Постанова

від 20.02.2019 по справі 233/2529/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/2529/18 Номер провадження 22-ц/804/456/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Санікової О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.,

представника відповідача Амбросімової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 233/2529/18 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат про розірвання трудового договору, з апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року (суддя першої інстанції Мартиненко В.С.), -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат (далі - ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03 серпня 2009 року і до теперішнього часу вона перебуває у трудових відносинах з ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат , який знаходиться у м. Горлівка Донецької області на тимчасово окупованій території України. У зв'язку з цим вона позбавлена права стати на облік до центру зайнятості або укласти трудовий договір з іншим роботодавцем. Просила розірвати безстроковий трудовий договір між нею та ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат на підставі ст. 38 КЗпП України з 21 травня 2018 року.

18 жовтня 2018 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 Трудовий договір, укладений на невизначений строк між працівником ОСОБА_2 та ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат визнано розірваним з 17 жовтня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору (а.с. 93 - 96).

Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи розірваним трудовий договір з 17 жовтня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника, суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою ст. 38 КЗпП України передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Таке звернення позивача відбулося 02 жовтня 2018 року, проте відповідачем було порушено право позивача на розірвання трудового договору. Суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, буде визнання трудового договору укладеного на невизначений строк між працівником ОСОБА_2 та ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат розірваним з 17 жовтня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника, що відповідатиме позовним вимогам та не суперечитиме закону.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на передчасність та помилковість висновків суду, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про розірвання безстрокового трудового договору з ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат згідно ст. 38 КЗпП України з 21 травня 2018 року в повному обсязі за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про порушення відповідачем права позивача на розірвання трудового договору не відповідає фактичним обставинам справи. У відповідності до ст. 16 ЦК України пред'явленню позову до суду позивачем повинно передувати саме порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем, у даному випадку - права на припинення/розірвання трудового договору. З аналізу вимог ст. 38 КЗпП України вбачається, що обов'язок підприємства звільнити працівника (розірвати трудовий договір) з'являється лише після виникнення певних юридичних фактів, а саме після отримання заяви про звільнення. На думку заявника, неподання працівником роботодавцю або уповноваженому ним органу заяви про звільнення за власним бажанням не породжує обов'язку останнього звільнити працівника, внаслідок чого факту порушення трудових прав працівника не відбувається. Таким чином, за відсутності звернення позивача до відповідача з заявою про звільнення, відповідач не міг ніяким чином порушувати права позивача, оскільки позивач не реалізував своїх прав належним чином в порядку, передбаченому ст. 38 КЗпП України. Зазначені обставини при розгляді справи були перевірені судом першої інстанції, але суд з незрозумілих причин дійшов висновку про порушення прав позивача. Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що вся документація, у тому числі кадрова й трудові книжки, залишилися в приміщеннях виробничих потужностей, захоплених бойовиками. Відновити кадрові документи та трудові книжки після перереєстрації відповідача 10 листопада 2015 року на підконтрольній органам державної влади України території неможливо. Тому відповідач не міг ані заперечувати, ані підтверджувати наявності трудових відносин з позивачем. Однак суд в рішенні спотворив позицію відповідача та відхилив докази дії обставин непереборної сили щодо документації.

Все це призвело до того, що в порушення вимог ст. 16 ЦК України, ст. 38 КЗпП України суд безпідставно та необґрунтовано, за відсутності доказів та обставин про порушення права позивача на звільнення за власним бажанням, які мають істотне значення для справи, визнав такі порушення встановленими, що призвело до ухвалення неправильного та незаконного рішення по справі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що, ухвалюючи рішення від 18 жовтня 2018 року та визначаючи спосіб захисту для нібито порушених прав позивача, суд першої інстанції вдався до порушення норм діючого законодавства, що є неприпустимим. З норми ст. 38 КЗпП України вбачається, що роботодавець вирішує питання про звільнення працівника за його власним бажанням виключно при дотриманні двох умов: при письмовому попередженні працівником про його звільнення (подання відповідної заяви) за два тижня до бажаної дати звільнення і якщо працівник після закінчення двотижневого строку попередження підтвердив своє бажання про звільнення та вимагає розірвання трудового договору. При одержанні 02 жовтня 2018 року заяви позивача про звільнення, обидві наведені умови дотримані не були - позивач повідомив відповідача про бажання звільнитися з 21 травня 2018 року за власною ініціативою після спливу чотирьох місяців. В силу частини 2 ст. 38 КЗпП України в жовтні 2018 року відповідач був не вправі звільнити позивача за заявою датованою 21 травня 2018 року, це було б порушенням трудового законодавства з боку відповідача з наступним притягненням його до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України. Сама заява про звільнення також не відповідає вимогам ст. 38 КЗпП України: дата бажаного звільнення та дата самої заяви співпадають, тобто двотижневий термін на попередження працедавця про звільнення у заяві відсутній. Ніяких причин для звільнення позивача без дотримання двотижневого строку в заяві не вказано. Вказані доводи залишились поза увагою суду першої інстанції. Посилаючись на частину 1 ст. 19 Конституції України зазначив, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб чітко визначений механізм реалізації права позивача на отримання статусу безробітного в позасудовому порядку. Але позивач не скористався цим правом, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач здійснювала хоч якісь спроби це зробити. При цьому, суд, не зважаючи на встановлений частиною 4 статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб порядок, вирішив визначити для позивача новий ефективний на думку суду спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання розірваним трудового договору з грубим порушенням положень ст. 38 КЗпП України.

В апеляційній скарзі відповідач також послався на те, що Костянтинівський міськрайонний суд не звернув уваги на доводи відповідача та не з'ясував обставин отримання позивачем оригіналу трудової книжки. Відповідно до вимог п.п 2.3 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників № 301 від 27 квітня 1993 трудові книжки зберігаються на підприємства, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. З вищезазначених положень відповідач робить висновок, що трудова книжка в оригіналі може бути в наявності у працівника тільки в разі його звільнення.

Крім того, індивідуальні відомості про застраховану особу, надані Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України № 2976 від 25 червня 2018 року також охоплюють період до листопада 2014 року включно. На думку відповідача починаючи з грудня 2014 року по день звернення позивача до суду з позовом про розірвання трудового договору будь-яких доказів трудових відносин між позивачем та відповідачем в справі немає. В порушення вимог частини 2 ст. 89 ЦПК України суд не здійснив оцінку взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, не з'ясував обставин отримання позивачем оригіналу трудової книжки, що призвело до прийняття незаконного рішення (а.с. 104-110).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат на час розгляду справи позивачем не наданий.

Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького апеляційного суду від 02.01.2019 року визначено колегію судів для розгляду цієї справи: суддя-доповідач Мальований Ю.М., судді Соломаха Л.І., Канурна О.Д. (а.с. 121).

У зв'язку з хворобою судді Канурної О.Д. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.01.2019 року визначено колегію суддів для розгляду справи: суддя-доповідач Мальований Ю.М., судді Соломаха Л.І., Санікова О.С. (а.с. 133).

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині 3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, розгляд апеляційної скарги здійснюється з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена, судову повістку - повідомлення про розгляд справи 20 лютого 2019 року позивач ОСОБА_2 отримала 29 січня 2019 року за місцем фактичного проживання в м. Костянтинівка Донецької області, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 141),

Крім того, позивач ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання 20 лютого 2019 року була повідомлена шляхом розміщення 25 січня 2019 року оголошення на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 139).

Позивач апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 20 лютого 2019 року не повідомила і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вона не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача ОСОБА_2, явка якої у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат Амбросімову О.Ю., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат не підлягає задоволенню з таких підстав.

До матеріалів справи залучено копію трудової книжки позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, згідно запису до якої наказом від 03 серпня 2009 року № 339ок ОСОБА_2 була прийнята на постійну роботу до ковбасного цеху машинно-технологічного відділення Закритого акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат на посаду вагаря. Наказом № 336 від 29 грудня 2009 року Закрите акціонерне товариство Горлівський м'ясокомбінат перейменовано в Приватне акціонерне товариство Горлівський м'ясокомбінат (а.с. 21).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 (форма ОК-5), наданих Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 25 червня 2018 року за № 2976 ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат (код 00443364) протягом періоду з серпня 2009 року по листопад 2014 року включно подавав відомості про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 та перераховував відповідні страхові внески (а.с. 27-30).

З листа Костянтинівського міського центру зайнятості № 03/2864 від 17.10.2018 року вбачається, що в реєстрі довідника ПОУ існує інформація про трудові відносини ОСОБА_2 з ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат , дата закінчення періоду та підстава припинення дії трудових відносин відсутні. У зв'язку з зазначеним, ОСОБА_2 відмовлено у наданні статусу безробітного (встановлено факт зайнятості) (а.с. 75).

Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат на теперішній час зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, зміна місцезнаходження зареєстрована 10 листопада 2015 року (а.с. 31, 51-зворот).

Свою виробничу діяльність ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат здійснював на території міста Горлівка, тобто в населеному пункті, який згідно розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085 відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду, після зміни у листопаді 2015 року юридичної адреси, виробничі потужності підприємства до селища Новолуганське Бахмутського району не переміщені. За новим місцем реєстрації знаходиться офіс юридичної особи, в якому працює лише директор. Працівники ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат про місцезнаходження нового адресу підприємства роботодавцем не повідомлялися через відсутність такої можливості (відсутність бази даних).

ОСОБА_2, звертаючись у травні 2018 року до суду з даним позовом, зазначила, що вона не може розірвати трудові відносини з підприємством, оскільки воно перебуває на території, тимчасово не підконтрольній державі Україна, тому бачить можливість вирішити цей спір тільки в судовому порядку.

Під час розгляду справи позивач направляла відповідачу заяву про звільнення, яка датована 21 травня 2018 року. Заява направлялась на ім'я директора Приватного акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат за новою юридичною адресою, перереєстрованою на території, що контролюється державою Україна (а.с. 69-73).

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача визнала, що підприємство дійсно 2 жовтня 2018 року отримувало заяву ОСОБА_2 про звільнення, датовану 21 травня 2018 року. Будь-яких рішень з приводу цієї заяви адміністрація ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат не приймала з огляду на її дату. Звільняти працівника у жовтні 2018 року на підставі заяви про звільнення від травня 2018 року є порушенням трудового законодавства. Відповіді на отриману заяву підприємство позивачу не надавало. Зазначила, що відповідач не заперечує проти розірвання трудового договору між сторонами у разі безпосереднього звернення ОСОБА_2 до підприємства з відповідною заявою і завчасно та за умови доведення нею факту перебування у трудових правовідносинах з товариством.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір укладається між пра¬цівником і власником підприємства, установи, організації або упов¬новаженим ним органом. Тому і рішення про розірвання трудового договору приймається власником або органом управління підприємства, установи, організації, який наділений таки¬ми повноваженнями

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст.36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (статті 37, 41 КЗпП та інші законодавчі акти).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб'єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв'язку з певними юридичними діями: - взаємне волевиявлення сторін; - ініціатива працівника;- ініціатива власника або уповноваженого ним органу; - ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; - порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання.

З матеріалів справи встановлено, що фактично трудові відносини між сторонами припинено у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться на території, тимчасово не підконтрольній державним органам України. Проте оформити в установленому порядку розірвання трудового договору позивач не має можливості.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання трудового договору, позивач не мала інформації про ту обставину, що відповідач перереєстрував свою юридичну адресу на території, підконтрольній державі Україна.

Під час розгляду справи, дізнавшись про нову юридичну адресу відповідача, позивач направила відповідачу заяву про розірвання трудового договору.

Матеріали справи містять докази та не оспорюється відповідачем, що ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат отримував заяву ОСОБА_2 про звільнення.

Звернення позивача до суду у травні 2018 року та факт направлення такої заяви засобами поштового зв'язку свідчать про реальність його наміру розірвати трудовий договір з ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат , проте будь-якого рішення по цій заяві адміністрація підприємства-відповідача не прийняла, відповіді на заяву також не надало, з огляду на що питання про звільнення позивача не було вирішено, трудовий договір не розірвано, чим позбавлено права працівника працевлаштуватися в подальшому.

Ураховуючи те, що ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат залишив без розгляду заяву ОСОБА_2 про звільнення, не вирішив трудовий спір, не звільнив позивача з роботи та не надав їй жодної відповіді, апеляційний суд дійшов висновку про те, що право позивача на розірвання трудового договору є порушеним.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача, посилаючись на те, що для звільнення ОСОБА_2 має особисто звернутися до роботодавця, в той же час висуває умову, що трудовий договір буде розірвано, якщо позивач доведе факт того, що перебуває у трудових відношеннях з відповідачем через відсутність будь якої кадрової документації.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розірвання трудового договору, укладеного з відповідачем, є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Обраний спосіб захисту порушеного права не суперечить ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , яка передбачає в тому числі судовий порядок припинення трудового договору.

Враховуючи, що позивачем апеляційна скарга не подавалась, рішення суду в частині дати розірвання трудового договору апеляційним судом не переглядається, з огляду на що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Витрати, понесені ПрАТ Горлівський м'ясокомбінат при звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню відповідачу не підлягають.

Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства Горлівський м'ясокомбінат залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

О.С. Санікова

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований