Рішення

від 21.02.2019 по справі 826/11161/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 лютого 2019 року                                                                                № 826/11161/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» до                 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про              визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби  у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №00003971402. В  обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не погоджується з висновками акта перевірки, вважає їх необґрунтованими, а задекларований фінансовий результат до оподаткування визначений у фінансовій звітності відображеним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні. 03 вересня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав, викладених в акті перевірки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. У судовому засіданні 18 вересня 2018 року позивачем надано суду додаткові пояснення стосовно відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, зокрема, що відповідачем не спростовано аргументи позивача, викладені в адміністративному позові. 19 жовтня 2018 року позивачем подано до суду пояснення стосовно посилань відповідача як на доказ у справі на аналіз рахунку в розрізі аналітики. 24 жовтня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення та докази на вимогу суду. 02 січня 2019 року відповідачем на вимогу суду подано клопотання про долучення до справи документів та пояснення стосовно позиції позивача, викладеної в адміністративному позові та в поясненнях. На підставі частити дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у судовому засіданні 22 січня 2019 року перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. У період з 28 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, валютного – за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 28 березня 2018 року №186/26-15-14-02-05/39003119 (т.5 а.с.83-303) (далі по тексту – акт перевірки). За результатами перевірки щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток контролюючим органом зроблено наступний висновок: за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 160627 грн. перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2015 по 30 вересня 2017 року встановлено його заниження на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн. (в результаті порушень, викладених в п.3.1.1.2 акта перевірки). Зведені дані щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 01 січня 2015 по 30 вересня 2017 року наведено в додатку 9 до акта перевірки. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн. За результатами проведеної перевірки відповідачем 12 квітня 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення №00003971402, яким позивачу за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2379542 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 2064637 грн. та за штрафними санкціями 314905 грн. Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до ДСФ України, яка рішенням від 15 червня 2018 року №20464/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення – без змін. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.  (ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV). Згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Відповідно до п.3.1 Положення №88 облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться лише на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені позивачем за звітний період, на підставі облікових регістрів, відображається у податковій звітності. Так, позивачем в спростування доводів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позов, позивачем надано наступні докази: - за 2015 рік: реєстр товарних чеків за 2015 рік (т.1, а.с.18-144) – сума відп. – 22230698,07, з яких ПДВ – 3705118,72, відп. без ПДВ – 18525583,95 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період 2015 рік - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.145-303, т.2, а.с.1-42, т.6 а.с.7-55); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року (т.2. а.с.44-128), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 22230698,07 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ – 18064664,02 грн.; реєстр повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (відпр. сума склала 20807 грн., а облікова сума – 11918,69 грн. (т.2, а.с.129); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 2015 рік позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.2, а.с. 130-166); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.6 а.с.1); - за 2016 рік: реєстр товарних чеків за 2016 рік (т.2 а.с.168-287) – сума відпр. – 25831111,18 грн., ПДВ – 4305188,26 грн., відп. без ПДВ 21525928,40 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період 2015 рік - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.288-295, т.3 а.с.1-186, 279-307, т.4 а.с.1— 311, т.5 а.с.1-71); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року (т.2. а.с.188-274), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 25831111,18 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ – 20776698,56 грн.; згідно реєстру повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відпр. сума склала 11571,25 грн., а облікова сума – 7174,78 грн. (т.3, а.с.275); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 2016 рік позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.3, а.с. 276-278, т.5 а.с.71-82); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (т.6 а.с.2); - за 9 місяців 2017 року: реєстр товарних чеків за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.57-136) – сума відпр. – 17828846,83 грн., ПДВ – 2971476,54 грн., відп. без ПДВ 14857374,24 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, вантажно-митних декларацій (т.6 а.с.137-307, т.7 а.с.1-123); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року (т.7. а.с.125-182), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 17828846,83 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ – 14094924,06 грн.; згідно реєстру повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 відпр. сума склала 3313,55 грн., а облікова сума – 1833,76 грн. (т.7, а.с.183); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 9 місяців 2017 року позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.7, а.с.184-187); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.3). Крім того, позивачем надано копії супровідних листів з відмітками податкового органу про отримання з переліком документів, наданих на запити відповідача №1, №2, №3 у ході проведення перевірки, з яких вбачається, що відповідачу надано для перевірки аналізи рахунку 70, 90, регістри рахунку 70, 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям, пояснювальний лист щодо розбіжностей у фінансовій та податковій звітності, оборотно-сальдові відомості, копії податкових, видаткових накладних, розрахунків коригування, фіскальних чеків, рахунків-фактур, платіжних доручень, витяг з книги реєстрації довіреностей, договору, наказ про облікову політику, інвентаризаційні описи, регістри реалізації по безготівкових та готівкових рахунках, по поверненню товару, копії головної книги по рахунках 70,90, оборотно-сальдові відомості по рахунках 70, 90,  регістри придбання товару по рахунку 28, оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 (т.7 а.с. 189-306, т.8 а.с.1-371, т.9 а.с.1-328, т.10 а.с.1 – 240). Положеннями ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Положеннями ст.4 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі як нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. При цьому, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248. Пунктами 5, 6, 7 вказаного положення визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Так, позивачем витрати, понесені у перевіряємому періоді, формувались на підставі первинних документів, які відображені у відображених на рахунках  90, 92, 93, 94, 95 бухгалтерського обліку. На підтвердження формування собівартості реалізованих за перевіряємий період товарів в матеріалах справи міститься регістр 90 рахунку. При цьому, як зазначено позивачем в адміністративному позові та підтверджено наказом про облікову політику, що був наданий до перевірки, позивач використовує метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №751/4044 Згідно п.4 даного Положення запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. Відповідно до п.6 Положення для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою  і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що  виконують  роботи  та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою  ще  не  визнано  доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і  відповідає  технічним  та  якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим  актом; товари у вигляді матеріальних  цінностей,  що  придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого  продажу; малоцінні та швидкозношувані  предмети,  що  використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні  біологічні  активи,  якщо  вони  оцінюються  за  цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція  лісового  господарства  після  її  первісного визнання. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються  на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п.8 Положення). Первісною вартістю  запасів,  що  придбані  за  плату,  є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що  сплачуються  згідно   з   договором   постачальнику (продавцю)  за  вирахуванням  непрямих  податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються  підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів  (фрахту)  за  вантажно-розвантажувальні роботи  і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх   використання,   включаючи   витрати  зі  страхування  ризиків транспортування  запасів).  Сума транспортно-заготівельних витрат, що  узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно  розподіляється  між  сумою  залишку  запасів  на кінець звітного   місяця   і   сумою  запасів,  що  вибули  (використані, реалізовані,  безоплатно  передані  тощо)  за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних  витрат,  яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних  витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням  її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено   вибуття   цих   запасів.  Середній  відсоток транспортно-заготівельних   витрат   визначається   діленням  суми залишків  транспортно-заготівельних  витрат  на  початок  звітного місяця  і  транспортно-заготівельних  витрат  за звітний місяць на суму  залишку  запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний   місяць.   Приклади  розподілу  транспортно-заготівельних витрат  наведені  в  додатку  до  Положення (стандарту) 9; інші витрати,   які   безпосередньо  пов'язані  з  придбанням запасів і доведенням їх  до  стану,  в  якому  вони  придатні  для використання  у  запланованих  цілях.  До  таких витрат,  зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші   прямі  витрати  підприємства/установи  на  доопрацювання  і підвищення  якісно технічних характеристик запасів. У  разі,  якщо  на  момент  оприбуткування  запасів неможливо достовірно  визначити  їх  первісну  вартість,  такі запаси можуть оцінюватися  та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням  до  первісної  вартості. Пунктом 16 Положення визначено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку  запасів,  що  мають однакове призначення  та  однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Оцінка запасів за методом ФІФО базується  на  припущенні, що  запаси  використовуються  у  тій  послідовності,  у  якій вони надходили  до підприємства/установи (відображені у бухгалтерському обліку),  тобто  запаси,  які  першими відпускаються у виробництво (продаж  та  інше  вибуття),  оцінюються за собівартістю перших за часом  надходження запасів (п.20). Так, відповідачем проведеною перевіркою встановлено порушення заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн. В свою чергу, в спростування висновків контролюючого органу стосовно порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», позивачем надано реєстри товарних чеків, які не включені відповідачем при здійсненні розрахунку собівартості товарів та копії фіскальних звітних чеків, витяг з книги РРО за перевіряємий період: за 2015 рік - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.2, а.с. 130-166), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 444934,37 грн.; за 2016 рік - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.3, а.с. 276-278, т.5 а.с.71-82), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 58276,77 грн.; за 9 місяців 2017 року - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.7, а.с.184-187), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 9712,48 грн. Загальна сума реалізації товару за готівку склала у 2015 році - 22230698,07, з яких ПДВ – 3705118,72, відп. без ПДВ – 18525583,95 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за 2015 рік (т.1, а.с.18-144), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року (т.2. а.с.44-128) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.6 а.с.1); у 2016 році - 25831111,18 грн., з яких ПДВ – 4305188,26 грн., відп. без ПДВ 21525928,40 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за 2016 рік (т.2 а.с.168-287), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року (т.2. а.с.188-274), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (т.6 а.с.2); за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року - 17828846,83 грн., з яких ПДВ – 2971476,54 грн., відп. без ПДВ 14857374,24 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.57-136), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року (т.7. а.с.125-182) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.3). Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження правомірності не включення при здійсненні розрахунку собівартості товарів сум згідно зазначених вище товарних чеків як і не надано пояснень стосовно механізму розрахунку, використаного при складанні розрахунку собівартості товарів. Крім того, в спростування тверджень відповідача щодо ненадання документів на запити позивачем долучено до матеріалів справи копії супровідних листів з відмітками податкового органу про отримання з переліком документів, наданих на запити відповідача №1, №2, №3 у ході проведення перевірки, з яких вбачається, що відповідачу надано для перевірки аналізи рахунку 70, 90, регістри рахунку 70, 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям, пояснювальний лист щодо розбіжностей у фінансовій та податковій звітності, оборотно-сальдові відомості, копії податкових, видаткових накладних, розрахунків коригування, фіскальних чеків, рахунків-фактур, платіжних доручень, витяг з книги реєстрації довіреностей, договору, наказ про облікову політику, інвентаризаційні описи, регістри реалізації по безготівкових та готівкових рахунках, по поверненню товару, копії головної книги по рахунках 70,90, оборотно-сальдові відомості по рахунках 70, 90,  регістри придбання товару по рахунку 28, оборотно-сальдова відомість по рахунку 28. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», з урахуванням чого спірне податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №00003971402 є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень  ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №00003971402, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, В И Р І Ш ИВ: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю   "Електростандарт ЛТД" - задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 12 квітня 2018 року №00003971402. 3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростандарт ЛТД" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 112, код ЄДРПОУ 39003119) судові витрати у сумі 35 693,13 грн (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 13 копійок) з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань. Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                                    В.В. Аверкова