Постанова

від 13.02.2019 по справі 906/296/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 906/296/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Гудименко Ю.В.,

відповідача - 1 - не з'явився,

- 2 - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Україна",

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Демидюк О.О., судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.)

від 24.09.2018,

у справі за позовом керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави,

до публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Україна",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області,

про визнання недійсним рішення про визначення переможця торгів та договору поставки на загальну суму 2 389 800,00 грн, повернення майна та коштів,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2018 року керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним рішення про визначення переможця торгів та договору поставки на загальну суму 2 389 800,00 грн, повернення майна та коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема, встановлено невідповідність пропозиції ТОВ "Радіал-Україна" вимогам тендерної документації замовника, предметом закупівлі є автобуси, які виготовлені ТОВ "Павловський автобусний завод" в Російській Федерації, щодо якого застосовано обмежувальні заходи рішенням Ради національної безпеки та оборони від 28.04.2017 та п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 позов керівника Коростишівської місцевої прокуратури до ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Радіал-Україна" у цій справі залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд дійшов висновків, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держаудитслужба, яка може бути самостійним позивачем у цій справі. В разі подання позову прокурором в інтересах держави у позовній заяві Держаудитслужба має бути вказана як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор у позовній заяві не вказав орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах та не зазначив про відсутність такого органу. У справі відсутні передбачені законом виключні підстави, за яких прокурор може звернутись до суду з позовом як позивач.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області, скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.08.2018. Справу направлено на розгляд до місцевого господарського суду.

Апеляційний суд вказав на відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом першої інстанції було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, при цьому будь-яких недоліків позовної заяви судом встановлено не було. Позовну заяву підписано керівником Коростишівської місцевої прокуратури, який мав право її підписувати та посадове становище якого вказано в позовній заяві.

ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018. Підставами для скасування судового рішення відповідач-1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави відповідно до вимог частини 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва. Відповідач-1 стверджує, що моніторинг публічних закупівель здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", а управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області в межах своїх повноважень може бути самостійним позивачем у цій справі. Посилається на позицію Верховного Суду у справах № 806/1000/17, № 922/33963/17.

ТОВ "Радіал-Україна" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 з підстав, що є аналогічними аргументам касаційної скарги ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

У відзиві на касаційну скаргу керівник Коростишівської місцевої прокуратури вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою. Зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній суб'єкт владних повноважень, який має повноваження на захист інтересів держави. Прокурор має право на пред'явлення вимог про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель. Позовна заява у справі підписана керівником Коростишівської місцевої прокуратури, а тому відсутні підстави застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області вважає правильним висновок апеляційного суду, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави є правомірним, оскільки у Державної аудиторської служби України відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

04.02.2018 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення відповідача-1 до касаційної скарги. Оскільки такі пояснення були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, як того вимагає ч. 1 ст. 298 ГПК України, суд залишає їх без розгляду.

04.02.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про заміну сторони у справі. Вказує, що наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 1955 від 22.12.2018 змінено тип відповідача-1 з публічного акціонерного товариства на приватне, відповідача-1 перейменовано на акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

Розглянувши вказане клопотання, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

У цьому випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася. З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача-1 не змінювався, а станом на 27.12.2018 його найменуванням є акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія". Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за можливе змінити найменування відповідача-1 з публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

06 лютого 2019 року прокурор подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 906/296/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України, як справу, яка містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте доводи, наведені прокурором у клопотанні від 05.02.2019, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Прокурором не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд враховує, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у спорах у зв'язку з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель була предметом дослідження об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 924/1256/17.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити з огляду на таке.

З позовом до суду в інтересах держави звернувся керівник Коростишівської місцевої прокуратури, який просив визнати недійсним рішення тендерного комітету ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" оформлене протоколом № 155/2 від 11.09.2017, яким ТОВ "Радіал-Україна" визнано переможцем за предметом закупівлі код 34120000-4 мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (автобуси); визнати недійсним договір поставки № ВТ 627-03/3 від 22.09.2017, укладений між ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Радіал-Україна"; зобов'язати ТОВ "Радіал-Україна" повернути ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" 2 389 800,00 грн; зобов'язати ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" повернути ТОВ "Радіал-Україна" автобус марки ПАЗ типу 4234-04, 2017 року випуску, номер кузова (шасі, рами) 1M4234NOH0000693, а також автобус марки ПАЗ типу 4234-04, 2017 року випуску, помер кузова (шасі, рами) XI M4234N0H0000687.

Прокурор у позовній заяві не вказав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та не зазначив про відсутність такого органу. Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з позовом у цій справі вказано загрозу порушення економічних інтересів держави внаслідок укладання незаконного правочину у сфері публічних закупівель.

При цьому прокурор зазначав про те, що чинним законодавством України визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державна аудиторська служба України), проте у вказаних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти недійсними, у зв'язку з чим цей позов заявив в інтересах держави керівник Коростишівської місцевої прокуратури як позивач.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, основними завданнями Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Повноваження здійснюються шляхом здійснення нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель, аналізу функціонування системи публічних закупівель, узагальнення практики здійснення закупівель, надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.

Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 310 від 06.08.2014, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, які є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Так, зокрема, згідно з п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

За змістом пунктів 2, 5 Положення про Державну фінансову інспекцію України, остання відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки є помилковим твердження прокурора, що у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а також і в інших державних органів відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

З огляду на вказане, помилковими є висновки Рівненського апеляційного господарського суду про те, що Державна аудиторська служба України, здійснюючи моніторинг публічних закупівель, за наявності підстав, має право лише порушувати перед відповідними органами питання про визнання недійсними договорів у судовому порядку, проте не виступати позивачем в суді з вказаних питань.

Як встановлено господарськими судами, саме управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, за зверненням Служби безпеки України в Житомирській області, встановило порушення інтересів держави відповідачами в процесі моніторингу веб-порталу державних закупівель на сайті "Prozorro" та звернулося до прокуратури Житомирської області, стверджуючи про порушення відповідачами законодавства про публічні закупівлі, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду.

Прокурор фактично звернувся у цій справі з позовом на захист прав та інтересів управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що у цій справі немає передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Оскільки судами встановлено, що обґрунтування звернення прокурора з позовом у цій справі полягають у захисті інтересів держави, обставин звернення прокурора в інтересах відповідного уповноваженого органу судами не встановлено, Верховний Суд дійшов висновку, що позов у цій справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності (п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України).

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 апеляційним судом вказаного враховано не було.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Радіал-Україна" сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у більшому розмірі, ніж визначено у ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Так, ним мало бути сплачено судовий збір в сумі 1 762,00 грн за подання касаційної скарги, але фактично за платіжними дорученнями перераховано 1 841,00 грн.

З огляду на те, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а апеляційну скаргу у справі подавав заступник прокурора Житомирської області, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в сумі 1 762,00 грн та ТОВ "Радіал-Україна" в сумі 1762,00 грн покладаються на Прокуратуру Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційні скарги акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Україна" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі за № 906/296/18 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 у справі за № 906/296/18 залишити в силі.

Стягнути з Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, будинок 3, код ЄДРПОУ 36716128) 1 762,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Україна" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, код ЄДРПОУ 35018734) 1 762,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач