Рішення

від 12.02.2019 по справі 755/15920/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15920/18

Провадження №: 2/755/2076/19

м. Київ

"12" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку загального позовного провадження

цивільну справу № 755/15920/18

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ

про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник відповідача - не з'явився,

УСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2016, укладений між нею та відповідачем; стягнути із відповідача на її користь кошти у розмірі 528 480, 00 грн, що були сплачені нею на виконання умов вказаного Договору, а також стягнути із відповідача на користь позивача суму трьох процентів річних за кожен день прострочення у розмірі 40 406,23 грн та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 164 198,74 грн; покласти на відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.03.2016 між нею та ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ укладено Договір № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, предметом якого виступали майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 (рекомендована адреса: АДРЕСА_4). Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості становила 528 480,00 грн та позивачем здійснено відповідні розрахунки, після чого відповідачем йому видано Довідку про 100% фінансування згідно Договору № 1194/4/ЕМ. Оскільки Договір № 1194/4/ЕМ від 26.03.2016 був вчинений відповідачем без відповідного дозволу та ліцензії, позивач просить визнати його недійсним та повернути позивачу сплачені кошти, а також сплатити інфляційні збитки та три проценти річних за період з 26.03.2016 по 12.10.2018.

Ухвалою суду від 23.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено дату підготовчого засідання та задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

11.12.2018 постановлено ухвалу суду, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Правом подання відзиву не скористався, інших заяв, клопотань, суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 26.03.2016 між відповідачем ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ та позивачем укладено Договір № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, предметом якого виступали майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 (рекомендована адреса: АДРЕСА_4) /а.с. 8- 14/. За Договором орієнтовна загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості становила 528 480,00 грн.

Позивачем, відповідно до порядку, визначеного п. 4.3.1 Договору, було здійснено відповідні розрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1, 2, 3 від 28.03.2016, 04.04.2016, 05.04.2016 /а.с.16-18/.

Після повної сплати позивачем вартості майнових прав на об'єкт нерухомості відповідачем було видано Довідку про 100% фінансування згідно Договору № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2016 за вих. № 353 від 06.04.2016 /а.с. 15/. Зазначена довідка передбачала, що продавець після завершення будівництва гарантує передачу відповідачу: секція - 4, поверх - 6, номер квартири - 609, кількість кімнат - 1, загальна площа (м 2 ) - 44,04, примітки - дана площа проектна.

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13.12.2017 № 10/26-31-1312/10 в Департаменті відсутня інформація щодо видачі ТОВ Еверест-Буд-Інжиніринг : - ліцензії на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; - дозволів на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_4. За наявною в Департаментів інформацією Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) видано замовнику будівництва - ТОВ Еверест Плюс дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними автостоянками на вул. Лохвицькій у Дніпровському районі м. Києва від 13.12.2007 № 2871-Дн/С /а.с. 21/.

За даними дозволу на виконання будівельних робіт від 13.12.2007 № 2871-Дн/С останній був наданий ТОВ Еверест Плюс (ЄДРПОУ 31441594) строком до 20.12.2010 /а.с. 24/. ТОВ Еверест Плюс (ЄДРПОУ 31441594) припинило свою діяльність 19.01.2012, номер запису: 15881110009000636.

Згідно із інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо відповідної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 вона знаходиться у комунальній власності, власник - Київська міська рада. ТОВ Еверест Плюс (ЄДРПОУ 31441594) використовує земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 на праві оренди землі /а.с. 30/.

За умовами Договору купівлі продажу майнових прав від 26.03.2016 № 1194/4/ЕМ плановий термін закінчення будівництва - 4 квартал 2016 року, плановий термін прийняття в експлуатацію - 1 квартал 2017 року. За п. 3.2 Договору після отримання Продавцем на об'єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, Продавець надсилає Покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли Покупець повинен з'явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об'єкт нерухомості, підписавши Акт прийому - передачі об'єкта нерухомості та Договір на утримання та обслуговування об'єкта нерухомості.

02.11.2017 позивач направила відповідачу Претензію № 1 з вимогою про повернення їй суми коштів сплачених за Договором № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, що залишилась без належного реагування з боку відповідача /а.с. 25-29/.

Предметом судового розгляду у цій праві є визнання договору майнових прав недійсним та стягнення грошових коштів.

За правилом ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

За приписами ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

У постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 №6-168цс12 зазначається, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За нормою ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (частина перша статті 227 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України"Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 32 вказаного Закону клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта. Клас наслідків визначається для кожного об'єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).

До значних наслідків (СС3), серед іншого, відносяться такі об'єкти: житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров'я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об'єкті (ч. 5 ст. 32 вказаного Закону).

Ч. 6 ст. 32 вказаного Закону закріплено, що віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України"Про архітектурну діяльність"

Ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 (рекомендована адреса: АДРЕСА_4) за класом наслідків (відповідальності) відноситься до об'єктів зі значними наслідками (СС3), однак відповідач ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ (ЄДРПОУ 391123472) на момент укладення Договору купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2016 № 1194/4/ЕМ не володів ліцензією на провадження ним виду господарської діяльності - будівництво об'єктів та відповідно не мав необхідного дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначений об'єкт нерухомості у розумінні ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Як встановлено судом, при укладенні договору купівлі продажу майнових прав відповідач ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ , яке є юридичною особою, не мав дозволу (ліцензії) на будівництво багатоповерхового будинку, що підтверджується листом департаменту ДАБІ у м. Києві від 13.12.2017 /а.с. 21/, а при укладенні оспорюваного договору у пункті 5.5 вказується, що Продавець - ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ , гарантує, що від Покупця - ОСОБА_1, не приховано обставин, які мають істотне значення для Договору купівлі-продажу майнових прав.

Як вбачається, ОСОБА_1 не була проінформована про відсутність у відповідача дозволу (ліцензії) на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_4, що має істотне значення в рамках укладення Договору купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є купівля майнових прав на об'єкт капітального будівництва - ЖК Флагман за адресою: АДРЕСА_4, право на спорудження якого виникло на підставі договору про часткову участь у будівництві № 17/03/2014 від 17.03.2014 та рішення КМР Х сесії ІV скликання за № 729/3304 від 14.07.2005, а також дозволу на виконання будівельних робіт № 2871-Дн/С від 13.12.2007.

При цьому, дозвіл від 1312.2007 № 2871-ДС/с був виданий не відповідачу, а ТОВ Еверест Плюс (а.с. 21, 24) зі строком дії до 20.12.2010 (а.с.24).

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, судом встановлено, що договір купівлі продажу майнових прав був укладений відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії) фактично шляхом введення позивача в оману, оскільки при укладенні договору ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ не вказав, що строк дії дозволу на виконання будівельних робіт, на який послався у договорі, закінчився, а інший дозвіл не надавався взагалі а ні відповідачу, а ні ТОВ Еверест Плюс , цим самим ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ при укладенні оспорюваного договору діяв проти інтересів покупця ОСОБА_3, так як відповідач замовчував існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, цим самим відповідач застосував обман, а сам правочин заздалегідь не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, що вказує на наявність правових підстав відповідно до ст.ст. 203, 215, ч.1 ст. 227, 230 ЦК України визнати договір купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2016 № 1194/ЕМ недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Інститут реституції застосовується у цивільному праві щодо недійсних угод.

Як роз'яснено у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивачем доведено, що нею в порядку виконання Договору № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, предметом якого виступали майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 (рекомендована адреса: АДРЕСА_4), повністю сплачено вартість майнових прав у розмірі 528 480,00 грн, а тому необхідно поновити порушені майнові права позивачки шляхом стягнення з відповідача коштів, сплачених за недійсним договором, тобто приведення сторін правочину до стану, що існував на момент вчинення недійсного правочину, яким ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ заподіяв майнову шкоду позивачу ОСОБА_1

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача трьох процентів річних за кожен день прострочення у розмірі 40 406,23 грн та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 164 198,74 грн на підставі ст. 625 ЦК України, то суд приходить наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України і частина друга передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Як зазначено у статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, у ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_1, оскільки цим судовим рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого остання сплатила на користь товариства 528 480, 00 грн, тобто у ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ виникло грошове зобов'язання перед позивачем по поверненню на її користь цих грошових коштів.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

При дослідженні предмету позову в частині застосування ст. 625ЦК України в розрізі саме цих спірних правовідносин суд керувався правовими висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, зокрема:

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що зобов'язання товариства із повернення позивачу ОСОБА_1 коштів у розмірі 528 480,00, сплачених нею за недійсним правочином, випливає з цього судового рішення, то наразі відсутні правові підстави на застосування стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто заявлена відповідна вимога є передчасною через відсутність прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 464/1716/14 також досліджувалися правові підстави стосовно застосування ст. 625 ЦК України при простроченні грошового зобов'язання по поверненню коштів, сплачених за недійсним правочином, що враховано судом у цій справі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Позивачем надано належним чином завірені копії відповідних документів.

З огляду на викладене, аналізуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ в частині визнання недійсним Договору № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав та стягнення в порядку застосування реституції із відповідача на користь позивача суми сплачених майнових прав у розмірі 528 480,00 грн, а в частині стягнення трьох процентів річних за кожен день прострочення у розмірі 40 406,23 грн та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 164 198,74 грн на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити через передчасність заявлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 23.10.2018 позивача звільнено від сплати судового збору та судом частково задоволено її позовні вимоги, у порядку ст. 4 Закону України Про судовий збір із відповідача в дохід держави необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 989,60 грн.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності , Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , ст.ст. 177, 190, 216, 230, 236, 376, 509, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 26.03.2016 № 1194/4/ЕМ, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ .

Стягнути з ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ на користь ОСОБА_1 у порядку застосування реституції кошти у розмірі 528 480, 00 грн (п'ятсот двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят грн 00 коп).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 989, 60 грн (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 60 коп).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання та листування: АДРЕСА_2, тел.: НОМЕР_3, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1;

відповідач: ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ , адреса: 02090, м. Київ, провулок Лобачевського, 7, ЄДРПОУ 39123472, тел.: +38 (044) 593-83-33, +38 (050) 447-13-27, e-mail: info@zhk-flagman.com.ua.

Складення повного тексту рішення - 22.02.2019.

Суддя В. Шевченко