Постанова

від 12.02.2019 по справі 2а-1813/10/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа №2а-1813/10/2670

касаційне провадження №К/9901/8281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя - Грищенко Т.М., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі № 2а-1813/10/2670 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Гразд про стягнення штрафу та конфіскацію обладнання,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Гразд , в якому просило стягнути з відповідача-1 штраф у розмірі чотирьох тисяч мінімальних заробітних плат, що складає 2520000,00 грн., стягнути з відповідача-2 штраф у розмірі чотирьох тисяч мінімальних заробітних плат, що складає 2520000,00 грн., конфіскувати обладнання для гри в інтерактивному клубі, а саме: 90 системних блоків, 90 моніторів, які використовувались для надання послуг у сфері грального бізнесу, перерахувати до Державного бюджету України прибуток (доход) від проведення азартних ігор, вилучений із каси грального закладу, в сумі 40328,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22.11.2012 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012, та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 55, 59, 128 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 3 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 № 1334-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 77, 86, 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому наголошує на тому, що ним 22.07.2014 прийнято рішення про припинення здійснення підприємницької діяльності та подано необхідні документи державному реєстратору, про що 23.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис за номером 22660060008017069. Позивач належним чином повідомив суд про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, проте суд апеляційної інстанції в порушення пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) не закрив провадження у справі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України здійснено перевірку інтерактивного клубу за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 2, за наслідками якої складено протокол огляду місця події від 15.10.2009 та акт перевірки від 15.10.2009, де зазначено, що в приміщенні за вказаною адресою, яке використовувалось Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 10.07.2009 № 10/07, встановлено комп'ютери, на яких налаштовано доступ до мережі Інтернет.

При цьому на всіх комп'ютерах установлено операційну систему Microsoft Windows XP Home Ediction Service Pack3, версія 2002 року, а також платні диски Maxtor систем 80PS. На диску С виявлено файл Casinogame , який є файлом запуску програми RichReelsRU, де користувачу пропонувалось на вибір 362 азартні гри. Також, на комп'ютері в приміщенні каси виявлено програми Kiosk Manager , Club Timer Administration , UASender .

За організацію азартних ігор відповідач-1 отримував прибуток у вигляді грошової винагороди від суми коштів, одержаної від реалізації прав вимоги, решту коштів Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перераховував відповідачу-2 на виконання пункту 5.1 договору доручення від 16.07.2009 № 300015ПВ, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Гразд .

Відповідно до протоколу огляду місця події від 15.10.2009, складеного Дніпровським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, обладнання для гри в інтерактивному клубі, а саме: 90 системних блоків, 90 моніторів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 2, не вилучались, грошові кошти в сумі 40328,00 грн., які знаходились у касовому приміщенні, передано на відповідальне зберігання.

Зазначені обставини, за доводами органу доходів і зборів, призвели до того, що відповідачами було технічно облаштоване приміщення для проведення азартних ігор з доступом до мережі Інтернет з метою прикриття діяльності у сфері грального бізнесу, забороненої Законом України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 № 1334-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до статті 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 № 1334-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Частиною першою статті 3 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 № 1334-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 № 1334-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) гральним бізнесом є діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку; азартною грою є будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта (суб'єктів) господарської діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - діяльність з організації та проведення азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор-суб'єктами підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.

В розглядуваній ситуації наявність усіх зазначених складових оспорюваного правопорушення встановлено судами в діях відповідачів за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: пояснень касира інтерактивного клубу, який зазначив, що приймав у клієнтів кошти, видавав їм ваучери, а також видавав кошти як виграш у грі; пояснень адміністратора зазначеного клубу, яка підтвердила, що клієнти вносили кошти в касу, отримували ваучери, за допомогою яких відкривались гральні програми, здійснювали ігри, а в касі закладу одержували кошти як виграш; висновку спеціаліста в галузі інформаційних технологій від 15.10.2009, який провів дослідження системних блоків комп'ютерів та встановив, що в гральному залі за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 2, організовано діяльність з надання послуг з азартних ігор.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про наявність у даному випадку правових підстав для задоволення заявленого контролюючим органом позову.

Доводи відповідача-1 про необхідність закриття провадження в цій справі у зв'язку з припиненням ним підприємницької діяльності суд не може визнати обґрунтованими, адже відповідно пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Водночас за правилами частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Крім цього, слід відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України врахувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема в постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, згідно з яким відповідно до статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 47 - 49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343-XII однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 2а-1813/10/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк