Постанова

від 28.05.2019 по справі 910/21/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа №910/21/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Якімець Г.Г.

суддів Бойко С.М.

Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання: Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» , вих.№НЮ-439 від 06.03.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2019 (повний текст складено 22.02.2019), судді: Мороз Н.В., Манюк П.Т. та Петрашко М.М.

у справі №910/21/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (надалі ПАТ Івано-Франківськцемент ), с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ (надалі ПАТ Українська залізниця ), в особі Регіональної філії Львівська залізниця , м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримрудком» (надалі ТзОВ Кримрудком ), м. Харків

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Публічне акціонерне товариство Львівська вагоноремонтна компанія (надалі ПАТ Львівська вагоноремонтна компанія ),

м. Львів

про стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 304 355 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Петраш Ю.Л. - адвокат (довіреність № 01/1550-8/1 від 24.09.2018)

від відповідача: Гачак І.О. - адвокат (довіреність № 28/6-63/292-18 від 29.12.2018)

від третьої особи-1 - не з`явився

від третьої особи-2 - не з`явився

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Івано-Франківськцемент звернулось із позовом до ПАТ Українська залізниця , в особі Регіональної філії Львівська залізниця за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТзОВ Кримрудком та ПАТ "Львівська вагоноремонтна компанія", про стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 421 017,60 грн, з яких: 91 796,60 грн плати за користування вагонами, 212 558,10 грн - двократний збір за зберігання вантажу та 116 662,00 грн - провізна плата.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.2017 у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 у справі №910/21/17 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 113-128, 198-227 том ІІІ).

Постановою Верховного Суду від 04.06.2018 касаційну скаргу ПАТ "Івано-Франківськцемент" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 у справі №910/21/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Івано-Франківськцемент" про стягнення плати за користування вагонами та двократного збору за зберігання вантажу. Справу №910/21/17 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2017 у справі №910/21/17 залишено без змін (а.с. 49-64 том ІV).

Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій, якими було досліджено умови п.3.1 договору №Л/М/16/20/п, згідно з яких замовник (позивач) виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором. Враховуючи ці положення, а також надання позивачем згоди на оплату залізничного тарифу, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими доводи скаржника про безпідставність та неправомірність дій відповідача щодо списання 116 662,00 грн вартості провізної плати з особового рахунку позивача. Відтак, висновок судів в цій частині визнано обґрунтованим.

В частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами та двократного збору за зберігання вантажу суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що в акті загальної форми ГУ-23 №737 від 19.04.2016 зазначено, що затримка 13 спірних вагонів відбулася на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта - відсутності коштів на рахунку платника тарифу код 7508256, тобто мова йде про ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент". Проте, суди попередніх інстанцій зазначену обставину не дослідили та не надали їй належної правової оцінки, як і не дослідили чи наявні усі необхідні документи для нарахування відповідачем плати за користування вагонами. Поза увагою судів залишилися і умови укладеного між ПАТ "Івано-Франківськцемент" та ТзОВ "Рудомайн" договору № 03/08-К16, а саме, здійснення поставки ТзОВ "Рудомайн" (власника поставленого позивачу товару) на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, в частині обов`язків продавця та розподілу витрат за здійснену поставку.

Також суд звернув увагу на обґрунтованість дій відповідача щодо списання з особового рахунка позивача нарахованого відповідачем двократного збору за зберігання вантажу, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність вини позивача у затримці вагонів жодним чином не спростовує право залізниці на відшкодування витрат, завданих простоєм. Не заперечуючи правильності висновку судів про те, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм, суд касаційної інстанції зазначений висновок судів визнав здійсненим без врахування Правил зберігання вантажів та без встановлення усіх фактичних обставин справи з наданням їм належної юридичної оцінки. А саме, судами не з`ясовано, коли вагони подані під вивантаження, причини затримки вивантаження спірних вагонів, умов, за яких позивач це міг здійснити, документів, на підставі яких відповідач списав грошові кошти з рахунка позивача у зв`язку з цією обставиною тощо.

Приписами ч.1 ст. 316 ГПК України унормовано, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи, з врахуванням вказівок Верховного суду, Господарським судом Львівської області 19.02.2019 винесено рішення у справі № 910/21/17, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця , на користь ПАТ Івано-Франківськцемент 91 796,90 грн плати за користування вагонами, 212 558, 10 грн двократного збору за зберігання вантажу, 4 565,84 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 5 022, 42 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 5 478, 86 грн судового збору за розгляд справи Верховним судом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що за умовами договору поставки № 03/08-К16 від 15.01.2016 у вартість товару продавцем було включено також вартість його доставки до місця передачі товару. Окремих рахунків на оплату транспортних послуг зі сторони постачальника - ТзОВ Рудомайн не виставлялось. У відповідності до залізничних накладних, платником провізної плати було визначено ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент , код платника 7508256. Також суд встановив, що причиною простою вагонів було невиконання особою, відповідальною за оплату провізної плати ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент свого обов`язку по оплаті. Разом з тим суд погодився з твердженням відповідача, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці. Однак, зазначене має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб суб`єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці. В даному випадку, позивач добровільно погодився сплатити провізну плату виходячи з економічної необхідності отримання товару, проте матеріали справи не містять доказів наявності підстав покладення на позивача відповідачем без його згоди всупереч умовам договору обов`язку сплатити плату за користування та простій вагонів. Оскільки простій вагонів відбувся не з вини позивача, то суд дійшов висновку, про безпідставність списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник не погоджується з думкою суду щодо безпідставності списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача за користування та простій вагонів. Стверджує, що таке списання відбулося з урахуванням п. 3.1 договору № Л/М/16/20/п від 12.01.2016, в якому зазначено, що позивач виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором; у відповідності до Статуту залізниці, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил розрахунків за перевезення вантажів та Правил видачі вантажів. На думку апелянта, ним до матеріалів справи було долучено усі необхідні документи на підтвердження правомірності списання з рахунку позивача плати за користування вагонами.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2763/19 від 25.04.2019), вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.01.2016 між ПАТ Івано-Франківськцемент (замовник) та ПАТ Українська залізниця , в особі філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця (залізниця) укладено договір № Л/М/16/20/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, згідно умов якого залізниця зобов`язалася здійснювати перевезення та надання додаткових послуг замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Замовник виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором (а.с. 89-90 а.с. том І).

15.01.2016 між ПАТ Івано-Франківськцемент (покупець) та ТзОВ Рудомайн (продавець) укладено договір № 03/08-К16 відповідно до якого, останнє зобов`язувалось поставити покупцю продукцію (залізну руду СР-1), а покупець прийняти і оплати її. Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом у відритих піввагонах на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, код станції 388300, код одержувача 5487. Оплата покупцем запланованої партії товару проводиться шляхом 100% передоплати вартості транспортних послуг, а також за товар протягом 15-ти днів з моменту отримання товару (а.с. 98-99 том І).

На виконання умов договору № 03/08-К16 від 15.01.2016 покупець перерахував ТзОВ Рудомайн 100% вартості транспортних послуг, що підтверджується платіжним дорученням № 3332 від 23.03.2016 на суму 150 000,00 грн (а.с. 90 том ІІ).

В свою чергу, ТзОВ Кримрудком , що виступало відправником вказаного вантажу, 25 та 26 березня 2016 року із станції Шмаково регіональної філії Придніпровська залізниця , було відправлено згідно залізничних накладних: № 47657077, 47657093, 47658299, 47610514, 47658315, 47610522, 47658372, 47668819, 47668876, 47610530 залізничні вагони: № 61356812, 62649231, 62649173, 62649116, 61035523, 62078340, 61034955, 62649256, 65761041, 65761132, 61356911, 62648845, 58376351 з вантажем - залізна руда на станцію Ямниця регіональної філії Львівська залізниця одержувачу вантажу - ПАТ Івано- Франківськцемент , платником виступало ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент, а розрахунки за перевезення здійснюються на станції призначення (а.с. 24-33 том ІІ).

Відповідно до розпорядження директора з вантажних перевезень і логістики ПАТ "Укрзалізниця" І.П. Федорко (вихідний №ЦЦМ-14/14 від 23.03.2016) на звернення ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" від 16.03.2016 №410 дозволяється до 31.03.2016 відправлення ТзОВ "Кримрудком" 19 власних напіввагонів з вантажем руда залізна зі станції Шмаково регіональної філії "Придніпровська залізниця" з оплатою залізничного тарифу на станції призначення Ямниця , регіональної філії "Львівська залізниця" платником ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" , код платника 7508256. Також у вказаній телеграмі зазначено про необхідність повідомити причетних та встановити контроль за її виконанням (а.с. 109 том І).

Так, були складені пам`ятки №947 від 31.03.2016, №1069 від 04.04.2017, №1195 від 19.04.2016, №1309 від 20.04.2016 та №1331 від 21.04.2017 про подавання/забирання вагонів, які підписані уповноваженими працівниками вантажовласника ПАТ "Івано-Франківськцемент" без зауважень. На підставі вказаних пам`яток були складені відомості плати за користування вагонами: №04040170 (працівник вантажовласника відмовився від підпису), №15040186 (підписано працівником вантажовласника), №20040196 (працівник вантажовласника відмовився від підпису), №21040198 (працівник вантажовласника відмовився від підпису). Відповідач стверджує, що про відмову від підпису на відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках, ним складені акти загальної форми, які підписані як представниками РФ "Львівська залізниця", так і представниками позивача (а.с. 12-33 том ІІІ).

В подальшому, листом від 13.04.2016 №43Т-10/П44 Регіональна філія "Львівська залізниця" повідомила ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" та ПАТ "Івано-Франківськцемент" про простій вагонів на ст. Ямниця, які адресовані вантажоодержувачу ПАТ "Івано-Франківськцемент" з оплатою залізничного тарифу на станції призначення Ямниця з коду платника 7508256, ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", згідно з листами №ЦЦМ-14/14 від 23.03.2016 та М-2/123 від 25.03.2016 (а.с. 102 том І).

Також у листі залізницею зазначено, що станом на 11.04.2016 на рахунку платника ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" відсутні кошти для оплати належних залізниці платежів відповідно до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.08.2015 №Л/М/15/1020/п. Відтак, РФ "Львівська залізниця" повідомлено, що на підставі п. 7 розділу 8, та п. 1.3 розділу 11 Правил перевезення вантажів і договору від 28.08.2015, вантаж видати неможливо. Вагони затримані і простоюють на станційних коліях. Станом на 11.04.2016 нараховано суму 151 481,10 грн, зокрема, збір за зберігання вантажу у вагонах із збільшенням до двократного розміру складає 99 422,50 грн. У зв`язку з вищенаведеним Залізниця повідомила про необхідність термінового вирішення питання оплати належних залізниці платежів.

19.04.2016 Виробничий структурний підрозділ "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" звернувся до ТзОВ "ІІЦЕУ Девелолмент" з претензією на суму 116 662,00 грн, в якій повідомив, що зазначений вище вантаж прибув на станцію призначення Ямниця регіональної філії Львівська залізниця 30.03.2016, проте, видати вантаж залізниця не була в змозі, оскільки, при відправленні вантажу оплату за перевезення вантажу покладено на ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент". На момент прибуття вантажу і до цього часу не проведено оплати провізної плати по причині відсутності коштів на рахунках платника тарифу. Сума провізної плати становить 116 662,00 грн. У зв`язку із цим залізниця вимагала у ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" терміново здійснити всі розрахунки для видачі вантажу його одержувачу (а.с. 110-111 том І).

Проте, вказана претензія ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" залишена без відповіді та задоволення.

Як стверджує позивач, в зв`язку з виробничою необхідністю в отриманні призначеного ПАТ Івано-Франківськцемент вантажу та уникнення простою виробництва, він був змушений погодитись на сплату відповідачу залізничного тарифу, при умові не стягнення Залізницею вказаних відправленнях додаткових платежів за час простою, що підтверджується листом 19.04.2016 ПАТ Івано-Франківськцемент .

Після отримання відповідачем від ПАТ Івано-Франівськцемент листа № 011609-2/2 від 19.04.2016, Укрзалізниця внесла зміни в ЖД накладні: № 47657077, 47657093, 47658299, 47610514, 47658315, 47610522, 47658372, 47668819, 47668876, 47610530, зокрема в графу 13 де зазначила платником ПАТ Івано-Франківськцемент . Вказані накладні були складені відповідачем виключно в електронній формі, відповідно до Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 01.11.2010 № 800 та зареєстрованого в Мінюсті 18.04.2011 № 478/19216 (а.с. 81-106 том ІІІ).

Листом № 17 від 20.04.2016 Відокремлений підрозділ Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень повідомив ПАТ Івано-Франківськцемент , що за вагони з вантажем знято залізничний тариф з коду платника 7483130 ПАТ Івано-Франківськцемент в розмірі 116 662,00 грн без ПДВ. Питання додаткових зборів по даних вагонах не вирішено. Сума плати за користування вагонами становить 91 796,00 грн без ПДВ, зберігання, в т.ч. включений двократний розмір за зберігання становить 216 479,00 грн без ПДВ. Надано лист у ДН-4 № 16 від 20.04.2016 про вирішення питання стягнення додаткових платежів (а.с. 104 том І).

У листі ДН-4 №16 від 20.04.2016 зазначено про вирішення питання стягнення додаткових платежів. Тобто відповідачем стягнуто з особового рахунку ПАТ "Івано-Франківськцемент" за накопичувальними картками № 25040289 від 25.04.2016, № 26040293 від 26.04.2016 плату за зберігання вантажу у вагонах, які прибули на ст. Ямниця 29-30 березня 2016 року в сумі 216 479 грн, а також плату за користування вагонами в сумі 91 796 грн.

Не погоджуючись з такими діями залізниці, позивач 24.05.2016 звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення безпідставно стягнутих коштів на загальну суму 421 017,60 грн. У вказаній претензії-вимозі повідомлено відповідача, що за залізничними накладними вантаж адресований ПАТ "Івано-Франківськцемент" з оплатою залізничного тарифу ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", що відповідно до розпорядження від 23.03.2016 ЦЦМ-14/14 є платником залізничного тарифу по зазначених поставках (код платника: 7508256) (а.с. 112-113 том І).

Проте, РФ "Львівська залізниця" не погодилася з претензією позивача, з огляду на те, що згідно з п. 3.1 договору від 12.01.2016 №Л/М/16/20/п ПАТ "Івано-Франківськцемент" виступає платником за перевезення вантажу, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором, а також відповідно до ст. 62 Статуту залізниць остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Таким чином, РФ "Львівська залізниця" вважає, що з ПАТ "Івано-Франківськцемент" правомірно стягнуто, як з вантажоодержувача, провізну плату згідно з тарифом та додаткові платежі (а.с. 105-106 том І).

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду із даним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що затримка вагонів з вантажем на станції призначення відбулась з причин, які не залежали від вантажоодержувача, якого відповідачем взагалі не було допущено до прийняття вантажу. ПАТ Укрзалізниця нараховувала плату за користування вагонами та плату зберігання вантажу у зв`язку з відсутністю коштів на особовому рахунку платника - ТзОВ ІЦЕУ Девелопмент . Вважає, що ПАТ Укрзалізниця в листі, яким позивача повідомила про факт прибуття вантажу, зазначило, що вантаж видати неможливо через відсутність коштів на рахунку платника - ТзОВ ІЦЕУ Девелопмент , тобто визнала наявність вини ТзОВ ІЦЕУ Девелопмент у виникненні простою вагонів. Вина позивача у відсутності на особовому рахунку платника - ТзОВ ІЦЕУ Девелопмент відсутня. Та обставина, що ПАТ Івано-Франківськцемент надав погодження на оплату залізниці провізної плати за перевезення спірного вантажу, не давало право останній на одностороннє списання з рахунку підприємства інших платежів, зокрема плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу на загальну суму 308 276,5 грн. Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 20040196 та № 21040198, на підставі яких залізницею здійснено списання коштів з особового рахунку ПАТ Івано-Франківськцемент , не підписані зі сторони вантажовласника, в них відсутні відмітки про те, що представник вантажовласника відмовився від їх підписання, а також не зазначено прізвище та посаду такої особи з боку вантажовласника. Таким чином, вказані відомості плати за користування вагонами складені залізницею односторонньо, оскільки при їх складання не було повідомлено уповноважених представників ПАТ Івано-Франківськцемент . Відтак, вважає, що відповідачем безпідставно списано грошові кошти з рахунка позивача за користування вагонами та за зберігання вантажу.

В свою чергу відповідач проти позову заперечує, зокрема стверджує, що між залізницею та позивачем було укладено договір № Л/М/16/20/п від 12.01.2016 про організацію перевезення вантажів та здійснення проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги, де останній є відправником, отримувачем та експедитором. Відповідно до п. 3.1 цього договору, позивач виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором. Посилається на п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно із яким перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає у ТехПД для списання грошей з особового рахунку. Залізницею були складені відповідні акти загальної форми, які разом із накопичувальними картками були відіслані до розрахункового підрозділу для списання суми, тобто залізницею було належно повідомлено позивача про необхідність підписання відповідних документів.

Щодо відсутності представників позивача при складенні актів загальної форми відповідач зазначив, що відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, обов`язкова участь вантажовласника (відповідача) у всіх випадках у складанні та підписанні акта загальної форми чинним законодавством не передбачена. В даному випадку, хоча ці акти і не були підписані представником позивача, однак, останній і не заперечує, що використовував спірні вагони на станції Ямниця, що причини затримки вагонів, викладені в цих актах, відповідають дійсності, через тривалий період часу їх вивантаження.

При новому розгляді справи на сплив позовної давності у спірних відносинах відповідач не посилався.

Треті особи письмових пояснень суду не надали.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача списаних ним з особового рахунку позивача збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами.

В частині вимог про стягнення з відповідача 116 662,00 грн провізної плати у позові було відмовлено рішенням суду у цій справі, яке, в цій частині, набрало законної сили та було залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.06.2018 (а.с. 49-64 том IV).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Приписами ст. 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як зазначалося вище, між сторонами 12.01.2016 було укладено договір № Л/М/16/20/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги на обслуговування виконання, зокрема, договору поставки №03/08-К16 від 15.01.2016, за яким ТзОВ Рудомайн зобов`язалось поставити товар ПАТ Івано-Франківськцемент залізничним транспортом на базисних умовах СРТ ст. Ямниця, Львівської залізниці, код станції 388300, код одержувача 5487. При цьому, оплата покупцем запланованої партії товару проводиться шляхом 100% передоплати вартості транспортних послуг.

Відповідно до Правил Інкотермс (2010) умова СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики витрат чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміну СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Таким чином, у вартість товару продавцем було включено також вартість його доставки до місця передачі товару. Окремих рахунків на оплату транспортних послуг зі сторони постачальника - ТзОВ Рудомайн не виставлялось.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457. Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Аналогічна норма міститься у п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644. До оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Відповідно до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

У відповідності до залізничних накладних, платником визначено ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент", код платника 7508256.

До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством (п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644).

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п.2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Слід зазначити, що посилання відповідача на п. 3.1. договору №Д/М/16/20/п, згідно з яким замовник (позивач) виступає платником за перевезення вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором, було враховано, в сукупності з письмовою згодою позивача сплатити за ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент провізну плату, при вирішенні питання щодо стягнення 116 662 грн провізної плати.

Проте, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 04.06.2018 у даній справі, такі посилання щодо решти позовних вимог до уваги не приймаються. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт"). Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 № 165/3458 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з пунктами 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

У пунктах 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вантажовласником у розумінні ст.6 Статуту залізниць є як вантажовідправник, так і вантажоодержувач.

Згідно акту загальної форми ГУ-23 №737 від 19.04.2016 вбачається, що затримка 13 спірних вагонів відбулася на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта - відсутності коштів на рахунку платника тарифу код 7508256 , тобто мова йде про ТзОВ "ІІЦЕУ Девелопмент" (а.с 82 том І). Уп.2.3 договору № Л/М/16/20/п від 12.01.2016 зазначено, що ПАТ Івано-Франківськцемент присвоєно код платника 7483130 (а.с. 89-90 том І).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Стаття 527 ЦК України встановлює обов`язок виконання зобов`язання належними сторонами. Так, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно із ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. При цьому, ст. 521 ЦК України передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Проаналізувавши умови договору №03/08-К16 від 15.01.2016, суд звертає увагу на те, що договором визначено базисну умову поставки СРТ ст. Ямниця Львівської залізниці, яка розподіляє обов`язок по оплаті фрахту/перевезення між постачальником і покупцем доставкою товару до вказаної станції. Інших доказів щодо наявності підстав покладення на позивача відповідачем, без його згоди всупереч умовам договору, обов`язку сплатити плату за користування та простій вагонів матеріали справи не містять.

Таким чином, внесення відповідачем відповідних відомостей до накопичувальних карток позивача, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму. Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів надання позивачем згоди на оплату коштів за користування вагонами та їх простій.

Посилання скаржника на п. 3.1 договору № Л/М/16/20/п і визначаючи позивача як вантажовласника, зобов`язаного на думку залізниці сплачувати певні платежі, відповідач, тим не менш, не повідомив позивача про складання актів належним чином. Твердження про необов`язковість участі вантажовласника при складанні акту, суперечить п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно із яким у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Щодо списання відповідачем з особового рахунка позивача збору за зберігання вантажу, то в силу статті 46 Статуту залізниць вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

До матеріалів справи долучено акт № 580 від 30.03.2016 з якого вбачається, що час початку затримки вагонів: 30.03.2016 15:42, час закінчення затримки вагонів 19.04.2016 09 год. 00 хв (а.с. 13 том ІІІ).

Суд погоджується із відповідачем у тому, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці. Однак, зазначене має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб суб`єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці.

Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв`язку України від 21.11.2000 №644 залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Пунктом 2.1 Правил розрахунків визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Згідно із п. п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Як вбачається з відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 20040196 та № 21040198, на підставі яких залізницею здійснено списання коштів з особового рахунку ПАТ Івано-Франківськцемент , останні не підписані зі сторони вантажовласника, також в них відсутні відмітки про те, що представник вантажовласника відмовився від їх підписання, а також не зазначено прізвище та посаду такої особи з боку вантажовласника. Доказів належного повідомлення уповноважених представників ПАТ Івано-Франківськцемент в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що причиною простою вагонів є невиконання особою, відповідальною за оплату провізної плати ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент свого обов`язку по оплаті . За даних умов позивач не міг своєчасно вивантажити товар, оскільки відповідач у претензійному порядку намагався врегулювати спір із платником. Зазначене вплинуло на час простою вагонів без вини позивача, який, не будучи до цього зобов`язаний, після не врегулювання відповідачем спору із ТзОВ ІІЦЕУ Девелопмент добровільно погодився сплатити провізну плату виходячи з економічної необхідності отримання товару.

Та обставина, що ПАТ Івано-Франківськцемент надав погодження на оплату залізниці провізної плати за перевезення вказаного вантажу, не давало право останній на одностороннє списання з рахунку підприємства інших платежів, зокрема плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу на загальну суму 304 355,00 грн.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача, в зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2019 у справі №910/21/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повну постанову складено 04 червня 2019 року

Головуючий суддя Якімець Г.Г.

судді Бойко С.М.

Мирутенко О.Л.