Ухвала

від 20.02.2019 по справі 32/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результами розгляду скарги

м. Київ

20.02.2019Справа № 32/177

Суддя Підченко Ю.О., при секретарі судового засідання Лемішко Д.О., розглянув скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро"

на дії Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Людмили Романівни

у справі № 32/177

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південо-Західна залізниця", м. Київ,

про стягнення 134 524,32 грн.,

за участі представників сторін:

від позивача (стягувача): Норець Н.О. - представник за довіреністю,

від відповідача (скаржника): Твердохліб І.Ю. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Бондар І.В. - представник за довіреністю,

від ДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Фірма Октан" про стягнення плати за користування цистерною в сумі 132165,60 грн. за Договором від 08.05.2010 № 48 та плати за користування залізничною колією в сумі 2358,72грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2011 № 32/177 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 № 32/177 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ТОВ "Фірма Октан" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 р. № 32/177 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 Апеляційну скаргу ТОВ "Фірма Октан" задоволено частково, а саме:

- Рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 № 32/177 скасовано;

- прийнято нове судове рішення у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача - ТОВ "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 31, код ЄДРПОУ 24718890) на користь позивача - ПАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-атинська, буд. 37, код ЄДРПОУ 04737111) плату за користування цистерною в сумі 132 165 (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 60 коп., плату за користування залізничною під'їзною колією в сумі 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 49 коп.

Стягнути з позивача - ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-атинська, буд. 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп."

12.12.2012 року Господарським судом міста Києва на виконання вказаної Постанови було видано відповідні накази.

23.01.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" (надалі - скаржник/боржник) надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Людмили Романівни, у якій скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління Юстиції у м. Києві (надалі - ДВС) при залишенні без відповіді/реагування заяви боржника вих. № 97 поданої 06.11.2018 р. в межах виконавчого провадження № 54534349;

- визнати Постанову про арешт коштів боржника по ВП №54534349 від 07.12.2018 р. протиправною та скасувати її;

- зобов'язати головного державного виконавця по ВП №54534349 Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління Юстиції у м. Києві, за наслідком розгляду та задоволення вимог Боржника, викладених у заяві вих. № 97 від 06.11.2018 р. у місячний строк з дня постановлення ухвали суду за результатами розгляду даної скарги, усунути порушення шляхом передачі виконавчого провадження № 54534349 до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, для відкриття виконавчого провадження з метою виконання Наказу № 32/177 від 12.12.2012 р. за місцем знаходження боржника/ ТОВ Нафтопостач-Агро код ЄДРПОУ 24718890.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 вказану скаргу призначено до розгляду на 20.02.2019.

20.02.2019 позивачем (стягувачем) через канцелярію суду надано відзив на скаргу боржника, у якій він вказує на те, що оскільки майно - грошові кошти боржника розташовані на рахунках банківських установ, що знаходяться у м. Києві, у державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві Штойко Л.Р. відсутні підстави для передачі виконавчого провадження до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, у зв'язку із чим, позивач просить суд відмовити скаржнику у задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник ДВС в судове засідання 20.02.2019 не з'явився, при цьому про розгляд скарги орган ДВС був повідомлений належним чином, про причини неявки в суд не повідомив.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 Про незалежність судової влади передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі №32/177, що набрала законної сили є обов'язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Скарга бездіяльність державного виконавця мотивована порушенням головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. обов'язку передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження щодо розгляду заяви боржника вих. № 97 від 06.11.2018 по виконавчому провадженню № 54534349, що мало наслідком вчинення діями державного виконавця перешкод боржнику у добровільному виконанні наказу № 32/177 від 12.12.2012 та вчинення державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 54534349 всупереч положень Закону України Про виконавче провадження , що виявлено скаржником за наслідком отримання постанови про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 54534349 від 07.12.2018.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 3 ч.2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Так, 06.11.2018 боржником до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції була подана заява вих. № 97 про передачу виконавчого провадження № 54534349 на виконання до виконавчого органу за новим його місцезнаходженням - до Подільського Відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у якій боржник вимагав: винести постанову про передачу виконавчого провадження № 54534349 за місцем знаходження боржника (код ЄДРПОУ 24718890) до Подільського Відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25022, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Преображенська, з метою приєднання до ВП №56465303. ВП № 56464987 для прискорення погашення боргу перед стягувачем за наказом Господарського суду м. Києва №32/177 від 12.12.2012 року шляхом реалізації переданого в межах виконавчих проваджень за №56465303 та №56464987.

Разом із тим, боржник вказує на те, що замість того, щоб відреагувати на вищезазначену заяву, якою боржник фактично запропонував виконати наказ №32/177 від 12.12.2012 в добровільному порядку шляхом реалізації власного майна, державний виконавець Штойка Л.Р. продовжила здійснення виконавчих дій в Солом'янському ВДВС в межах ВП № 54534349 шляхом винесення 07.12.2018 постанови про арешт коштів Боржника (надалі - оскаржувана постанова) чим порушила п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження щодо обов'язковості розгляду заяв сторін.

Так, дійсно, як вбачається із наданого боржником витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що складений станом на 11.12.2017, місцезнаходженням боржника є єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Покровська, буд. 73 А, кім.4.

При цьому, державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ним в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження розглянуто заяву боржника, у зв'язку із чим вимоги скаржника про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління Юстиції у м. Києві при залишенні без відповіді/реагування заяви боржника вих. № 97 поданої 06.11.2018 в межах виконавчого провадження № 54534349 є обґрунтованими та скарга у даній частині вимог підлягає задоволенню.

Разом із тим, згідно частини 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження якими визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Таким чином, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №54534349 від 07.12.2018 відповідно до положень ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , тобто за місцем відкритих банківських рахунків боржника, а відтак вимога скаржника про визнання постанови про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №54534349 від 07.12.2018 протиправною та її скасування є необґрунтованою, у зв'язку із чим скарга у зазначеній частині вимог не підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що за змістом роз'яснень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Аналогічні роз'яснення містяться в п. 7. Постанови Пленуму верховного Суду України від 26.12.2003 №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження відповідно до якого, за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 248-24 ЦПК ( 1502-06 ) та статей 86, 121-2 ГПК ( 1798-12 ). Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК ( 1502-06 ) та статей 86, 121-2 ГПК (1798-12). Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК ( 1502-06 ) у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі

зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV ( 606-14 ) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови та з урахуванням вищезазначених приписів Законодавства, оскільки майно - грошові кошти боржника розташовані на рахунках банківських установ, що знаходяться у м. Києві, у державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції Штойко Л.Р. відсутні підстави для передачі виконавчого провадження до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, у зв'язку із чим вимога скаржника про зобов'язання головного державного виконавця по виконавчому провадженню №54534349 Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління Юстиції у м. Києві, за наслідком розгляду та задоволення вимог боржника, викладених у заяві вих. № 97 від 06.11.2018 у місячний строк з дня постановлення ухвали суду за результатами розгляду даної скарги, усунути порушення шляхом передачі виконавчого провадження № 54534349 до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, для відкриття виконавчого провадження з метою виконання наказу № 32/177 від 12.12.2012 за місцем знаходження Боржника/ ТОВ Нафтопостач-Агро код ЄДРПОУ 24718890 є необґрунтованою та в скарзі у зазначеній частині слід відмовити.

Частиною 3 ст. 343 ГПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на наведені вище обставини, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" на дії Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві підлягає частковому задоволенні.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про залишенні без відповіді/реагування заяви боржника вих. № 97 поданої 06.11.2018 в межах виконавчого провадження № 54534349.

3. У задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без" повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко