Рішення

від 08.02.2019 по справі 826/10326/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2019 року №826/10326/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Аудит до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Аудит (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у у м.Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним наказ відповідача №2944 від 23.02.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0016101404 та №0016091404 від 30.03.2018 року (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою суду від 23.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10326/18, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит та ТОВ Санрайз Технопромгруп , є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Наказ на проведення перевірки є протиправним, оскільки позивачем було направлено письмову відповідь на запит контролюючого органу, а відтак, підстави для його видачі, передбачені пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, - відсутні.

Також позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін і заяву про виклик ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості свідків.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ Санрайз Технопромгруп підписані директором останнього, який надав пояснення стосовно того, що він не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, посилався на встановлену неможливість виконання ТОВ Санрайз Технопромгруп документально оформлених господарських операцій з огляду на відсутність необхідних для цього трудових ресурсів та основних засобів.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якому наголошував на тому, що ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит не повинен контролювати дотримання вимог законодавства його контрагентом - ТОВ Санрайз Технопромгруп та не може нести відповідальність за його недобросовісні дії, а протокол допиту ОСОБА_3 не є належним доказом безтоварності відповідних операцій.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі наказу від 23.02.2018 №2944 та направлення від 26.02.2018 №320/26-15-14-04-04 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Санрайз Технопромгруп (код ЄДРПОУ 41051491) за вересень, жовтень 2017 року, за наслідком чого складено акт від 12.03.2018 №213/26-15-14-04-04/31586485 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано встановлене порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 471 000,00 грн.; п.п. 44.1, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.03.2018 №0016101404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 471 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 235 500,00 грн.;

- від 30.03.2018 №0016091404, яким до позивача на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та наказом про призначення перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п.198.1 ст . 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; обистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з Акту перевірки, висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ Санрайз Технопромгруп відповідач дійшов з огляду на:

- встановлену неможливість виконання останнім господарських операцій (з урахуванням наявних трудових ресурсів - зареєстровано лише керівника та не залучення стороннього трудового ресурсу, а також відсутність інформації про основні засоби для здійснення господарських операцій та про придбання послуг з їх експлуатації);

- пояснення гр. ОСОБА_3 (який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Санрайз Технопромгруп , ТОВ Фарлей ЛТД , бухгалтером ТОВ Ньюбуд ЛТД , ТОВ Делаєрс Груп ) стосовно того, що він не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Стосовно зазначеного суд вважає, що самі по собі відомості щодо ТОВ Санрайз Технопромгруп та пояснення директора вказаного підприємства ОСОБА_3 не є беззаперечними доказами відсутності реального характеру операцій між позивачем та ТОВ Санрайз Технопромгруп , проте підлягають врахуванню з огляду предмет спору (вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верхового суду, викладеній у постанові від 21.03.2018 у справі №817/210/17, від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, від 20.03.2018 у справі № 2а-1670/4908/12, від 06.02.2018 у справі №816/2134/16).

Разом з тим, в первинних документах (договорах, окрім тих, що укладені до 12.09.2017, та усіх наданих актах приймання-передачі наданих послуг) зазначено прізвище ОСОБА_3 як директора ТОВ Санрайз Технопромгруп .

На підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії наступних документів:

- договорів про надання консалтингових послуг, укладені між ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит як замовником та ТОВ Санрайз Технопромгруп як виконавцем: №29/08-1 від 29.08.2017, №31/08-1 від 31.08.2017, №04/09-1 від 04.09.2017, №07/09-1 від 07.09.2017, №12/09-1 від 12.09.2017, №13/09-1 від 13.09.2017, №15/09-1 від 15.09.2017, №18/09-1 від 18.09.2017, №21/09-1 від 21.09.2017;

- актів приймання-передачі наданих послуг: №188 від 18.09.2017, №189 від 21.09.2017, №190 від 25.09.2017, №191 від 25.09.2017, №192 від 29.09.2017, №13 від 02.10.2017, №14 від 05.10.2017, №34 від 06.10.2017, №15 від 09.10.2017, №16 від 11.10.2017, №18 від 12.10.2017;

- копії податкових накладних, виписаних ТОВ Санрайз Технопромгруп на адресу позивача за відповідними послугами;

- договору №АГ-3010 від 30.10.2017, укладеного між ТОВ Санрайз Технопромгруп як первісним кредитором та ТОВ Аскольт Групп як новим кредитором, про відступлення права вимоги за договорами №04/09-1 від 04.09.2017, №13/09-1 від 13.09.2017, №15/09-1 від 15.09.2017, №18/09-1 від 18.09.2017, №21/09-1 від 21.09.2017, акта приймання-передачі до зазначеного договору від 30.10.2017 та повідомлення від 30.10.2017; договору №ГП-2508 від 25.10.2017, укладеного між ТОВ Санрайз Технопромгруп як первісним кредитором та ТОВ Голд Прайм як новим кредитором, про відступлення права вимоги за договорами №29/08-1 від 29.08.2017, №31/08-1 від 31.08.2017, №04/09-1 від 04.09.2017, №07/09-1 від 07.09.2017, №12/09-1 від 12.09.2017, акта приймання-передачі до зазначеного договору від 25.10.2017 та повідомлення від 25.10.2017.

Також надано копії платіжних доручень та банківських виписок на підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами.

З вказаних документів вбачається наступне.

За умовами договорів про надання консалтингових послуг №29/08-1 від 29.08.2017, №31/08-1 від 31.08.2017, №04/09-1 від 04.09.2017, №07/09-1 від 07.09.2017, №12/09-1 від 12.09.2017, №13/09-1 від 13.09.2017, №15/09-1 від 15.09.2017, №18/09-1 від 18.09.2017, №21/09-1 від 21.09.2017 (далі - договори) виконавець протягом строку дії цього договору зобов'язується здійснювати консалтингове обслуговування замовника, а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця та відшкодовувати виконавцю витрати, пов'язані з наданням послуг (п.1.1 договорів). За п.1.2 договорів, консалтингове обслуговування включає: надання послуг зі збору та систематизації інформації та документів за завданням замовника; надання інших консалтингових послуг за завданням замовника. Згідно з п.1.3 договорів, пошук та збір інформації на умовах, передбачених цим договором, може стосуватися наступної інформації, що має бути надана у формі копій документів, письмових пояснень: річна фінансова звітність, копія наказу про облікову політику, оборотно-сальдова відомість, аналіз рахунку 79 в розрізі субрахунків, копії: статут, виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, довідка з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, копії декларацій з податку на прибуток і додатків до неї, і т.д. за наведеним у договорах переліком.

За п.2.1 договорів, конкретний перелік послуг (в т.ч. конкретні види інформації та об'єкт) визначається завданням замовника, що може бути погоджене сторонами в усній чи письмовій формі (зокрема, але не виключно шляхом направлення електронною поштою, укладення відповідної додаткової угоди до цього договору).

Відповідно до п.4.2 договорів, замовник зобов'язаний надати виконавцю вихідні дані та інформацію, необхідні для виконання завдання.

Згідно з п.п.8.1, 8.2 договорів, датою початку надання послуг з виконання завдання виконавцем є день надання виконавцю вихідних даних для виконання завдання; виконавець зобов'язаний виконати завдання замовника у погоджений сторонами строк.

Позивачем не надано суду жодного документа на підтвердження реального виконання умов договорів, зокрема, щодо погодженого сторонами завдання замовника, яким мав бути визначений чіткий перелік послуг, які зобов'язаний був надати виконавець, а також вихідних даних та інформації, необхідних для виконання відповідного завдання . Також не надано доказів погодження сторонами строку виконання завдання.

За умовами п.9.7 договорів, за виключенням випадків, коли у письмовому вигляді обумовлене інше, кожна зі сторін може вважати, що інша сторона погоджується на відправку конфіденційної та не конфіденційної інформації та інших повідомлень, передбачених цим договором, факсом, електронною поштою та голосовою поштою, а також з використанням інших видів зв'язку, які застосовуються іншою стороною, або прийнятні для неї.

При цьому, договори не містять номеру факсу сторін, адреси електронної пошти чи номеру телефону, за яким сторони б узгодили залишення голосової пошти. Не містять договори та інші документи також доказів узгодження використання сторонами інших видів зв'язку.

Згідно з п.6.2 договорів, сторони погодили, що плата за послуги виконавця за цим договором складає 1 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166,67 грн. за кожну годину корисного часу, витраченого фахівцем виконавця на виконання завдання, а за умовами п.8.4, договір діє з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін до 31 грудня 2017 року включно.

Усі договори в частині вартості послуг і строку їх дії, а також у решті умов є ідентичними, що викликає незрозумілість господарської мети укладення кількох абсолютно однакових за змістом договорів.

В той же час, акти приймання-передачі наданих послуг за договорами не містять конкретизації щодо змісту наданих послуг (натомість міститься ідентичний в усіх актах перелік: основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість, доходи та витрати, поточні зобов'язання без будь-якої конкретизації). Крім того, акти не містять конкретизації щодо складу корисного часу, витраченого на виконання завдання: часу, витраченого на збір та вивчення інформації, необхідної для виконання завдання, а також часу, витраченого на підготовку консультаційних та інших документів, необхідних для виконання завдання, відповідно до умов п.6.3 договорів.

Не надано суду також і консультаційних чи інших документів, підготовлених виконавцем за наслідком виконання завдання замовника.

Відсутність вищевказаних передбачених договорами документів та інформації зумовлює неможливість реального виконання їх умов.

Надані копії договорів про надання аудиторських послуг, про надання консультацій, укладених позивачем з його клієнтами - замовниками відповідних послуг, та актів приймання-передачі послуг до них, не є належним доказом використання отриманого за договорами, укладеними позивачем з ТОВ Санрайз Технопромгруп , у господарській діяльності ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит та економічного змісту/мети операцій з вказаним контрагентом.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що з наданих документів не вбачається, які саме отримані від ТОВ Санрайз Технопромгруп послуги та як саме були використані позивачем при виконанні інших господарських операцій, не було надано позивачем і пояснень з даного приводу. При цьому, вказане не потребує розкриття аудиторської таємниці.

Вказане вище у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наявних у матеріалах справах доказів свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ Санрайз Технопромгруп за спірний період.

А відтак, відсутні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0016101404 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість , - відсутні, окрім розміру штрафу.

Так, зазначеним рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з п.123.1 ст . 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 , 54.3.2 , 54.3.4 , 54.3.5 , 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що суму податкового зобов'язання з ПДВ ним була визначена позивачу повторно протягом 1095 днів. Жодних пояснень з цього приводу у відзиві також не надано.

За таких обставин, враховуючи вимоги частини 2 статті 77 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність накладення на позивача штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, натомість сума штрафу, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, має становити 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання. А відтак, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0016101404 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині штрафних санкцій у сумі 117 750,00 грн. (50%-25%=25% суми нарахованого ним податкового зобов'язання).

В частині податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0016091404, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.121.1 ст . 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи те, що під час перевірки позивачем було повідомлено відповідачу про викрадення відповідних первинних документів, за фактом чого було внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань, на підтвердження чого було надано лист Солом'янського управління поліції ГУ НП у м.Києві від 01.03.2018, суд дійшов висновку про відсутність складу об'єктивної сторони правопорушення. А відтак, накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України, є безпідставним. А тому, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0016091404 підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

В частині вимог про визнання протиправним наказу відповідача №2944 від 23.02.2018 року, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу .

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наданої відповідачем копії наказу №2944 від 23.02.2018 року вбачається, що його було вручено 26.02.2018 представнику позивача (за договором) - адвокату Лященко А.М. На виконання оскаржуваного наказу про проведення перевірки 26.02.2018 представнику позивача Лященко А.М. також було вручено запит відповідача про надання інформації та документів до перевірки. Перевірка проведена з 26.02.2018 по 02.03.2018, про що зазначено в Акті перевірки.

Тобто, допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит відбувся та контролюючим органом реалізовано право на проведення такої перевірки.

Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постановах від 18.12.2018 року у справі №826/3014/16, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15).

Таким чином, підстави для скасування наказу №2944 від 23.02.2018 відсутні.

Стосовно клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, що відповідно до п.2 ч. 6 ст.262 КАС України, є підставою для відмови у його задоволенні. А обсяг та характер доказів у справі не потребує виклику свідків, зокрема і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому відповідна заява позивача задоволенню не підлягає.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково .

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів у повному обсязі відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.03.2018 №0016101404 в частині штрафних санкцій у сумі 117 750,00 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.03.2018 №0016091404.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Аудит (03150, м.Київ, вул. Горького, 172, оф.716, код ЄДРПОУ 31586485) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) сплачений ним судовий збір у сумі 1 773,90 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні дев'яносто копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко