Постанова

від 13.02.2019 по справі 500/2092/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/664/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-Транзит ,

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Мартиць О.І., час ухвалення - 13:04, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 24.12.2018 р.),

в адміністративній справі №500/2092/18 за позовом Приватного підприємства Тернопіль-Транзит до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області,

про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2018 року позивач ПП Тернопіль-Транзит звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області, в якому просив зобов'язати відповідача збільшити залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду позивача на 416498 грн..

Провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року.

Відповідач Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 року позовну заяву ПП Тернопіль-Транзит залишено без розгляду, на підставі статей 122, 123 КАС України, у зв'язку із тим, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 17.12.2018 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що працівники фіскальної служби відмовляли ПП Тернопіль-Транзит в прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 р., наполягаючи на зменшенні залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1119820 грн.. Підприємство було змушено відтермінувати подачу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 р., через оскарження в суді податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. № 0001062201, яким зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 703322 грн. та яка є частиною суми 1119820 грн.. Вказує апелянт, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 р. було скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. №0001062201. Вказана постанова суду була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 р., яка набула законної сили. Однак, ПП Тернопіль-Транзит не змогло подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2017 р., у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ. Надалі після відновлення платником ПДВ, ПП Тернопіль-Транзит 20.08.2018 р. подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2017 р. яким збільшено, згідно рішення суду, яке набрало законної сили, від'ємне значення з ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 703322 грн.. Тому, зазначає апелянт, що позивач про порушення своїх прав дізнався 17.09.2018 року при подачі декларації за серпень 2018 року, коли не зміг задекларувати спірну суму.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 17.12.2018 року та зобов'язати суд першої інстанції прийняти адміністративний позов до розгляду.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, та залишити ухвалу суду від 17.12.2018 року без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд першої інстанції свою ухвалу від 17.12.2018 р. про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтував тим, що позивачу стало відомо про порушення своїх прав при поданні декларації з ПДВ за грудень 2012 р. - 16.01.2013 року, а позов подано до суду 11.10.2018 року, тобто з пропуском строку для звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Із змісту заявленого позову видно, що позивач просив зобов'язати відповідача збільшити залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду позивача на 416498 грн..

Тобто, позивач у адміністративному позові просив зобов'язати відповідача вчинити певні дії станом на даний час. При цьому, позивач не оскаржував рішень, дій чи бездіяльності відповідача за 2012 рік чи за будь-який інший конкретний період.

Звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом зумовлено правовідносинами, які виникли між сторонами у серпні-вересні 2018 року щодо подання позивачем 20.08.2018 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ та подання 17.09.2018 року податкової декларації з ПДВ.

Тобто, позивач просить захистити права, які, на його думку, були порушені відповідачем в процесі податкового декларування спірної суми залишку від'ємного значення з ПДВ у розмірі 416498 грн. в період серпня-вересня 2018 року.

Таким чином, являється помилковим висновок суду першої інстанції викладений в ухвалі суду від 17.12.2018 р. про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав 16.01.2013 року і тому пропустив без поважних причин строк звернення до адміністративного суду.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції від 17.12.2018 р., яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-Транзит - задоволити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №500/2092/18 за позовом Приватного підприємства Тернопіль-Транзит до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 22.02.2019 року