Рішення

від 20.02.2019 по справі 915/1140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 915/1140/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов. №16/10/2018/1 від 16.10.2018;

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС» , що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 72; ідент.код 37202955),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕВРОТРАНС»

(54036, м.Миколаїв, пров.Очаківський, буд.42-А; ідент.код 36622779),

про: стягнення заборгованості в сумі 22593516,19 грн.

Згідно заяви б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог: стягнення 19323516,19 грн. боргу,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС» , що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕВРОТРАНС» заборгованості в сумі 22593516,19 грн, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем його зобов'язань з погашення позики наданої позивачем відповідно до умов договору позики №1-П/2331514-8-А від 07.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позики №1-П/2331514-8-А від 07.12.2011, а саме, зобов'язань щодо своєчасного повернення коштів (погашення позики) наданих відповідачу за вказаним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 23.10.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.11.2018.

Відповідач явку повноважного представника у підготовче судове засідання 20.11.2018 не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2018.

15.01.2019 відповідачем до суду подано письмову заяву вх.№641/19 про відвід судді Мавродієвої М.В. на підставі п.4) ч.1 ст.35 ГПК України.

15.01.2019 при розгляді заяви про відвід суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та ухвалив передати справу №915/1140/18 для розгляду заявленого відводу складу суду у порядку встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.01.2019 (суддя Семенчук Н.О.) відмовлено у задоволені заяви б/н від 15.01.2019 ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС» про відвід судді Мавродієвої М.В. у справі №915/1140/18.

Ухвалою суду від 17.01.2019 судове засідання у справі призначено на 11.02.2019.

У судовому засіданні 10.12.2018 та 11.02.2019 у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

Згідно заяви б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19323516,19 грн та судового збору в сумі 289852,75 грн, посилаючись на те, що відповідач 23.11.2018 та 29.11.2018 здійснив часткову оплату заборгованості в загальній сумі 500000,00 грн, та 29.01.2019 між сторонами у даній справі та ТОВ Гідронік Сервіс (ідент.код 42009435) укладено договір №29012019 про переведення боргу, за умовами якого відповідач за згодою позивача перевів частину боргу за спірним договором позики в сумі 2770000,00 грн на нового боржника ТОВ Гідронік Сервіс . До того ж, у вказаній заяві позивач просив суд вирішити питання про повернення йому судового збору в сумі 49050,00 грн.

Враховуючи, що позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог.

Представник позивача, під час розгляду справи, підтримував доводи, викладенні у позові з урахуванням заяви б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 20.02.2019 не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 20.02.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

07.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами СОЛЬДІС , що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Фонд інвестицій в машинобудування (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГЕВРОТРАНС (далі - відповідач, позичальник) укладено договір позики №1-П/2331514-8-А (а.с.47-49) (далі - договір позики), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу грошову позику у сумі 20000000 грн для поповнення обігових коштів. Відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути позивачу позику та сплатити відсотки в розмірі встановленому умовами спірного договору протягом строку його чинності.

Додатковими угодами №1/1 від 08.12.2011, №1 від 06.12.2012, №2 від 04.10.2013, №3 від 05.12.2013, №4 від 17.01.2014, №5 від 01.04.2014, №6 від 31.12.2014, №7 від 30.01.2015, №8 від 01.03.2015, №9 від 01.12.2015, №10 від 01.02.2016, №11 від 21.07.2016, №12 від 07.12.2016, №13 від 27.12.2016 (а.с.50-63) сторони вносили відповідні зміни та доповнення до договору позики в тому числі стосовно розміру суми позики, строків повернення та відсоткової ставки за користування позикою.

Договір позики та додаткові угоди до нього підписанні сторонами та скріпленні їх печатками. У судовому засіданні 20.02.2019 судом досліджені оригінали вказаних документів.

За період з 15.12.2015 по 30.09.2016 відповідачу за платіжними дорученнями №83 від 15.12.2015 на суму 4836000,00 грн, №1 від 25.01.2016 на суму 8300000,00 грн, №91 від 27.01.2016 на суму 1560000,00 грн, №173 від 26.07.2016 на суму 1100000,00 грн, №177 від 28.07.2016 на суму 2840200,00 грн, №179 від 01.08.2016 на суму 650000,00 грн, №181 від 02.08.2016 на суму 1608903,00 грн, №187 від 23.08.2016 на суму 230000,00 грн, №2 від 09.09.2016на суму 2500000,00 грн, №4 від 13.09.2016 на суму 3547534,00 грн, №12 від 22.09.2016 на суму 100000,00 грн, №23 від 28.09.2016 на суму 5133300,00 грн, №32 від 30.09.2016 на суму 500000,00 грн (а.с.71-83) - надана позика в загальній сумі 32905937,00 грн.

В рахунок погашення позики відповідачем перераховано платіжними дорученнями №185 від 25.02.2016 на суму 2035000,00 грн, №695 від 21.06.2016 року на суму 1000000,00 грн, №1100 від 28.09.2016 на суму 3370937,00 грн, №2040 від 01.11.2016 на суму 500000,00 грн, №2096 від 17.11.2016 на суму 797417,00 грн, №2111 від 23.11.2016 на суму 328693,80 грн, №2137 від 01.12.2016 на суму 50000,00 грн, №2142 від 02.12.2016 на суму 16897,87 грн, №2186 від 15.12.2016 на суму 936000,00 грн, №2215 від 26.12.2016 на суму 50000,00 грн, №76 від 31.01.2017 на суму 400000,00 грн, №81 від 01.02.2017 на суму 64632,42 грн, №147 від 24.02.2017 на суму 50 000,00 грн, №285 від 07.04.2017 на суму 50000,00 грн, №478 від 07.06.2017 на суму 200000,00 грн (а.с.84-102).

Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2016 (а.с.69,70) в рахунок погашення основної суми заборгованості за позикою зарахована сума 462842,72 грн, яка виникла внаслідок переплати відповідачем суми в рахунок погашення відсотків за користування позикою. Загальна сума погашення позики склала - 10312420,81 грн.

Вказана угода підписана сторонами та скріпленні їх печатками.

За користування позикою відповідачеві за період з 15.12.2015 по 27.12.2016 позивачем були нараховані відсотки в розмірі 3729376,34 грн виходячи з відсоткової ставки, передбаченої договором позики із змінами та доповненнями внесеними до нього додатковими угодами.

Заборгованість по оплаті відсотків з урахуванням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2016 - відсутня, так як погашена платіжними дорученнями №177 від 23.02.2016 на суму 50000,00 грн, №184 від 25.02.2016 на суму 67571,51 грн, №183 від 25.02.2016 на суму 126898,37 грн, №779 від 07.07.2016 на суму 50000,00 грн, №1099 від 28.09.2016 на суму 1683688,40 грн, №2009 від 26.10.2016 на суму 65954,00 грн, №2012 від 27.10.2016 на суму 100753,34 грн, №2041 від 01.11.2016 на суму 1764770,44 грн, №2095 від 17.11.2016 на суму 282583,00 грн (а.с.84-102).

Додатковою угодою №13 від 27.12.2016 (а.с.63) до договору позики, сторони визначили суму заборгованості за позикою на момент її підписання у розмірі 23820991,33 грн, та погодили припинення нарахування відсотків на залишок суми боргу з 28.02.2016 та передбачили, що кінцевим терміном погашення суми позики є 30.09.2018.

До того ж, згідно акту звірки за 4 квартал 2017 (а.с.68) заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором позики складає 22593516,19 грн.

02.10.2018 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія (а.с.103) з вимогою здійснити погашення існуючої заборгованості за спірним договором в розмірі 22593516,19 грн в строк до 15.10.2018, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа (а.с.104,105). Вказана претензія залишилася без відповіді та задоволення.

23.11.2018 за платіжним дорученням №2024 на суму 250000,00 грн та 29.11.2018 за платіжним дорученням №2046 на суму 250000,00 грн відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за спірним договором в загальній сумі 500000,00 грн (а.с.168).

29.01.2019 між сторонами у даній справі та ТОВ Гідронік Сервіс (ідент.код 42009435) укладено договір №29012019 про переведення боргу, за умовами якого відповідач за згодою позивача перевів частину боргу за спірним договором позики в сумі 2770000,00 грн на нового боржника ТОВ Гідронік Сервіс (а.с.192).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріпленні їх печатками.

Таким чином, станом на 11.02.2019 сума основного боргу за спірним договором позики складає 19 323 516,19 грн, що підтверджується позивачем та не заперечено відповідачем.

Оскільки прийняті на себе зобов'язання відповідач не виконав у повному обсязі у встановлений спірним договором позики строк, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором позики взаємовідносини за яким регламентуються ст.ст.1046-1049 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за спірним договором щодо повного та своєчасного погашення у встановлені договором строки наданої позивачем суми позики, останній, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові, з урахуванням заяви б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог, заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи, що судом розглядались позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19323516,19 грн, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 289852,75 грн судового збору.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми ; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи, що позивачем у заяві б/н від 11.02.2019 про зменшення позовних вимог було також заявлено клопотання про повернення йому судового збору в сумі 49050,00 грн, та посилаючись на викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності повернення позивачу з Державного бюджету України 49050,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕВРОТРАНС» (54036, м.Миколаїв, пров.Очаківський, буд.42-А; ідент.код 36622779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС» , що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 72; ідент.код 37202955) 19323516,19 грн. боргу та 289852,75 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СОЛЬДІС» , що діє від власного імені, в інтересах і за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Фонд інвестицій в машинобудування» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331514) (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 72; ідент.код 37202955) з Державного бюджету України (р/р 34313206083007 в УД в м.Миколаїв, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО банку - 899998; код платежу - 101; 39641223, призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ 37992781) судовий збір у сумі 49050,0 грн (сорок дев'ять тисяч п'ятдесят грн 00 коп.) сплачений за платіжному дорученню №215 від 11.10.2018.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.02.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва