Рішення

від 18.02.2019 по справі 904/5875/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5875/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерс", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 27609,77 грн,

за відсутності у судовому засіданні представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.02.2018 Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерс" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу в сумі 18034,53 грн та інфляційних втрат у сумі 9575,24 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 38/т, укладеного між сторонами 01.01.2010.

Ухвалою від 28.12.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) з повідомленням (викликом) сторін, та призначив її розгляд на 28.01.2019.

28.01.2019 позивач подав до суду докази часткових проплат, здійснених відповідачем на суму 797,32 грн.

Позивач не забезпечив участі свого представника у засіданні суду 18.02.2019, але на електронну поштову скриньку суду 13.02.2019 надіслав клопотання про розгляд справ за відсутності останнього, підтримавши повністю свої позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверт з судовою ухвалою, що повернувся від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача та достеменну обізнаність останнього про виклик до суду у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Першотравенським міським житлово-комунальним підприємтсвом (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерс" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 38/т про надання послуг з централізованого опалення (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2 договору, розмір щомісячної плати (у разі відсутності лічильника тепла) за надані послуги (централізоване опалення) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить - 277,70 грн, в т.ч. ПДВ 55,54 грн за 1,37 Гкал..

В подальшому, у зв'язку зі зміною тарифів на послуги, додатковою угодою № 1 від 01.02.2011 до договору розмір щомісячної плати за надані послуги, викладений у п. 2.2 договору, згідно з нормативами (нормами) споживання сторонами змінено на 371,91 грн, в т.ч. ПДВ - 74,38 грн за 1,37 Гкал.

14.02.2012 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою знову змінили розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на 315,95 грн, в т.ч. ПДВ - 63,19 грн за 1,37 Гкал.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.1.1. договору, розрахунок за фактично отримані у попередньому місяці послуги проводиться споживачем не пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим або протягом 5 календарних з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.2.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з листопада 2012 року по листопад 2018 року на загальну суму 18831,85 грн та були виставлені рахунки на оплату, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач сплатив отримані послуги лише частково на загальну суму 797,32 грн, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 18034,53 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, нарахувавши при цьому на суму основного боргу інфляційні втрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт отримання від позивача послуг з централізованого опалення відповідачем не оспорений та споживання яких підтверджено матеріалами справи, про що також свідчить здійснена відповідачем часткова оплата за надані послуги.

Отже, позивачем доведено наявність у відповідача основного боргу за надані послуги у загальній сумі 18034,53 грн, що підтверджено матеріалами справи.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст . 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач окрім основного боргу у сумі 18034,53 грн заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати за кожним рахунком-фактурою окремо за загальний період з січня 2012 року по жовтень 2018 року включно, що у загальній сумі становить 9575,24 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку по вірність та обґрунтованість їх нарахування, тож до стягнення з відповідача підлягає визначена позивачем сума у розмірі 9575,24 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 1762,00 грн, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерс" (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, буд.127-В; ідентифікаційний код 20201195) на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12; ідентифікаційний код 32598423) 18034,53 грн основного боргу, 9575,24 грн інфляційних втрат та 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.02.2019.

Суддя ОСОБА_1