків позивача та стягнення судових витрат у справі з ФОП ОСОБА_3

Надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 12 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 19 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи про її розгляд та викликом сторін в судове засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У квітні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги та наполягає на стягнення з ОСОБА_3 залишку збитків у розмірі 34592 грн., а також судових витрат у розмірі 62055,12 грн.

Також вказав, що позивач у судовому засіданні надасть суду усі оригінали квитанцій на загальну суму 254592 грн. Верховний Суд прийняв по даній справі нове рішення, за яким 220 000 грн. (це 22 квитанції) має відшкодувати перевізник ОСОБА_3, спірний момент виник за дві квитанції на суму 10 000 грн. та 24 592 грн., які не вказані в описових частинах рішень першої та другої інстанції, внаслідок чого їх необхідно дослідити судом апеляційної інстанції.

Що стосується перевірки чи перейшло право вимоги про відшкодування судових витрат до правонаступника позивача, то позивач у судовому засіданні надасть оригінали квитанцій, що підтверджують оплату юридичних послуг, що в свою чергу свідчить, що усі дії позивача ОСОБА_4 вельської М.В., тобто і позовна заява і вимога у ній про відшкодування судових витрат, і понесені судові витрати - є обов'язковим для процесуального правонаступника ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 57-60 ЦПК України 2004.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України 2004).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

Відповідно до статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з дотриманням статей 512, 514, 516 ЦК України набув право вимоги до ФОП ОСОБА_3 щодо відшкодування відповідних реальних збитків ФОП ОСОБА_1

При попередньому розгляді справи судами всіх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_3 несе перед позивачем відповідальність як перевізник вантажу водонагрівачів відповідно до ч. 1 ст. 906, ст. 924, ч. 2 ст.1166 ЦК України. ФОП ОСОБА_3 не доведено існування факторів, які виключають її відповідальність. Разом з тим, відповідно до вказаних норм права відшкодовуванні збитки мають бути реальними та їх розмір має бути належним чином встановлений.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в даній справі в частині відшкодування збитків у сумі 254 597,00 грн. скасовано та ухвалено нове рішення, стягнувши з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 220 000 грн.

У частині решти позовних вимог, а також стягнення судових витрат на суму 62 055, 12 грн. з ФОП ОСОБА_3, справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що позивач на виконання договору № 1 про порядок погашення збитків за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1709-492 від 17 вересня 2014 року сплатив ТОВ ГІДРОПРОМ збитки у розмірі:

10 000 грн. згідно платіжного доручення № 8 від 29 серпня 2016 року (а.с. 78 Т. 2, а.с. 127 Т. 3);

24 592 грн. згідно платіжного доручення № 9 від 30 вересня 2016 року (а.с. 127, Т. 3).

Отже, позивач виконала усі зобов'язання по договору № 1 про порядок погашення збитків за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1709-492 від 17 вересня 2014 року сплатив ТОВ ГІДРОПРОМ збитки у розмірі 254 592 грн. (220000,00 + 34 592, 00), що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями (а.с. 116-127, Т. 3).

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог до ФОП ОСОБА_3, стягнувши з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 34 592,00 грн.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України 2004 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

За змістом частин першої, другої статті 84 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України 2004).

З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 за подачу позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 2545, 97 грн., що підтверджується квитанцією № 34 від 24 квітня 2015 року (а.с. 1, Т.1).

Відповідно до квитанції № 0.0.517483361.1 від 10.03.2016 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року, в розмірі 689,00 грн.

Оскільки рішенням всіх інстанції позовні вимоги в частині відшкодування збитків в розмірі 254 592 грн. задоволено повністю, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України 2004 на користь ОСОБА_2 (правонаступник ФОП ОСОБА_1.) з ФОП ОСОБА_3 підлягають стягненню документально підтверджений судовий збір в розмірі 3234,97 грн. (2545,97 + 689,00).

У пункті 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах визначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 , 42 , 56 ЦПК України 2004).

Звертаючись до суду із позовною заявою ФОП ОСОБА_1 про відшкодування збитків, просила відшкодувати судові витрати, понесені нею на правову допомогу, надану ОСОБА_10

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі №30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають розподілу лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у виді судових витрат чинним законодавством не передбачено, оскільки ці платежі ще не проведені, а отже, не призвели до витрат сторони.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися в повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму.

При визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 6 липня 2015 року у справі Заїченко проти України ).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довіреності від 17 квітня 2015 року, посвідчена приватним нотаріусом Т.О. Двоєнкіною, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_10 бути її представником в усіх судових закладах, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законному позивачу, відповідачу, з питань, пов'язаних із захистом її прав як майнових, так і особистих немайнових, у тому числі з питань охорони прав та законних інтересів (а.с. 26, Т. 1).

Крім того, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач ФОП ОСОБА_1 надала договір про надання юридичних послуг від 20 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_10 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник)

ФОП ОСОБА_1, згідно якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання клієнту юридичних послуг.

Відповідно до пункту 3.1 договору надання юридичних послуг за цим договором оформлюється відповідним двостороннім актом здачі-прийняття наданих послуг за бажанням сторін, який не є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2016 року суд першої інстанції залучив ОСОБА_2 у якості правонаступника ФОП ОСОБА_1 відповідно до ст.37 ЦПК України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі ЦПК України 2004) на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 липня 2016 року (а.с. 235, Т. 1).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 25 липня 2016 року первісний кредитор ФОП ОСОБА_1 передає, а новий кредитор ОСОБА_2 приймає на себе право вимоги ( що належить первісному кредиторові), і стає кредитором за договірними та не договірними зобов'язаннями, що виникли на підставі: - договору-заявки № УИВ-501 від 17.09.2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (договір перевезення);

- завдання шкоди ФОП ОСОБА_1 (що сталась 18.09.2014 року, під час здійснення перевезення за договором перевезення, внаслідок займання причепу НОМЕР_2 автомобіля НОМЕР_1), солідарно ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внаслідок пошкодження вантажу.

Позивач ОСОБА_2, який був залучений у якості правонаступника, подав до суду договір про надання юридичних послуг від 01 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10

ОСОБА_2, згідно якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання клієнту юридичних послуг на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.

Згідно до пункту 1.2 договору склад і обсяг надання юридичних послуг визначаються в залежності від необхідності переліку та обсягу дій, що здійснюється на розсуд виконавця, виходячи із максимально можливого захисту інтересу та поновлення порушених прав замовника, що витікають із: - договору про відступлення права вимоги від 25.07.2016 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; - договору-заявки № УИВ-501 від 17.09.2014 року укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на перевезення вантажу автомобільним транспортом; - договору № 1709-492 від 17.09.2014 року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та Заявки до договору № 1709-492 від 17.09.2014 року укладених між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Гідропром , - завдання шкоди ФОП ОСОБА_1; та з усіх інших договірних та не договірних відносин, що випливають на обсяг прав та обов'язків ФОП ОСОБА_1, як експедитора, за договором № 1709-492 від 17.09.2014 року та ОСОБА_2, як правонаступника.

Відповідно до пункту 3.1 договору надання юридичних послуг за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг за бажанням сторін, який не є обов'язковим.

Вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього договору, визначаються Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та становить 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи виконавця, який надає правову допомогу (пункт 4.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, а саме з таблиці надання юридичних послуг, що представник ОСОБА_10 надала юридичні послуги ОСОБА_2 в період з 03.08.2016 року по 01.09.2016 року, оскільки договір про надання юридичних послуг був укладений 01.08.2016 року.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом з тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Закон України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становила 1378 грн., а тому 1 година оплати адвоката не повинна перевищувати 551 грн. 20 коп.

Колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за період з 03.08.2016 року по 01.09.2016 року в розмірі 3445,00 грн., відповідно до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідне відступлення ФОП ОСОБА_1 права вимоги щодо відшкодування збитків, пов'язаних з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_3 разового договору перевезення від 17 вересня 2014 року, означає відступлення права отримати відшкодування судових витрат ФОП ОСОБА_1, таких доказів не було надано сторонами ні під час касаційного, ні під час апеляційних розглядів справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 та представника ОСОБА_5 - Бичечка Ігора Яковича задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову у справі в частині позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, стягнувши з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 34 597, 00 грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу у справі з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3445,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2019 року.