Постанова

від 14.02.2019 по справі 495/1094/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/18/19

Номер справи місцевого суду: 495/1094/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 року м. Одеса

Справа № 495/1094/17

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідачі - 1) дошкільний навчальний заклад Стругураш (ясла-садок) с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності, 2) ОСОБА_5 сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області ,

розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до дошкільного навчального закладу Стругураш (ясла-садок) с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності, ОСОБА_5 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Прийомової О.Ю. 17 серпня 2018 року,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до дошкільного навчального закладу Стругураш (ясла-садок) с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності (далі - ДНЗ Стругураш ) та Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської областіпро поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (Т. 1, а. с. 1 - 7).

У березні 2017 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ДНЗ Стругураш про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (Т. 1, а. с. 112 - 118).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.07.2017 р. справи за вищевказаними позовами були об'єднані в одне провадження (Т. 1, а. с. 109 - 110).

У вересні 2017 р. , лютому 2018 р. ОСОБА_4 уточнив свої позовні вимоги, зокрема щодо співвідповідача, і остаточно просить: 1) визнати незаконним його звільнення з посади сторожа ДНЗ Стругураш на підставі наказу завідувача ДНЗ Стругураш ОСОБА_6 від 15.03.2016 року № 2; 2) стягнути з ОСОБА_5 сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2016 р. по 26.09.2016 р. у розмірі - 9 516,66 грн.; 3) поновити його на посаді сторожа ДНЗ Стругураш , якого звільнено на підставі наказу завідувача ДНЗ Стругураш від 22.02.2017 р. № 04-к; 4) стягнути з ДНЗ Стругураш на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 22.02.2017 р. по день постановлення судом відповідного рішення; 5) судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що він працював на посаді сторожа в ДНЗ Стругураш з 15.10.2012 р. по 17.03.2016 р..

Наказом завідувача ДНЗ Стругураш ОСОБА_6 від 15.03.2016 р. його звільнено з посади сторожа ДНЗ Стругураш за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Звільнення з посади сторожа ДНЗ Стругураш істотно порушує його конституційні права, а також права гарантовані міжнародно-правовими актами.

Рішення про його звільнення з посади сторожа ДНЗ прийнято під час його перебування на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. З 22.02.2016 р. до 02.04.2016 р. КЗ Старкозацька районна лікарня відкрито первинний листок непрацездатності серії АГЗ № 115254 відносно сторожа ДНЗ Стругураш , у зв'язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні. Незважаючи на факт законного перебування на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, завідувачем ДНЗ Стругураш ОСОБА_6 17.03.2016 р. приймається наказ про його звільнення.

Головним державним управлінням Держпраці в Одеській області, яке є територіальним органом Державної служби України з питань праці уповноваженим Кабінетом Міністрів України здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю, надано висновок щодо незаконності його звільнення із займаної посади.

ОСОБА_5 сільської ради, як правонаступника Крутоярівської сільської ради, яка була розпорядником коштів по здійсненню оплати праці працівників ДНЗ Стругураш , має бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2016 р. по 26.09.2016 р..

Рішення ДНЗ Стругураш про звільнення його із займаної посади, яке відбулось 22.02.2017 р., є також незаконним, оскільки істотно порушує його конституційні права, а також права гарантовані міжнародно-правовими актами.

Рішення про його звільнення з посади сторожа ДНЗ Стругураш прийнято під час перебування на лікарняному у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.

З 22.02.2017 р. до 01.03.2017 р. КЗ ОСОБА_5 районна лікарня було відкрито первинний листок непрацездатності серії АГЗ № 270598 відносно сторожа ДНЗ Стругураш , у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

У порушення норм законодавства, незважаючи на факт законного перебування на лікарняному, завідувачем ДНЗ Стругураш ОСОБА_6 22.02.2017 р. приймається наказ про його звільнення. Тобто, при звільненні його із займаної посади порушено процедуру звільнення працівників, яка визначена КЗпП.

Жодна з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, яка б наділяла правом завідувача ДНЗ Стругураш ОСОБА_6 звільнити його із займаної посади, в наказі від 22.02.2017 року №04-к про його звільнення не зазначена.

В свою чергу, у вказаному наказі підставою для звільнення вказано рішення апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р., що не може слугувати правовою підставою для звільнення його із посади, оскільки така підстава не передбачена ст. 40 КЗпП (Т. 1, а. с. 214 - 217).

Позивач та його представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник ДНЗ Стругураш у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні, вказуючи на їх безпідставність.

ОСОБА_5 сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області проти задоволення позовних вимог заперечувала, виклавши свою позицію у відзиві від 21.03.2018 р., відповідно до якого вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_4 від 15.03.2016 р. винесено на законних підставах.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2018 р. у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 15.10.2012 р. ОСОБА_4 був призначений на посаду сторожа ДНЗ Стругураш на підставі розпорядження від 15.10.2012 р. № 27/ос, що підтверджується записом в трудовій книжці (Т. 1, а. с. 11-13).

На підставі наказу ДНЗ Стругураш № 2 від 15.03.2016 р. ОСОБА_4 звільнено з посади сторожа ДНЗ Стругураш 14.03.2016 р. за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) (Т. 1, а. с. 10).

Суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що звільнення 15.03.2016 р. із займаної посади є незаконним у зв'язку із перебуванням на момент звільнення на стаціонарному лікуванні в КЗ "ОСОБА_5 районна лікарня", оскільки вказані твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Згідно відповіді ОСОБА_5 районної лікарні № 15 від 27.01.2017 р. ОСОБА_4 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні, але з 23.03.2016 р. до 02.04.2016 р., тобто вже після звільнення (Т, 2, а. с. 8).

Отримавши лист непрацездатності у якому допущена механічна помилка та яка суттєво впливає на питання правомірності звільнення ОСОБА_4 з посади сторожа, позивач використовував вказаний документ в суді.

З приводу використання вказаного документу було відкрито кримінальне провадження, про що внесено запис до ЄРДР № 12017160240003796.

21.12.2017 р. ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання прокурора було задоволено та кримінальне провадження закрито та звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України - у зв'язку з дійовим каяттям. Таким чином, факт використання позивачем підробленого документу встановлений судовим рішенням від 21.12.2017 р. по справі № 495/10136/17/ (Т. 2, а. с. 9 - 11).

Відповідно до вищевказаної ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду встановлено, що ОСОБА_4, не погоджуючись із звільненням за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, 04.07.2016 р., діючи умисно, використовуючи завідомо підроблений листок непрацездатності, звернувся з позовною заявою до суду про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (Т. 2, а. с. 9).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що керівник дитячого садка "Стругураш" застосував до позивача дисциплінарне стягнення у відповідності з чинним законодавством.

Так, 15.03.2016 року керівництвом ДНЗ Стругураш видано наказ №2 Про звільнення сторожа ДНЗ Сругураш с. Крутоярівка ОСОБА_4С. , за яким звільнено останнього з посади сторожа 15.03.2016 р. за прогули без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. З вказаним наказом ОСОБА_4 був ознайомлений 17.03.2016 р. про що свідчить його особистий підпис (Т. 1, а. с. 10).

Підставою для видання вищенаведеного наказу були наступні документи: - акти про відсутність ОСОБА_4 на роботі від 03.03.2016 р., 04.03.2016 р., 05.03.2016 р. та 06.03.2016 р.; - доповідні записки на ім'я керівника закладу про відсутність ОСОБА_4 на роботі від 04.03.2016 р. та 06.03.2016 р.; - акт від 09.03.2016 р. про відмову від надання пояснень щодо причин відсутності на роботі, а саме з 17-00 години 03.03.2016 р. по 07-00 годину 04.03.2016 р. та з 17-00 години 05.03.2016 р. по 07-00 годину 06.03.2016 р.; - протоколи засідання первинної профспілкової організації закладу від 10.03.2016 р. та 14.03.2016 р.; - наказ від 15.03.2016 р. № 1-к Про накладання дисциплінарного стягнення на сторожа ОСОБА_4С. , за яким вирішено застосувати до ОСОБА_4, сторожа ДНЗ Стругураш с. Крутоярівка, згідно п. 2 ст. 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Не погодившись із своїм звільненням із займаної посади ОСОБА_4 29.03.2016 р. звернувся до Головного управління Держпраці в Одеській області щодо порушення керівництвом ДНЗ Стругураш вимог законодавства про працю під час звільнення із займаної посади.

У відповідності до листа № 15-Р-326/03-13-2869 від 27.04.2016 р. з Головного управління Держпраці в Одеській області, з метою дослідження фактів, викладених у зверненні ОСОБА_4, фахівцями управління Держпраці здійснено розгляд останнього, за результатами якого повідомлено про наступне. Відповідно до норм ст. 147 КЗпП України, питання звільнення за порушення трудової дисципліни (в т.ч. і за прогул) є одним із заходів дисциплінарного стягнення, порушень під час здійснення процедури накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул встановлено не було. Разом з тим, під час дослідження обставин, викладених у зверненні ОСОБА_4, жодних документальних підтверджень стосовно наявності обґрунтованих підстав для ствердження щодо наявності прогулів, які задокументовано відповідними актами від 03.03.2016 р., 04.03.2016 р., 05.03.2016 р. та 06.03.2016 р. тощо, з боку посадових осіб закладу надано не було. Розділом V Правил внутрішнього трудового розпорядку закладу Робочий час і його використання (з яким ОСОБА_4 ознайомлено під підпис) встановлено для працівників тривалість робочого часу 40 годин на тиждень з двома вихідними днями (субота та неділя). Час початку роботи встановлено о 08-00 годині, а закінчення - о 17-00 годині. Проте, згідно з письмовим поясненням керівника закладу з моменту прийняття ОСОБА_4 на роботу ( а саме з жовтня 2012 року) виконував свої функціональні обов'язки за іншим режимом (але без відповідного його оформлення), а саме: день через день, з 17-00 години одного дня до 07-00 години наступного дня. Також, відповідно до наданих для дослідження Графіків роботи охоронців ДНЗ Стругураш с. Крутоярівка , зазначений режим був нібито офіційно запроваджений в закладі щонайменше з грудня 2015 р., але жодних документальних підтверджень стосовно отримання від ОСОБА_4 згоди на роботу в даних умовах, надано не було. Враховуючи вищенаведені обставини, питання правомірності застосування відносно ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення за прогул у вигляді звільнення є досить суперечливим, так як ОСОБА_4 зі слів керівника закладу виконував свої функціональні обов'язки на протязі всього періоду своєї роботи не на підставі належним чином запровадженого графіку (тобто чітко визначених умов праці), а згідно існуючої на відповідний час виробничої потреби, яка до речі жодним чином відносно вказаного працівника не набула легітимності. Рекомендовано позивачу для остаточного вирішення питання поновлення на посаді звернутися до суду. (Т. 1, а. с.15 - 17).

Вказаний результат перевірки підтвердив допитаний в ході судового розгляду справи в якості спеціаліста ОСОБА_7.

Встановлено, що позивач 04.06.2016 р. вже звертався з аналогічним позовом тільки до ДНЗ Стругураш про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з ДНЗ Стругураш .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2016 р. по справі № 495/5128/16-ц позов ОСОБА_4 до навчального закладу Стругураш про поновлення на роботі стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено (Т. 1, а. с. 21 - 25).

Наказом від 27.09.2016 року № 17 на підставі вказаного рішення суду позивача було поновлено на посаді сторожа ДНЗ "Стругураш" (Т. 1, а. с. 123).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р. по справі № 495/5128/16-ц апеляційну скаргу Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2016 р. скасоване. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до навчального закладу Стругураш про поновлення на роботі стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено (Т. 1, а. с.27 - 31).

Оскільки рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду, на підставі якого позивача було поновлено на посаді скасовано, 02.03.2017 р. відповідачем видано наказ № 05-к, яким наказ № 04-к від 22.02.2017 р. про звільнення з роботи позивача скасовано та встановлено нову дату звільнення, а саме - 02.03.2017 р. (Т. 1, а. с. 125). Підставою для скасування наказу став лист непрацездатності серії АГЗ № 270598, згідно якого позивач перебував на лікуванні в КЗ "ОСОБА_5 районна лікарня" з 22.02.2017 р. до 01.03.2017 р. (Т. 1, а. с. 126).

Таким чином, наказ №2 про звільнення ОСОБА_4 від 15.03.2016 року винесено на законних підставах, оскільки головною підставою для обґрунтування незаконності свого звільнення позивач наводив саме перебування його на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, проте в ході розгляду справи судом було встановлено допущення механічної помилки у листку непрацездатності, що не оспорювалось сторонами по справі, а тому позивач дійсно перебував на лікарняному вже після його звільнення.

Судом встановлено, що дійсно 03.03.2016 р., 04.03.2016 р., 05.03.2016 р. та 06.03.2016 р. ОСОБА_4 був відсутнім на роботі без поважних причин. Накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП є цілком законним.

Вказане також підтверджено у висновку Головного управління Держпраці в Одеській області про те, що порушень під час здійснення процедури накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул з'ясовано не було.

Усі інші порушення не відносяться до розгляду вказаної цивільної справи, оскільки в разі виявлення будь-яких порушень позивач мав право їх оскаржити, суд в даній цивільній справи розглядає її в межах заявлених позовних вимог.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Так, у відповідність до вимог ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Після винесення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області рішення про поновлення ОСОБА_4 на посаді сторожа керівник ДНЗ Стругураш не мав права вчиняти інших дій, крім як винести наказ про поновлення на роботі позивача. Оскільки рішення суду першої інстанції, на підставі якого було поновлено ОСОБА_4 на посаді сторожа, в подальшому було скасовано, зникла і обставина, на підставі якої позивача поновлено на роботі.

Рішення керівника ДНЗ Стругураш про скасування наказу про поновлення позивача на роботі, шляхом видачі наказу про звільнення ОСОБА_4 є цілком законним і обґрунтованим.

Стосовно того, що 02.03.2017 р. керівником ДНЗ Стругураш було видано наказ № 05-к, яким наказ № 04-к від 22.02.2017 р. про звільнення з роботи позивача скасовано, та встановлено нову дату звільнення, а саме - 02.03.2017 р., то суд вважає його цілком правомірним, оскільки підставою для скасування став лист непрацездатності серії АГЗ № 270598, згідно якого позивач перебував на лікуванні в КЗ ОСОБА_5 районна лікарня з 22.02.2017 р. до 01.03.2017 р., а отже одразу після отримання керівником ДНЗ Стругураш відповідних документів щодо підтвердження факту лікування ОСОБА_4, він виконав всі необхідні дії для приведення своїх розпорядчих документів у відповідності до законодавства.

Аналізуючи усі докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають (Т. 2, а. с. 89 - 98).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

ОСОБА_4 вказує на те, що наказ № 2 від 15.03.2016 р. про його звільнення з роботи є незаконним, оскільки: - його позбавлено можливості реалізувати право на працю; - не враховано висновки Головного управління Держпраці в Одеській області від 27.04.2016 р. про відсутність документів, які підтверджують його відсутність на роботі; - не було отримано його згоди на роботу з 17 години 00 хвилин одного дня до 07 години 00 хвилин другого дня.

У наказі № 04-к від 22.02.2017 р. підставою його звільнення вказано рішення апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р., що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Видання наказу № 05-к від 02.03.2017 р. про зміну дати звільнення є безпідставним, оскільки нормами КЗпП України не передбачено зміну дати звільнення. Таким чином, його було звільнено під час перебування у відпустці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Порушено процедуру звільнення, оскільки жодна з підстав, які зазначені у ст. 40 КЗпП України не зазначена у наказі від 22.02.2017 р.. Рішення апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р. не містить зобов'язання прийняти рішення про звільнення.

Помилковим є посилання суду на використання ним підробленого документа, оскільки лист КЗ ОСОБА_5 районна лікарня від 27.01.2017 р. № 15, ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності отримані з порушенням встановленого порядку, а тому є недопустимими.

ОСОБА_5 сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що підставою для звільнення стали: - акти про відсутність ОСОБА_4 на роботі від 03.03.2016 р., 04.03.2016 р., 05.03.2016 р., 06.03.2016 р.; - доповідні записки на ім'я керівника закладу про відсутність ОСОБА_4 на роботі від 04.03.2016 р. та 06.03.2016 р.; - акт про відмову від надання пояснень щодо причин відсутності на роботі; - протоколи засідання первинної профспілкової організації ДНЗ Стругураш від 10.03.2016 р. та 14.03.2016 р.. При ухвалені Білгород-Дністровським міськрайонним судом рішення від 26.09.2016 р. про поновлення на роботі суду було надано листок непрацездатності, в якому невірно вказано дату, а саме - з 22.02.2016 р., замість правильного - з 22.03.2016 р. Оскільки рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі, на виконання якого було видано наказ про поновлення на роботі, було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р. і в задоволенні позову відмовлено, був виданий наказ № 04-к від 22.02.2017 р. про звільнення ОСОБА_4 з роботи. Факт використання позивачем в корисних цілях підробленого документа встановлений судом в ухвалі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2017 р. по справі № 495/10136/17.

Оскільки ОСОБА_4 не повідомив про те, що з 22.03.2017 р. по 01.03.2017 р. він знаходився на лікарняному і про це стало відомо після отримання відповідних документів, ДНЗ Стругураш правомірно видало наказ № 05-к від 02.03.2017 р. про зміну дати звільнення, а саме - з 02.03.2017 р..

Надані відповідачами докази по справі є належними та допустимими, оскільки сам позивач надав ДНЗ Стругураш листок непрацездатності, в якому відображено його знаходження на лікуванні. Ніякого порушення лікарської таємниці не відбулося. ДНЗ Стругураш є потерпілою особою про кримінальній справі щодо використання позивачем підробленого документа, а тому мав право отримувати копії відповідних ухвал по цій справі.

Відзив від ДНЗ Стругураш до апеляційного суду не надійшов.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 4 ст. 40 КЗпП України ) та процесуального (ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За правилами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 4 ст. 40 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. п. 18, 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , з подальшими змінами та доповненнями, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Оскільки беззаперечно встановлено вчинення ОСОБА_4 прогулу, що підтверджується вищевказаними складеними ДНЗ Стругураш актамипро відсутність останнього на роботі від 03.03.2016 р., 04.03.2016 р., 05.03.2016 р., 06.03.2016 р., колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову в задоволенні позову. За вказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта проне врахування висновку Головного управління Держпраці в Одеській області від 27.04.2016 р. про відсутність документів, які підтверджують його відсутність на роботі.

Доводи апелянта про те, що у наказі № 04-к від 22.02.2017 р. підставою його звільнення вказано рішення апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р., що не відповідає вимогам діючого законодавства, порушено процедуру звільнення, оскільки жодна з підстав, які зазначені у ст. 40 КЗпП України, не зазначена у наказі від 22.02.2017 р., рішення апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р. не містить зобов'язання прийняти рішення про звільнення, колегія суддів відхиляє, оскільки видачу вказаного наказу ДНЗ Стругураш пов'язує із вчиненням апелянтом прогулу. ДНЗ Стругураш не позбавлено можливості вчинити певні дії щодо внесення змін до вказаного наказу.

Доводи апелянта про те,що наказ № 2 від 15.03.2016 р. про його звільнення з роботи є незаконним, оскільки його позбавлено можливості реалізувати право на працю, не було отримано його згоди на роботу з 17 години 00 хвилин одного дня до 07 години 00 хвилин другого дня, колегія суддів відхиляє, виходячи з того, що встановлено відсутність порушень при звільненні. ОСОБА_4 під час роботи не оскаржував встановлений працедавцем режим його роботи.

Доводи апелянта про те, що видання наказу № 05-к від 02.03.2017 р. про зміну дати звільнення є безпідставним, оскільки нормами КЗпП України не передбачено зміну дати звільнення, його було звільнено під час перебування у відпустці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки діючим законодавством не встановлено заборону працедавцю вносити змінити до попереднього наказу.

Доводи апелянта про недопустимість доказів щодо видачі йому листка про тимчасову непрацездатність та закриття відносно нього кримінального провадження колегія суддів відхиляє, оскільки вони були отримані у передбаченому діючим законодавством порядку - одні на вимогу адвоката у цивільній справі, другі на вимогу потерпілої особи у кримінальному провадженні.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4,а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3