Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/5856/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа №813/5856/13-а

касаційне провадження №К/9901/9132/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі № 813/5856/13-а за позовом Приватного підприємства Рематоменерго до Державної податкової інспекції у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Рематоменерго звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 № 0000232220 та від 19.07.2013 № 0000242220.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2013 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Рематоменерго з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Один Два Три , Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АТР Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю ВТ-Техбуд , Товариством з обмеженою відповідальністю АРС Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АРС , Приватним підприємством Юридична фірма Фортеця , Товариством з обмеженою відповідальністю Ейс контракшен менеджмент , Товариством з обмеженою відповідальністю Викуп , Товариством з обмеженою відповідальністю БК Київбудмонтаж , Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгова компанія Євробуд , Товариством з обмеженою відповідальністю Лідерком , Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Буд-Сервіс , Приватним підприємством Біко Агротрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграл Ай ти , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Аджаната-Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю Автоприватінвест , Приватним підприємством СМУ-600 , Товариством з обмеженою відповідальністю Нові технології за період з 01.01.2010 по 31.03.2013, результати якої оформлено актом від 08.07.2013 № 17/2210/34515642.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неправомірного формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгова компанія Євробуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Буд-Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Нові технології ТПВ , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АТР Груп з огляду на безтоварність господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області посилалась на результати контрольних заходів щодо постачальників Приватного підприємства Рематоменерго , де зазначено про їх неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутність у вказаних осіб необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: виробничих потужностей, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціалістів тощо.

Крім того, відповідач звертав увагу на недоліки представленої позивачем транспортної документації.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000232220, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 418852,00 грн. за основним платежем, а також податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000242220, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502825,00 грн. за основним платежем та 251412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти Приватного підприємства Рематоменерго на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість; відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності в постачальників позивача виробничих потужностей, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та спеціалістів, а також доказів наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення в кримінальній справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В матеріалах розглядуваної адміністративної справи містяться пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АТР Груп ОСОБА_3, директора Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгова компанія Євробуд ОСОБА_4, директора Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Буд-Сервіс ОСОБА_5 щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання.

В свою чергу, суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Приватним підприємством Рематоменерго та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та змісту здійснених операцій.

Крім того, судам необхідно було дослідити технічну можливість постачальників позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 у справі № 813/5856/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк