Постанова

від 20.02.2019 по справі 826/6721/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6721/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН податковий борг в сумі 1523731,00 грн, який є узгодженим, проте, відповідачем сума податкової заборгованості у добровільному порядку не сплачена.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративному позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку про неузгодженість вказаного боргу, крім того, вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сума згідно платіжного доручення від 08.06.2017 року № 38 не зарахована до бюджету за призначенням, при цьому, підкреслив, що сам по собі облік у інформаційно-телекомунікаційній системі Податковий блок податкової заборгованості доказом її існування не є.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому той просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції, зазначає про безпідставність доводів викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.05.2017 року між OU Losttoys Maritime (продавець) та ТОВ ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 18/05/17, згідно якого Продавець продає на умовах, передбачених Додатком № 1 до вказаного договору, товар (катер).

18.05.2017 року між ТОВ ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН (постачальник) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір поставки № 01/18-05-2017, згідно якого товариство зобов'язалося поставити та передати у власність покупця товар.

На підставі вказаного договору товариством було складено видаткову накладну №1 від 14.06.2017 року на суму 11888915,20 грн з ПДВ.

Платіжним дорученням від 22.05.2017 року №@2PL862087 ОСОБА_4 було перераховано товариству 11 000 000,00 грн в якості оплати за товар, згідно договору №01/18-05-2017 від 18.05.2017 року.

Після отримання вказаних коштів товариство оформило податкову накладну №1 від 22.05.2017 року на суму 11 000 000,00 грн (в т.ч. 1 833 333,33 грн ПДВ), що доставлена, відповідно до примітки до центрального рівня Державної податкової служби України 12.06.2017 року (документ прийнято).

Платіжним дорученням від 02.06.2017 року №@2PL933682 ОСОБА_4 було перераховано товариству 888 915,20 грн в якості оплати за товар, згідно договору № 01/18-05-2017 від 18.05.2017 року.

Після отримання вказаних коштів товариство оформило податкову накладну №2 від 02.06.2017 року на суму 888 915,20 грн. (в т.ч. 148152,53 грн ПДВ), що доставлена, відповідно до примітки до центрального рівня Державної податкової служби України 12.06.2017 року (документ прийнято).

08.06.2017 року відповідно до Електронної митної декларації (форма МД-2) UA100110/2017/094773 зазначені ставки за митне оформлення - 5% - 411130,69 грн та ПДВ 20% - 1726748, 91 грн, разом 2137879,6 грн.

Платіжним дорученням від 08.06.2017 року № 38 ТОВ ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН було сплачено суму у розмірі 2137879,60 грн (в т.ч. 1726748,91 грн ПДВ), призначення платежу передоплата за митне оформлення , отримувач - Київська міська митниця ДФС.

Відповідачем 12.06.2017 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період 2017 року 05 місяць, в якій відображені податкові зобов'язання, податковий кредит, розрахунки за звітний період. Зі вказаної податкової декларації вбачається лише одна сума, розміром у 2 грн, що відображає від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту.

07.07.2017 року відповідачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період 2017 року 05 місяць, з якого вбачається, уточнений показник у розділі І.Податкові зобов'язання , зокрема відображена сума операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України - 1833333,00 грн. З урахуванням того, що відповідач мав від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту у розмірі 2 грн, у розділі ІІІ. Розрахунки за звітний період відображено суму - 1833331,00 грн. - позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету, а також суму у розмірі 55000,00 грн, що була стягнута з відповідача в якості штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи Податковий блок за ТОВ ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1523731,00 грн, який виник за рахунок несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань у розмірі 1833331,00 грн, згідно з поданим уточнюючим розрахунком від 07.07.2017 року №9128678066 за травень 2017 року.

11.07.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено податкову вимогу № 46027-17 про наявність суми боргу платника податків у розмірі 1833331,00 грн.

Позивач, враховуючи несплату вищевказаної суми податкової заборгованості, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтується його позов, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалі справи, контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу № 46027-17 від 11.07.2017 року на загальну суму 1833331,00 грн, яка охоплює, в тому числі, і заявлену до стягнення суму 1523731 грн.

Дана вимога була направлена на адресу відповідача, проте, поштове відправлення було повернуто з відміткою інші причини, що не дали змоги визначити обов'язок, щодо пересилання поштового відправлення , та вказано причини Неповна адреса. Жиле приміщення. №кв., офіса?

Відповідно до розділу 3 п.6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.1.2015 року №1204, у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

З огляду на відмітки про причини повернення поштового відправлення від 16.07.2017 року (податкової вимоги) та завірені підписом та печаткою поштової служби, контролюючим органом, відповідно до порядку не вчинено будь-яких дій щодо усунення причини повернення поштового відправлення.

Разом із тим, юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію податкових процедур, є надіслання документів за податковою адресою платнику податків - суб'єкту податкових правовідносин, на якого законом покладено комплекс податкових обов'язків, і який несе відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи. Належним чином врученими податкове повідомлення-рішення, податкова вимога є у разі надіслання останніх за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків - юридичної особи.

Враховуючи причини повернення направленої контролюючим органом вимоги, відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми податкових зобов'язань, оскільки в розумінні Податкового кодексу України таке рішення контролюючого органу не вважається належним чином врученим, що призвело до неможливості встановлення строку, після якого грошові зобов'язання набувають статусу узгоджених, та протягом якого платник податків зобов'язаний сплатити грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №826/3168/15.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для висновку про те, що вказана сума заборгованості може вважатися узгодженою та наявні підстави для її стягнення, з огляду на наступне.

Так, сторонами не заперечується, що різниця у 1523731,00 грн фактично становить суму ПДВ, що мала бути сплаченою за платіжним дорученням від 08.06.2017 року № 38 на суму 2137879,60 грн, і у випадку зарахування вказаної суми до бюджету з вказаним призначенням в облікових базах контролюючого органу має відображатися відповідна інформація.

З метою з'ясування вказаної інформації судом було скеровано запит до Державної фіскальної служби України ухвалою від 15.08.2018 року, зокрема, було зобов'язано Державну фіскальну службу України надати інформацію щодо зарахування коштів до Державного бюджету України у розмірі 2137879,60 грн згідно платіжного доручення від 08.06.2017 року № 38 (платник ТОВ ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН , отримувач Київська митниця ДФС) з призначенням платежу *;350;41018983; передплата за митне оформлення , зокрема, чи зараховано до Державного бюджету України ПДВ 20% - 1726748,91 грн з вказаної суми.

Разом із тим, станом на час прийняття рішення судом першої інстанції, а також на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції вказана інформація надана не була.

При цьому, позивачем на підтвердження дотримання норм податкового законодавства та сплати усіх необхідних платежів до бюджету надано копії документів, якими підтверджено своєчасну сплату ПДВ, зокрема, платіжне доручення, податкові декларації, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань, витяг щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 13145 від 13.06.2017 року, з якого вбачається, що загальна сума податку, сплаченого платником податку безпосередньо або через уповноважену особу під час ввезення товарів на митну територію України становить 1726748,91 грн та загальну суму податку поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку - 255000,00 грн. На вказані суми у Витягу № 13145 від 13.06.2017 року, зареєстровано податкові накладні, а платежі зі сплати ПДВ надійшли до бюджету.

Натомість, податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що сума, зазначена у платіжному дорученні від 08.06.2017 року № 38, не зарахована до бюджету згідно призначення, що могло би спростувати твердження відповідача про належний розрахунок з бюджетом, а сам по собі облік у інформаційно-телекомунікаційній системі Податковий блок податкової заборгованості доказом її існування не є.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОСТТОЙС ЮКРАЙН спірного податкового боргу, оскільки контролюючим органом не спростовано докази відповідача щодо сплати усіх необхідних платежів до бюджету, не підтверджено існування такої заборгованості належними доказами.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк