Постанова

від 21.02.2019 по справі 819/1621/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №819/1621/16

адміністративне провадження №К/9901/31320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Березина на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Осташа А.В. від 12 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів: Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 21 березня 2017 року у справі за позовом Приватного агропромислового підприємства Березина до Головного управління ДФС в Тернопільській області про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне агропромислове підприємство Березина (далі - відповідач/Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області (далі - відповідач/Управління), в якому просило скасувати наказ про проведення планової виїзної документальної перевірки від 29 листопада 2016 року №1125.

В обґрунтування заявлених вимог посилалось на те, що 16 серпня 2016 року відповідачем було видано наказ №790 про проведення документальної планової перевірки позивача, який було оскаржено в судовому порядку, в результаті чого перевірка проведена не була. У зв'язку із набранням законної сили постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі №819/1013/16, якою відмовлено у задоволенні позову про скасування наказу від 16 серпня 2016 року№790, відповідачем було прийнято наказ від 29 листопада 2016 року №1125 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина . Позивач вказував на відсутність правових підстав приймати новий наказ про проведення планової перевірки, оскільки наказ від 16 серпня 2016 року №790 вичерпав свою дію і ні Податковим кодексом України, ні жодним іншим підзаконним нормативно-правовим актом такої компетенції податкового органу не передбачено.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що оскільки терміни проведення перевірки, визначені в наказі ГУ ДФС у Тернопільській області від 16 серпня 2016 року №790 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина , минули, тому Управлінням з метою проведення планової перевірки, правомірність якої підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та керуючись нормами наказу ДФС від 31 липня 2014 року №22 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків , правомірно видано наказ від 29 листопада 2016 року №1125 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина .

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для призначення перевірки відповідно до спірного наказу, оскільки ні судовим рішенням, ні положеннями наказу ДФС від 31 липня 2014 року №22 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків не передбачено право податкового органу призначати проведення планової документальної перевірки інакше, аніж це передбачено Податковим кодексом України; судами не враховано, що перевірка проведена поза строками, визначеними планом-графіком; Управлінням не вчинено дій щодо зупинення наказу від 16 серпня 2016 року №790 на період судового оскарження, як це передбачено Податковим кодексом України; судами не взято до уваги те, що директор ПАП Березина ОСОБА_2, який вказаний в акті недопуску до проведення перевірки як особа, що вчинила такі дії, перебував на той час у відрядженні; судами проігноровано той факт, що позивач не знав про існування оскаржуваного наказу та не був з ним ознайомлений до початку перевірки; застосування до спірних правовідносин абзацу 8 підпункту 1.4.1 пункту 1.4 наказу ДФС від 31 липня 2014 року №22 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків є неправильним, оскільки ця норма стосується відсутності вимоги надсилання тільки повідомлення про проведення перевірки, а не нового наказу про її призначення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управління ДФС у Тернопільській області на виконання затвердженого Державною фіскальною службою України плану-графіку документальних планових перевірок суб'єктів господарювання було включено ПАП Березина до графіка проведення документальної планової перевірки на III-й квартал 2016 року.

16 серпня 2016 року начальником Головного управління ДФС у Тернопільській області прийнято наказ №790 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАП Березина (код ЄДРПОУ 30834431), згідно з яким документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПАП Березина за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року призначено провести з 29 серпня 2016 тривалістю 10-ть робочих днів.

Не погоджуючись із вказаним наказом про проведення перевірки, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі №819/1013/16 відмовлено в задоволенні позову ПАП Березина до ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 16 серпня 2016 року №790 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина .

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАП Березина залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року без змін.

В подальшому, 29 листопада 2016 року начальником Головного управління ДФС у Тернопільській області видано наказ №1125 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАП Березина , згідно з яким на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ-й квартал 2016 року, а також враховуючи судове рішення у справ №819/1013/16 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПАП Березина за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року з 01 грудня 2016 року тривалістю 10 робочих днів.

Не погоджуючись із відповідним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 цієї статті документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.4 цієї статті визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Наведені норми свідчать про те, що необхідними умовами для проведення планової документальної перевірки платника податків є включення останнього до плану-графіку перевірок та видача наказу про її проведення, а також вручення такому платнику податків наказу та направлення на її проведення, які в свою чергу повинні відповідати вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що терміни проведення перевірки, визначені в наказі ГУ ДФС у Тернопільській області від 16 серпня 2016 року №790 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина минули, а тому ГУ ДФС у Тернопільській області з метою проведення перевірки, правомірність якої підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, правомірно видано наказ від 29 листопада 2016 року №1125 Про проведення документальної планової перевірки ПАП Березина .

Щодо ж до посилань позивача на те, що у відповідача відсутнє право проводити планову документальну перевірку поза строками, визначеними планом-графіком, судами встановлено, що позивач був включений до плану-графіку проведення перевірок на 3 квартал, в якому перевірка не відбулася внаслідок дій платника податків, а чинним податковим законодавством не передбачено обов'язку органу фіскальної служби вносити зміни у плани-графіки проведення планових перевірок.

Доводи касаційної скарги про те, що директор Підприємства не вчиняв дій щодо недопуску працівників податкового органу до проведення перевірки, не знав про існування оскаржуваного наказу та не був з ним ознайомлений до початку перевірки, а також посилання скаржника на неправильне застосування судами до спірних правовідносин абзацу 8 підпункту 1.4.1 пункту 1.4 наказу ДФС від 31 липня 2014 року №22 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків й неврахування положень статті 82 Податкового кодексу України, яка передбачає право контролюючого органу зупинити проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків за рішенням його керівника, є безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є законність наказу про проведення перевірки, а не дії суб'єкта владних повноважень щодо її проведення.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Березина залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №819/1621/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду