Постанова

від 08.04.2021 по справі 500/2092/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 500/2092/18

адміністративне провадження № К/9901/26393/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-Транзит на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуюча суддя Мартиць О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Затолочний В.С., судді - Бруновська Н.В., Кузьмич С.М.) у справі №500/2092/18 за позовом Приватного підприємства Тернопіль-Транзит до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

У жовтні 2018 року Приватне підприємство Тернопіль-Транзит (далі - ПП Тернопіль-Транзит , Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просило зобов`язати відповідача збільшити залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ПП Тернопіль-Транзит на 416498,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі. Скаржник звертає увагу суду на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наявність обставин, які унеможливлювали подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, на яких наголошував позивач. Також стверджує, що наявна різниця в сумі 416498,00 грн може бути відшкодована Підприємству лише за рішенням суду. Окрім того, вважає безпідставним розгляд судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідного клопотання позивач не заявляв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані. Наполягає на безпідставності доводів позивача про те, що посадовими особами податкового органу було відмовлено в прийнятті податкової звітності з ПДВ за грудень 2012 року. Більш того, вказує, що подання уточнюючого розрахунку у випадку виявлення помилок є обов`язком, а не правом платника податку. Також вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що він був змушений відтерміновувати подання уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2012 року, з огляду на судові процедури. Звертає увагу на те, що позивач не вживав жодних дій з подання декларації чи уточнюючого розрахунку, в яких би збільшував залишок від`ємного значення з ПДВ за грудень 2012 року.

Від позивача надійшли заперечення на відзив ГУ ДФС у Тернопільській області, в яких він висловлює незгоду з аргументами податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач вказував, що ПП Тернопіль-Транзит здійснює діяльність з постачання товарів на території України, ввезених на митну територію України.

В рядку 24 (21) податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року ПП Тернопіль-Транзит було відображено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 1915142,00 грн.

В рядку 21.2 (16.1) податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року ПП Тернопіль-Транзит було відображено значення рядка 24 (21) податкової декларації попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 795322,00 грн.

Тобто, в декларацію за грудень 2012 року перенесено суму меншу на 1119820,00 грн (1915142 грн - 795322 грн).

При спробі Підприємства подати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2012 року контролюючий орган, зі слів позивача, відмовив у її прийнятті, зазначаючи при цьому про необхідність зменшення залишку від`ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1119820 грн.

Підприємством було відтерміновано подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року у зв`язку з оскарженням в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0001062201, яким зменшено залишок від`ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 703322 грн, та рішення відповідача від 17 листопада 2017 року №115 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Оскільки тривалі судові процеси не дали можливості ПП Тернопіль-Транзит надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, на переконання позивача, безпідставно відмовила в поданні уточнюючого розрахунку на залишок суми 416498 грн (1119820 грн - 703322 грн)

У зв`язку з викладеним ПП Тернопіль-Транзит звернулось до суду з цим позовом, в якому просило зобов`язати податковий орган збільшити залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 416498,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що залишок від`ємного значення в декларації ПП Тернопіль-Транзит за грудень 2012 року в сумі 1119820 грн було враховано контролюючим органом під час проведення перевірки на користь платника. Крім того, матеріали справи свідчать про неподання позивачем податкової декларації або уточненого розрахунку, в яких би він збільшував залишок від`ємного значення з податку на додану вартість на 416498 грн, а контролюючий орган - відмовив у прийнятті такої декларації.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 49.1 - 49.2, 49.8 - 49.11 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Проаналізувавши наведені вище приписи податкового законодавства суди дійшли висновку, що право на відображення в податковій декларації залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, чи вчинення дій з його коригування, покладено виключно на платників податків шляхом подання податкової звітності (податкової декларації чи уточненого розрахунку).

Поряд із тим, судами враховано, що матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких документальних доказів подання позивачем податкової декларації (уточненого розрахунку), в яких би він збільшував залишок від`ємного значення з податку на додану вартість на 416498 грн, та відмови контролюючого органу у прийнятті такої звітності.

Окрім того, судами встановлено, що контролюючим органом була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП Тернопіль-Транзит з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 січня 2014 року №402/22-10/32750432.

Як зазначено в акті перевірки, в рядку 24 (21) податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року ПП Тернопіль-Транзит було відображено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 1915142 грн. В рядку 21.2 (16.1) податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року Підприємством було відображено значення рядка 24 (21) декларації попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 795322 грн.

Тобто, в декларацію за грудень 2012 року позивачем перенесено суму, меншу від реального залишку (на 1119820 грн), що позивачем в ході розгляду справи не заперечувалось.

Внаслідок цього в акті перевірки констатовано порушення позивачем в частині заниження значення рядка 26 (24) Залишок від`ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на 1220438 грн, в тому числі:

- занижено рядок 26 Залишок від`ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 100618 грн (згідно з актом від 31 січня 2011 року №223/23-05/32750432 планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року валютного та іншого законодавства за період за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року);

- занижено рядок 24 Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року всього на суму 1119820 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що залишок від`ємного значення в декларації ПП Тернопіль-Транзит за грудень 2012 року в сумі 1119820 грн вже було враховано контролюючим органом під час проведення податкової перевірки на користь платника.

Окрім того, як встановили суди, за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ПП Тернопіль-Транзит контролюючим органом зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 703322 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0001062201.

За наслідками судового оскарження постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0001062201 було скасоване.

В подальшому, 20 серпня 2018 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму, на яку виносилося оскаржуване та скасоване податкове повідомлення-рішення (703322 грн).

Разом із тим, як встановили суди, докази подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань на різницю між виявленою за наслідками перевірки податкового органу сумою заниження позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду (1119820 грн), та сумою протиправно зменшеного податковим органом від`ємного значення податку на додану вартість (703322 грн), яка складає 416498 грн і є предметом даного спору, - в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази відмови відповідача у прийнятті від позивача розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість на спірну суму.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними й необґрунтованими. Більш того, задоволення адміністративного позову у запропонований позивачем спосіб спричинить повторне нарахування та подвійне збільшення залишку від`ємного значення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Не встановлено Судом і порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. За змістом пункту десятого зазначеної норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, а касаційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-Транзит - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді-доповідача І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська