Постанова

від 20.02.2019 по справі 915/1401/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 915/1401/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 (суддя Коваль С.М.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (головуючий суддя: Колоколов С.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.)

за позовом Дочірнього підприємства "Маліцький - Агро"

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про визнання договорів оренди поновленими,

За участю представників сторін:

прокуратури - Суходольський С.М. -прокурор відділу,

позивача - Порошина Н.Г. -адвокат,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Дочірнє підприємство "Маліцький-Агро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївський області з вимогами визнати поновленими договори оренди 9 земельних ділянок загальною площею 137,17га (площею 17,10га, 29,11га, 13,90га, 0,83га, 18,69га, 26,54га, 27,38га, 0,56га, 3,06га), розташованих в межах території Мар'ївської сільської ради Баштанського району, які укладені 29.08.2007 року між ДП Маліцький-агро та Баштанською райдержадміністрацією, зареєстровані 05.09.2007 у Баштанському районному відділі регіональної філії ДП "ЦДЗК", строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом укладання додаткових угод в редакції, наданої позивачем відповідачу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 33 Закону України Про оренду землі не надав відповідь на заяву про поновлення договорів оренди землі, проекти угод та відповідні матеріали з урахуванням запропонованих відповідачем умов щодо строку оренди та розміру орендної плати (8% НГО). Однак з порушенням місячного строку розгляду заяви, відповідачем надана відповідь про пропозицію внесення змін до Договорів з урахуванням розміру орендної плати 12 % НГО та повернуті відповідачем не підписані угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

3. Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. При цьому, вважав свої дії правомірними, оскільки вони спрямовані на досягнення домовленості щодо зміни умов укладених договорів оренди землі. Так, користуючись правами орендодавця, листами Головного управління від 14.08.2017 та від 15.08.2017 запропоновано внести зміни до істотних умов договорів, привести їх у відповідність до Закону України Про оренду землі та Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, із змінами внесеними постановою Кабміну України від 23.11.2016 № 843 та до кожного договору оренди землі додати агрохімічні паспорти земельних ділянок, як це передбачено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки від 11.10.2011 № 536, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/2025. Відповідач зазначав, що підстави для поновлення договорів з підстав ч.6 ст. 33 Закону відсутні, оскільки листи про відмову в їх поновленні та необхідність повернення земельних ділянок надіслані 03.10.2017, тобто протягом місяця після закінчення строку дії договорів.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018, у справі №915/1401/17 позов задоволений повністю. Визнано поновленими договори оренди землі, в редакції, наданої позивачем відповідачу.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 13.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі № 915/1401/17 до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 року у справі № 915/1401/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

7. 24.01.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 20.02.2019, повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.02.2019.

8. В судове засідання з'явилися прокурор та представник позивача. Прокурор просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Представник позивача просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

9. У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

10. Вказує на те, що суди проігнорували той факт, що сторони на момент закінчення дії договору не досягли згоди щодо істотних умов договорів та продовження їх дії.

Вважає, що суди в порушення вимог ст. 627 ЦК України, фактично вирішили питання, яке належить до виключних повноважень власника майна як сторони договору, оскільки зазначає, що сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови договору.

Крім того зазначає про те, що суди в даному випадку безпідставно застосували до спірних відносин правові позиції Верховного Суду, які викладені у справах №917/772/17 та №920/739/17, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договорів на момент закінчення їх дії, в порядку передбаченому ч.ч. 1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Зазначає, що у випадку розгляду спору про спонукання до укладення договору в резолютивній частині рішення відтворюється редакція договору, однак місцевим судом лише визнано поновленим договори оренди в редакції, наданій позивачем відповідачу, що є процесуальним порушенням.

11. Від ДП "Маліцький-Агро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 29.08.2007 між ДП Маліцький-Агро (орендар) та орендодавцем - Баштанською райдержадміністрацією укладено договори оренди 9 земельних ділянок загальною площею 137,17 га (площею 13,90 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0832; площею 0,56 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0829; площею 29,11 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0833; площею 17,10 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0835; площею 27,38 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0831; площею 26,54 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0830; площею 3,06 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0827; площею 0,83 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0834; площею 18,69 га з кадастровим номером 4820683400:02:000:0828), розташованих в межах території Марївської сільської ради Баштанського району, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

13. Договори зареєстровані Баштанським відділом Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 05.09.2007, строк їх дії закінчується 05.09.2017 .

14. 03.05.2017 Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з листом, відповідно до якого було надано для погодження додаткові угоди до Договорів оренди землі по дев'яти земельним ділянкам в Баштанському районі Миколаївської області. (т.1 а.с.149).

15. 11.05.2017 відповідач у листі № 19-14-0.63-3352/2-17 запропонував ДП Маліцький-Агро встановити орендну плату розміром не менш 8% від нормативної грошової оцінки землі. Головне управляння повернуло матеріали для доопрацювання дочірньому підприємству.

16. Листом від 13.06.2017 орендар повідомив про намір продовження дії договорів зі зміною запропонованих відповідачем у листі від 11.05.2017 умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

17. Відповідачем у відповіді від 05.07.2017 позивачу запропоновано підготувати додаткові угоди з урахуванням умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

18. 02.08.2017 Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотаннями (листами повідомленнями) та додатками до них, про поновлення договорів оренди землі відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі , на сім років (т.1 а.с.153-161).

19. 14.08.2017 та 15.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідь на заяви Дочірнього підприємства Маліцький - Агро зазначило, що на виконання рекомендацій Держгеокадастру, поновлення договорів оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повернуло матеріали на доопрацювання Дочірньому підприємству (т.1 а.с.162-188).

20. 12.09.2017 Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до відповідача з листом та яким направило дев'ять договорів для підпису, у якому позивач зазначив, що планує продовжити термін Договорів на 7 років зі зміною рекомендованого розміру орендної плати. Також у листі зазначено, що Дочірнім підприємством Маліцький - Агро виконані, у відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 05.07.2017 за № 9-14-0.63-2057/2-1 рекомендації, а саме термін дії поновлених договорів - 7 років; розмір орендної плати - 8% від НГО, що не суперечить підпунктам 288.5.2 НКУ (тю1 а.с.200-201).

21. 03.10.2017 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу ДП Маліцький - Агро лист, яким зазначило, що строк дії договору оренди землі закінчився 05.09.2017 року, поновлення договору оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області просило повернути земельні ділянки, у розпорядження держави (т.1 а.с.202-210).

22. 03.10.2017 в.о директора ДП Маліцький-агро направив на адресу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області лист, відповідно до вимог ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі та надано для погодження додаткові угоди до договорів оренди землі по дев'яти земельних ділянках, якими продовжує користуватись (т.1 а.с.211).

23. 02.11.2017 у відповідь на лист, Головне управляння зазначило, що листами від 03.10.2017 було відмовлено у поновленні договорів оренди землі, у зв'язку з чим просило повернути земельні ділянки в розпорядження держави (т.1 а.с.215).

24. Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на те, що оскільки відповідач залишив пропозицію позивача про поновлення Договорів оренди земельних ділянок з розміром орендної плати - 8% від НГО - без задоволення та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вимагало від ДП Маліцький - Агро повернути земельні ділянки у розпорядження держави, тому вважає, що має переважне право на поновлення договорів оренди 9 земельних ділянок, шляхом укладання додаткових угод в редакції, наданій позивачем відповідачу.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

25. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що додаткові угоди в редакції позивача, які отримані відповідачем 15.09.2017, не суперечать чинному законодавству та не порушують прав орендодавця, зауваження зі сторони відповідача - відсутні. Також зазначено, що умови, вказані у додаткових угодах, не погіршують права орендодавця, а відсоток орендної плати встановлюється у більшому розмірі, ніж було встановлено Договорами та відповідає вимогам ст.288 ПК України.

VІІ. Позиція Верховного Суду

26. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

27. У постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.5. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах , а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар .

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. При цьому, як убачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди .

5.10. Отже, слід визнати правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.11. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ПП "Карла Маркса-2" звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку, при цьому уточнення позовних вимог мало на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не зміни її по суті. За результатами розгляду цієї вимоги суд першої інстанції відновив порушене право позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів, відповідач у своїй відповіді від 11.05.2017 на відповідний лист позивача від 03.05.2017 про погодження додаткових угод до Договорів оренди землі, пропонував останньому підготувати додаткові угоди з урахуванням умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

Листом від 13.06.2017 орендар повідомив про намір продовження дії договорів зі зміною відповідно до запропонованих відповідачем у листі від 11.05.2017 умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

Відповідачем у відповіді від 05.07.2017 позивачу знов запропоновано підготувати додаткові угоди з урахуванням умов щодо строку оренди (7 років) та розміру орендної плати (8% нормативної грошової оцінки).

02.08.2017 Дочірнє підприємство Маліцький - Агро звернулось до начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотаннями (листами повідомленнями) та додатками до них, про поновлення договорів оренди землі відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі , на 7 років з розміром орендної плати - 8% нормативної грошової оцінки, як і вказував відповідач.

Проте, листами від 14.08.2017 та 15.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідь на заяви Дочірнього підприємства Маліцький - Агро зазначило, що на виконання рекомендацій Держгеокадастру, поновлення договорів оренди землі буде можливим за умови встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повернуло матеріали на доопрацювання Дочірньому підприємству (т.1 а.с.162-188).

29. Відповідно до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність."

Відповідно ч.3 ст.509 зазначеного Кодексу:

"Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості."

Згідно з ч.3 ст.11 вказаного Кодексу:

"Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 наведеного Кодексу:

"1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства."

Згідно з ч.1 ст.14 вказаного Кодексу:

"Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства."

Відповідно до ч.3 ст.16 наведеного Кодексу:

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

30. Відповідно до п.п.41, 44, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одними з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність та заборона свавілля .

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним . Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws) , які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Заборона свавілля означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих , нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

31. Крім того, принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій , мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України").

32. Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач як власник земельної ділянки (орендодавець) діяв неправомірно, несправедливо та недобросовісно, порушуючи визначені статтею 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства, оскільки, дійшовши згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - з 10 на 7 років, та орендної плати - до 8% від нормативної грошової оцінки, у подальшому ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах і продовжував висувати нові умови для продовження орендних відносин, а тому позивач має право на поновлення договорів оренди від 29.08.2007 стосовно 9 земельних ділянок загальною площею 137,17 га на цих нових погоджених сторонами умовах.

33. При цьому, колегія суддів вважає вказати наступне.

Згідно з ч.9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України:

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

34. У постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 908/1634/17 вказаний наступний правовий висновок:

5.4. Крім того, як убачається зі змісту позовної заяви, ФГ "Широкий лан" заявило вимогу про визнання поновленим на той самий строк і на тих же умовах договору оренди земельної ділянки від 23.07.2009, укладеного між ФГ "Широкий лан" і Мелітопольською райдержадміністрацією, отже по суті вимогу про визнання юридичного факту поновлення договору оренди, а не про укладення відповідної додаткової угоди, як це передбачено частиною 8 зазначеної норми, позивач не надав редакції проекту угоди про продовження договору, яка з урахуванням частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України має бути викладена у резолютивній частині судового рішення на підтвердження умов укладення відповідної угоди .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/43/18 .

35. Крім того, в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №911/1170/17 викладений такий правовий висновок:

"Окрім того, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель в запропонованій позивачем редакції.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що проект даного правочину позивач в позовних вимогах не зазначив , хоча згідно з вимогами ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Тобто, вирішуючи дану категорію спорів у своїх рішеннях господарські суди повинні зазначати , зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір , з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.

Проте в даному випадку, судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги позивача не узгоджуються з положеннями ст. 238 ГПК України, оскільки не містять відповідних умов з посиланням на поданий позивачем проект."

36. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов'язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.

При цьому, посилання на поданий позивачем проект договору не спростовує необхідності в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов'язковому порядку вказувати позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.

37. Проте, ДП "Маліцький - Агро" всупереч вищевказаним положенням ч.9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України звернулося, а суди попередніх інстанцій задовільнили позов про визнання поновленими договорів оренди 9 спірних земельних ділянок загальною площею 137,17га шляхом укладання додаткових угод в редакції, наданій позивачем відповідачу, без викладення в позові та у резолютивній частині судового рішення змісту цих додаткових угод на підтвердження умов їх укладення.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

38. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

39. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі №915/1401/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський