Постанова

від 20.02.2019 по справі 542/1332/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 542/1332/16-ц

провадження № 61-23541св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне підприємство Санжари-Агросвіт ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Бондаревської С. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_3 зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП Санжари-Агросвіт про визнання договору оренди землі від 01 серпня 2006 року припиненим, витребування з незаконного володіння та користування земельної ділянки та повернення її власнику.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,9502 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ№135276 від 18 серпня 2005 року.

01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП Санжари-Агросвіт був укладений договір оренди землі № 57, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради. Договір укладений строком на 10 (десять) років і набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований Новосанжарським відділом земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 березня 2008 року за № 040854500004.

01 серпня 2006 року до моменту державної реєстрації договору позивач передав земельну ділянку ПП Санжари-Агросвіт на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, що підтверджується відповідним актом. З 01 серпня 2006 року відповідач використовує земельну ділянку.

З метою затягування часу користування належною позивачеві земельною ділянкою орендарем договір позивачу було надано лише у 2014 році, і лише після його отримання йому стало відомо про проведення державної реєстрації у 2008 році.

Договір оренди землі припинив свою дію після закінчення 10-річного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, тобто припинив свою дію 01 серпня 2016 року. Однак земельну ділянку відповідачем не повернуто, чим порушено умови укладеного договору оренди землі та права позивача, як власника земельної ділянки.

Позивачем було повідомлено орендаря про закінчення дії договору та небажання поновлення договору оренди землі № 57 від 01 серпня 2006 року, після припинення його дії.

Цінним листом з описом та повідомленням про вручення було направлено вимогу про повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування. Однак було отримано відповідь про відмову у поверненні позивачеві земельної ділянки. Зважаючи на бездіяльність з боку відповідача щодо повернення земельної ділянки, єдиним способом захисту його порушеного права є витребування земельної ділянки із незаконного володіння ПП Санжари-Агросвіт .

Позивач просив витребувати з незаконного володіння та користування відповідача земельну ділянку, загальною площею 2,9502 га з кадастровим НОМЕР_1, що знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і повернути земельну ділянку її власнику - ОСОБА_1

ОСОБА_3 зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у складі судді Стрельченко Т. Г. позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння та користування ПП Санжари-Агросвіт земельну ділянку загальною площею 2,9502 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і повернуто вказану земельну ділянку її власнику - ОСОБА_1 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі вважається укладеним не з моменту його державної реєстрації, оскільки реєстрації підлягає лише право оренди, а з моменту досягнення сторонами згоди стосовно всіх істотних умов договору про що свідчать їх підписи в договорі і такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13.

ОСОБА_3 зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ПП Санжари-Агросвіт задоволено. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Санжари-Агросвіт про визнання договору оренди землі від 01 серпня 2006 року припиненим, витребування з незаконного володіння та користування земельної ділянки та повернення її власнику відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто, після його державної реєстрації, а не з моменту його укладення. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2777цс16 від 18 січня 2017 року. Оскільки строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі припиненим та витребування земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

У березні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що підписавши договір оренди землі 01 серпня 2006 року, сторони вчинили погоджені дії у вигляді двостороннього правочину, спрямованого на виникнення між ними правовідносин з оренди земельної ділянки. Сторони правочину дійшли згоди щодо істотних умов договору. Оскільки договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію, він є укладеним, і з дня його державної реєстрації він набрав чинності. Проте строк дії договору визначено сторонами з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема строку його дії. Таким чином, державна реєстрація договору оренди землі вказує на його чинність (набрання юридичної сили) і не може змінювати день укладення договору та строк його дії. Моментом укладення вказаного договору оренди є 01 серпня 2006 року, а тому строк його дії закінчився 01 серпня 2016 року. Рішення суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13.

ОСОБА_3 зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 18 серпня 2005 року Новосанжарською районною державною адміністрацією, позивач є власником земельної ділянки площею 2,95 га у межах згідно з планом, що розташована на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22 травня 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,9502 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП Санжари-Агросвіт був укладений договір оренди землі № 57, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради. Договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту його державної реєстрації. Договір зареєстрований Новосанжарським відділом земельних ресурсів, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 березня 2008 року за № 040854500004.

Згідно додатку до договору оренди земельної частки (пай) № 57 від 01 серпня 2006 року, акту прийому передачі земельної ділянки, орендодавець ОСОБА_1 передає в оренду, а орендар ПП Санжари Агросвіт приймає земельну ділянку, загальною площею 2,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 квітня 2016 року цінним листом з описом та повідомленням про вручення позивачем було повідомлено орендаря про закінчення дії договору оренди землі № 57 від 01 серпня 2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП Санжари-Агросвіт .

19 серпня 2016 року цінним листом з описом та повідомленням про вручення позивачем було направлено вимогу про повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Однак земельну ділянку відповідачем не повернуто, чим як вважає позивач порушено умови укладеного договору оренди землі та права позивача, як власника земельної ділянки.

При задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що договір оренди землі вважається укладеним не з моменту його державної реєстрації, оскільки реєстрації підлягає лише право оренди, а з моменту досягнення сторонами згоди стосовно всіх істотних умов договору про що свідчать їх підписи в договорі і такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто, після його державної реєстрації, а не з моменту його укладення. Оскільки строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі припиненим та витребування земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 542/1334/16-ц (провадження № 61-23898св18) зазначено, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Отже, строк дії спірного договору починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Викладене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

У справі, яка переглядається, у пункті 8 договору оренди землі № 57 від 01 серпня 2006 року передбачено, що договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що строк дії договору починається з моменту його державної реєстрації, а саме з 12 березня 2008 року, а не з моменту його укладення, у зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції суду та відмовив у задоволенні позову. Тому необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що моментом укладення договору є 01 серпня 2006 року, а строк його дії закінчується 01 серпня 2016 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат