Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/21/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 Справа №910/21/17

м.Львів

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» , с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» , м. Львів

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримрудком» , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Львівська вагоноремонтна компанія", м. Львів

про стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 304355, 00 грн.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Петрашко М.М.

при секретарі Сало О.А

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2О

Від третьої особи-1: не з явився

Від третьої особи-2: не з явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Івано-Франківськцемент звернулось із позовом до публічного акціонерного товариства Українська залізниця , в особі Регіональної філії Львівська залізниця за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Кримрудком , за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "Львівська вагоноремонтна компанія", про стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 421017,60 грн., з яких: 91796,60 грн. плати за користування вагонами, 212558,10 грн. - двократний збір за зберігання вантажу та 116662 грн. - провізна плата.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2017р. справу №910/21/17 господарським судом Львівської області прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.2017 р. у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 у справі № 910/21/17 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2018 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. та рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 р. у справі №910/21/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення плати за користування вагонами та двократного збору за зберігання вантажу. Справу №910/21/17 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. та рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 р. у справі №910/21/17 залишено без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції погодився з позицією судів інших інстанцій, якими було досліджено умови п.3.1 договору №Д/М/16/20/п, згідно з яким замовник (позивач) виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором. Враховуючи ці положення, а також надання позивачем згоди на оплату залізничного тарифу, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про безпідставність та неправомірність дій відповідача щодо списання 116662 грн. вартості провізної плати з особового рахунку позивача. Відтак, висновок судів в цій частині визнано обґрунтованим.

Натомість щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами та двократного збору за зберігання вантажу суд касаційної інстанції зазначив, що в Акті загальної форми ГУ-23 №737 від 19.04.2016 р. зазначено, що затримка 13 спірних вагонів відбулася на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта - відсутності коштів на рахунку платника тарифу код 7508256, тобто мова йде про ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент". Проте, суди попередніх інстанцій зазначену обставину не досліджували та не надали їй належної правової оцінки, як і не дослідили чи наявні усі необхідні документи для нарахування відповідачем плати за користування вагонами. Поза увагою судів залишилися і умови укладеного між ПАТ "Івано-Франківськцемент" та ТОВ "Рудомайн" договору № 03/08-К16, а саме, здійснення поставки ТОВ "Рудомайн" (власника поставленого позивачу товару) на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, в частині обов'язків продавця та розподілу витрат за здійснену поставку.

Звертаючи увагу на обґрунтованість дій відповідача щодо списання з особового рахунка позивача нарахованого відповідачем двократного збору за зберігання вантажу, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність вини позивача у затримці вагонів жодним чином не спростовує право залізниці на відшкодування витрат, завданих простоєм. Не заперечуючи правильності висновку судів про те, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм, суд касаційної інстанції зазначений висновок судів визнав здійсненим без врахування Правил зберігання вантажів та без встановлення усіх фактичних обставин справи з наданням їм належної юридичної оцінки. А саме, судами не з'ясовано, коли вагони подані під вивантаження, причини затримки вивантаження спірних вагонів, умов, за яких позивач це міг здійснити, документів, на підставі яких відповідач списав грошові кошти з рахунка позивача у зв'язку з цією обставиною тощо.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.08.2018 р. суддею Мороз Н.В. було прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.09.2018 р.

05.09.2018 р. на адресу суду від позивача надійшло письмове пояснення позивача. В підготовче судове засідання 05.09.2018 р. з'явився представник позивача, а засідання було відкладено до 25.09.2018 р. В підготовче судове засідання 25.09.2018 р. з'явились представники позивача та відповідача, розгляд справи було відкладено до 08.10.2018 р. 01.10.2018 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, а 08.10.2018 р. - чергові письмові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/21/17. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.10.2018р., членами колегії визначено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду від 16.10.2018р. прийнято справу № 910/21/17 до розгляду колегіально у складі суддів: Мороз Н. В., Манюка П. Т. та Козак І. Б., підготовче засідання призначено на 19.11.2018р.

19.11.2018р. розгляд справи відкладено на 10.12.2018р., про що третіх осіб було повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

10.12.2018р. позивачем подано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2018р. продовжено та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Козак І.Б., внаслідок повторного автоматизованого розподілу 03.01.2019р., виведено зі складу колегії суддю Козак І.Б. та введено в колегію суддю Петрашка М.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2019р.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.02.2019р.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 19.02.2019р.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, в частині вимог, що направлені Верховним Судом на новий розгляд з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що саме зі сторони ПАТ Укрзалізниця відбулось порушення права позивача на володіння власними коштами на особовому рахунку, адже плата за зберігання вантажу та плата за користування вагонами нараховуються стороні, яка здійснила затримку вагонів з причин, які від неї залежать. В даному випадку, затримка вагонів з вантажем на станції призначення відбулась з причин, які не залежали від вантажоодержувача, якого відповідачем взагалі не було допущено до прийняття вантажу. ПАТ Укрзалізниця нараховувала плату за користування вагонами та плату зберігання вантажу у зв'язку з відсутністю коштів на особовому рахунку платника - ТОВ ІЦЕУ Девелопмент . Більше того, ПАТ Укрзалізниця в цьому ж листі, яким позивача повідомила про факт прибуття вантажу зазначило, що вантаж видати неможливо через відсутність коштів на рахунку платника - ТОВ ІЦЕУ Девелопмент , чим визнала наявність вини ТОВ ІЦЕУ Девелопмент у виникненні простою вагонів. Вина позивача у відсутності на особовому рахунку платника - ТОВ ІЦЕУ Девелопмент відсутня.

Зазначив, що згідно п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Вважає, що плата за користування вагонами може сплачуватися, як вантажовідправником так і вантажоодержувачем, в залежності від причин затримки та від кого вони залежать. Причини затримки зазначаються в Актах загальної форми. Якщо причини затримки відповідно до Акту залежать від вантажоодержувача - останній зобов'язаний сплатити плату за користування вагонами визначену залізницею у відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46. Затримка вагонів відбулась з причин, які не залежали від вантажоодержувача, оскільки останнього залізницею не було допущено до прийняття вантажу, через несплату ТОВ ІІЦЕ Девелопмент провізної плати. Фактично, на момент звернення відповідача до позивача з листом від 13.04.2016 р., в якому запропоновано вирішити питання про оплату провізної плати у зв'язку з відсутністю кошів на рахунку ТОВ ІЦЕУ Девелопмент , саме останнє було зазначено в електронній формі залізничних накладних як платник.

Також пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку. В порушенні цього порядку врегулювання спору, залізницею безпідставно списано кошти з особового рахунку ПАТ Івано-Франківськцемент суми плати за користування вагонами. Крім того, як вбачається з Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 20040196 та № 21040198, на підставі яких залізницею здійснено списання коштів з особового рахунку ПАТ Івано-Франківськцемент , останні не підписані зі сторони вантажовласника, також в них відсутні відмітки про те, що представник вантажовласника відмовився від їх підписання, а також не зазначено прізвище та посаду такої особи з боку вантажовласника. Таким чином, вказані відомості плати за користування вагонами складені залізницею односторонньо, оскільки при їх складання не було повідомлено уповноважених представників ПАТ Івано-Франківськцемент .

Та обставина, що ПАТ Івано- Франківськцемент надав погодження на оплату залізниці провізної плати за перевезення вказаного вантажу, не давало право останній на одностороннє списання з рахунку Підприємства інших платежів, зокрема плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу на загальну суму 308276,5 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, зазначених у поясненнях. Ствердив, зокрема, що між залізницею та позивачем було укладено договір № Л/М/16/20/п від 12.01.2016р. про організацію перевезення вантажів та здійснення проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги, де останній є відправником, отримувачем та експедитором. Відповідно до п. 3.1 цього договору, позивач виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором.

Посилається на п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно із яким перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає у ТехПД для списання грошей з особового рахунку. Залізницею були складені відповідні акти загальної форми, які разом із накопичувальними картками були відіслані до розрахункового підрозділу для списання суми. Стверджує, що залізниця належно повідомляла позивача про необхідність підписання відповідних документів.

Посилаючись на п. 8 Правил користування, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласника. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менш, як двома особами. Таким чином, участь вантажовласника у складанні такого акту вважає необов'язковою. При цьому, хоча вантажовласник і не підписував акт, він не заперечує зазначені в акті обставини. Посилається на позицію Верховного суду України щодо застосування норм зазначених Правил.

Щодо посилання Верховного Суду на неповноту дослідження судами всіх обставин справи вважає, що залізницею було подано суду усі документи, з яких вбачаються відповіді на недосліджені, на думку Верховного Суду, питання.

При новому розгляді справи на сплив позовної давності у спірних відносинах відповідач не посилався.

Треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, письмових пояснень суду не надали.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, вживши заходів для виконання обов'язкових вказівок Верховного Суду, суд встановив.

Між ПАТ Івано-Франківськцемент та ПАТ Українська залізниця , в особі філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця , 12.01.2016р. укладено договір № Л/М/16/20/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

15.01.2016 р. між ПАТ Івано-Франківськцемент та ТОВ Рудомайн укладено договір № 03/08-К16 відповідно до якого, останнє зобов'язувалось поставити позивачу продукцію (залізну руду СР-1), а покупець прийняти і оплати її. Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом у відритих піввагонах на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, код станції 388300, код одержувача 5487. Відповідно до умов договору № 03/08-К16 від 15.01.2016р., оплата покупцем запланованої партії товару проводиться шляхом 100% передоплати вартості транспортних послуг, а також за товар протягом 15-ти днів з моменту отримання товару.

Таким чином, у вартість товару продавцем було включено також вартість його доставки до місця передачі товару. Окремих рахунків на оплату транспортних послуг зі сторони постачальника - ТОВ Рудомайн не виставлялось. Перед здійсненням поставки руди, ПрАТ Івано-Франківськцемент платіжним дорученням від 23.03.2016 р. оплачено на адресу ТОВ Рудомайн 150000 грн. платіжним дорученням № 3332 на виконання умов договору № 03/08-К16 від 15.01.2016р. 100% вартості транспортних послуг. В свою чергу, Товариством з обмеженою віподальністю Кримрудком , що виступало відправником вказаного вантажу, 25 та 26 березня 2016 р. із станції Шмаково регіональної філії Придніпровська залізниця , було відправлено згідно залізничних накладних: № 47657077, 47657093, 47658299, 47610514, 47658315, 47610522, 47658372, 47668819, 47668876, 47610530 залізничні вагони: № 61356812, 62649231, 62649173, 62649116, 61035523, 62078340, 61034955, 62649256, 65761041, 65761132, 61356911, 62648845, 58376351 з вантажем - залізна руда на станцію Ямниця регіональної філії Львівська залізниця одержувачу вантажу - ПАТ Івано- Франківськцемент . Відповідно до залізничних накладних, відправником вказаного вантажу є ТОВ Кримрудком , одержувачем вантажу є ПАТ Івано-Франківськцемент , а платником виступало ТОВ ІІЦЕ Девелопмент . Розрахунки за перевезення здійснюються на станції призначення.

Відповідно до розпорядження директора з вантажних перевезень і логістики ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_6 (вихідний №ЦЦМ-14/14 від 23.03.2016) на звернення ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" від 16.03.2016 №410 дозволяється до 31.03.2016 відправлення ТОВ "Кримрудком" 19 власних напіввагонів з вантажем руда залізна зі станції Шмаково регіональної філії "Придніпровська залізниця" з оплатою залізничного тарифу на станції призначення Ямниця, регіональної філії "Львівська залізниця" платникомТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", код платника 7508256. Також у вказаній телеграмі зазначено про необхідність повідомити причетних та встановити контроль за її виконанням.

Так, були складені пам'ятки №947 від 31.03.2016, №1069 від 04.04.2017, №1195 від 19.04.2016, №1309 від 20.04.2016 та №1331 від 21.04.2017 про подавання/забирання вагонів, які підписані уповноваженими працівниками вантажовласника ПАТ "Івано-Франківськцемент" без зауважень. На підставі вказаних пам'яток були складені відомості плати за користування вагонами: №04040170 (працівник вантажовласника відмовився від підпису), №15040186 (підписано працівником вантажовласника), №20040196 (працівник вантажовласника відмовився від підпису), №21040198 (працівник вантажовласника відмовився від підпису). Про відмову від підпису на відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках відповідачем складені акти загальної форми, які підписані як представниками РФ "Львівська залізниця", так і представниками позивача (оригінали оглянуто судом, копії долучено до матеріалів справи).

Позивач посилається на те, що такі документи були складені відповідачем в односторонньому порядку без повідомлення представника позивача та без пред'явлення цих документів. Відповідач ствердив про належне повідомлення представника позивача. Однак, жодних доказів такого повідомлення у матеріалах справи немає, акти не містять відомостей про особу - представника позивача, який, як зазначається, відмовився від підпису.

В подальшому, листом від 13.04.2016р. №43Т.10/П44 Регіональна філія "Львівська залізниця" повідомила ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" та ПАТ "Івано-Франківськцемент" про простій вагонів на ст. Ямниця, які адресовані вантажоодержувачу ПАТ "Івано-Франківськцемент" з оплатою залізничного тарифу на станції призначення Ямниця з коду платника 7508256, ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", згідно з листами №ЦЦМ-14/14 від 23.03.2016 та М-2/123 від 25.03.2016.

Також у листі залізницею зазначено, що станом на 11.04.2016 р. на рахунку платника ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" відсутні кошти для оплати належних залізниці платежів відповідно до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.08.2015 №Л/М/15/1020/п. Відтак, РФ "Львівська залізниця" повідомлено, що на підставі п. 7 розділу 8, та п. 1.3 розділу 11 Правил перевезення вантажів і договору від 28.08.2015 р., вантаж видати неможливо. Вагони затримані і простоюють на станційних коліях. Станом на 11.04.2016р. нараховано суму 151481,10 грн, зокрема, збір за зберігання вантажу у вагонах із збільшенням до двократного розміру складає 99422,50 грн. У зв'язку з вищенаведеним Залізниця повідомила про необхідність термінового вирішення питання оплати належних залізниці платежів.

Виробничий структурний підрозділ "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" звернувся до ТОВ "ІІЦЕУ Девелолмент" з претензією від 19.04.2016р. №01/609-2/2 на суму 116662 грн, в якій повідомив, що зазначений вище вантаж прибув на станцію призначення Ямниця регіональної філії Львівська залізниця 30.03.2016р., проте, видати вантаж залізниця не була в змозі, оскільки, при відправленні вантажу оплату за перевезення вантажу було призначено за ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент". На момент прибуття вантажу і до цього часу не проведено оплати провізної плати по причині відсутності коштів на рахунках платника тарифу. Сума провізної плати становить 116662 грн. У зв'язку із цим залізниця вимагала у ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" терміново здійснити всі розрахунки для видачі вантажу його одержувачу.

Вказана претензія ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" залишена без відповіді та задоволення.

Час початку затримки вагонів: 30.03.2016 15:42, що підтверджується Актом № 580 від 30.03.2016 р. Час закінчення затримки вагонів 19.04.2016 року 09 год. 00 хв. Залізницею вказані вагони подані під вивантаження 19.04.2016 р., що додатково підтверджується пам'яткою про подавання вагонів.

Керуючись виробничою необхідністю в отриманні призначеного ПАТ "Івано-Франківськцемент" вантажу та уникнення простою виробництва, позивач погодився на сплату відповідачу залізничного тарифу при умові, що залізниця не стягуватиме за вказані відправлення додаткові платежі за час простою. Зазначені обставини підтверджуються копією листа від 19.04.2016 р. ПАТ "Івано-Франківськцемент", долученого до матеріалів справи.

Після отримання відповідачем від ПАТ Івано-Франівськцемент листа № 011609-2/2 від 19.04.2016 року, Укрзалізниця внесла зміни в ЖД накладні: № 47657077, 47657093, 47658299, 47610514, 47658315, 47610522, 47658372, 47668819, 47668876, 47610530, зокрема в графу 13 де зазначила платником ПАТ Івано-Франківськцемент . Вказані накладні були складені відповідачем виключно в електронній формі, відповідно до Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 01.11.2010 р. № 800 та зареєстрованого в Мінюсті 18.04.2011 р. № 478/19216.

На вказаний лист ПАТ "Івано-Франківськцемент" отримано від Відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень відповідь у формі листа №17 від 20.04.2016 р., в якому зазначено, що за вагони з вантажем знято залізничний тариф з коду платника 7483130 ПАТ "Івано-Франківськцемент" в розмірі 116662 грн. без ПДВ. Питання додаткових зборів по даних вагонах не вирішено. Сума плати за користування вагонами становить 91796 грн. без ПДВ, зберігання, в т.ч. включений двократний розмір за зберігання становить 216479 грн. без ПДВ.

У листі ДН-4 №16 від 20.04.2016 р. зазначено про вирішення питання стягнення додаткових платежів. Тобто відповідачем стягнуто з особового рахунку ПАТ "Івано-Франківськцемент" за накопичувальними картками № 25040289 від 25.04.2016 р., № 26040293 від 26.04.2016 р. плату за зберігання вантажу у вагонах, які прибули на ст. Ямниця 29-30 березня 2016 року в сумі 216479 грн., а також плату за користування вагонами в сумі 91796 грн.

Не погоджуючись з такими діями залізниці, позивач 24.05.2016 р. звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення безпідставно стягнутих коштів на загальну суму 421017,60 грн. У вказаній претензії-вимозі повідомлено відповідача, що за залізничними накладними вантаж адресований ПАТ "Івано-Франківськцемент" з оплатою залізничного тарифу ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", що відповідно до розпорядження від 23.03.2016р. ЦЦМ-14/14 є платником залізничного тарифу по зазначених поставках (код платника: 7508256).

У відповідь РФ "Львівська залізниця" зазначила, що згідно з п. 3.1 Договору від 12.01.2016 р. №Л/М/16/20/п ПАТ "Івано-Франківськцемент" виступає платником за перевезення вантажу, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором. Крім того, у вказаному листі відповідачем повідомлено, що відповідно до ст. 62 Статуту залізниць остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Таким чином, РФ "Львівська залізниця" вважає, що з ПАТ "Івано-Франківськцемент" правомірно стягнуто, як з вантажоодержувача, провізну плату згідно з тарифом, а також додаткові платежі.

В частині вимог про стягнення з відповідача 116662 грн. провізної плати у позові було відмовлено рішенням суду у цій справі, яке, у цій частині, набрало законної сили та було у цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.06.2018 р.

При прийнятті рішення суд виходить і наступного:

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 306 ГК України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Між сторонами 12.01.2016р. було укладено Договір № Л/М/16/20/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги на обслуговування виконання, зокрема, договору поставки №03/08-К16 від 15.01.2016 р., за яким ТзОВ Рудомайн зобов'язалось поставити товар ПАТ Івано-Франківськцемент залізничним транспортом на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, код станції 388300, код одержувача 5487. При цьому, оплата покупцем запланованої партії товару проводиться шляхом 100% передоплати вартості транспортних послуг.

Відповідно до Правил Інкотермс (2010) умова СРТ - (фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики витрат чи пошкодження товару, як і інші витрти після передачі товару перевізнику. За умовами терміну СРТ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

За змістом ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457. Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Аналогічна норма міститься у п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644. До оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Відповідно до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

У відповідності до залізничних накладних, платником визначено ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", код платника 7508256.

До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством (п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644).

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п.2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Посилання відповідача на п. 3.1. договору №Д/М/16/20/п, згідно з яким замовник (позивач) виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором, було враховано, в сукупності з письмовою згодою позивача сплатити за ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент провізну плату, при вирішенні питання щодо стягнення 116662 грн. провізної плати.

Однак, такі посилання щодо решти позовних вимог до уваги не приймаються, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 04.06.2018 р. у даній справі. Так, в п. 5.2.8. Верховний Суд зазначив, що обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (частина 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт"). Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Відповідно до статті 119 Статуту залізниць, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 № 165/3458 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з пунктами 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вантажовласником у розумінні ст.6 Статуту залізниць є як вантажовідправник, так і вантажоодержувач.

В матеріалах справи наявний Акт загальної форми ГУ-23 №737 від 19.04.2016 р. у якому зазначено, що затримка 13 спірних вагонів відбулася на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта - відсутності коштів на рахунку платника тарифу код 7508256, тобто мова йде про ТОВ "ІІЦЕУ Девелопмент".

Згідно із ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Стаття 527 ЦК України встановлює обов'язок виконання зобов'язання належними сторонами. Так, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. При цьому, ст. 521 ЦК України передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Умова договору №03/08-Л16, якою визначено базисну умову поставки - СРТ ст. Ямниця Львівської залізниці, розподіляє обов'язок по оплаті фрахту / перевезення між постачальником і покупцем доставкою товару до вказаної станції. Матеріали справи не містять доказів наявності підстав покладення на позивача відповідачем без його згоди всупереч умовам договору обов'язку сплатити плату за користування та простій вагонів. З врахуванням наведеного, відсутні підстави для внесення відповідачем відповідних відомостей до накопичувальних карток позивача, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

У п. 19 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. №01-8/917 Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства зазначено, що списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму. Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Матеріали справи не містять належних доказів надання позивачем згоди на оплату коштів за користування вагонами та їх простій.

При цьому, посилаючись на п. 3.1. договору і визначаючи позивача як вантажовласника, зобов'язаного на розсуд залізниці сплачувати певні платежі, відповідач, тим не менш, не повідомив позивача про складання актів належним чином. Твердження про необов'язковість участі вантажовласника при складанні акту, суперечить п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно із яким у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Щодо списання відповідачем з особового рахунка позивача збору за зберігання вантажу, то в силу статті 46 Статуту залізниць вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Час початку затримки вагонів: 30.03.2016 15:42, що підтверджується Актом № 580 від 30.03.2016 р. Час закінчення затримки вагонів 19.04.2016 року 09 год. 00 хв.

Суд погоджується із відповідачем у тому, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці. Однак, зазначене має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб - суб'єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці.

Відповідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку України від 21.11.2000 року №644 залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Пунктом 2.1 Правил розрахунків визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Згідно із п. п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Сторонами визнано, що причиною простою вагонів є невиконання особою, відповідальною за оплату провізної плати - ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент свого обов'язку по оплаті. За даних умов позивач не міг своєчасно вивантажити товар, оскільки відповідач у претензійному порядку намагався врегулювати спір із платником. Зазначене вплинуло на час простою вагонів без вини позивача, який, не будучи до цього зобов'язаний, після не врегулювання відповідачем спору із ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент добровільно погодився сплатити провізну плату виходячи з економічної необхідності отримання товару.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача.

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» , м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815 на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» , с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область - 91 796,90 грн. - плати за користування вагонами, 212 558, 10 грн. - двократного збору за зберігання вантажу, 4 565, 84 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 5 022, 42 грн. - судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 5 478, 86 грн. - судового збору за розгляд справи Верховним судом.

Повний текст рішення складено 22.02.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Петрашко М.М.