Постанова

від 21.02.2019 по справі 471/592/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.02.19

22-ц/812/334/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3, із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участю адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги адвоката ОСОБА_4 на окрему ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2018 року та на ухвалу того ж суду про виправлення описки від 11 січня 2019 року, постановлені в приміщенні того ж суду у складі судді Явіци І.В., по справі № 471/592/17, провадження № 22-ц/812/334/19, № 22-ц/812/358/19 за позовом ОСОБА_5 до Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: встановлено факт його родинних відносин з ОСОБА_8, яка померла 23 серпня 2013 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Інтереси позивача у цій справі представляла адвокат ОСОБА_4

22 грудня 2018 року Арбузинським районним судом Миколаївської області постановлено окрему ухвалу про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 868, видане ОСОБА_9 адвокатів Миколаївської області 26.06.2014 року) професійних обов'язків під час представництва інтересів позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельні ділянки (справа № 471/592/17-ц), про що доведено до відома Кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури при ОСОБА_9 адвокатів Миколаївської області.

Окрема ухвала мотивована тим, що адвокат ОСОБА_4, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_5, протягом усього судового провадження ігнорувала норми ст.ст. 4, 21 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність та ст. ст. 7, 42 Правил адвокатської етики, про що, на думку суду, свідчить наступне.

Зокрема, протягом жовтня 2017 року - січня 2018 року вона тричі подавала заяви про доповнення позовних вимог, при цьому, не усунувши недоліки кожної попередньої заяви та змінюючи статус учасників справи, а також не вчасно сплачуючи судовий збір при збільшенні позовних вимог, що, у свою чергу, призводило до неодноразового відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю забезпечення дотримання прав і законних інтересів інших учасників та усунення недоліків поданих нею заяв, у тому числі, й у частині сплати судового збору.

Вказаними діями адвокат ОСОБА_4 затягувала розгляд справи, остаточно визначившись із позовними вимогами та статусом учасників справи лише у заяві від 01 лютого 2018 року, яка ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року (судове засідання) була залишена без руху у зв'язку з її повною невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Вказане дало суду підстави розпочати підготовче провадження з метою дотримання прав та інтересів інших учасників справи.

Роз'яснення суду стосовно того, що процесуальні дії вчиняються згідно закону, який діє на час їх вчинення, і не мають зворотної дії у часі, адвокат ОСОБА_4 сприймати не бажала.

Більш того, позовні вимоги, які вона висувала протягом тривалого часу, були безпідставними, оскільки остання, обравши виключний спосіб захисту прав позивача у вигляді визнання за ним права власності у порядку спадкування, достовірно знала про те, що позивач ОСОБА_5 спадщину у встановленому законом порядку не прийняв, згоди інших спадкоємців на це не отримав, а його позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду ухвалою Братського районного суду Миколаївської області.

У той же час, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом, про що свідчать положення Цивільного кодексу України та судова практика, з якими адвокат ОСОБА_4, в силу вимог, які висуваються до неї чинним законодавством, має бути обізнаною.

Про безпідставність висунутих адвокатом ОСОБА_4 в інтересах позивача вимог свідчить і те, що жодних доказів на підтвердження порушення прав позивача суду надано не було, що прямо суперечить положенням ст. 81 ЦПК України, в судовому ж засіданні адвокат факту порушених прав обґрунтувати не могла, лише вказуючи на те, що буде наполягати на задоволенні вимог про визнання свідоцтв про право на спадщина за заповітом недійсними.

Більш того, не дотримуючись обов'язку щодо сприяння всебічному, повному і об'єктивному встановленню всіх обставин справи, який визначено у ч.2 ст. 43 ЦПК України, представник позивача ОСОБА_4 в ході підготовчого провадження, незважаючи на неодноразові запитання суду щодо подання усіх доказів, не повідомила про наявність ухвали Братського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року, якою позовну заяву ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду. Про існування даної ухвали суду стало відомо лише в ході судового розгляду справи, під час вступного слова позивача, у той час, як усі наявні у сторони докази мають бути подані в ході підготовчого провадження, що прямо визначено нормами цивільного процесуального законодавства. Жодних перешкод для подання цього доказу у строки, визначені ЦПК України у сторони позивача не було.

Такі дії представника позивача призвели до витребування судом вказаної ухвали, як доказу, який має суттєве значення для правильного вирішення справи, що підтверджується ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року, постановленою на підставі ч.7 ст. 81 ЦПК України, у зв'язку із наявністю сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних обов'язків щодо подання доказів.

Так, згідно п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову.

Таким чином, висуваючи вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, у той час, як останній не прийняв спадщину, адвокат ОСОБА_4 фактично подала безпідставний позов, що свідчить про зловживання процесуальними правами, яке, у свою чергу, є недопустимим в силу ч.1 ст. 44 ЦПК України.

Крім того, представник позивача ОСОБА_4, всупереч своєму обов'язку дотримуватись чинного законодавства України та сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, проявляла необізнаність із положеннями закону, які регулюють правила здійснення цивільного судочинства.

Зокрема, представляючи інтереси позивача ОСОБА_5, ОСОБА_4 надала договір про надання правових послуг адвоката від 28 липня 2017 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 868 від 26.06.2014 року та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Проте, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Але в порушення вказаних положень закону, адвокат ОСОБА_4 ігнорувала неодноразові роз'яснення судом того, що повноваження адвоката, як представника сторони у цивільному процесі, з 15 грудня 2017 року підтверджуються виключно довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Натомість представник позивача ОСОБА_4, не знаючи вказаних положень Цивільного процесуального кодексу України, не розуміючи дії процесуальних норм у часі, в грубій формі відповідала суду, що всі документи, які підтверджують її повноваження, наявні у матеріалах справи, а ордер вона надавала в Апеляційному суді Миколаївської області.

Щоправда пізніше адвокат надала ордер, який підтверджував її повноваження у відповідності до вимог ч.4 ст. 62 ЦПК України, а також довіреність.

Крім того, адвокат ОСОБА_4 не розуміє наслідків подання ксерокопій документів, як письмових доказів, які не посвідчені належним чином, у відповідності до вимог закону ( тобто не є копіями), а так само і обов'язку учасника справи надати докази в оригіналі, посвідчивши надані нею докази лише після неодноразового роз'яснення відповідних наслідків.

Крім того, представник позивача, як було вказано вище, протягом тривалого часу подавала заяви про збільшення позовних вимог, проте, жодна із них не відповідала вимогам закону, про що судом неодноразово зверталась її увага, зокрема, в частині зазначення ціни позову та своєчасної сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір .

Так, будучи зобов'язаною судом усунути недоліки кожної заяви про збільшення позовних вимог, адвокат ОСОБА_4 натомість подавала нову заяву, якою продовжувала збільшувати позовні вимоги та змінювати статус учасників справи, у той час, як належні докази сплати судового збору надавала невчасно, у зв'язку із чим тривалий час не могла остаточно визначитись із редакцією позовних вимог, які належить розглядати суду.

Так, в судовому засіданні 14 лютого 2018 року адвокат ОСОБА_4, подавши чергову уточнену позовну заяву, на пропозицію суду роз'яснити правильність сплати судового збору, у зв'язку із чим була оголошена перерва в судовому засіданні, додала наявні у квитанціях суми, без обрахунку за кожну висунуту позовну вимогу з урахуванням того, чи є та чи інша вимога майнового чи немайнового характеру.

Своїми діями адвокат ОСОБА_4 спричинила значну витрату процесуального часу, оскільки, судом, у зв'язку із неодноразовим збільшенням нею позовних вимог, без усунення недоліків попередніх заяв та вчасної і послідовної сплати судового збору, а також неспроможністю визначитись із заявою, яку слід розглядати, було здійснено перевірку правильності сплати судового збору в судовому засіданні.

Такі дії мають ознаки зневаги до суду та до інших учасників справи і неналежної підготовки адвоката до справи.

При цьому, на запитання суду, що стосуються підготовки справи до розгляду по суті, перевірці правильності сплати судового збору, адвокат ОСОБА_4 відповіла, що її не влаштовує такий формат роботи, у той час, як останній встановлений виключно Цивільним процесуальним кодексом України, а така заява адвоката свідчить про неспроможність надати чітку та обґрунтовану відповідь на запитання суду.

Крім того, адвокат ОСОБА_4, діючи всупереч інтересів позивача, достовірно знаючи про визнання його явки в судове засідання на 10 грудня 2018 року обов'язковою, про що завчасно отримала ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року, направила на адресу суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача, чим зловживала своїми процесуальними правами.

Крім того, адвокат ОСОБА_4, представляючи інтереси позивача, який вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом, пред'явивши позов про визнання за ним права власності на майно, яке входило до складу спадщини, в ході підготовчого провадження, та й в ході судового розгляду справи, замовчала про наявність інших осіб, які хоч і не прийняли спадщину, але за певних умов можуть бути спадкоємцями попередніх черг, не вказавши про них ні у позовні заяві, ні повідомивши про їх існування суду.

Але у зв'язку із тим, що наявність вказаних осіб була встановлена лише в ході судового розгляду, під час вступного слова позивача, то явка останнього в наступні судові засідання неодноразово визнавалась судом обов'язковою з метою з'ясування даних про цих осіб, про що і позивач і його представник були повідомлені належно, але за викликом суду не прибули, направляючи заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вказаними діями представник позивача ОСОБА_4 позбавила суд можливості з'ясувати відомості про цих осіб, а також спроможність судового рішення вплинути на їхні права або ж обов'язки та залучити їх, у разі потреби, до участі у справі, принаймні, в якості третіх осіб на стадії підготовчого провадження, як того вимагають норми цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, представник позивача, будучи наділеною правами позивача, не дотримались обов'язку, встановленого ст. 54 ЦПК України, чим грубо порушила свої обов'язки, як учасник справи.

У свою чергу, суд, внаслідок таких дій представника позивача, при відкритті провадження у справі та підготовці її до судового розгляду, жодних даних про таких осіб не мав, як то, їх прізвищ, імен та по - батькові, не те, що адрес проживання, встановивши наявність таких осіб лише в ході судового розгляду справи по суті під час вступного слова позивача та дослідженні у порядку ст. 229 ЦПК України письмових пояснень відповідача ОСОБА_6 та третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7, які також будь - яких даних (ПІБ, адреси) не повідомили.

Тому у ракурсі всього вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що представник позивача ОСОБА_4, представляючи інтереси позивача, як адвокат, порушила вимоги Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність в частині свого обов'язку дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством (ст. 21 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (а.с. 114-116 т.4).

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2019 року виправлено описки, допущені у абзаці першому, другому та третьому резолютивної частини окремої ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2018 року, щодо назви органу, до повноважень якогоналежить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, та замість назв Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури при ОСОБА_9 адвокатів Миколаївської області , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважати вірною назву Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області (а.с. 133-134 т.4)

Не погоджуючись з вказаною окремою ухвалою суду від 22 грудня 2018 року та ухвалою про виправлення описки від 11 січня 2019 року, ОСОБА_4 подала апеляційні скарги на них, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила окрему ухвалу суду першої інстанції скасувати. Обґрунтувала скаргу тим, що вона належним чином виконувала покладені процесуальні обов'язки відповідно до вимог цивільного законодавства, вчинені нею дії повністю відповідають вимогам закону, а тому має місце недоведеність зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків або іншого порушення законодавства адвокатом. За вказаний в окремій ухвалі період розгляду справи лише 29.12.2017 року за станом здоров'я клієнта ОСОБА_5 не змогли з'явитися в судове засідання, про що вчасно надали відповідні заяви та відповідні підтверджуючи документи. Щодо сплати судового збору - судовий збір сплачено у сумі, нарахованій судом. Оцінку дій адвоката, щодо надання належної правової допомоги та належного захисту прав клієнта може надати лише сам клієнт, думку якого можна вислухати в судовому засідання. Також на думку апелянта у суду не булу підстав для виправлення описки, оскільки невірно зазначена назва органу, до відома якого було доведено про неналежне виконання обов'язків, не є опискою (а.с. 138-142, 149-153 т.4).

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим рішенням відповідно до п.1 ч.1 ст. 258 ЦПК України є ухвали.

В той же час зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28 березня 2008 року "Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах" не може бути винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката чи прокурора.

Теж саме слід пам'ятати і при винесенні ухвали у цивільній справі, оскільки відповідно до п. 10 ст. 23 Закону України від 05.07.2012, № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі. Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" забороняється втручання у правову позицію адвоката.

Однак, як вбачається з окремої ухвали щодо адвоката ОСОБА_4, ці вимоги закону судом не дотримано.

Як зазначено в цій ухвалі, адвокат всупереч вимогам цивільно-процесуального закону, Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність і Правил адвокатської етики надавала правничу допомогу позивачеві ОСОБА_5

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх даних про такий характер обставин та динаміку розвитку подій, які б слугували підставами для вказаних висновків суду.

Як вбачається з окремої ухвали суду, правовою підставлю для її ухвалення є положення ч.2 ст. 262 ЦПК України.

Відповідно до частин другої статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Аналізуючи наведене, слід прийти висновку про те, що окрема ухвала відповідно до ч.2 ст. 262 ЦПК України може бути ухвалена за наявності таких підстав: 1. зловживання процесуальними правами; 2. порушення процесуальних обов'язків; 3. неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки); 4. іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Висновки суду щодо наявності вказаних підстав повинні бути обґрунтовані в окремій ухвалі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову.

Стверджуючи, що ОСОБА_4, як адвокат порушувала вимоги ч.2 ст. 43 ЦПК України, а саме: тричі подавала заяви про доповнення позовних вимог, не усунувши недоліки кожної попередньої заяви, а також невчасно сплачуючи судовий збір, що приводило до неодноразового відкладення розгляду справи та затягування її розгляду, суд не звернув увагу на наступне.

Стаття 43 ЦПК України регулює права та обов'язки учасників справи. Учасниками справи відповідно до положень ч.1 ст. 42 ЦПК України є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст. 48 ЦПК).

Адвокат ОСОБА_4 відповідно до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України є представником, який має процесуальні права та обов'язки сторони, яку він представляє (ч.1 ст. 64 ЦПК).

Стороною - позивачем у справі, по якій судом ухвалено рішення, є ОСОБА_5 Саме ним подано підписано як первісний позов, так і доповнення до нього (а.с. 2-5 т.1, а.с. 44-47 т.1, а.с. 53-58 т.3).

Саме він як особа, яка звернулась з позовом до суду, є платником судового збору відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України Про судовий збір , який ним фактично сплачувався.

Тому висновки суду про те, що адвокат ОСОБА_4 порушила вимоги ч.2 ст. 43 ЦПК України, та що такі дії мають ознаки зневаги до суду та до інших учасників справи, не гуртуються на вимогах закону.

Також є помилковими висновки суду стосовно того, що адвокат ОСОБА_4 висувала безпідставні позовні вимоги, оскільки як зазначалось вище, позовні вимоги заявлені позивачем ОСОБА_5 Висновки щодо безпідставності заявлених вимог зроблені судом на підставі рішення, яке на час ухвалення окремої ухвали ще не набрало законної сили, тому не було правових підстав в окремій ухвалі стверджувати про подання завідомо безпідставного позову.

Щодо висновків суду про безпідставно поданий позов з посиланням на те, що ОСОБА_5 не надав доказів про прийняття спадщини та неповідомлення адвокатом ОСОБА_4 суду про ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року, якою позовну заяву ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду, то в судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_4 пояснила, що її правова позиція з цього питання така: ОСОБА_5 прийняв спадщину відповідно до положень ч.2 ст. 1272 ЦК України, про що свідчать матеріали спадкової справи. Тому, на її думку, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а висновок суду про безпідставно поданий позов є помилковим.

За такого у суду не було підстав робити висновок про зловживання процесуальними правами адвокатом ОСОБА_4

Не відповідає матеріалам справи висновок суду про те, що адвокат ОСОБА_4 не надавала суду документів, які підтверджують її повноваження як адвоката відповідно до норм ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 42 ЦПК України (в редакції 2004 року) повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором . До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ч.4 ст. 62 діючого ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером , виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи наявні договір про надання правових послуг адвоката від 28.07.2017 року, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діє до повного вирішення питань по суті порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_5, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, витяг є Єдиного реєстру адвокатів України в копіях (а.с. 41-43 т.1), а також посвідчена секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області довіреність від 23.08.2017 року, якою ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_4 бути його представником, зокрема, у суді з питань захисту його законних прав та інтересів на спадкове майно з усіма необхідними повноваженнями зі строком дії до 23.08.2020 року (а.с.143 т.1).

Таким чином, після вступу в силу ЦПК України в новій редакції (15.12.2017 року) адвокат ОСОБА_4 за наявності в справі копій свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витягу є Єдиного реєстру адвокатів України мала повноваження для представництва в суді інтересів ОСОБА_5 на підставі вказаної довіреності.

Не відповідає обставинам справи висновок про те, що адвокат ОСОБА_4 зловживала своїми процесуальними правами, направивши до суду заяву про можливість розгляду справи, призначену на 10.12.2018 року, за її відсутності та відсутності позивача, інтереси якого вона представляє, оскільки не дивлячись на те, що ухвалою суду від 10.12.2018 року явка позивача була визнана обов'язковою (а.с. 76-77 т. 4), мала право висловити свою думку з приводу явки позивача, що не можна розцінювати як зловживання процесуальним правом.

Доводи окремої ухвали щодо того, що такими діями адвокат ОСОБА_4 позбавила суд можливості з'ясувати відомості про інших осіб, які хоч і не прийняли спадщину, але за певних умов можуть бути спадкоємцями попередніх черг, носять характер припущення, оскільки судом не встановлено, що такі особи є і що адвокату відомо про них.

Посилання в окремій ухвалі на те, що адвокат ОСОБА_4 в грубій формі відповідала суду, матеріалами справи не підтверджено, тому що з журналів судових засідань вбачається, що головуючим по справі відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України не вживались необхідні заходи для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. З пояснень адвоката ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що зазначене тверждення в окремій ухвалі - це суб'єктивна точка зору головуючого по справі.

Висновки окремої ухвали, в яких надається оцінка якості надання адвокатом правничої допомоги своєму клієнту, не відносяться до компетенції суду, оскільки замовником надання правової допомоги є клієнт, а тому тільки він повинен володіти правом здійснювати оцінку якості наданих йому послуг.

Крім того в п. 39 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що окремі ухвали можуть бути постановлені і при закінченні розгляду справи без ухвалення рішення (закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду), а також за наявності певних умов й до закінчення її розгляду.

ЦПК не зобов'язує суд проголошувати окрему ухвалу, проте суд повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, про її постановлення.

З наведеного слід зробити висновок, що окрема ухвала виноситься до (за певних умов) або разом із винесенням судового рішення за результатами розгляду справи по суті, про що повідомляються учасники судового розгляду.

Винесення окремої ухвали після закінчення розгляду справи, що мало місце в даному випадку - через 10 днів після проголошення рішення суду - є порушенням норм ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, окрему ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ній не відповідають обставинам справи, слід скасувати. Одночасно, як похідну від окремої ухвали, слід скасувати і ухвалу суду про виправлення описки в окремій ухвалі, задовольнивши апеляційні скарги

Керуючись ст.ст. 260, 262, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Окрему ухвалу Арузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2018 року та ухвалу того ж суду від 11 січня 2019 року про виправлення описки в окремій ухвалі скасувати.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає, набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Судді Н.В. Самчишина

ОСОБА_3

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2019 року