Постанова

від 20.02.2019 по справі 614/807/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 614/807/18

провадження № 22-ц/818/877/19

20 лютого 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1,

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Борівська селищна рада Борівського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2018 року в складі судді Гуляєвої Г.М.,

у с т а н о в и в:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у суд із позовом до Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті їх бабусі ОСОБА_4, яка померла 28 вересня 2017 року, відкрилася спадщина на дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3480 га (кадастровий номер 6321055100:16:002:0251) та площею 5, 4398 га (кадастровий номер 6321055100:16:002:0022), що розташовані на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області.

Їх мати ОСОБА_5 померла 24 вересня 2015 року, тому вони є спадкоємцями першої черги за правом представлення. Крім того, спадкоємицею першої черги за законом є рідна сестра їх матері ОСОБА_3, яка своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та не повідомила їм про наявність спадкового майна після смерті бабусі.

Зазначають, що про наявність спірних земельних ділянок їм стало відомо лише після отримання листів від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Шийківське (далі - СТОВ Шийківське ) від 06 серпня 2018, в якому їм пропонувалось вирішити питання щодо подальшого користування земельними ділянками та сплати орендної плати.

Посилаючись на вказані обставини, просили визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 28 вересня 2017 року, два місяці з дати набрання чинності судового рішення.

24 вересня 2018 року ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що зазначена позивачами причина пропуску строку на прийняття спадщини не є поважною, оскільки вони знали про спадкову масу. Крім того, зазначає, що весь тягар по утриманню матері лежав на ній, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання бабусі не надавали та не спілкувалися з нею.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не довели поважності причин пропуску ними строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а ту обставину, що вони не знали про наявність спадкового майна після смерті бабусі, не можна вважати такою, що унеможливлює своєчасне звернення до нотаріальної контори.

19 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. При цьому посилаються на постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

21 грудня 2018 року ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Борівська селищна рада Борівського району Харківської області рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на відзив не скористалась.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 28 вересня 2017 року померла бабуся позивачів ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається з двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3480 га (кадастровий номер 6321055100:16:002:0251) та площею 5, 4398 га (кадастровий номер 6321055100:16:002:0022), що розташовані на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області.

Спадкоємцями за законом першої черги є позивачі за правом представлення після смерті їх матері ОСОБА_5, яка померла 24 вересня 2015 року, та тітка ОСОБА_3

На час смерті померла проживала разом з донькою ОСОБА_3, яка своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини в строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, не подали.

Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини посилались на те, що ОСОБА_3 їм не повідомила про наявність спадкового майна після смерті бабусі. Про наявність спірних земельних ділянок їм стало відомо лише після отримання листів від СТОВ Шийківське від 06 серпня 2018, в якому їм пропонувалось вирішити питання щодо подальшого користування земельними ділянками та сплати орендної плати.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Та обставина, що ОСОБА_3 не повідомила позивачам про наявність спадкового майна після смерті бабусі і про наявність спірних земельних ділянок їм стало відомо лише після отримання листів від СТОВ Шийківське від 06 серпня 2018, в якому пропонувалось вирішити питання щодо подальшого користування земельними ділянками та сплати орендної плати, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнята до уваги як така, що унеможливлює своєчасне звернення позивачів із відповідною заявою до нотаріальної контори.

Інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини матеріали справи не містить. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Зазначені позивачами обставини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини у розумінні положень статті 1272 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачів з висновками суду щодо їх оцінки.

Посилання на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, є помилковим, оскільки фактичні обставини справи, яка переглядається в апеляційному порядку, та справи, що була предметом розгляду Верховного Суду, є відмінними.

Звертаючись із позовом, Особа_1, Особа_5 зазначали, що померла їх мати Особа_6, яка заповіла все своє майно їм у рівних частках відповідно до складеного 27 листопада 2014 року заповіту. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, однак вони не звернулися в шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вважали, що наявність заповіту матері надає їм право на прийняття спадщини в будь-який час.

Предметом даного позову є визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця в порядку спадкування за законом. Як на поважність причин пропуску строку позивачі посилалися на необізнаність щодо існування спадкового майна після смерті бабусі за правом представлення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідно переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_6