Постанова

від 14.08.2019 по справі 500/2092/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6651/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.,

представників позивача Ізбянської М.Г., Мухи Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-транзит на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 500/2092/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства Тернопіль-транзит до Головного управління ДФС у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартиць О.І. в м. Тернополі Тернопільської області 21.05.2019 року, згідно з протоколом судового засідання 11:45 год., повний текст судового рішення складено 27.05.2019 року), -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Тернопіль-Транзит (далі - ПП Тернопіль-Транзит , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просить зобов`язати Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області збільшити залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду приватного підприємства Тернопіль-Транзит на 416498,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що відповідач безпідставно відмовив в поданні уточнюючого розрахунку на залишок суми, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року 416498,00 грн.

Відповідач надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що залишок від`ємного значення в декларації ПП Тернопіль-Транзит за грудень 2012 року в сумі 1119820 грн. було враховано контролюючим органом під час перевірки на користь платника. Крім того, матеріали справи свідчать про неподання позивачем податкової декларації або уточненого розрахунку, в яких би збільшував залишок від`ємного значення з податку на додану вартість на 416498 грн., а контролюючий орган відмовив у прийнятті такої декларації.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 9-10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 під № 159/28289 (далі - Порядок), декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);

5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8);

9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України , та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9).

Обов`язок платника податків щодо подання декларації з податку на додану вартість визначено статтями 46 і 203 ПК України, а порядок подання податкової декларації до контролюючих органів статтею 49 цього Кодексу.

За приписами пунктів 49.1 - 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктами 49.8-49.11 статті 49 ПК України, зокрема визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу), передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V ПК України.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядок оформлення та подання податкової звітності Порядку визначено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу II Податковий кредит Порядку заповнення податкової декларації:

у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 також вказується підтверджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 додатка 2) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період).

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку .

Абзацом першим підпункту 2 пункту 5 розділу V Порядку визначено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

Таким чином, суд першої інстанції, виходячи з наведених вище законодавчих норм, вірно зазначив, що право щодо відображення в податковій декларації залишку від`ємного значення з податку на додану вартість чи вчинення дій по його коригуванню, покладено виключно на платників податків шляхом подання податкової звітності (податкової декларації чи уточненого розрахунку).

Матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких документальних доказів подання позивачем податкової декларації (уточненого розрахунку), в яких збільшував залишок від`ємного значення з податку на додану вартість на 416498 грн. та відмови контролюючого органу у прийнятті таких документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП Тернопіль-Транзит з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.10.2013, результати якої оформлено актом перевірки від 27 січня 2014 року № 402/22-10/32750432.

З тексту акта перевірки вбачається, що в рядку 24 (21) податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року ПП Тернопіль-Транзит було відображено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 1915142 грн. В рядку 21.2 (16.1) податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року ПП Тернопіль-Транзит було відображено значення рядка 24 (21) декларації попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 795322 грн. Відповідно в декларацію за грудень 2012 року перенесена сума менша на 1119820 грн.

Дана обставина визнається позивачем.

Внаслідок цього, в акті, зокрема, відображено порушення щодо заниження значення рядка 26 (24) Залишок від`ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на 1220438 грн., в тому числі:

- занижено рядок 26 Залишок від`ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 100618 грн. (згідно з актом від 31.01.2011 № 223/23-05/32750432 планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період за період з 01.07.2009 по 30.06.2010);

- занижено рядок 24 Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року всього на суму 1119820 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залишок від`ємного значення в декларації ПП Тернопіль-Транзит за грудень 2012 року в сумі 1119820 грн. вже було враховано контролюючим органом під час перевірки на користь платника.

Крім того, за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ПП Тернопіль-Транзит контролюючим органом зменшене від`ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 703322 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0001062201. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 року, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 року, податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0001062201 скасовано.

В подальшому, 20.08.2018 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму, на яку виносилося оскаржене та скасоване податкове повідомлення-рішення (703322 грн.).

Як зазначалося вище, докази подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань на різницю між виявленою перевіркою податкового органу сумою заниження позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду (1119820 грн.), та сумою протиправно зменшеного податковим органом від`ємного значення податку на додану вартість (703322 грн.), яка складає 416498 грн. і яка є предметом даного спору у справі, відсутні, як відсутні і докази протиправної відмови відповідача у прийнятті задекларованих належним чином позивачем розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість на спірну суму.

Відтак, аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що задоволення адміністративного позову спричинить повторне нарахування та подвійне збільшення залишку від`ємного значення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що висновки, сформовані судом першої інстанції є підставними та обґрунтованими, а тому оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (№ 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Тернопіль-транзит залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 500/2092/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 15.08.2019