ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 542/1332/16-ц
провадження № 61-23541св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (головуючого), Антоненко Н. О., Журавель В. І. , Крата В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М. касаційну скаргу ОСОБА_6, яка підписана представником ОСОБА_7, залишив без задоволення, а рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року без змін.
При цьому колегія суддів зробила вказала, що: […] Викладене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16. У справі, яка переглядається, у пункті 8 договору оренди землі № 57 від 01 серпня 2006 року передбачено, що договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту його державної реєстрації. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що строк дії договору починається з моменту його державної реєстрації, а саме з 12 березня 2008 року, а не з моменту його укладення, у зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції суду та відмовив у задоволенні позову. Тому необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що моментом укладення договору є 01 серпня 2006 року, а строк його дії закінчується 01 серпня 2016 року .
Не можу погодитися з цією постановою колегії суддів з таких мотивів.
1. Європейський суд з прав людини вказує, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
2. У касаційній скарзі акцентувалася увага на застосуванні висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13.
3. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
4. Верховний Суд України впродовж незначного проміжку часу неодноразово змінював свій підхід щодо визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним.
5. Зокрема, спочатку Верховний Суд України вказав, що висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, про те, що моментом укладення договорів оренди земельних ділянок є дата їхньої державної реєстрації (18 травня та 4 серпня 2011 року) є помилковим, оскільки відповідно до зазначених положень договорів оренди та Закону України Про оренду землі в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13).
У постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зроблено схожий висновок, що: …цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації .
Причому висновок, зроблений в постанові Верховного Суду Українивід 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, вже неодноразово був застосований Верховним Судом (зокрема, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 140/960/15-ц та постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц).
5.3. Згодом, Верховний Суд України зробив інший висновок, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності , а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі , коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).
5.4. Проте Верховний Суд України не відступав від висновку, зробленого у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13 та від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.
5.5. Не може бути застосований до різних висновків Верховного Суду України підхід такий же як для вирішення темпоральної колізії норм, що має застосовуватися норма, яка прийнята остання. Оскільки будь-яких законодавчих та доктринальних передумов для цього немає. Більш того, якщо б існувала як теоретична, так і практична можливість для його застосування, то вочевидь не виникала б проблема неоднакової судової практики, тому що потрібно було б керуватися останнім висновком, висловленим Верховним Судом України.
6. Тлумачення статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди) правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).
6.1. ЦК України, як станом на момент укладення між сторонами договорів оренди, так в чинній редакції, не містить такої правової конструкції як набрання договором чинності .
6.2. Моментом, з яким пов'язується дія договору як регулятора для відносин сторін, є момент укладення договору , якщо сторони не передбачили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 ЦК України).
6.3. Тому відповідно до статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди) моментом укладення договору був момент здійснення його державної реєстрації.
7. За таких обставин, з урахуванням наявності суперечливих висновків Верховного Суду України, слід було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
Суддя: В. І. Крат
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2019 |
Оприлюднено | 22.02.2019 |
Номер документу | 80017543 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Крат Василь Іванович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Умнова Олена Володимирівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Умнова Олена Володимирівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Умнова Олена Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні