УХВАЛА
20 лютого 2019 року
Київ
справа №826/8043/17
адміністративне провадження №К/9901/4020/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №826/8043/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
11.02.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка, однак не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки, всупереч частини четвертої цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.
Водночас відповідач порушує питання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на відсутність у заявника коштів в обсязі, необхідному для сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Так, згідно з приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Однак визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Що ж стосується заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень, то останні є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність коштів, призначених для цієї мети, не може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, призначені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Також за змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон №3674-VI).
У відповідності до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже наведеними правовими нормами КАС України та Закону №3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити останню від сплати судового збору.
У контексті ж вказаних відповідачем мотивів та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами правового режиму регулювання питання звільнення від сплати судового збору, визначених законодавцем умов і підстав для цього, подане Головним управлінням ДФС у місті Києві клопотання задоволенню не підлягає.
В той же час відповідно до частини першої, підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Позовна заява подана юридичною особою у 2017 році, а спір у справі носить немайновий характер (про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у місті Києві та зобов'язати вчинити дії).
За змістом підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду першої інстанції) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 встановлено на рівні 1600 гривень.
Отже розмір судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги становить 3200 гривень (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб*200 відсотків).
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31219207026007; код банку отримувача (МФО) 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) ; символ звітності банку - 207; призначення платежу - 101;
Згідно з положеннями частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного
адміністративного суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №826/8043/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Пасічник
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2019 |
Оприлюднено | 24.02.2019 |
Номер документу | 80036682 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні