Постанова

від 20.02.2019 по справі 136/37/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/37/18

Провадження № 22-ц/801/317/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Стадник С. І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 рокуСправа № 136/37/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів: Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Стадник С. І., дата складання повного тексту рішення відсутня, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке (далі - ТОВ Прилуцьке ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з тих підстав, що він, як власник земельної ділянки даний договір не підписував і іншим чином свого волевиявлення на укладення договору оренди землі не висловлював. Про існування вказаного правочину позивач дізнався після того як отримав від ТОВ Прилуцьке матеріали реєстраційної справи, тобто в травні 2017 року.

29 листопада 2018 року ТОВ Прилуцьке подало заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки позивач міг довідатись про наявність оспорюваного правочину з часу його укладання /а. с. 104/.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 10 червня 2014 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ Прилуцьке про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0989 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Стягнуто з ТОВ Прилуцьке на користь ОСОБА_3 судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 4290 гривень, а також судовий збір в сумі 640 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди землі від 10 червня 2014 року слід визнати недійсним, оскільки позивач вказаний правочин не підписував і волевиявлення на його укладення не давав. У матеріалах справи відсутні дані, які вказували б на те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_3 була його представником або ж виконала підпис з його відома.

Суд також виходив з того, що отримання позивачем коштів від ТОВ Прилуцьке за використання належної йому земельної ділянки не може свідчити про схвалення ним вказаного договору, оскільки є лише платою за користування чужим майном, що відповідає звичаям ділового обороту, а тому встановлені обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ Прилуцьке подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивач міг довідатися про спірний договір оренди землі раніше, тобто з часу його укладання, а тому на момент подання позову ним пропущено трирічний строк позовної давності. Вказує, що ТОВ Прилуцьке обробляє земельну ділянку позивача з 2014 року, сплачує орендну плату, яку отримував позивач, а відтак йому повинно було бути відомо про укладений договір оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник ТОВ Прилуцьке адвокат ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0989 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом серії ВН № 027521 про право власності на земельну ділянку від 17 січня 2006 року.

10 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ Прилуцьке укладено договір оренди землі. На підставі зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Прилуцьке було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 5 років.

Відповідно до висновку № 3523/3524/18-21 від 22 серпня 2018 року експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_6. підпис в графі "Орендодавець" договору від 10 червня 2014 року щодо оренди земельної ділянки площею 3,0989 га (кадастровий номер НОМЕР_1), - виконаний не самим ОСОБА_3, а іншою особою із наслідуванням почерку позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 10 червня 2014 року слід визнати недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України, оскільки позивач вказаний правочин не підписував і волевиявлення на його укладення не давав. У матеріалах справи відсутні дані, які вказували б на те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_3 була його представником або ж виконала підпис з його відома.

Суд також виходив з того, що отримання позивачем коштів від ТОВ Прилуцьке за використання належної йому земельної ділянки не може свідчити про схвалення ним вказаного договору, оскільки є лише платою за користування чужим майном, що відповідає звичаям ділового обороту, а тому встановлені обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та відповідає обставин справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково не застосував строки позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, так як про порушення свого права він міг дізнатися ще у 2014 році, окрім цього, він отримував у відповідача оренду плату за договором оренди, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Обґрунтовуючи пропуск позивачем строку позовної давності відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що ОСОБА_3 отримував орендну плату у відповідача, а тому міг дізнатися про наявність договору оренди землі у 2014 році.

Проте, такі доводи не приймаються до уваги, оскільки перебіг строку позовної давності починається не з моменту отримання плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договору. Оскільки позивачу стало відомо про укладення договору оренди, який він не підписував, у травні 2017 року, то строк позовної давності позивачем не пропущено.

Крім того, підставами позову є не підписання спірного договору оренди землі позивачем, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, тому для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність спірного договору оренди землі, адже його не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Отже доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки отримання орендної плати не свідчить про наявність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та не є беззаперечним доказом укладення договору оренди земельної ділянки на умовах, визначених в договорі від 10 червня 2014 року, який позивач не підписував.

Про існування оскаржуваного договору позивач дізнався у травні 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

У роз'ясненнях, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними звернуто увагу судів на те, що виконання чи невиконання сторонами зобов?язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ Прилуцьке не надано доказів сплати орендної плати позивачу за користування земельною ділянкою, а тому аргументи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис Т. О. Денишенко

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оришгіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 21 лютого 2019 року.