Постанова

від 21.02.2019 по справі 527/1561/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1561/17 Номер провадження 22-ц/814/510/19Головуючий у 1-й інстанції Олефір А.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року (постановлене суддею Олефір А.О., повний текст судового рішення складено 07 грудня 2018 року)у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Броварківська сільська рада Глобинського району, Державний нотаріус Градизької державної нотаріальної контори Захарова Ольга Дмитрівна, Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання заповіту недійсним, про визнання свідоцтв на право на спадщину за заповітом недійсними про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до суду про визнання заповіту недійсним, про визнання свідоцтв на право на спадщину за заповітом недійсними про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що вони є рідними сестрами, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_6, після смерті якої залишилося спадкове майно. З метою прийняття спадщини вони звернулися до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області із відповідними заявами, де їх прийняли, однак їм повідомили про те, що ОСОБА_6 за життя склала заповіт на житловий будинок у с. Броварки Глобинського району, а тому права на це спадкове майно вони не мають. При цьому, в сільраді їм не повідомили про зміст заповіту, посилаючись на його тайну, яка охороняється законом. У 2016 році їм стало відомо, що до складу спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, також входило право на земельну частку (пай) у розмірі 6,26 га. Крім того, в 2016 році їм стало відомо, що розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01.07.2005 №622 Про надання у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам на території Броварківської сільської ради Глобинського району ОСОБА_4 було надано у власність земельні ділянки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 6,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 6,24 га серії НОМЕР_1 від 08.02.2006 р.

Вказували, що в 2017 році при ознайомленні в Глобинському районному суді Полтавської області з витягом зі спадкової справи №17 на майно їх матері, вони дізналися, що в спадковій справі знаходиться заповіт, в тексті якого зазначено, що він складений 30.11.1998 року ОСОБА_6, на зворотному боці якого міститься штамп посвідчувального напису та підпис секретаря Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області Парафило Т.В. Крім того, на цьому примірнику заповіту на штампі посвідчувального напису вказано, що він зареєстрований в реєстрі за №83. Цим заповітом все майно, яке належало їх мамі, заповідається внуку ОСОБА_4 повністю. Заповіт надрукований на друкарській машинці, складений в двох примірниках, один з яких зберігається в справах виконавчого комітету Броварківської сільської ради, а другий виданий заповідачу ОСОБА_6

20.06.2017р. при ознайомленні в суді з цим заповітом ними виявлено, що підпис у ньому вчинений не матір'ю, а невідомою особою, а тому вважають, що заповіт складений і посвідчений посадовою особою виконкому сільської ради без відома їх матері, без врахування її волі і волевиявлення.

Крім того, форма цього заповіту не відповідає вимогам статті 541 ЦК Української РСР, яка діяла на момент вчинення заповіту, оскільки в ньому не зазначені місце і час його укладення. Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №9861934, наданим Броварківською сільською радою 24.02.2017р. Глобинському районному суду, спірний заповіт був зареєстрований в Спадковому реєстрі лише 31.07.2007 р., однак заповідач в ньому вказаний як ОСОБА_8, номер в реєстрі нотаріальний дій 83, місце посвідчення і зберігання - Броварківська сільська рада Глобинського району.

Крім того, державний нотаріус Градизької державної нотаріальної контори Захарова О.Д. на підставі цього заповіту видала ОСОБА_4 чотири свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: 21.01.2003 р. на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13га, свідоцтво зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №107; 21.01.2003 року на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13 га,свідоцтво зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №108; 21.01.2003 року на спадкове майно, яке складається з майнового паю в розмірі 4523 грн., свідоцтво зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №109; 27.01.2004р. на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарчих будівель, розташованих в селі Броварки Глобинського району Полтавської області по вул. Чапаева, буд. 26, свідоцтво зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №133.

На підставі виданих перших двох свідоцтв про право на спадщину за заповітом на дві земельні частки (пай) за розпорядженням голови Глобинської державної райадміністрації від 01.07.2005р. №622 ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 08.02.2006р. площею 6,24 га, яка розташована на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010655300585.

На підставі двох останніх свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 отримав майновий пай та зареєстрував право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд, визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений секретарем Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області 30 листопада 1998 року та зареєстрований у реєстрі за №83. Визнати недійсними свідоцтва Державного нотаріуса Градизької державної нотаріальної контори Захарової О.Д., видані на ім'я ОСОБА_4: від 21.01.2003р. (зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №107) на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13 га, що належав ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія НОМЕР_5, виданого на її ім'я Глобинською районною державною адміністрацією 18.03.1997р., зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів за №245; від 21.01.2003р. (зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №108) на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13 га, що належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Градизькою державною нотаріальною конторою 21.07.2000 р. за р. 1289 та сертифікату на право на земельну частку (пай), серія НОМЕР_6, виданого на її ім'я Глобинською районною державною адміністрацією 27.07.2000р., зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів за №876; від 21.01.2003р. (зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №109) на спадкове майно, яке складається з майнового паю в розмірі 4523 грн., що належало ОСОБА_9, спадкоємцем якого була ОСОБА_6, що перебуває у колективній власності ім. Ленінець ПСП Броварки Глобинського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на майновий пай, виданого на ім'я ОСОБА_9 від 27.01.2004р. (зареєстроване нотаріусом в реєстрі за №133) на спадкове майно, яке складається з житлового будинку літ.А,а, житловою площею 17.6 кв.м та господарчих будівель: сарай літ.Б, сарай літ.В розташованих в селі Броварки Глобинського району Полтавської області по вул. Чапаева, буд. 26 на земельній ділянці державного фонду, що належало померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Глобинською ДНК 4.11.1998р. за р 1-729 зареєстрованого в Кременчуцькому МБТІ Полтавської області в реєстрову книгу 1 за №2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 08.02.2006 р. на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 6,24га, яка розташована на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Броварківська сільська рада Глобинського району, Державний нотаріус Градизької державної нотаріальної контори Захарова Ольга Дмитрівна, Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання заповіту недійсним, про визнання свідоцтв на право на спадщину за заповітом недійсними про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що оскаржуваний заповіт був належним чином оформлений, з урахуванням передбачених чинним на той час законодавством вимог, в тому числі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про нотаріат та вимоги Положень інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5.

Доказів того, що заповіт підписаний не спадкодавцем позивачами не надано.

З даним рішенням суду не погодилися ОСОБА_2, ОСОБА_3та подали на нього апеляційну скаргу, в якій прохають рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи.

Від відповідача у справі ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні апелянта, інші особи по справі подали заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,що відповідно до заповіту посвідченого секретарем Броварківської сільської ради 30 листопада 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 83, ОСОБА_6, жителька АДРЕСА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповідальне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона матиме право, заповіла внуку ОСОБА_4 повністю (т. 1 а.с. 66, 125).

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Державним нотаріусом Градизької державної нотаріальної контори Захаровою О.Д. 21.01.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №107, спадкоємцем майна, у виді права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13 га, на підставі заповіту посвідченого Броварківською с/радою Глобинського району Полтавської області 30 листопада 1998 року за р. 83, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є онук ОСОБА_4 (т.1 а.с. 17, 78).

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Державним нотаріусом Градизької державної нотаріальної контори Захаровою О.Д. 21.01.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №108, спадкоємцем майна, у виді права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Ленінець Глобинського району Полтавської області, розміром 3,13 га, на підставі заповіту посвідченого Броварківською с/радою Глобинського району Полтавської області 30 листопада 1998 року за р. 83, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є онук ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 18,79).

Як вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Державним нотаріусом Градизької державної нотаріальної контори Захаровою О.Д. 21.01.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №109, спадкоємцем майна, у виді майнового паю в розмірі 4523 грн., на підставі заповіту посвідченого Броварківською с/радою Глобинського району Полтавської області 30 листопада 1998 року за р. 83, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є онук ОСОБА_4(а.с. 19, 80).

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Державним нотаріусом Градизької державної нотаріальної конториЗахаровою О.Д. 27.01.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 133, спадкоємцем майна, у виді житлового будинку та господарчих будівель, розташованих в селі Броварки Глобинського району Полтавської області по вул. Чапаева, буд. 26, на підставі заповіту посвідченого Броварківською с/радою Глобинського району Полтавської області 30 листопада 1998 року за р. 83, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рокуШахно ОСОБА_10 є онук ОСОБА_4 (а.с. 20, 86).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 189827, виданого на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації від 01 липня 2005 року № 622, Глобинським районним відділом відділом земельних ресурсів 08 лютого 2006 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки 6,24 га, кадастровий номер: НОМЕР_7 (а.с.21).

Так, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказували, що заповіт було підписано не їх матір'ю, оскільки вона не мала освіти та була неписьменною.

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року, за клопотанням представника позивача судом було призначено почеркознавчу експертизу.

17 жовтня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшло Повідомлення №14832 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 12.09.2018 складеного судовим експертом Харківського науково дослідного інституту ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, в якому зазначено, що в зв'язку з тим, що клопотання експерта від 27.06.2018 року про надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_6 не виконано, а також у зв'язку з тим, що рахунок вартості робіт по проведенню почеркознавчої експертизи станом на 10.09.2018 року не сплачений, матеріали справи повернуто без виконання (т. 2 а.с. 18-19).

Відмовляючи ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог суд першої приймаючи до уваги пояснення свідків, а також враховуючи те, що еспертизу по даній справі проведено не було, інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 не підписувала спірний заповіт позивачами суду не надано, а тому суд прийшов до висновку, що позивачами не доведено факт відсутності волевиявлення у ОСОБА_6 під час складання заповіту, а отже позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним до задоволення не підлягають.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки суд дійшов висновку, що заповіт не підлягає визнанню недійсним, тому позовні вимоги в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, а також державного акту також до задоволення не підлягають.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскаржуваний заповіт оформлено ОСОБА_6 30 листопада 1998 року, а отже до правовідносин, що пов'язані із його недійсністю слід застосувати норми Цивільного кодексу Української РСР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про нотаріат (в редакції на час складання заповіту), у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти (крім секретних).

Як зазначено п.п.2 п.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5 (в редакції та чинної на час складання заповіту), (далі Інструкція) у відповідності зі статтею 37 Закону "Про нотаріат", у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (далі посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти.

Відповідно до п. 18 Інструкції, нотаріальне посвідчення заповітів та довіреностей, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів. Текст посвідчувального напису може бути надрукований на друкарській машинці або написаний чорнилом від руки ясно, чітко, без підчисток, вільні місця повинні бути прокреслені, дописки та інші виправлення - застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватися штампи з текстом відповідного напису.

Згідно п. 27 Інструкції, заповіти і довіреності, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються посадовій особі виконавчого комітету не менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.

Місцевим судом встановлено, що спірний заповіт було посвідчено секретерем Броварківської сільської ради в двох примірниках, він містить місце його складання, а саме: село Броварки Глобинського району Полтавської області, зазначено дату його складання: тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року листопада місяця тридцятого дня, містить текст посвідчувального напису, а також гербову печатку.

Відповідно до п. 21 Інструкції, примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів чи довіреностей, повідомлень установ банку, підприємств і організацій з написом про накладення заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна залишаються у справах виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Згідно опису з копії Справи Нотаріально завірені заповіти за 1998 рік Броварківської сільської ради, за порядковим номером 49 наявний запис про посвідчення 30.11.1998 року заповіту від імені ОСОБА_6, номер аркушу 49 (т.1 а.с. 164-166).

З копії Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Броварківської сільської ради Глобинського району 1998-1999 рік, вбачається, що в ньому наявний запис стосовно нотаріальної дії за № 83 від 30.11.1998 року, про посвідчення заповіту від імені ОСОБА_6 ОСОБА_10, міститься підпис про отримання нотаріально оформленого документа (а.с.167-172).

Отже, складений ОСОБА_6 заповіт на ім'я ОСОБА_4 був укладений з дотриманням вимог ст. 541 ЦК УРСР в ред. 1963 року щодо форми заповіту (в редакції, що була чинною на час посвідчення заповіту від 30.11.1998 року), а тому доводи апелянтів стосовно того, що при складання заповіту було грубо порушено його форму, що є підставою для визнання заповіту недійсним є необгрунтованими.

Посилання апелянтів на той факт, що заповіт підписаний іншою особою не заслуговує на увагу, оскільки складаючи даний заповіт дії ОСОБА_6 були спрямовані на реальне настання правових наслідків, волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідала її волі, вона чітко розуміла значення своїх дій, усвідомлювала наслідки оформлення даного правочину. Також, позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 не підписувала спірний заповіт та останній був підроблений.

Тому, приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивачами не доведено факт відсутності волевиявлення у ОСОБА_6 під час складання заповіту, тому позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним до задоволення не підлягають.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки суд дійшов висновку, що заповіт не підлягає визнанню недійсним, тому позовні вимоги в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, а також державного акту також до задоволення не підлягають.

Відповідно достатті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.27 постанови Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2019 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

П.С. Абрамов

---

Л.М. Хіль