Постанова

від 18.02.2019 по справі 19/304-10     

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа№ 19/304-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від скаржника - ОСОБА_2;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - Павловець О.І. - директор ЗАТ "Волар";

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - Клітченко О.А., довіреність № 389-2-5/02.2-03 від 14.01.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі №19/304-10 (суддя Карпечкін Т.П.) за позовом публічного акціонерного товариства "Златобанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства "ВОЛАР", про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10 позов публічного акціонерного товариства "Златобанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства "ВОЛАР", про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю та звернуто стягнення на відповідне нерухоме майно.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10 було видано п'ять відповідних наказів від 08.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2017 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено частково, замінено стягувача - публічне акціонерне товариство "Златобанк" його правонаступником - ОСОБА_2 за чотирма наказами у справі № 19/304-10 від 08.07.2011 року.

До Господарського суду Київської області від ОСОБА_2 надійшла скарга на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Київській області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі №19/304-10 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Київській області задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Телявського Анатолія у рамках виконавчого провадження №44563870; зобов'язано Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Телявського Анатолія, а у разі його відсутності, іншу уповноважену особу винести постанову, якою зняти арешт з майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" у виконавчому провадженні № 44563870, а саме з земельної ділянки загальною площею 4,0334 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер: 3220881700:04:001:0118, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ".

Задовольняючи скаргу місцевий господарський суд виходив з неправомірності не вчинення державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу заходів щодо зняття арешту з майна боржника.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник, як на відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, посилається на наявність нестягнутого виконавчого збору.

Представник апелянта - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 та представник третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; ухвала суду про призначення справи до розгляду була направлена за адресами офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження № 44563870 на підставі дублікату наказу Господарського суду Київської № 19/304-19 від 08.07.2011 року, зокрема, щодо звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 4, 0334 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3220881700:04:001:0118, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ".

Постановою Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ахмад Н.З. від 16.05.2016 року вищенаведений виконавчий документ (дублікат наказу Господарською суду Київської області №19/304-10 від 08.07.2011 року про звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 3220881700:04:001:0118) було повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення вказаної постанови), оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Скаржник, звертаючись до суду першої інстанції із даною скаргою, зазначає, що 14.11.2017 року, ним як стягувачем згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2017 року (про заміну стягувача правонаступником), було укладено з Закритим акціонерним товариством "ВОЛАР" (боржником за кредитним договором) Договір врегулювання заборгованості за Кредитним договором № 38/08/KL, яким врегульовано питання обсягу та порядку виплати основним боржником (ЗАТ "ВОЛАР") заборгованості новому кредитору - ОСОБА_2.

Отже, за доводами скаржника, вказаним Договором врегульовано питання виплати основної заборгованості ЗАТ "ВОЛАР", для забезпечення якої укладався договір іпотеки з Товариством з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" (за яким звернуто стягнення на наведену у виконавчому документі земельну ділянку кадастровий номер 3220881700:04:001:0118), а тому відпала необхідність у забезпеченні виконання зобов'язань іпотекою належного ТОВ "СП БОРИСПІЛЬ" майна.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" з даних Державних реєстрів було виявлено існування станом на 22.01.2018 року арешту та заборони відчуження належної Товариству з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" земельної ділянки кадастровий номер 3220881700:04:001:0118 у зв'язку з чинністю арешту, накладеного у виконавчому провадженні № 44563870.

Враховуючи наведене, стягувачем - ОСОБА_2 01.03.2018 року було подано заяву у виконавчому провадженні №44563870 про відмову стягувача від примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10.

Стягувачем 11.04.2018 року отримано відповідь в листі № 1932 від 11.04.2018 року за підписом в.о. начальника Відділу Телявського А.М., що вказаний виконавчий документ на примусовому виконанні не перебуває, тому відділ позбавлений можливості направити Заяву стягувача про відмову від примусового виконання до Господарського суду Київської області.

Враховуючи врегулювання спору та відсутність необхідності в накладенні арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3220881700:04:001:0118, 18.05.2018 року стягувачем - ОСОБА_2 було подано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву № 1 від 18.05.2018 року щодо зняття арешту та оголошеної заборони відчуження з майна боржника у виконавчому провадженні № 44563870.

Вказана заява стягувача залишена Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області без відповіді та задоволення.

За доводами скаржника, наведена бездіяльність відповідальних осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області призвела до безпідставного та неправомірного існування арешту належної Товариству з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" земельної ділянки кадастровий номер 3220881700:04:001:0118 у виконавчому провадженні № 44563870, за виконавчим документом, від примусового виконання якого стягувач відмовився, і взагалі закінчився строк пред'явлення його до виконання.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог скаржника, з огляду на наступне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу) передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012р. (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо ).

Таким чином, п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу) відносить повернення виконавчого документа стягувачу до випадків завершення виконавчого провадження і передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, таких, зокрема, як зняття арешту.

Аналогічної правової позиції щодо застосування наведеного п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012р. та відповідно необхідності зняття, накладеного на майно, арешту при поверненні виконавчого документу стягувачу дотримувався Вищий господарський суд України у постанові від 01.04.2013 у справі № 54/182-10.

Проте, державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу не були вчинені заходи щодо зняття арешту з майна боржника.

Апелянт, заперечуючи проти зняття арешту, посилається на ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу) та вказує, що оскільки у даному випадку залишився не стягнутим виконавчий збір, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З наведених положень вбачається, що арешт, накладений на майно боржника, не знімається у разі залишеним нестягненим виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

У даному випадку, оскільки виконавчий документ було повернуто саме стягувачу, а положення Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документу) не містили жодних заборон щодо зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа саме стягувачу у випадку залишеним не стягнутим виконавчого збору, посилання апелянта на нестягнутий виконавчий збір, як на підставу для не зняття арешту, визнається колегією суддів необґрунтованим.

Окрім наведеного, колегією суддів враховується, що арешт на належну Товариству з обмеженою відповідальністю "СП БОРИСПІЛЬ" земельну ділянку є явно неспівмірним розміру виконавчого збору.

При цьому, суд зазначає, що апелянт не позбавлений права накласти арешт на майно боржника саме в межах суми виконавчого збору.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про бездіяльність Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Телявського Анатолія в частині не зняття арешту з майна боржника, а тому правомірно задовольнив вимоги за скаргою.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі №19/304-10 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.02.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко