Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/6721/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/6721/18

адміністративне провадження №К/9901/8457/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у складі судді Головань О.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у складі суддів Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г.

у справі №826/6721/18

за позовом Головного управління ДФС у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотойс Юкрайн"

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Головне управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотойс Юкрайн" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1 523 731,00 грн.

24 жовтня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з неузгодженості вказаного боргу і того, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовувались заявлені вимоги, оскільки сам по собі облік у інформаційно-телекомунікаційній системі Податковий блок податкової заборгованості не є доказом її існування.

У березні 2019 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, цитуючи норми Податкового кодексу України, просить скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 1523731,00 грн.

05 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 27 березня 2019 року, та витребувано справу № 826/6721/18 з Окружного адміністративного су міста Києва.

11 квітня 2019 року справа № 826/6721/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

26 квітня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 12 червня 2017 року відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період 2017 року 05 місяць, в якій відображені податкові зобов`язання, податковий кредит, розрахунки за звітний період. Зі вказаної податкової декларації вбачається лише одна сума, розміром у 2 грн, що відображає від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту.

07 липня 2017 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період 2017 року 05 місяць, з якого вбачається, уточнений показник у розділі І.Податкові зобов`язання , зокрема, відображена сума операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України - 1833333,00 грн. З урахуванням того, що відповідач мав від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту у розмірі 2 грн, у розділі ІІІ. Розрахунки за звітний період відображено суму - 1833331,00 грн - позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету, а також суму у розмірі 55000,00 грн, яка стягнута з відповідача в якості штрафу, нарахована платником податку самостійно у зв`язку з виправленням помилки.

Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи Податковий блок за Товариством обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1523731,00 грн, який виник за рахунок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань у розмірі 1833331,00 грн згідно з поданим уточнюючим розрахунком від 07 липня 2017 року №9128678066 за травень 2017 року.

11 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу № 46027-17 про наявність суми боргу платника податків у розмірі 1833331,00 грн.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкова вимога від 11 липня 2017 року № 46027-17 направлена на адресу відповідача, проте поштове відправлення повернуто з відміткою інші причини, що не дали змоги визначити обов`язок щодо пересилання поштового відправлення , та вказано причини Неповна адреса. Жиле приміщення. №кв., офіса? .

З огляду на відмітки про причини повернення поштового відправлення від 16 липня 2017 року (податкової вимоги) та завірені підписом та печаткою поштової служби, контролюючим органом відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204 не вчинено будь-яких дій щодо усунення причини повернення поштового відправлення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що враховуючи причини повернення направленої контролюючим органом вимоги, відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми податкових зобов`язань, оскільки в розумінні Податкового кодексу України таке рішення контролюючого органу не вважається належним чином врученим, що призвело до неможливості встановлення строку, після якого грошові зобов`язання набувають статусу узгоджених, та протягом якого платник податків зобов`язаний сплатити грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що різниця у 1523731,00 грн фактично становить суму податку на додану вартість, яка мала бути сплаченою згідно з платіжним дорученням від 08 червня 2017 року №38 на суму 2137879,60 грн, і у випадку зарахування вказаної суми до бюджету з вказаним призначенням в облікових базах контролюючого органу має відображатися відповідна інформація.

З метою з`ясування вказаної інформації судом першої інстанції ухвалою від 15 серпня 2018 року зобов`язано Державну фіскальну службу України надати інформацію щодо зарахування коштів до Державного бюджету України у розмірі 2137879,60 грн згідно з платіжним дорученням від 08 червня 2017 року № 38 (платник ТОВ "Лотойс Юкрайн", отримувач Київська митниця ДФС) з призначенням платежу *;350;41018983; передплата за митне оформлення , зокрема, чи зараховано до Державного бюджету України податок на додану вартість 20% - 1726748,91 грн з вказаної суми.

Докази надання зазначеної інформації до суду в матеріалах справи відсутні, в касаційній скарзі податковий орган пояснень щодо запитуваної інформації не вказав.

При цьому, позивачем на підтвердження дотримання норм податкового законодавства та сплати усіх необхідних платежів до бюджету надано копії документів, якими підтверджено своєчасну сплату податку на додану вартість, зокрема, платіжні доручення, податкові декларації, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань, витяг щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 13 червня 2017 року № 13145, з якого вбачається, що загальна сума податку, сплаченого платником податку безпосередньо або через уповноважену особу під час ввезення товарів на митну територію України становить 1726748,91 грн та загальну суму податку поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку - 255000,00 грн. На вказані суми у Витягу від 13 червня 2017 року № 13145, зареєстровано податкові накладні, а платежі зі сплати податку на додану вартість надійшли до бюджету.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що сума зазначена у платіжному дорученні від 08 червня 2017 року № 38 не зарахована до бюджету згідно з призначенням, що могло би спростувати твердження відповідача про належний розрахунок з бюджетом, а сам по собі облік у інформаційно-телекомунікаційній системі Податковий блок податкової заборгованості не є доказом її існування.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, аналізуючи положення Податкового кодексу України, враховуючи, що позивачем не спростовано докази відповідача щодо сплати усіх необхідних платежів до бюджету, відсутність належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав у податкового органу для стягнення з відповідача податкового боргу в загальному розмірі 1523731,00 грн у судовому порядку.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №826/6721/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер