Ухвала

від 22.02.2019 по справі 922/1587/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"22" лютого 2019 р. Справа № 922/1587/16

Суддя-доповідач Здоровко Л.М.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області, м. Харків, (вх. №558 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Яризько В.О., у справі №922/1587/16

за заявою Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, м. Харків,

до Приватного підприємства "Ла Віта Феліче", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 Господарським судом Харківської області постановлено окрему ухвалу, яку направлено Головному управлінню ДФС у Харківській області та Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області для проведення ретельної перевірки викладених в ухвалі обставин та прийняття відповідних заходів для усунення недоліків в організації роботи при виконанні судових рішень.

Як зазначено судом, ухвалою суду від 09.08.2018 відкладено розгляд звіту ліквідатора та заяви арбітражного керуючого Гальченка Є.А. про звільнення від виконання обов'язків ліквідатора в даній справі. Цією ж ухвалою суду зобов'язано комітет кредиторів визначити джерело сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків ліквідатора в даній справі, а відповідне рішення надати суду.

Проте, Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яка є єдиним кредитором у даній справі, вимоги ухвали суду не виконала, витребувані судом документи, необхідні для розгляду заяви арбітражного керуючого Гальченка Є.А. про звільнення від виконання обов'язків ліквідатора в даній справі не надала, жодного разу явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила, про поважність причин не виконання вимог суду та нез'явлення у судові засідання суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена судом про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора та про необхідність надання відповідних документів, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними у справі.

З підстав не надання Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області витребуваних судом документів та неявки в судові засідання, розгляд заяви неодноразово відкладався та ухвалами суду від 24.10.2018 та 12.11.2018 комітет кредиторів повторно було зобов'язано визначити джерело сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків ліквідатора в даній справі, відповідне рішення надати суду, чого останнім зроблено не було, хоча обов'язковість виконання судових рішень на всій території України передбачена статтею 18 Господарського процесуального кодексу України та Конституцією України.

Не погодившись з окремою ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДФС у Харківській області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на довільне тлумачення судом норм матеріального права, просить окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 скасувати.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору і поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Як зазначає апелянт, згідно з довідкою ГУ ДФС у Харківській області від 03.01.2019 на рахунках контролюючого органу станом на 03.01.2019 відсутні кошти для сплати судового збору внаслідок відсутності затвердженого кошторису на 2019 рік. За таких обставин, просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2019.

Щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на окрему ухвалу місцевого господарського суду, апелянт зазначає, що окрему ухвалу отримав 04.02.2019, з апеляційною скаргою звернувся 14.02.2019, тобто у межах встановленого процесуальним законом 10-денного строку з дня отримання ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 258 цього Кодексу визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00грн.

Апелянтом судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі не сплачено. Натомість, надано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У клопотанні про відстрочення сплати судового збору апелянт вказує, що він є державним органом, бюджетний рік лише почався, за таких обставин, на рахунках управління станом на 03.01.2019 відсутні кошти за призначенням щодо сплати судового збору.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач зазначає таке.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити апелянту сплату судового збору лише за умов, передбачених законодавством.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв'язку з цим, сама лише обставина відсутності фінансової можливості у апелянта сплатити судовий збір не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Більше того, на підтвердження викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставин апелянт не надає суду жодних доказів, окрім довідки, що лише станом на 03.01.2019 відсутні кошти для сплати судового збору.

Враховуючи наведене, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Отже, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач доходить висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі.

Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно, апеляційну скаргу слід залишити без руху.

Щодо клопотання апелянта про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, суддя-доповідач зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Як вбачається із матеріалів справи і апеляційної скарги, повний текст ухвали складено 29.01.2019, відтак, строк подання апеляційної скарги сплив 08.02.2019, апелянт звернувся з апеляційною скаргою 14.02.2019, посилаючись на те, що окрему ухвалу отримав 04.02.2019, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, апелянт звернувся з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом 10-денного строку з дня отримання повного тексту ухвали і пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає поновленню.

Проте, враховуючи, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду:

- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 255-256, 258-259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 у справі №922/1587/16 залишити без руху.

2. Апелянту усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Східного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвалу надіслати Головному управлінню ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Л.М. Здоровко