Постанова

від 22.05.2019 по справі 755/15920/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/15920/18 головуючий у суді І інстанції Шевченко В.М.

провадження № 22-ц/824/6736/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнатинедійсним договір № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 26 березня 2016 року, укладений між нею та відповідачем; стягнути із відповідача на користь позивача кошти у розмірі 528 480 грн., що були сплачені нею на виконання умов вказаного договору; стягнути з відповідача на користь позивача суму трьох процентів річних за кожен день прострочення у розмірі 40 406 грн. 23 коп. та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 164 198 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що26 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого виступали майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 (рекомендована адреса: АДРЕСА_2 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості становила 528 480 грн. та позивачем здійснено відповідні розрахунки. Після цього відповідач видав позивачу довідку про 100% фінансування згідно укладеного між сторонами договором. Однак, договір № 1194/4/ЕМ від 26 березня 2016 року був вчинений відповідачем без відповідного дозволу та ліцензії. Позивачу стало відомо, що об`єкт нерухомості за вищезазначеною адресою є самочинним будівництвом, а земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, знаходиться під арештом. Відповідач порушив норми законодавства ще до підписання оспорюваного договору, а, відповідно, не мало права укладати його. Відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати та три відсотки річних.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково . Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 26 березня 2016 року № 1194/4/ЕМ, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ .Стягнуто з ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ на користь ОСОБА_1 у порядку застосування реституції кошти у розмірі 528 480 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач заподіяв майнову шкоду позивачу. Відповідач застосував обман, а сам правочин заздалегідь не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним. У силу вимог ст. 216 ЦК України позивач має право на відшкодування збитків. Оскільки відповідач не володів ліцензією на провадження ним виду господарської діяльності та відповідно не мав необхідного дозволу на виконання будівельних робіт, договір вважається недійсним з моменту його укладення, тобто з 26 березня 2016 року. Висновки суду щодо передчасного заявлення вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають обставинам справи.

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 березня 2016 року між ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ та ОСОБА_1 укладено договір № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, предметом якого виступали майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (рекомендована адреса: АДРЕСА_2 ). Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості становить 528 480 грн. (а.с.8-14).

Відповідно до порядку, визначеного п. 4.3.1 Договору, ОСОБА_1 здійснила розрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1, 2, 3 від 28 березня 2016 року, 04 квітня 2016 року, 05 квітня 2016 року (а.с.16-18).

Після повної сплати ОСОБА_1 вартості майнових прав на об`єкт нерухомості ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ було видано Довідку за вих. № 353 від 06 квітня 2016 року про 100 % фінансування згідно Договору № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 26 березня 2016 року. Зазначена довідка передбачала, що продавець після завершення будівництва гарантує передачу відповідачу: секція - 4, поверх - 6, номер квартири - 609, кількість кімнат - 1, загальна площа (м2) - 44,04, примітки - дана площа проектна (а.с.15).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві № 10/26-31-1312/10 від 13 грудня 2017 року в Департаменті відсутня інформація щодо видачі ТОВ Еверест-Буд-Інжиніринг : - ліцензії на провадження господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури; - дозволів на виконання будівельних робіт на вул. Лобачевського, 7, у Дніпровському районі м. Києва. За наявною в Департаментів інформацією Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) видано замовнику будівництва - ТОВ Еверест Плюс дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними автостоянками на вул. Лохвицькій у Дніпровському районі міста Києва від 13 грудня 2007 року № 2871-Дн/С (а.с.21).

За даними дозволу на виконання будівельних робіт від 13 грудня 2007 року № 2871-Дн/С останній був наданий ТОВ Еверест Плюс (ЄДРПОУ 31441594) строком до 20 грудня 2010 року (а.с.24).

Згідно із інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо відповідної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 вона знаходиться у комунальній власності, власник - Київська міська рада. ТОВ Еверест Плюс (ЄДРПОУ 31441594) використовує земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 на праві оренди землі (а.с.30).

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 направила ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ Претензію № 1 з вимогою про повернення їй суми коштів сплачених за Договором № 1194/4/ЕМ купівлі-продажу майнових прав, що залишилась без належного реагування з боку відповідача (а.с.25-29).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання товариства із повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 528 480 грн., сплачених нею за недійсним правочином, випливає з цього судового рішення. Заявлені вимоги є передчасними через відсутність прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути на її користь три відсотки річних та інфляційні втрати, обґрунтовуючи вимоги тим, що договір, укладений між нею та відповідачем, є недійсним, та останній зобов`язаний повернути позивачу кошти, які вона сплатила на виконання умов цього договору. Погрібняк Л.М. посилається на ст. 625 ЦК України та зазначає, що договір купівлі-продажу вважається недійсним з моменту його укладення.

Згідно з вимогами ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, встановлення наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення коштів, заподіяння позивачу майнової шкоди, не є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами.

У ТОВ ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ виникло грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 з моменту визнання недійсним договір купівлі-продажу, за умовами якого остання сплатила на користь товариства 528 480 грн. Тобто, у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем по поверненню на її користь цих грошових коштів з моменту набрання чинності ухваленимсудовим рішенням .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навела жодних обставин, які є підставою для скасування судового рішення в частині відмови їй у задоволенні позову, а послалася лише на те, що правочин є недійсним, він не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Однак, такі доводи не спростовують висновків суду щодо передчасного пред`явлення вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а, відтак, вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядалося.

На підставі викладеного та керуючись статтями374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.